15.07.25
22-ц/812/1129/25
Справа №484/239/25
Провадження № 22-ц/812/1129/25
Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.
Іменем України
15 липня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - Яворської Ж.М.,
суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,
із секретарем судового засідання - Носіковим І.М.,
за відсутності учасників справи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження
апеляційну скаргу
Міністерства оборони України
на рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 26 березня 2025 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Репушевської О.В., повний текст складено того ж дня, цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту, що має юридичне значення
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту її проживання та ОСОБА_2 однією сім'єю, як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу, в період часу з 2018 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зазначає, що вона проживала разом з ОСОБА_2 з 2018 року у цивільному шлюбі, який не реєстрували, так як не було потреби. Вони проживали в АДРЕСА_1 , разом як одна сім'я, в будинку заявника.
Вказує, що за час проживання однією сім'єю, як чоловіка та дружини, мали спільний сімейний бюджет, у них з'явився спільний побут та спільне майно, виникли взаємні права та обов'язки, вели спільне господарство.
Від фактичних шлюбних відносин у них народився син - ОСОБА_3 , 2020 року народження.
З 14 липня 2024 року ОСОБА_2 був призваний до служби Збройних Сил України, в зв'язку з мобілізацією. Згідно сповіщення сім'ї солдат ОСОБА_2 , зник безвісти 25 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання по захисту територіальної цілісності та державного суверенітету України в районі населеного пункту Роботине Пологівського району Запорізької області.
Звертає увагу, що встановлення зазначеного факту необхідно для реалізації її права як члена сім'ї ОСОБА_2 як особи, що зникла безвісти за особливих обставин, та надасть їй право на отримання достовірних відомостей про його місце перебування, а також інформації про хід та результати його розшуку.
Враховуючи вищевикладене, просила встановити факт її проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 .
Рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 26 березня 2025 року заяву задоволено.
Встановлено факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживали однією сім'єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу, в період часу з 2018 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції посилаючись на те, що факт спільного проживання однією сім'єю заявника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як подружжя без реєстрації шлюбу, знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, надані докази, показання свідка, підтверджують факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в період з 2018 року по 25 вересня 2024 року, виникнення між ними взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю, ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти, піклування чоловіка та жінки один про одного, дійшов висновку про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 у зазначений нею період.
В апеляційній скарзі Міністерство оборони України вказували, що рішення суду першої інстанції постановлено внаслідок невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також з порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, тому просили про його скасування та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви.
Зазначають, що заявницею не доведено належними та допустимими доказами факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , а тому відсутні правові підстави для задоволення заяви.
Вказують, що під час дослідження судом першої інстанції наданих заявницею доказів, які на їх думку не узгоджуються між собою та не доповнюють один одного, суд прийняв хибне рішення, вважаючи доведеним факт проживання заявниці разом з ОСОБА_2 однією сім'єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу.
Зауважують, що стосовно спільних фото та підтвердження показами свідків (які зазначені в заяві) факту спільного проживання заявниці із ОСОБА_2 , слід взяти до уваги правові висновки, які вказані у постанові Верховного Суду, а саме: КЦС ВС від 17 січня 2024 року справа №759/14906/18: …самі лише показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Наголошують, що враховуючи той факт, що протягом 6 років, починаючи з 2018 по 2024 рік Заявниця і зниклий безвісти ОСОБА_2 не звертались до органу РАЦСу з метою офіційно зареєструвати свої можливі відносини, можна дійти висновку, що в законний спосіб не була визнана воля ОСОБА_2 у бажанні визнання своєю дружиною заявницю до моменту зникнення безвісти, що свідчить про його ставлення до цього факту.
Заявниця в своїй заяві посилається на Довідку №566 від 03 грудня 2024року видану Маломечетнянським старостинським округом Кривоозерської селищної ради Первомайського району Миколаївської області, згідно якої до складу сім'ї заявниці входять чоловік ОСОБА_2 та син ОСОБА_3 .
Вважають, що судом не може бути прийнята до уваги вищевказана довідка в якості належних доказів, адже чинним законодавством не передбачено, що органи місцевого самоврядування мають повноваження встановлювати такі факти, також, органи місцевого самоврядування в своїй довідці не зазначили норми, на підставі яких ця довідка була складена. правові висновки, які вказані у постанові Верховного Суду від 17.01.2024 справа №759/14906/18.
У відзиві на апеляційну скаргу представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Горбенко В.В. просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а доводи викладеній в ній надуманими.
Про розгляд справи апеляційним судом заявник та заінтересовані особи повідомлені належним чином, проте у судове засідання не з'явилися.
Представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Горбенко В.В. у наданій до суду апеляційної інстанції заяві просила розглядати справу за їх відсутності.
Справу розглянуто за відсутності заявника та за заінтересованих осіб, що не суперечить приписам частини2 статті 372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 стаття 4 ЦПК України).
Згідно зі статтею 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що згідно даних довідки Маломечетнянського старостинського округу Кривоозерської селищної ради Первомайського району Миколаївської області за вих.№69 від 17 січня 2025 року вбачається, що до складу сім'ї за адресою: АДРЕСА_1 , входять: ОСОБА_4 (заявник), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (чоловік), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (син).
Згідно даних довідки Маломечетнянського старостинського округу Кривоозерської селищної ради Первомайського району Миколаївської області за вих.№17-11/17 №70 від 17 січня 2025 року встановлено, що ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1 , разом із чоловіком ОСОБА_2 , з яким перебуває у цивільному шлюбі та проживає близько 6 років, ведуть спільне господарство, мають сукупний бюджет та разом виховують та утримують спільну дитину ОСОБА_3 ..
Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , його батьками є : батько - ОСОБА_5 , мати - ОСОБА_4 .
У липні 2024 року ОСОБА_2 був призваний на військову службу по мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_6 та проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно сповіщення сім'ї №9180 від 27 вересня 2024 року, яке було направлено на ім'я ОСОБА_1 , повідомлено проте, що солдат в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зник безвісти 25 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання по захисту територіальної цілісності та державного суверенітету України в районі населеного пункту Роботине Пологівського району Запорізької області.
За цим фактом порушено кримінальне провадження №12024100090002846, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 01 жовтня 2024 року.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 №3814 від 25 жовтня 2024 року про результати службового розслідування за фактом зникнення безвісти солдата ОСОБА_2 службове розслідування вважається завершеним, ОСОБА_2 є таким, що зник безвісті 25 вересня 2024 року.
Заявнику ОСОБА_1 під час особистого звернення до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , а також на гарячу лінію Міністерства оборони України відмовлено у наданні будь-якої інформації відносно пошуків ОСОБА_2 , оскільки вона не є членом родини та в неї відсутнє рішення суду, яким встановлено факт проживання однією сім'єю з ним.
Також в судовому засіданні досліджено фотографії, надані заявником на підтвердження факту постійного проживання чоловіка та дружини однією сім'єю без реєстрації шлюбу, заслухано свідка ОСОБА_6 .
Звертаючись до суду, ОСОБА_1 зазначила, що встановлення факту спільного проживання зі ОСОБА_2 як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу в розумінні Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісті за особливих обставин, надаватиме їй право на отримання достовірних відомостей про його місцеперебування, а також інформації про хід та результати розшуку.
У статті 1 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» визначено, що до кола близьких родичів та членів сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, серед інших відносяться особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Частинами 1-3 статті 6 цього закону передбачено, що близькі родичі та члени сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на отримання достовірних відомостей про місцеперебування особи, зниклої безвісти за особливих обставин, обставини її загибелі (смерті), місце поховання (якщо воно відоме).
Реалізація права, передбаченого частиною першою цієї статті, відбувається шляхом подання заяви про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, та отримання достовірної інформації про хід та результати проведення її розшуку в порядку, визначеному цим Законом та іншими законами України.
Органи державної влади, уповноважені на здійснення обліку та/або розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, зобов'язані надавати інформацію про хід та результати їх розшуку в порядку, встановленому цим Законом, близьким родичам та членам сім'ї таких осіб.
Члени сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України.
За такого встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 має для останньої юридичне значення.
Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 установлено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Згідно із частинами першою, другою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до частини першої статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Юридичні факти - це життєві обставини чи факти, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.
Встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб в судовому порядку можливо лише тоді, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 установлено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Згідно із частинами першою, другою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до частини першої статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв'язку із цим взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов'язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин.
Наведені вище правові висновки суду повністю узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №244/4801/13-ц, від 23 вересня 2019 року у справі №279/2014/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі №748/897/18, від 11 грудня 2019 року у справі №712/14547/16-ц, від 18 грудня 2019 року у справі №761/3325/17-ц, від 24 січня 2020 року у справі №490/10757/16-ц, від 25 вересня 2024 року у справі № 461/8250/20.
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року по справі № 524/10054/16.
Надаючи оцінку сукупності доказів, які містяться у матеріалах справи, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 2018 року по 25 вересня 2024 року перебували у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу, під час яких вони проживали разом, вели спільне господарство, мали спільний бюджет та проводили спільні витрати. При цьому в будь-якому іншому шлюбі вказані особи в цій період часу не перебували.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів відбулося з дотриманням судом вимог, передбачених статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України.
Зокрема, апеляційний суд дійшов висновку, що наявність між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сталих відносин, притаманних саме подружжю, а саме щодо спільного їх проживання, ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування підтверджена як поясненнями свідка, так і письмовими доказами - довідками про їх спільне проживання, а також фактом наявності саме у заявниці особистих документів ОСОБА_2 .
Доказів, які б спростовували обставини спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_7 однією сім'єю саме у вказаний період, заінтересованими особами не надано та судами першої і апеляційної інстанції не встановлено.
Доводи апеляційної скарги про неврахування судами висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених постановах Верховного Суду є необґрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Саме по собі посилання на справи з подібними правовідносинами, але з різними встановленими обставинами, не має правового значення для справи, яка є предметом перегляду, та не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм процесуального права. При цьому, питання щодо подібних правовідносин вирішується у кожному конкретному випадку, з урахуванням встановлених обставин справи.
Оскільки при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції повно та всебічно встановив обставини справи, надавши їм належну правову оцінку, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, відповідно до статті 375 ЦПК України відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Враховуючи наслідками апеляційного перегляду, передбачені статтею 141 ЦПК України підстави для розподілу судових витрат, відсутні.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 26 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий Ж.М. Яворська
Судді Т.М. Базовкіна
Л.М. Царюк
Повний текст постанови складено 17 липня 2025 року.