Справа № 462/536/25 Головуючий у 1 інстанції: Гедз Б.М.
Провадження № 22-ц/811/1397/25 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.
10 липня 2025 року м.Львів
Справа № 462/536/25
Провадження № 22-ц/811/1397/25
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Приколоти Т.І.,
суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.
секретар Іванова О.О.
розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана його представником - ОСОБА_2 , на рішення Залізничного районного суду міста Львова, ухвалене у м. Львові 19 березня 2025року у складі судді Гедза Б.М. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
встановив:
23 січня 2025 року ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Проситьстягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 1273-3181 від 16 вересня 2023 року в розмірі 46 500 грн., з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 9 300 грн., прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 37 200 грн. В обгрунтування позову посилається на те, що 16 вересня 2023 року між сторонами, з використанням веб-сайту: https://creditkasa.com.ua, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем позивача - ТзОВ «Укр Кредит Фінанс», було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1273-3181. У відповідності до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію». ОСОБА_1 надано одноразовий ідентифікатор А5850 для підписання кредитного договору № 1273-3181 від 16 вересня 2023 року. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачеві кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту - 9 300 грн.; строк кредитування - 300 днів; базовий період - 30 днів; стандартна процентна ставка - 3,00 % в день, знижена % ставка - 2,50 % в день. Вказує, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання своєчасно та в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит у розмірі 9 300 грн., відповідно до умов укладеного кредитного договору, що підтверджується довідкою АТ КБ «Приват Банк» про перерахування коштів від ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay на підставі договору № 4010 від 2 грудня 2019 року на карту отримувача. Станом на 2 січня 2025 року загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 91 605 грн. Однак, кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» та частково списано заборгованість за нарахованими процентами у сумі 45 105 грн. за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 46 500 грн. Зазначає, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань перед ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість. Просить позов задовольнити.
Рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 19 березня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором № 1273-3181 від 16 вересня 2023 року у розмірі 46 500 грн. Вирішено питання судових витрат.
Рішення суду через свого представника ОСОБА_2 оскаржив ОСОБА_1 . Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, таким що порушує його законні права та інтереси, винесеним з порушенням норм матеріального права. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Заперечує факт підписання кредитного договору та отримання кредитних коштів. Посилається на ст. ст. 526, 530 1054, 1050 ЦК України. Надані позивачем розрахунки заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містять відомостей, що дозволили б перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику.
28 травня 2025 року представником позивача ОСОБА_3 подано до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу. У цьому відзиві заявник посилається на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою прийняття рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.
Встановлено, що 16 вересня 2023 року між сторонами з використанням веб - сайту: https://creditkasa.com.ua, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТзОВ «Укр Кредит Фінанс», укладено електронний договір про відкриття позичальнику кредитної лінії № 1273-3181.
ОСОБА_1 надано одноразовий ідентифікатор А5850 для підписання кредитного договору № 1273-3181 від 16 вересня 2023 року.
Відповідно до умов Кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту - 9 300 грн.; строк кредитування - 300 днів; базовий період - 30 днів; стандартна процентна ставка - 3,00 % в день, знижена % ставка - 2,50 % в день.
Позивач виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит у розмірі 9 300 грн., відповідно до умов укладеного кредитного договору, що підтверджується довідкою АТ КБ «Приват Банк» про перерахування коштів від ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay на підставі договору № 1273-3181 від 16 вересня 2023 року на карту отримувача.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 2 січня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 становить 91 605 грн., з яких 9 300 грн. - сума основного боргу, 82 305 грн. - відсотки.
Кредитодавець прийняв рішення про застосування до позичальника програми лояльності шляхзом часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у сумі 45 105 грн. за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором у розмірі 46 500 грн.
ОСОБА_1 не виконав взятих на себе зобов'язань перед кредитодавцем ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» за кредитним договором та допустив заборгованість.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції мотивоване наступним.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
У статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 цього Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 629 цього Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст. 12 цього Заокну, електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання,- в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
На підтвердження існування договірних відносин між сторонами позивачем надано суду кредитний договір № 1273-3181 від 16 вересня 2023 року, правила надання споживчого кредиту, лист-довіку про перерахування коштів від фінансово-розрахункової установи, розрахунок заборгованості по кредитному договору.
Договір про відкриття кредитної лінії № 1273-3181 від 16 вересня 2023 року підписаний ОСОБА_1 електронним підписом (одноразовим ідентифікатором А5850).
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Згідно із ст. 3 цього Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Встановлено, що кредитний договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом із застосуванням одноразового електронного ідентифікатора.
Такий договір містить комплексну інформацію про анкетні дані, ідентифікаційний номер, серію, номер паспорта та орган, яким видано паспорт, номер банківської картки, який може бути відомий лише позичальнику.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Згідно із ст. ст. 205, 207 ЦК України будь-який вид договору, що укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину.
Підписуючи кредитний договір, у якому зазначені сума кредиту, строки його повернення, а також вказані відсотки за користування кредитом, відповідач погодився із вказаними умовами договору та розмірами відсоткових ставок за користування кредитними коштами, які застосовуються у різні періоди користування кредитом, тому зобов'язаний виконувати договір в повному обсязі.
Встановлено, що ОСОБА_1 перераховано кошти у розмірі 9 300 грн. за кредитним договором № 1273-3181 від 16 вересня 2023 року на банківський рахунок позичальника з використанням вказаних ним реквізитів електронного платіжного засобу .
На підтвердження перерахування грошових коштів відповідачу надавався лист (довідка) АТ КБ «Приватбанк», з яким укладено договір №4010 від 2 грудня 2019 року про надання послуг в системі LiqPay, та довідка про перерахування кредиту № 1273-3181 від 16 вересня 2023 року в розмірі 9 300 грн. на картковий рахунок, вказаний відповідачем в особистому кабінеті.
Позивач, вказує, що товариство не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність», а відповідно до ліцензії від 8 червня 2017 року №2401 Нацкомісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг на умовах фінансового кредиту без відкриття рахунку.
Наданими доказами, які є достовірними і належними, стверджується перерахування відповідачу коштів в сумі 9 300 грн.
Відповідачем не надано суду доказів на спростовання отримання кредитних коштів.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст. 610 цього Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 629 цього Кодексу, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, у якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому зазаконом надані відповідні пільги.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
З розрахунків заборгованості за кредитним договором, наданих позивачем, вбачається, що відповідач за кредитним договором № 1273-3181 від 16 вересня 2023 року, будучи належним чином ознайомленим під час укладення такого договору із умовами кредитування, порядком нарахування процентів та повернення кредитних коштів; належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання за договорами, що спричинило виникнення заборгованості, яка наведена у розрахунку.
ОСОБА_1 не надано суду доказів (розрахунків), які б спростовували правильність розрахунків заборгованості, долучених до матеріалів справи позивачем.
Згідно постанови Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі 753/7883/15, доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку, оскільки спростування доказів позивача є процесуальним обов'язком саме відповідача, а не суду.
Зурахуванням встановленого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про задоволення позову.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, які не спростовані доводами апеляційної скарги. Підстави для скасування оскаржуваного рішення не встановлені.
Керуючись: ст. 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана його представником - ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Залізничного районного суду міста Львова від 19 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та за загальним правилом оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України (якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
При наявності передбачених законом підстав для касаційного оскарження, касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 16 липня 2025 року.
Головуючий_-_____________________Т. І. Приколота
Судді: ________________Ю.Р. Мікуш ___________________ Р.В. Савуляк