Справа № 308/11085/22
17.07.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,
учасників судового розгляду: прокурора Закарпатської спеціалізованої прокуратури ОСОБА_5 , захисників-адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження у кримінальному провадженні №11-кп/4806/281/25 за апеляційними скаргами захисника - адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , захисника - адвоката ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 травня 2025 року,
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 травня 2025 року клопотання прокурора ОСОБА_10 про продовження відносно обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задоволено.
Продовжено ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою з можливістю внесення раніше визначеної застави, достатньої для забезпечення виконання обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 2 725 200 (два мільйони сімсот двадцять п'ять тисяч двісті) гривень, на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів - до 23 липня 2025 включно.
У разі внесення застави у вказаному розмірі, покладено на обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки: прибувати до суду на першу вимогу; утримуватися від спілкування із іншими учасниками у даному кримінальному провадженні, у тому числі за допомогою засобів мобільного зв'язку, мережі Інтернет, а також через соціальні мережі; не відлучатися за межі території м. Ужгород Закарпатської області без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задоволено.
Продовжено ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою з можливістю внесення застави, достатньої для забезпечення виконання обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 2 725 200 (два мільйони сімсот двадцять п'ять тисяч двісті) гривень на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів - до 23 липня 2025 включно.
У разі внесення застави у вказаному розмірі, покладено на обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступні обов'язки: прибувати до суду на першу вимогу; утримуватися від спілкування із іншими учасниками у даному кримінальному провадженні, у тому числі за допомогою засобів мобільного зв'язку, мережі Інтернет, а також через соціальні мережі; не відлучатися за межі території м. Ужгород Закарпатської області без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
З матеріалів контрольного провадження вбачається, що у провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області знаходиться об'єднане кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 109, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 14 ст. 112 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 109, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 14 ст. 112 КК України та ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 109, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 14 ст. 112 КК України.
Задовольняючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та розглядаючи питання доцільності подальшого застосування запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вигляді тримання під вартою, суд врахував тяжкість кримінальних правопорушень у вчиненні яких вони обвинувачуються, прийняв до уваги, що ризики, передбачені положеннями 177 КПК України, що стали підставою для обрання відносно обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися, продовжують існувати та не втратили своєї актуальності, а підстави за яких слідчим суддею було обрано обвинуваченим запобіжний захід у виді тримання під вартою не відпали. Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинувачених судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено, підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу обраного відносно обвинувачених не вбачається, а тому, враховуючи вищенаведене та те, що судове провадження не завершено, суд прийшов до висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_6 просить ухвалу суду від 26.05.2025 скасувати в частині продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 і постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора та застосувати відносно останнього запобіжний захід більш м'який не пов'язаний із триманням під вартою (ізоляцією від суспільства), а у разі відмови в його застосуванні, просить визначити (зменшити) розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_8 обов'язків, передбачених кримінальним процесуальним законом - в розмірі 80-ти прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Зазначає, що з даною ухвалою сторона захисту категорично не згідна, вважає її незаконною, необґрунтованою, яка прийнята без урахування всіх фактичних обставин справи, а зібрані по справі та досліджені в ході судового розгляду справи докази не є достатніми для продовження відносно гр. ОСОБА_8 вищевказаного запобіжного заходу, суд першої інстанції прийняв до уваги тільки одні докази сторони обвинувачення, а натомість відкинув наведені інші докази сторони захисту. Посилається на необґрунтованість пред'явленого ОСОБА_8 обвинувачення і неправильність кваліфікації його дій. Захисник посилається на помилковість висновку суду першої інстанції щодо існування хоча б одного ризику, визначеного ст. 177 КПК України, оскільки всі ризики є необґрунтованими та у клопотанні дублюються з попередніх клопотань прокурора, внаслідок чого ОСОБА_8 безпідставно утримується під вартою протягом тривалого часу (більше 3-х років). Вважає, що у даному випадку, з огляду на тривалість перебування особи під вартою, з урахуванням зменшення ризиків негативної процесуальної поведінки, оскаржувана ухвала суду відносно підзахисного, не може залишитись чинною. Разом з тим, за час перебування під вартою ОСОБА_8 не порушував процесуальних обов'язків, не має наміру переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, жодним чином не тиснув на свідків, а одна тільки тяжкість злочинів та незавершеність судового слідства не давали суду підстави для продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Також зазначає про те, що судом не враховано дані про особу обвинуваченого ОСОБА_8 , зокрема стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, наявність утриманців, в тому числі неповнолітнього й похилого віку, постійного місця проживання та роботи, репутацію, вік, майновий стан, відсутність судимості. Також захисник стверджує про безпідставність визначення ОСОБА_8 застави у непомірному для нього розмірі без урахування даних про його особу та майнового стану. Зазначає, що суд першої інстанції не обґрунтував виключності випадку, який виправдовує застосування до обвинуваченого застави саме в розмірі 900 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 2725000 грн.
В апеляційній скарзі захисник - адвокат ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 вказує на те, що ухвала суду є необґрунтованою, незаконною, такою, що підлягає скасуванню. Вважає, що ризики, на які прокурор посилався у клопотанні не підтверджені належними доказами, тому їх до уваги не слід брати. ОСОБА_9 має постійне місце проживання, є військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_1 , має на утриманні сина, який навчається за кордоном, а він, як батько, оплачує його навчання. Сторона захисту вважає, що при постановленні оскаржуваної ухвали, судом не були належним чином виконані вимоги ч.5 ст.182 КПК України, оскільки в ухвалі відсутнє обґрунтування виключності випадку, який виправдовує застосування до обвинуваченого застави саме в розмірі 900 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, при цьому суд взагалі не дав оцінку майновому стану підзахисного. Просить суд врахувати особу ОСОБА_9 , зокрема і те, що він станом на сьогодні не судимий. Просить скасувати ухвалу суду в частині продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_9 та відмовити у задоволенні клопотання прокурора, застосувати/змінити відносно останнього запобіжний захід у виді тримання під вартою на більш м'який не пов'язаний із триманням під вартою (ізоляцією від суспільства) - домашній арешт - цілодобовий або в нічний час доби. У разі не застосування такого, визначити (зменшити) розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків передбачених КПК України - в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Апеляційні скарги розглядаються у відсутності обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , неявка яких, з огляду на положення ч. 4 ст. 422-1 КПК України, не перешкоджає їх розгляду. При цьому береться до уваги і те, що будь-яких заяв про відкладення розгляду апеляційних скарг від обвинувачених не надходило, крім того захисники-адвокати ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та прокурор не заперечували проти розгляду апеляційних скарг у відсутності обвинувачених.
Заслухавши суддю-доповідача, захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 , захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_7 , які підтримали вимоги апеляційних скарг, прокурора ОСОБА_5 , який заперечив проти задоволення апеляційних скарг, перевіривши та обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали контрольного провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.
За приписами ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти, передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п'ятою ст. 176 цього Кодексу.
Висновок суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу щодо обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , колегія суддів вважає належним чином вмотивованим, викладені в судовому рішенні судження такими, що ґрунтуються на вимогах закону та узгоджуються з наявними в матеріалах контрольного провадження доказами та обставинами кримінального провадження.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги те, що обставини, які були підставою для обрання та продовження обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не змінились, наведені прокурором ризики не зменшились і продовжують існувати.
Суд першої інстанції при вирішенні питання про продовження обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 запобіжного заходу обґрунтовано взяв до уваги тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України, віднесено до тяжких та особливо тяжких злочинів та покарання, яке загрожує обвинуваченим у разі доведення їх вини за пред'явленим їм обвинуваченням, зокрема за ч. 2 ст. 111 та ч. 1 ст. 112 КК України, те, що судовий розгляд не закінчено, а також дані про особу обвинуваченого ОСОБА_8 , який не працює, раніше засуджувався за вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 358 КК України, хоч і на даний час в силу положень ст. 89 КК України, вважається не судимим, змінював прізвище та документи, що посвідчують особу, неповнолітніх дітей на утриманні немає, та про особу обвинуваченого ОСОБА_9 , який неодружений, що свідчить про відсутність у нього стійких соціальних зв"язків, є військовослужбовцем та відповідно володіє навичками використання зброї та проведення бойових робіт, при цьому обвинувачується у вчиненні злочинів у сфері національної безпеки передбачених ч. 2 ст. 111, ч.1 ст. 109, ч.1 ст. 112 КК України, раніше притягався до кримінальної відповідальності за вчинення злочину передбаченого ст. 342 КК України та був звільнений від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав.
Тому, колегія суддів вважає, що виходячи з тяжкості кримінальних правопорушень, у вчиненні яких ОСОБА_8 та ОСОБА_9 обвинувачуються, конкретних обставин, за яких скоєні діяння та даних про їх особу, є обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 перебуваючи на волі, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, можуть переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків або інших осіб у кримінальному провадженні, та вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачуються.
Апеляційний суд вважає, що продовження обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необхідним з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та належної їх процесуальної поведінки.
При цьому, апеляційний суд зазначає, що застосований щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_9 запобіжний захід з урахуванням його тривалості та у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумного строку й кореспондується з характером суспільного інтересу, в зв'язку з чим, з урахуванням сукупності викладених обставин щодо тривалості перебування обвинувачених під вартою, даних про особу обвинувачених, у силу характеру інкримінованих їм діянь та одночасної потреби у проведенні судом дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінальних правопорушень (допит свідків, дослідження письмових й речових доказів), суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з чим погоджується й колегія суддів вважаючи, що інші більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не будуть достатніми для запобігання встановленим у кримінальному провадженні ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених, а також дієвості кримінального провадження.
З цих підстав, апеляційний суд не бере до уваги доводи апеляційних скарг про те, що обвинувачені тривалий час перебувають під вартою.
Також, апеляційний суд бере до уваги і те, що у матеріалах контрольного провадження відсутні й сторонами захисту не надано доказів про наявність у обвинувачених будь-яких захворювань, які б свідчили про неможливість тримання їх під вартою в умовах ізоляції від суспільства.
Відхиляючи доводи апеляційних скарг, колегія суддів враховує і те, що навіть якщо обвинувачені не мають на меті ухилятися від суду, незаконно впливати на свідків, однак, обставини, за яких вчинено інкриміновані їм кримінальні правопорушення, їх тяжкість та інші наведені вище обставини, а також вищенаведені дані про їх особу, дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у виді тримання під вартою, що в свою чергу свідчить про неможливість застосування щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_9 інших більш м'яких запобіжних заходів.
Тому, наведені в апеляційних скаргах доводи про помилковість висновків суду першої інстанції про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, апеляційний суд відхиляє як такі, що не знаходять свого підтвердження.
Як такі, що не дають підстав для зміни чи скасування ухвали суду, а відтак, і застосування щодо обвинувачених більш м'яких запобіжних заходів, апеляційний суд відхиляє і наведені в апеляційній скарзі захисника-адвоката ОСОБА_6 доводи, в тому числі і щодо міцних соціальних зв'язків, наявності утриманців, зокрема неповнолітнього й похилого віку, постійного місця проживання та роботи, репутації, віку, майнового стану, відсутності судимості у обвинуваченого ОСОБА_8 та доводи наведені в апеляційній скарзі захисника-адвоката ОСОБА_7 про наявність у обвинуваченого ОСОБА_9 постійного місця проживання, що він є військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_1 , маючого на утриманні сина, який навчається за кордоном, а він, як батько, оплачує його навчання.
Всупереч доводам апеляційних скарг, суд першої інстанції при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 дотримався вимог кримінального процесуального закону, розглянув питання доцільності продовження обвинуваченим строку тримання під вартою та постановив ухвалу відповідно до вимог чинного законодавства та на підставі повної і об'єктивної оцінки наявних у суду матеріалів.
Між тим, колегія суддів, з огляду на положення ст. 28, ч. 1 ст. 318 КПК України й ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважає за необхідне звернути увагу місцевого суду на дотримання розумних строків розгляду цього кримінального провадження та вжиття заходів щодо дотримання наведених вище вимог міжнародного й національного законодавства.
Крім того, колегія суддів уважає, що постановляючи ухвалу про продовження щодо обвинувачених строку тримання під вартою, суд обґрунтовано взяв до уваги і положення ст. 182, 183 КПК України, тяжкість кримінальних правопорушень, їх специфіку та фактичні обставини кримінальних проваджень, дані про особу обвинувачених, їх майновий і сімейний стан, і обґрунтовано залишив без зміни раніше визначений ОСОБА_8 та ОСОБА_9 розмір застави - 2725200 (два мільйони сімсот двадцять п'ять тисяч двісті) грн., який на переконання апеляційного суду в разі його внесення буде достатнім для запобігання встановленим у кримінальному провадженні ризикам та забезпечення виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків.
Погоджуючись з вказаним висновком, апеляційний суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні, і, оцінивши в сукупності тяжкість кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 109, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 14, ст. 112, ч. 1 ст. 263 КК України, обставини їх вчинення, дані про особи обвинувачених, наявність передбачених ст. 177 КПК України ризиків, апеляційний суд вважає, що встановлений судом обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 розмір застави, на даному етапі судового провадження є необхідним і достатнім, у разі його внесення, для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених.
З цих підстав, доводи апеляційної скарги захисника-адвоката ОСОБА_6 про те, що суд першої інстанції не обґрунтував виключності випадку, який виправдовує застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 застави саме в розмірі 900 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 2725000 грн., апеляційний суд визнає необґрунтованими і такі відхиляються.
Апеляційний суд приймає до уваги відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом з січня 2022 року на 14.04.2025 (№0701-25-05661 від 14.04.2025), надані захисником-адвокатом ОСОБА_6 , однак звертає увагу на те, що зазначена суму доходу ОСОБА_8 складає 98749,67 грн., що в свою чергу, не дає обвинуваченому внести розмір застави, яку пропонує захисник.
Переглядаючи оскаржувану ухвалу суду в межах поданих апеляційних скарг щодо продовження обвинуваченим строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічного з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного у вигляді тримання під вартою та навів мотиви прийнятого рішення, зазначивши, що обраний стосовно обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 запобіжний захід у виді тримання під вартою на даний час відповідає особам обвинувачених, характеру та тяжкості інкримінованих їм кримінальних правопорушень, а встановлені судом ризики не відпали та продовжують існувати.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
З огляду на викладене вимоги апеляційних скарг захисників щодо скасування ухвали суду про продовження щодо обвинувачених дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволенню не підлягають.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів, не встановлено.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ухвала суду про задоволення клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є обґрунтованою, законною, постановлена з дотриманням вимог ст. 177, 178, 183 КПК України, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженим та оціненими судом, а тому апеляційні скарги захисників-адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 411,418, 419, 422-1 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційні скарги захисника - адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , захисника - адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 травня 2025 року, якою продовжено відносно обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді