Справа № 308/10945/24
16.07.2025 м. Ужгород
Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 липня 2024 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП
Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 липня 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Відповідно до постанови суду - 20.06.2024 о 14 год. 30 хв. ОСОБА_1 був відсутній на військовій службі, чим допустив порушення ч. 2 ст. 172-15 КУпАП. Вказаним діями, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, тобто недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчиненого в умовах особливого періоду.
Не погоджуючись з даною постановою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що з оскаржуваною постановою суду категорично не погоджується, вважає її неправомірною, винесену без додержання процесуальних вимог та об'єктивних досліджень обставин справи. Просить суд звернути увагу, що 20.06.2024 він був вимушений залишити військову частину, у зв'язку зі значним погіршенням стану здоров'я його дядька, який є особою з інвалідністю ІІ групи з дитинства. Зазначає, що про необхідність залишити військову частину він повідомив безпосереднього командира, після чого вибув до місця свого проживання: АДРЕСА_1 та 22.06.2024 повернувся до місця проходження військової служби. Зауважує, що суд першої інстанції проігнорував вимоги ст.268 КУпАП щодо повідомлення його про дату та час судового розгляду, та стверджує, що в день винесення оскаржуваної постанови - 16.07.2024 він перебував на стаціонарному лікуванні.
Щодо пропуску строку на апеляційне оскарження зазначає, що участі у розгляді справи ОСОБА_1 не брав, про оскаржувану постанову дізнався від командира, що мало місце 10.08.2024 року. Просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову скасувати, а провадження в справі закрити.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , неявка якого із урахуванням положень ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає її розгляду. При цьому, враховується те, що останній належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, а розгляд справи вже неодноразово за клопотанням ОСОБА_1 відкладався.
Приймаючи рішення про розгляд справи без участі ОСОБА_1 , враховуються і вимоги чинного законодавства щодо розгляду справи в розумні строки, а також те, що чинний КУпАП не передбачає обов'язкової участі під час розгляду справи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, її розгляд проведено судом першої інстанції без участі останнього, а дані про належне виконання судом першої інстанції вимог ст. 285 КУпАП у матеріалах справи відсутні, тому причини пропуску строку на подання апеляційної скарги визнаються поважними, у зв'язку з чим такий строк підлягає поновленню.
Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги згідно з положеннями ст. 294 КУпАП.
Відповідно до приписів ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається із матеріалів справи, суд першої інстанції обґрунтовано, на підставі досліджених доказів дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
Такий висновок суду підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення №52 від 26.06.2024 у якому викладені обставини вчиненого правопорушення; копією витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 , згідно якого ОСОБА_1 з 20.04.2024 призначено на посаду сержанта із матеріального забезпечення піхотної роти піхотного батальйону в/ч НОМЕР_1 та зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення; поясненнями заступника командира 6 піхотного батальйону з озброєння в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_2 та командира 1 піхотної роти НОМЕР_2 піхотного батальйону 156 ОПБр в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_3 від 26.06.2024 з яких слідує, що під час шикування та перевірки особового складу НОМЕР_2 піхотного батальйону було виявлено відсутність (без поважних причин) мол.сержанта ОСОБА_1 . Пошукові заходи результатів не дали. 22.06.2024 о 09.30 год. мол.сержант ОСОБА_1 повернувся самостійно на територію в/ч НОМЕР_1 ; поясненнями ОСОБА_1 від 25.06.2024, з яких слідує, що 20.06.2024 він покинув територію в/ч НОМЕР_1 та виїхав у місто Одеса з особистих переживань за особу, яка має ІІ групу інвалідності та не може контролювати свою поведінку. При цьому, керівництво в/ч він не попередив про що жалкує, вину свою визнає, та іншими матеріалами справи.
Проаналізувавши досліджені докази, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
Враховуючи викладені обставини, доводи апеляційної скарги про те, що постанова суду першої інстанції винесена без додержання процесуальних вимог та об'єктивних досліджень обставин справи, є безпідставними.
На переконання апеляційного суду, суддею першої інстанції вірно встановлено наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, а отже доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними та не підлягають до задоволення.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції проігнорував вимоги ст. 268 КУпАП щодо повідомлення його про дату та час судового розгляду, та те, що в день винесення оскаржуваної постанови - 16.07.2024 він перебував на стаціонарному лікуванні, апеляційний суд визнає такими, що не свідчать про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, та не дають підстав для скасування оскаржуваної постанови. Відхиляючи ці доводи, апеляційний суд звертає увагу на те, що у матеріалах справи до 16.07.2024 (дата винесення постанови судом першої інстанції) відсутні будь-які докази про перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні. Разом з тим, відповідно до ст. 268 КУпАП участь особи під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 172-15 КУпАП, не є обов'язковою, і при цьому ОСОБА_1 не був позбавлений можливості реалізувати свої права, передбачені ч. 1 ст. 268 КУпАП під час апеляційного розгляду справи, чим не скористався та не з'явився до суду апеляційної інстанції.
Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Таким чином рішення суду першої інстанції про розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 прийнято відповідно до вимог ст. 268 КУпАП.
Отже, апеляційний суд вважає, що викладені у постанові висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, та правильності кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, є обґрунтованими.
Таким чином, мол.сержант ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, оскільки будучи військовою службовою особою військової частини НОМЕР_1 , самовільно покинув територію військової частини та був відсутній на військовій службі менше двох діб, тобто допустив недбале ставлення до військової служби.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді в постанові, при розгляді апеляційної скарги не було здобуто, а обставини на які покликається апелянт, як невраховані судом першої інстанції, були в повній мірі враховані судом апеляційної інстанції при винесенні постанови.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32).
При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст.ст. 33, 36 КУпАП, оскільки врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини і наклав стягнення у межах, встановлених цим Кодексом.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним переглядом не встановлено.
З огляду на зазначене, оскаржувана постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а отже підстави для її зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження судового рішення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 липня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.Ю. Бисага