Справа № 509/1284/25
Провадження № 2/947/3601/25
07.07.2025 року
Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючий - суддя Луняченко В.О.,
секретар судового засідання - Макаренко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявоюОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю « У.ДАУД» ( код ЄДРПОУ 42566534) третя особа Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради ( код ЄДРПОУ 26302537) про припинення трудових відносин, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Овідіопольського районного суду Одеської області, з позовом про стягнення припинення трудових відносин, діючи в інтересах ОСОБА_1 , як її представник, заходами електронного суду, звернувся адвокат Ільїчов Сергій Дмитрович.
Ухвалою судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 18.04.2025 року вказану цивільну справу надіслано до Київського районного суду м.Одеси для розгляду справи за підсудністю.
Через автоматизований розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Київського районного суду м.Одеси Луняченку В.О.
Ухвалою судді від 10.06.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, про що повідмолено учасників справи.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, повідомлялись належним чином, відомості про що містяться в матеріалах справи.
В матеріалах справи міститься заява представника позивача адвоката Ільїчова С.Д. щодо можливості розгляду справи за його та позивача відсутності, в якій просить позов задовольнити в повному обсязі.
З боку Управління держаної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради щодо розгляду справи за відсутністю представника та надано відповідні пояснення щодо позову.
З боку відповідача ані заяв ані клопотань не надходило, відзив на позов не надходив.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відповідно до ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Рішення ухвалено за відсутності учасників справи.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Так, позивача ОСОБА_1 було призначено на посаду керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «У.ДАУД». Кінцевим бенефіціаром товариства є ОСОБА_2 , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань: - ЗАСНОВНИК ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ Є КІНЦЕВИЙ БЕНІФІЦІАРНИЙ ВЛАСНИК (КОНТРОЛЕР) ДАУД УДАЙ, ІЗРАЇЛЬ, адреса засновника: АДРЕСА_1 , Розмір частки засновника (учасника): 20000000,00.
Станом на дату подання позову відповідач своїх зобов'язань не виконує, роботою не забезпечує та заробітної плати не виплачує. Відповідач фактично припинив свою діяльність. В лютому 2025 року позивач ОСОБА_1 прийняла рішення про припинення трудових відносини з ТОВ «У.ДАУД», у зв'язку з чим 05.02.2025 року позивачем на ім'я ОСОБА_2 , як кінцевого бенефіціара товариства було направлено відповідну заяву про звільнення за власним бажанням, в порядку статті 38 КЗпП України, в якій позивач просила звільнити її із займаної посади керівника з 05.02.2025. Заява була направлена на юридичну адресу товариства, що підтверджується квитанцією про направлення рекомендованого листа, проте зазначений лист повернувся до відправника, оскільки адресат його не отримав.
Зважаючи на те, що питання призначення та звільнення керівника товариства є виключною компетенцією товариства, яке вже досить тривалий час не веде свою діяльність, зв'язок з засновником даного товариства втрачено.
З урахуванням вищевикладеного Позивач не має іншого виходу, аніж як звернутись до суду, за захистом своїх конституційних прав, оскільки має повне право на звільнення за власним бажанням.
Відповідно до частини першої ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю І групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Статтею 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначено, що загальні збори учасників є вищим органом товариства.
Згідно з пунктом 7 частиною другої ст. 30 Закону України «Про товариства з Обмеженою та додатковою відповідальністю», до компетенції загальних зборів учасників належать ,у тому числі, обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох 3 них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства.
Відповідно до частини третьої статті 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», виконавчий орган товариства підзвітний загальним зборам учасників і наглядовій раді товариства (у разі створення) та організовує виконання їхніх рішень.
Тобто, загальні збори учасників здійснюють управління товариством та реалізують право уповноваженого органу товариства усунути особу від виконання обов'язків члена виконавчого органу в будь-який час та за будь-яких підстав.
Згідно із ст. 99 ЦК України, загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Статтею 21 КЗпП України визначено, що сторонами трудового договору Є працівник та власник підприємства, установи, організації або уповноважений орган, якому й надано право звільнення працівника у певних випадках.
А статтею 36 КЗпП України передбачені підстави припинення трудового договору, до яких, зокрема, належить розірвання трудового договору з ініціативи працівника (ст. 38 КЗпП).
Відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.
Державна реєстрація базується на таких основних принципах, зокрема, державної реєстрації за заявницьким принципом внесення відомостей до Єдиного державного реєстру виключно на підставі та відповідно до цього Закону (ч. перша статті 4 цього Закону).
Відповідно до приписів Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» та Вищевказаного Порядку, така реєстраційна дія, як «виключити з реєстру» - відсутня, можливо лише здійснити реєстраційну дію «зміна відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі».
Перелік документів, що подаються для державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, встановлюється частиною четвертою ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».
Частиною першою статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації або судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Таким чином, відповідно до зазначених норм діючого законодавства на підставі рішення суду, що набрало законної сили або за рішенням колегіального органу товариства з обмеженою відповідальністю можливо внести зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі.
У разі подання документів для проведення реєстрації змін до відомостей щодо юридичної особи заявником відповідно до п. 8 ч. 1 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» є уповноважений представник юридичної особи та позивач або уповноважена НИ1У особа - у разі подання судового рішення, що набрало законної сили та має наслідком зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі або про заборону вчиненні реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі.
Згідно з положеннями пункту 5 розділу II Порядку, у разі подання заяві уповноваженою на те особою державний реєстратор перевіряє обсяг повноважень такої особи за документом, що підтверджує її повноваження діяти від імені іншої особи.
Відповідно до абзацу 2 пункту 6 частини 1 статті 15 ЗУ «Про державну реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться Єдиному державному реєстрі, подається рішення уповноваженого органу управління юридичної особи, яке викладається у письмовій формі, прошивається пронумеровується та підписується засновниками (учасниками), уповноваженим ними особами або головою та секретарем загальних зборів (у разі прийняття такої рішення загальними зборами). Справжність підписів на такому рішенні нотаріально засвідчується, крім випадків, передбачених законом.
При цьому, як значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходження реєстраційної справи є Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради, яке є учасником справи.
Разом з тим, слід зазначити, що суд не вправі втручатися у діяльність органу суб'єкта державної реєстрації, зобов'язуючи його вносити будь-які відомості до Єдиного державного реєстру, а рішення суду про припинення трудових відносин саме по собі, згідно зі ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», є підставою для внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18.
Таким чином, можливо лише здійснити реєстраційну дію «зміна відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі».
Відповідно до ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ч. ч. 1, 3 ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.
За приписами ст. 22 КЗпП України, відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при припиненні трудового договору залежно від роду і характеру занять не допускається.
З наведених приписів чинного законодавства вбачається, що елементом конституційного права особи на працю - є й право бути звільненим.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно правового висновку, зробленого у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі №758/1861/18: «... Суд апеляційної інстанції помилково задовольнив вимогу позивача про виключення з ЄДРПОУ запису про директора ТОВ «Слаф Реагент» ОСОБА1 , оскільки суд не вправі втручатися у діяльність органу державної реєстраційної служби, зобов'язуючи його вносити будь-які відомості до єдиного державного реєстру. Разом з цим задоволення такої вимоги не вплинуло на правильність вирішення апеляційним судом спору по суті, а тому не може бути достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. При цьому, Верховним Судом взято до уваги те, що факт припинення повноважень директора як посадової особи законодавець пов'язує із моментом внесення відповідного запису до ЄДРПОУ, а тому, такі висновки апеляційного суду є такими, що відповідають завданням цивільного судочинства, яке полягає у справедливому та неупередженому вирішені справ із метою ефективного захисту порушених прав, оскільки у всіх справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед суворим розумінням права...».
Окрім цього, у постанові Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі №520/11437/16-ц, в якій вирішувалося питання припинення трудових відносин між господарським товариством та його керівником, Верховний Суд констатував порушення прав позивача на припинення трудових відносин та задовольнив позов керівника щодо припинення трудових відносин. Згідно з обставинами справи, керівник господарського товариства не зміг реалізувати своє право на припинення трудових відносин, передбачене статтею 38 Кодексу законів про працю України Згідно зі статутом господарського товариства вирішення питання про збільш керівника належить до виключної компетенції загальних зборів товариства. У зв'язку із забезпеченням свого права на звільнення керівник звернувся до суду з позовом,в якому просить звільнити його з посади керівника ТОВ У.Дауд».
Усе вищевикладене збігається з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного суду від 17.03.2021 у справі № 761/40378/18 та від 19.01.2022 у справі № 911/719/21, зокрема, в частині тверджень про те, що відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як і будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні, а також те, що визначальним при вирішенні справ цієї категорії є не перевірка дотримання керівником юридичної особи порядку скликання загальних зборів учасників товариства, а волевиявлення працівника на звільнення з роботи та дотримання процедури звільнення, передбаченої частиною першою статті 38 КЗпП України.
Відповідно до ч. 1 ст.21КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітню плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбаченні законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами для припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38,39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40,41) або не вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).
Відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на визначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижня.
Таким чином, на підставі письмової заяви та попередивши власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний трудовий договір за ч. 1 ст. 38 КЗпП України, що позивачкою було здійснено.
Статтями ст. 97, 99 Цивільного кодексу України встановлено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.
Аналогічні положення закріпленні у ч. 1 ст. 58 Закону України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 року N 1576-XII, ст. 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06 лютого 2018 року № 2275-VIII.
Відповідно до положень статті 38 КЗпП України, ст. 58,59,60,62 Закону України «Про господарські товариства», право Товариства на звільнення за власним бажанням кореспондує обов'язок учасників Товариства провести загальні збори, на яких розглянути заяву керівника Товариства та створити/призначити новий виконавчий орган.
Згідно із ст.43Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.
Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 року № 14-рп/2004, від 16.10.2007 року № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 року № 2-рп/2008 зазначив, що визначене статтею 43Конституції України право на працю Конституційний Суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю (індивідуально-трудова діяльність, фермерство тощо), так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невід'ємним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.
Реалізація права громадянина на працю здійснюється шляхом укладання ним трудового договору і виконання кола обов'язків за своєю спеціальністю, кваліфікацією або посадою, яка передбачається структурою і штатним розписом підприємства, установи чи організації.
Приписами ст.22 КЗпП України та ст.43Конституції України забороняють будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладанні, зміні та припиненні трудового договору.
Таким чином, відповідач не виконав вимогу трудового законодавства, не здійснило будь-яких дій, спрямованих на вирішення питання про звільнення позивачки з посади керівника. Тобто, порушив її право на припинення трудових відносин, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Таким чином, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті та їх належність, допустимість, достовірність, достатність, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання трудових відносин припиненими у зв'язку із звільненням ОСОБА_1 із займаної посади за власним бажанням на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України).
Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Суд не вправі втручатися у діяльність органу суб'єкта державної реєстрації, зобов'язуючи його вносити будь-які відомості до Єдиного державного реєстру, а рішення суду про припинення трудових відносин саме по собі, згідно зі ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», є підставою для внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18.
Таким чином, можливо лише здійснити реєстраційну дію «зміна відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі».
Сама по собі наявність у Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради статусу суб'єкта державної реєстрації не є достатньою підставою для покладення на нього обов'язку вчинення реєстрації щодо виключення відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань. Саме рішення суд про припинення трудових відносин буде тим документом, який здійснить відповідні дії,у зв'язку з чим в частині позовних вимоги щодо зобов'язання Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради вчинити реєстрацій дію щодо виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань відомостей про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з припиненням турових відносин з ТОВ «У. Дауд» відмовити.
В силу положення ст. 267 ч.1 ЦПК України, суд вважає за доцільне встановити порядок виконання рішення суду, яким є рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим до виконання для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках встановлених міжнародними договорами , згода на обов'язковість яких надана верховної Радою України - і за її межами.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258,259, 263-265,268,273,354 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю « У.ДАУД» ( код ЄДРПОУ 42566534) третя особа Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради ( код ЄДРПОУ 26302537) про припинення трудових відносин, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) та Товариства з обмеженою відповідальністю « У.ДАУД» (м.Одеса, вул. Торгова, 20 код ЄДРПОУ 42566534) у зв'язку із звільненням ОСОБА_1 із займаної посади керівника за власним бажанням на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Встановити порядок виконання рішення, яке після набрання ним законної сили є підставою для вчинення реєстраційної дії щодо виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємств та громадських формувань відомостей про ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у зв'язку з припиненням трудових відносин з ТОВ «У.ДАУД» ( код ЄДРПОУ 42566534).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю « У.ДАУД» ( м.Одеса, вул. Торгова, 20 код ЄДРПОУ 42566534) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 968,96 гривень.
Питання розподілу судових витрат вирішити у порядку визначеному ч.8 ст. 141 ЦПК України.
Повний текст рішення буде виготовлено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено судом 17.07.2025.
Суддя В. О. Луняченко