Справа № 451/1267/24
Провадження № 2-др/451/3/25
іменем України
17 липня 2025 року місто Радехів
Радехівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Куцик-Трускавецької О.Б.;
секретаря судового засідання Сологуб М.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивачки адвоката Мидзки Романа Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правову допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням-
за участю:
представника позивачки за первісним позовом - Р. Мидзки;
встановив:
Рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 19 червня 2025 року первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням задоволено, усунено перешкоди в користуванні майном - житловою кімнатою площею 13,4 м. кв. у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом вселення у кімнату № 1/2 площею 13,4 м., виділеною в користування рішенням Радехівського районного суду від 10 вересня 1993 року, стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211 гривень 20 копійок у відшкодування витрат по сплаті судового збору. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням - відмовлено.
25.06.2025 представником позивачки за первісним позовом - адвокатом Р. Мидзкоюна розгляд суду подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, яким останній просить суд стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правову допомогу в розмірі 17600,00 грн.
01.07.2025 представником позивачки за первісним позовом - адвокатом Р. Мидзкоюподано на розгляд суду клопотання, в якому останній просить суд провести розгляд заяви без його участі.
Протокольною ухвалою від 01.07.2025 у судовому засіданні оголошено перерву, з метою надання представнику відповідачки за первісним позовом - адвокату В. Палащуку ознайомитися із матеріалами справи(а.с.147).
08.07.2025 представник відповідачки за первісним позовом - адвокат В. Палащук подав на розгляд суду заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу від 25.06.2025(а.с.153-156).
Протокольною ухвалою від 08.07.2025 у судовому засіданні оголошено перерву з метою надання можливості стороні позивача ознайомитися із запереченнями(а.с.157).
Ухвалою Радехівського районного суду Львівської області від 15.07.2025 неявку адвоката Р. Мидзки в судове засідання визнано неповагою до суду та до останнього застосовано заходи процесуального примусу у вигляді штрафу(а.с.163-164).
У судовому засіданні 15.07.2025 представник відповідачки за первісним позовом - адвокат В. Палащук заперечив щодо розміру витрат на правничу допомогу, вважає, що заявлена сума є надмірною та неспівмірною із заявленими позовними вимогами.
У судовому засіданні 15.07.2025 оголошено перерву до 17.07.2025 о 11:00 для виготовлення та оголошення рішення(а.с.162).
15.07.2025 представник позивачки за первісним позовом - адвокат Р. Мидзка подав на розгляд суду клопотання, у якому просить суд розгляд справи здійснювати у його відсутності, яке поступило у канцелярію суду після судового засідання (а.с.165). Окрім цього, вказане клопотання подане адвокатом на електронну адресу суду без КЕПу, про що канцелярією суду складено відповідний акт ( а.с.166).
Відповідно до частини 4 статті 270 ЦПК України неприбуття осіб у судове засідання, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Вивчивши заяву та додані до неї документи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Статтею 246 ЦПК України передбачено, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Судом встановлено, що представник позивачки відповідно до положень статті 134 ЦПК України, надав попередній розрахунок витрат на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн, який міститься у позовні заяві.
Відповідно до вимог частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ст. 126 ЦПК України). Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.
Рішення по суті спору ухвалене судом 19.06.2025.
Заява про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на правову допомогу у справі надіслана на адресу суду представником позивачки 19.06.2025, тобто у межах строку, передбаченого частиною 8 статті 141 ЦПК України.
Представником відповідачки за первісним позовом - адвокатом В. Палащуком одночасно з поданням зустрічної позовної заяви було подано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат - 1211,20 грн судовий збір за позов немайнового характеру та 10000 грн за надання правових послуг. Судом, останній, належним чином повідомлений про ухвалення додаткового рішення, шляхом скерування ухвали на його офіційну електронну адресу, що підтверджується довідкою від 27.06.2025(а.с.140 зворот).
Представник відповідачки за первісним позовом - адвокат В. Палащук пропустив строк подання заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу та не подавав заяву про поновлення пропущеного строку.
Згідно з частинами 1, 2 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.
За змістом частини 1 пункту 1 та частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Витрати фізичних осіб, пов'язані з оплатою професійної правничої допомоги при розгляді судом справ про оголошення померлою фізичної особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку, або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, несуть юридичні особи, на території яких мав місце нещасний випадок внаслідок таких надзвичайних ситуацій.
Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити обґрунтованість рівня витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Крім цього, витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19).
Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України, у відповідності до ч. ч. 1, 2 якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно частиною 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. За приписами частини 3 статті 27 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу врегульовано Главою 63 Цивільного Кодексу України.
Зокрема, стаття 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору. За приписами вказаної правової норми ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадку і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна в договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Згідно статті 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Витрати на правничу допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі. Такі витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
Відповідно до постанови КАС ВС № 380/17220/21 від 01.08.2023 зазначено, що за загальним правилом у разі наявності в особи, у тому числі у суб'єкта владних повноважень, офіційної електронної адреси надсилання судових рішень, судових викликів або судових повідомлень учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється шляхом надсилання їх на офіційну електронну адресу. Надсилання ж вищевказаних процесуальних документів рекомендованим листом з повідомленням про вручення або в інший, визначений процесуальним законом спосіб, здійснюється за відсутності в особи офіційної електронної адреси.
Так, оскільки Рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 19 червня 2025 року первісний позов задоволено повністю, наявні підстави для стягнення з позивача за зустрічним на користь позивача за первісним позовом витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи.
Разом з тим, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.07.2020 року в справі №362/3912/18 (провадження №61-15005св19), від 31.07.2020 року у справі №301/2534/16-ц (провадження №61-7446св19), додатковій постанові Верховного Суду від 19.11.2020 року в справі №734/2313/17 (провадження №61-7550св19).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18), додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування представником позивачки, надано: Договір про надання правничої допомоги № 15/24 від 01.08.2024, протокол узгодження гонорару, акт приймання - передачі послуг №3/25 від 19.06.2025 на суму 18910,00 грн, докази скерування клопотання учасникам справи.
Згідно із актом приймання - передачі послуг №3/25 від 19.06.2025 за час розгляду справи в суді адвокат Р. Мидзка надав І. Охоті таку правничу допомогу: ознайомлення із матеріалами кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_3 - 500 грн; відрядження до місця надання правничої допомоги - 310 грн; підготовка та подача позовної заяви - 3000 грн; участь у судовому засіданні 24.10.2024 - 1000 грн; відрядження до місця надання правничої допомоги 24.10.2024 - 310 грн; участь у судовому засіданні 13.11.2024 - 1000 грн; відрядження до місця надання правничої допомоги 13.11.2024 - 310 грн; підготовка та подача клопотання - 1000 грн; участь у судовому засіданні 23.01.2025 - 1000 грн; відрядження до місця надання правничої допомоги 23.01.2025 - 310 грн; участь у судовому засіданні 27.02.2025 - 1000 грн; відрядження до місця надання правничої допомоги 27.02.2025 - 310 грн; підготовка та подача клопотання - 1000 грн; участь у судовому засіданні 20.03.2025 - 1000 грн; відрядження до місця надання правничої допомоги 20.03.2025 - 310 грн; участь у судовому засіданні 01.04.2025 - 1000 грн; відрядження до місця надання правничої допомоги 01.04.2025 - 310 грн; участь у судовому засіданні 08.04.2025 - 1000 грн; відрядження до місця надання правничої допомоги 08.04.2025 - 310 грн; участь у судовому засіданні 24.04.2025 - 1000 грн; відрядження до місця надання правничої допомоги 24.04.2025 - 310 грн; участь у судовому засіданні 05.05.2025 - 1000 грн; відрядження до місця надання правничої допомоги 05.05.2025 - 310 грн; участь у судовому засіданні 19.06.2025 - 1000 грн; відрядження до місця надання правничої допомоги 19.06.2025 - 310 грн.
Суд відхиляє доводи представника позивачки за первісним позовом І. Охоти - адвоката Р. Мидзки щодо заявлених вимог, оскільки у судових засіданнях, які відбулися 24.04.2025, 05.05.2025 та 19.06.2025, останній участі не брав, що підтверджено матеріалами справи.
Крім того, на переконання суду є завищеною вартість витраченої адвокатом суми на дорогу до суду та у зворотній бік, виходячи із заявленої вартості 310 грн, та вважає справедливою компенсацію іншою стороною таких витрат в сумі 150 грн, враховуючи, що час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації.
Також суд бере до уваги клопотання представника відповідача про неспівмірність та невідповідність таких витрат фактично наданим послугам.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, фінансового стану сторін, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, суд вважає за можливе зменшення їх розміру та стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді у розмірі 13 700,00 гривень.
На підставі статей 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 270 Цивільного процесуального кодексу України, Радехівський районний суд Львівської області, -
ухвалив:
Заяву адвоката Р. Мидзки про ухвалення додаткового рішення у справі №451/1267/24 щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу -задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий Радехівським РВ ГУМВСУ у Львівській області від 26.04.2000, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) понесені витрати на професійну правову допомогу у розмірі 13 700,00 грн.
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Головуючий суддяО. Куцик-Трускавецька