іменем України
17 липня 2025 рокуСправа №451/1040/25
Провадження № 2/451/388/25
Радехівський районний суд Львівської області
у складі головуючого судді Семенишин О.З.
секретар судового засідання Федорук І.Б.
розглянув у підготовчому судовому засіданні у м. Радехові в залі суду цивільну справу №451/1040/25 за позовом ОСОБА_1 до Лопатинської селищної ради про визнання права власності на спадкове майно,
Стислий виклад позиції учасників процесу
20 червня 2025 року адвокат Фрей Андріан Васильович звернувся до суду в інтересах позивача ОСОБА_1 з позовом до відповідача Лопатинської селищної ради про визнання права власності на спадкове майно.
Позовні вимоги представник позивача обґрунтував тим, що спадкоємцем до майна ОСОБА_2 (спадкодавець) є її дочка ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину шляхом постійного проживання з спадкодавцем на момент відкриття спадщини (фактично вступила в управління або володіння спадковим майном (фактично прийняла спадщину відповідно до ст. 549 ЦК УРСР). Державним нотаріусом Медведюк З.С. (виконуюча обов'язки завідувача Радехівської державної нотаріальної контори Львівської області) при видачі свідоцтва про право на спадщину на майно, було встановлено, що Державний акт на право приватної власності на землю, серії ГУ-ЛВ №058163, виданий на підставі рішення ХІІ сесії ІІІ демократичного скликання Нивицької сільської ради від 13 серпня 2001 року, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю та на право власності на землю та на право постійного користування землею за №16261 від 10.10.2001 видано після смерті спадкодавця. Крім того є розбіжності в документах, а саме в Державному акті на право власності на землю, серії ІV-ЛВ №058163, зазначено власник « ОСОБА_2 » у свідоцтві про народження дочки ОСОБА_3 зазначено « ОСОБА_2 », а у свідоцтві про смерть спадкодавця зазначено « ОСОБА_2 ». Згідно з вищезазначеним нотаріусом було постановлено відмовити ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину. Неоднакове написання по батькові спадкодавця у різних правовстановлюючих документах, а також те, що Державний акт видано після смерті спадкодавця перешкоджає позивачу реалізувати свої спадкові права. Із огляду на вищезазначене позивач не може реалізувати свої майнові права як спадкоємець у позасудовому порядку, а тому змушений звернутися з позовом до суду за встановленням фактів, що мають юридичне значення та визнанням права власності на спадкове майно (а.с.3-8).
Заяви та клопотання учасників процесу та інші процесуальні дії у справі
Своєю ухвалою від 24 червня 2025 року суд відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання (а.с.1-2).
Представник позивача ОСОБА_4 подав заяву про розгляд справи без участі сторони позивача, у якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити (а.с.29).
Представник відповідача Лопатинської селищної ради в судове засідання не прибув, проте подав до суду заяву, у якій зазначив, що проти задоволення позовних вимог не заперечує, складу суду довіряє (а.с.26).
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, чим і скористалися сторони.
За правилами ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Оскільки, визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд на підставі ч. 3 ст. 200 ЦПК України ухвалює рішення у підготовчому засіданні.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд не здійснює фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Установлені судом фактичні обставини справи
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мама позивача - ОСОБА_2 (надалі - «спадкодавець») у віці 79 років в с. Нивиці Радехівського району Львівської області, про що в книзі реєстрації актів про смерть зроблено відповідний актовий запис за №13 та підтверджується Свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_1 , виданим 13.05.1994 Нивицькою сільською радою Радехівського району Львівської області (а.с.20).
Із Свідоцтва про народження, серії НОМЕР_2 від 21 серпня 1992 року, виданого повторно видно, що ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Нивиці Радехівського району Львівської області, про що 3 жовтня 1937 року було складено відповідний актовий запис №18. Батько - ОСОБА_6 , мати - ОСОБА_7 (а.с.19).
Відповідно до Свідоцтва про одруження, серії НОМЕР_3 від 21 серпня 1992 року, виданого повторно, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 одружилися 20 листопада 1958 року. Після реєстрації одруження присвоєно прізвище чоловіку - ОСОБА_9 та дружині - ОСОБА_10 . (а.с.19-зворот).
Як видно з довідки №77 від 30.01.2024, виданої Нивицьким старостинським округом Лопатинської селищної ради Червоноградського району Львівської області, ОСОБА_2 (померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ) постійно по день смерті була зареєстрована та проживала в житловому будинку по АДРЕСА_1 . Разом з померлою ОСОБА_2 на день смерті проживали і були зареєстровані: дочка - ОСОБА_1 , 1937 р.н., зять - ОСОБА_8 , 1935 р.н. (помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ), внучка - ОСОБА_11 , 1972 р.н., чоловік внучки - ОСОБА_12 , 1969 р.н. Від імені померлої ОСОБА_2 виконавчим комітетом Нивицької сільської ради заповіт не посвідчувався (а.с.14).
Із Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №75650818 від 01.02.2024, виданої Соснівською державною нотаріальною конторою Львівської області видно, що спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , - не заводилися та не видавалися, тобто за вказаними параметрами запиту у Спадковому реєстрі інформація відсутня (а.с.15).
Після смерті спадкодавця - ОСОБА_2 відкрилася спадщина та залишилось наступне спадкове майно, а саме: земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 1,6750 га, що розташована на території Нивицької сільської ради, згідно із Державним актом на право приватної власності на землю, серії IV-ЛВ №058163, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №16261 від 10 жовтня 2001 року (а.с.13,13-зворот).
Із плану зовнішніх меж земельної ділянки видно, що спадкодавцю було передано наступні земельні ділянки: земельна ділянка загальною площею 0,3720 га, земельна ділянка загальною площею 0,6016 га, земельна ділянка загальною площею 0,7054 га.
Вказаний Державний акт на право приватної власності на землю, серії IV-ЛВ №058163, було видано на підставі рішення ХІІ сесії ІІІ демократичного скликання Нивицької сільської ради Радехівського району Львівської області від 13 серпня 2001 року. Відповідно до списку громадян, що додається до цього рішення Нивицької сільської ради Радехівського району Львівської області в переліку осіб у списку зазначена спадкодавець - ОСОБА_2 , якій був виданий державний акт на право власності на землю (а.с.17-18).
Ринкова вартість земельної ділянки, загальною площею 1,6790 га, що розташована за адресою: Львівська область, Радехівський район, Нивицька сільська рада без ПДВ становить 160 622, 00 грн, що видно з висновку про вартість об'єкта оцінки, який проведений СОД ТОВ «Кабінет оцінки «АВРОРА», а саме оцінювачем ОСОБА_13 29.05.2025 (а.с.11,12).
Із Довідки №06/38-608 від 04.06.2025, виданої виконкомом Лопатинської селищної ради, видно, що ОСОБА_2 та ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на ім'я якої видано Державний акт на право приватної власності на землю, серії IV-ЛВ №058163, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №16261 від 10.10.2001, є однією і тією ж самою особою. Інших осіб з таким самим прізвищем, ім'ям та по батькові на території Нивицького старостинського округу Шептицького району Львівської області немає (а.с.14-зворот).
Згідно з Постановою Радехівської державної нотаріальної контори Львівської області про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 19.09.2024 року за №183/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, на майно, що залишилося після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельні ділянки надані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходяться на території Нивицької сільської ради Шептицького району (колишнього Радехівського) Львівської області (а.с.16,16-зворот).
Неоднакове написання по батькові спадкодавця у різних правовстановлюючих документах, а також те, що Державний акт видано після смерті спадкодавця перешкоджає позивачу реалізувати свої спадкові права.
Вказані вище обставини, учасниками процесу не оспорюються та не заперечуються, а тому відповідно до вимог ст. 12, 229 ЦПК України ці докази визнаються судом належними, допустимими та достовірними.
Зміст спірних правовідносин
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з наявністю у позивача права на спадкування за законом і неможливістю реалізації цього права через відмову нотаріуса у видачі відповідного свідоцтва про право на спадщину.
Позиція суду
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі ст. 13, 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона сама визначає зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.
Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1 та ч. 2 ст. 77 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).
Дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов необхідно задовольнити з таких підстав.
Норми права, які застосував суд, та мотивована оцінка наведених сторонами аргументів
Щодо позовних вимог про встановлення юридичних фактів
До правовідносин, які стосуються встановлення фактів, що мають юридичне значення, і які виникли між сторонами, суд застосовує норми Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК України).
За змістом ч. 1-2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти родинних відносин між фізичними особами, належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті, а також і інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Суд зважає на роз'яснення, викладені у пунктах 1, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31.03.1995.
Суд установив, що правильним прізвищем, ім'ям та по батькові спадкодавця є ОСОБА_2 . Ці обставини повністю підтверджуються безпосередньо дослідженими судом у судовому засіданні письмовими доказами в їх сукупності.
Таким чином, позивач ОСОБА_1 довела належними та допустимими доказами факт, що ОСОБА_2 є мамою позивача ОСОБА_1 та факт належності ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , Державного акту на право приватної власності на землю, серії IV-ЛВ №058163, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №16261 від 10.10.2001. Отже, вимоги позивача про встановлення юридичних фактів необхідно задовольнити.
Щодо позовних вимог про визнання права власності на спадкове майно
До спірних правовідносин, які виникли між сторонами щодо спадкування, суд застосовує норми Цивільного кодексу України (ЦК України) та Цивільного кодексу Української РСР (ЦК УРСР).
Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, передбачено, що Цивільний Кодекс застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, правила книги шостої ЦК України може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 1 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникало відповідно до норм ст. 529-531 УРСР.
Тобто, у разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року (набрання чинності ЦК України), застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом тощо.
Таким чином, на спадкові правовідносини після смерті ОСОБА_14 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , поширюються норми ЦК УРСР, оскільки спадщина відкрилася до 1 січня 2004 року.
На підставі ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Згідно зі ст. 525 ЦК УРСР, часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 526 ЦК УРСР місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.
Із огляду на ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв і прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Згідно зі статтями 549, 554 ЦК Української РСР спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Вищевказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. В разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (статті 528 та 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках.
Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.
Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі по обов'язковому страхуванню; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 305/235/17.
Зважаючи на встановлені обставини у справі позивач ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , вступивши у фактичне володіння та управління спадковим майном.
Як зазначив ВС КЦС у постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 227/3750/19, належним способом захисту, якщо вбачаються перешкоди в оформленні спадкових прав в нотаріальному порядку, є звернення сторони до суду із позовом про визнання права власності в порядку спадкування.
Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, окрім іншого - визнання права.
За правилами статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, а до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Положення ст. 81, 131 Земельного кодексу України визначають, що громадяни України набувають право власності на земельні ділянки, в тому числі на підставі спадкування.
Ураховуючи, що позивач ОСОБА_1 прийняла спадщину в установленому законом порядку, але отримати свідоцтво про право власності в порядку спадкування за законом на земельні ділянки в нотаріальній конторі не може, з огляду на визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги сторони позивача про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування є законними та обґрунтованими і, відповідно такі потрібно задовольнити.
Щодо розподілу судових витрат
У зв'язку з клопотанням позивача, суд не вирішує питання розподілу судових витрат.
Керуючись ст. 4, 12, 13, 19, 76-78, 80, 89, 200, 206, 211, 229, 247, 258-259, 263-265, 315 ЦПК України; ст. 16, 328, 1225, п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України; ст. 524, 525, 526, 529, 548, 549, 554 ЦК УРСР; ст. 81, 131 ЗК України, суд,
задовольнити позов ОСОБА_1 .
Установити факт родинних відносин, що ОСОБА_2 є мамою ОСОБА_1 .
Установити факт, що має юридичне значення, а саме: факт належності ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , Державного акту на право приватної власності на землю, серії IV-ЛВ №058163, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №16261 від 10.10.2001, та виданого на ім'я - ОСОБА_2 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,3720 га, земельну ділянку площею 0,6016 га, земельну ділянку площею 0,7054 га, в порядку спадкування після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що належали їй відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю, серії IV-ЛВ №058163, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №16261 від 10.10.2001.
Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Сторони та інші учасники у справі
Позивач:ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 .
Представник позивача: адвокат Фрей Андріан Васильович, адреса: проспект Відродження, 14, місто Радехів, Шептицький район, Львівська область, 80200.
Відповідач: Лопатинська селищна рада, ЄДРПОУ 04369819, адреса місцезнаходження: вулиця Центральна, 15А, селище Лопатин, Шептицький район, Львівська область, 80261.
Головуючий суддяСеменишин О. З.
Рішення виготовлено 17 липня 2025 року.