Справа № 130/1239/25
Провадження № 22-ц/801/1444/2025
Категорія: 44
Головуючий у суді 1-ї інстанції Заярний А. М.
Доповідач:Міхасішин І. В.
14 липня 2025 рокуСправа № 130/1239/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Міхасішина І.В.
суддів: Сопруна В.В., Стадника І.М.
розглянувши матеріали цивільної справи № 130/1239/25 у місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» про стягнення шкоди за обман судової влади під час розгляду справи про порушення умов укладеного договору,
за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 06 травня 2025 року про повернення позовної заяви, постановлену у приміщенні суду у м. Жмеринка за головування судді Заярного А.М.,-
встановив:
В травні 2025 року позивач звернувся до суду з цим позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» про стягнення шкоди за обман судової влади під час розгляду справи про порушення умов укладеного договору.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між сторонами укладено публічний договір про постачання електричної енергії. При розгляді протягом 2019-2025 років позивач постійно займався обманом судової влади, що він не укладав публічних договорів, що начебто розділі 13 цього договору зазначено, що умови договору починають виконуватися з дати, зазначеної споживачем в заяві-приєднання, яка є додатком до цього договору. Таким чином позивач займається обманом і подає фальсифіковані докази в суд. Спосіб захисту ЗУ «Про захист прав позивачів».
Заявив вимоги: 1. Прочитати висновки офісу Гаранта Конституції - як Вас, судді, в називає офіс, як до Вас, судді, відноситься громадяни України;
2. Витребувати згідно його клопотання та ухвали судді Шепеля справу;
3. Визнати неможливим доказувати вимоги свої позовів таким суддям у зв'язку з відсутністю у позивача грошей для надання хабарів по прейскуранту, який є у вільному доступі згідно висновку;
4. Визнати неможливим доказувати свої вимоги протяги 2019-2025 років у зв'язку з ненаданням позивачу доказів, які він додає в додатку зі сторони ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ», які він отримав у 2024 році.
5. Стягнути 100 000 грн з позивача за фальсифікацію доказів, які він подає в додатку, на користь ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ».
Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 06 травня 2025 рокупозовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» про стягнення шкоди за обман судової влади під час розгляду справи про порушення умов укладеного договору, яка визнається судом зловживанням процесуальними правами - повернута позивачу.
Не погодившись з вище зазначеною ухвалою, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Повертаючи позовну заяву позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що із позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що він в порушення ст. 16 ЦК України заявляє вимоги: « 1. Прочитати висновки офісу Гаранта Конституції - як Вас, судді, в називає офіс, як до Вас, судді, відноситься громадяни України; 2. Витребувати згідно його клопотання та ухвали судді Шепеля справу; 3. Визнати неможливим доказувати вимоги свої позовів таким суддям у зв'язку з відсутністю у позивача грошей для надання хабарів по прейскуранту, який є у вільному доступі згідно висновку; 4. Визнати неможливим доказувати свої вимоги протяги 2019-2025 років у зв'язку з ненаданням позивачу доказів, які він додає в додатку зі сторони ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ», які він отримав у 2024 році», 5. Стягнути 100000 грн з позивача за фальсифікацію доказів, які він подає в додатку, на користь ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ», які не є способом захисту.
Крім того, заявляючи вимогу під № 5 «Стягнути 100000 грн з позивача (тобто - ОСОБА_1 ) за фальсифікацію доказів, які він подає в додатку, на користь ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» (тобто - відповідача), фактично звертається з позовом сам до себе, що не можливо за правилами цивільного судочинства.
Колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність підстав для зупинення провадження у справі з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Як визначено ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Як задекларовано в ч. 2 ст. 44 ЦПК України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема пунктом 2) передбачено подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) передбачено подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.
Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно вимог ч. 2 ст. 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до п. 11 ч. 3 ст. 2 ЦПК України неприпустимість зловживання процесуальними правами визнана однією з засад (принципів) цивільного судочинства. Роль суду у реалізації принципу змагальності сторін полягає, зокрема, у запобіганні зловживанню учасниками судового процесу їх правами.
Добросовісне здійснення цивільних процесуальних прав потребує від осіб, котрі беруть участь у справі, такої реалізації прав, яка відповідала б їхньому призначенню та здійснювалась у спосіб, визначений цивільним процесуальним законом, не завдавала б шкоди правам інших учасників цивільного процесу.
Критеріями добросовісної поведінки учасників процесуальних правовідносин є здійснення прав і обов'язків у відповідності до норм процесуального законодавства; усвідомлення сутності процесуальних правовідносин як відносин, що виникли з метою здійснення правосуддя у цивільній справі; відмова від реалізації своїх процесуальних прав та обов'язків з метою зловживання ними.
Зловживання правом на позов, становить собою такий вид зловживань процесуальними правами, за якого уся процедура розгляду спору є невиправданою та неефективною, адже особа звертається до суду з метою, що відмінна від захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Серед таких зловживань можна виокремити подання завідомо безпідставних (явно необґрунтованих) позовів або скарг та позовів, що мають штучний характер.
Як визначено ч. 1 ст. 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 ЦПК України - сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Способи захисту прав та інтересів судом, визначені у ст. 16 ЦК України.
Ураховуючи викладене, підсумовуючи проаналізоване, суддя вважає, що ОСОБА_1 допустив зловживання процесуальними правами, оскільки подав до суду завідомо безпідставний позов, який має очевидно штучний характер, адже заявлені у цьому позові ОСОБА_1 вимоги, не відповідають способам захисту, які передбачені ч. 2 ст. 16 ЦК України, а дії позивача суперечать завданню цивільного судочинства,
Як визначено у ч. 3 ст. 44 ЦПК України, якщо подання скарги, заяви клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Колегія суддів погоджується, що дії позивача не відповідають завданням та суперечать засадам цивільного судочинства, та вірно розцінюються судом першої інстанції, як зловживання процесуальними правами, тому дійшов правильного висновку, що заяву ОСОБА_1 неприйнятною, яка підлягає поверненню позивачу.
Повертаючи заяву ОСОБА_1 , суд вірно враховав практику Європейського суду з прав людини, яка в силу вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», як і Конвенція, є обов'язковою для застосування. Європейський суду у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що «право на суд» та право на доступ до суду не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише таким способом та до такої міри, що не порушують зміст цих прав (п. 59 рішення «Де Жуфр де ла Прадель проти Франції», п. 28 рішення «Станєв проти Болгарії та ін.»). Тобто, реалізація права на суд однією із сторін спору має відбуватись таким чином, щоб не порушувати права іншої сторони.
Згідно з практикою ЄСПЛ процедурні гарантії, закріплені статтею 6 Конвенції, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов'язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином, втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань (див, справу «Ґолдер проти Сполученого Королівства», рішення від 21 лютого 1975 р., серія А № 18, п. 28-36). Суд наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.
Апеляційна скарга позивача не спростовує правильних висновків суду першої інстанції. Ухвала про зупинення провадження в цій справі постановлена з дотриманням норм процесуального права на підставі правильно встановлених обставин справи, що підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами. Підстав для скасування ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду немає.
За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 06 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Головуючий І.В. Міхасішин
Судді: В.В. Сопрун
І.М. Стадник