Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
розглянувши в попередньому судовому засіданні у м. Києві 6 вересня 2006 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ “Трансавтосервіс», третя особа - ОСОБА_2, про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м.Миколаєва від 2 грудня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 26 лютого 2004 року,-
В жовтні 2003 року позивач звернувся із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 8 квітня 2003 року на автодорозі Ульянівка-Миколаїв, з вини водія - ОСОБА_2, що перебував в трудових відносинах з ВАТ “Трансавтосервіс», сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої загинула його дружина ОСОБА_3. Просив стягнути з відповідача 1672 грн. затрат на встановлення пам'ятника та 25000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Заводського районного суду м.Миколаєва від 2 грудня 2003 року позов задоволено частково. Стягнуто матеріальну шкоду та 1500 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 26 лютого 2004 року, рішення районного суду змінено і збільшено розмір морального відшкодування до 5000 грн.
В касаційній скарзі на зазначені рішення позивач посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та те, що не враховано характер дій відповідача та страждання потерпілого. Просить рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду в частині відшкодування моральної шкоди скасувати і задовольнити його позовні вимоги.
Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути лише неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Заводського районного суду м.Миколаєва від 2 грудня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 26 лютого 2004 року залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Ярема А.Г.
Судді: Левченко Є.Ф.
Лихута Л.М.