Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
розглянувши в попередньому судовому засіданні у м. Києві 8 вересня 2006 року справу за позовом ОСОБА_1 до управління головного архітектора м.Херсона, Антонівської селищної ради, третя особа - ОСОБА_2 про визнання незаконним плану відводу земельної ділянки, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 20 листопада 2003 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 3 березня 2004 року,
У вересні 2002 року позивачка звернулася із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 1986 року вона є власником будинку АДРЕСА_1. Раніше зазначений будинок належав ОСОБА_3, якому згідно наказу радгоспу “Янтарний» від 9 грудня 1973 року і рішення Антонівської селищної ради, була виділена земельна ділянка площею 0,07 га.
Після продажу житлового будинку ОСОБА_3 ОСОБА_4 за останньою було закріплено земельну ділянку 0,06 га в постійне користування та 0,01 га в тимчасове. В результаті вирівнювання вулиці ІНФОРМАЦІЯ_1, розмір ділянки змінився і склав 763 м2. В січні 1983 року ОСОБА_5 була виділена земельна ділянка площею 0,05 га і районним архітектором видано план на забудову. Оскільки третя особа ОСОБА_2 вважає, що вона порушує її права на користування земельною ділянкою то просила скасувати плани земельної ділянки виготовлені в 1983, 1988 і 1989 роках управлінням головного архітектора м.Херсона і зобов'язати видати план відводу земельної ділянки відповідно до наказів радгоспу “Янтарний» від 4.01.1983 та 30.06.1990 р.р.
Рішенням Дніпровського районного суду м.Херсона від 20 листопада 2003 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 3 березня 2004 року в позові відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями позивачка подала касаційну скаргу в якій посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права просить рішення скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути лише неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 20 листопада 2003 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 3 березня 2004 року залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Ярема А.Г.
Судді: Левченко Є.Ф.
Лихута Л.М.