Провадження 33/824/2576/2024 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
ЄУН: 752/4511/25 Суддя у І інстанції: Бондаренко Г.В.
5 травня 2025 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Васильєва М.А.
за участю:
особи, стосовно якої складено протокол
про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 21 березня 2025 року, якою
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадян України, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ,
визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком на 10 (десять) діб з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки без оплатного вилучення транспортного засобу,
Постановою суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що 29 січня 2025 року о 17 год. в м. Києві по проспекту Академіка Глушкова, буд. 40, керував транспортним засобом «Hyundai» державний номерний знак НОМЕР_2 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей, що не реагують на світло, не природна блідість обличчя та виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, відповідальність за що передбачена ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 21 березня 2025 року, закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення, витребувати та переглянути відеозапис з нагрудної камери поліцейського, який є ключовим доказом у справі; звільнити його ( ОСОБА_1 ) від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» у зв'язку з статусом учасника бойових дій.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, вважаючи постанову суду першої інстанції незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки його не було належним чином повідомлено про дату та час судового засідання, що позбавило його можливості надати пояснення, клопотання про дослідження доказів та скористатися правовою допомогою адвоката, що, у свою чергу, суперечить приписам ст. 268 КУпАП.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції послався на відеозапис з нагрудної камери поліцейського, однак матеріали справи не містять його детального аналізу, а тому він просить дослідити цей відеозапис, оскільки він може містити докази на його користь, а саме: відсутність явних ознак наркотичного сп'яніння; порушення процедури складання адміністративних матеріалів; недотримання його прав з боку працівників поліції.
Окрім того, апелянт звертає увагу, що факт його перебування у стані наркотичного сп'яніння не був підтверджений у встановленому законом порядку, а відмова від проходження огляду, відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Мелоун проти Сполученого Королівства», не може автоматично тлумачитись, як визнання вини особи. Зазначає, що відмова від проходження огляду може бути обумовлена незаконними діями працівників поліції або відсутністю законних підстав для його проведення.
ОСОБА_1 вважає, що призначене покарання судом першої інстанції є надмірно суворим і не відповідає принципу пропорційності, закріпленому у ч. 3 ст. 22 КУпАП, оскільки судом не враховано жодних обставин, які б могли пом'якшити його відповідальність.
Окремо ОСОБА_1 , з посиланням на п. 13 ч. 5 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», подано клопотання про звільнення його від судового збору, у зв'язку з його статусом учасника бойових дій, на підтвердження чого долучена копія посвідчення учасника бойових дій.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 , дослідивши наявні матеріали, перевіривши доводи апеляційної скарги, слід дійти такого висновку.
Що стосується доводів ОСОБА_1 про неповідомлення його з днем, часом та місцем розгляду справи, то вони є непереконливими, оскільки матеріали справи містять відомості про направлення за місцем проживання ОСОБА_2 14 березня 2025 року повістки про виклик останнього до суду на 21 березня 2025 року на 09.10 год.
Окрім того, апеляційний суд враховує, що під час апеляційного розгляду процесуальні права апелянта поновлені.
Що стосується інших доводів апеляційної скарги, то апеляційний суд доходить такого висновку.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у
ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Однак, місцевий суд при розгляді даної справи дотримався наведених вимог закону не у повному обсязі.
Так, судом першої інстанції встановлено, що 29 січня 2025 року о 17 год. ОСОБА_1 в м. Києві по проспекту Академіка Глушкова, буд. 40, керував транспортним засобом «Hyundai» державний номерний знак НОМЕР_2 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей, що не реагують на світло, не природна блідість обличчя та виражене тремтіння пальців рук, та від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП.
З посиланням на диспозицію ч. 2 ст. 130 КУпАП, яка передбачає відповідальність за повторне протягом року керування транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, суд в оскаржуваній постанові зазначив про те, що за результатами дослідження матеріалів справи, у тому числі, перегляду в судовому засіданні відеозапису з нагрудної камери поліцейського, встановлено, що ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом, на вимогу поліцейського пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння відмовився, а тому дійшов висновку про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, оскільки його вина підтверджується зібраними у справі доказами.
Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу, що згідно з даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 233511 від 29 січня 2025 року, він складений відносно ОСОБА_1 про те, що 29 січня 2025 року о 17 год. в м. Києві по проспекту Академіка Глушкова, буд. 40, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Hyundai» державний номерний знак НОМЕР_2 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей, що не реагують на світло, не природна блідість обличчя та виражене тремтіння пальців рук, та від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України, відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (ас. 2-3).
Таким чином відносно ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Окрім того, всупереч вимог ст. 254, ч. 2 ст. 130 КУпАП, будь-які кваліфікуючі ознаки за ч. 2 ст. 130 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення не викладені.
За змістом ст. 279 КУпАП при розгляді справи про притягнення конкретної особи до адміністративної відповідальності саме протокол про адміністративне правопорушення, як процесуальний документ, є предметом дослідження та оцінки суддею в судовому засіданні при розгляді справи по суті.
Протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом, і до нього висуваються певні вимоги. Обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених у протоколі відомостей покладається на особу, яка його складає, та не може бути перекладено на суд.
Суть порушення, яке має значення для справи, формулюється у протоколі про адміністративне правопорушення.
Саме цей документ встановлює, у чому полягає правопорушення, тоді як суд, покликаний винести постанову, має лише обмежені повноваження щодо встановлення наявності/відсутності вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.
Системний аналіз приписів ст.ст.7, 254, 279 КУпАП свідчить, що суд здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення та вирішує питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності лише у межах складеного щодо такої особи протоколу про адміністративне правопорушення.
В контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15 травня 2008 року, заява N7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
У своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує на тому, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушеннямст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Однак, визнаючи ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення за обставин, викладених в оскаржуваній постанові, суд першої інстанції кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 КУпАП, тобто, вийшов за межі складеного протоколу про адміністративне правопорушення, що суперечить вимогам закону.
Апеляційний суд враховує, що згідно з положеннями ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно з п. 1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
За змістом положень ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов'язаний:
- виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами;
- не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Відповідно до ч. 6 ст. 266 КУпАП направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Процедура направлення поліцейськими водія для проведення огляду з метою виявлення стану сп'яніння визначена Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (із змінами).
На виконання вказаної постанови Кабінету Міністрів України з метою створення нормативно-правового підґрунтя діяльності патрульної поліції та закладів охорони здоров'я наказом МВС України та МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 затверджена Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Інструкція).
Згідно з п. 2 Інструкції про порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, що перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Вказаною Інструкцією визначено, що ознаками алкогольного сп'яніння є:
• запах алкоголю з порожнини рота;
• порушення координації рухів;
• порушення мови;
• виражене тремтіння пальців рук;
• різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;
• поведінка, що не відповідає обстановці (п. 3 Розділу 1 Інструкції).
Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є:
• наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота);
• звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло;
• сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови;
• почервоніння обличчя або неприродна блідість (п. 4 Розділу 1 Інструкції)
За змістом п. 12 розділу II Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Згідно з п. 9 розділу ІІ вказаної Інструкції з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення, тобто, огляд особи на встановлення стану наркотичного сп'яніння відбувається у медичному закладі.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, проходження в установленому порядку медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов'язком водія, а не його правом.
Таким чином, встановивши, що є підстави вважати, що особа, яка керує таким засобом, перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або з ознаками такого стану, передбаченими п. 3, п. 4 Розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, поліцейський зобов'язаний висунути такій особі вимогу про проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, і така особа підлягає огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
За відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена адміністративна відповідальність за ст. 130 КУпАП.
Підсумовуючи наведене, для притягнення особи, яка керує транспортним засобом, до адміністративної відповідальності за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння необхідно встановити, що особа керувала транспортним засобом, у такої особи виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, встановлення яких є підставою для проведення відповідного огляду на стан сп'яніння, та така особа відмовилась від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп'яніння.
За встановлених під час апеляційного розгляду обставин апеляційний суд доходить висновку, що наявними у справі доказами доведені обставини того, що 29 січня 2025 року о 17 год. в м. Києві по проспекту Академіка Глушкова, буд. 40, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Hyundai» державний номерний знак НОМЕР_2 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей, що не реагують на світло, не природна блідість обличчя та виражене тремтіння пальців рук, та від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України.
При цьому, всупереч доводів апеляційної скарги, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення доводиться сукупністю доказів, а саме:
- даними відеозапису подій, зафіксованих на бодікамеру працівників УПП, якими підтверджуються: обставини та причини зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , серед яких і відсутність чинного страхового поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності; обставини спілкування працівників УПП з водієм, встановлення у водія ознак наркотичного сп'яніння, вимога працівника УПП до ОСОБА_3 про проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі та відмова останнього від такого проходження; відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом (ас.14);
- даними постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 33963249, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126-1 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у зв'язку з тим, що 29 січня 2025 року о 17.25 год. керував транспортним засобом без чинного страхового поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (ас. 5);
- даними направлення ОСОБА_1 до медичного закладу для проходження огляду на стан сп'яніння (ас. 4);
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 233511 від 29 січня 2025 року, складеними за результатами досліджуємих подій (ас. 2).
Такі дії ОСОБА_1 апеляційний суд кваліфікує за ч. 1 ст. 130 КУпАП як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Наявна у матеріалах провадження копія постанови про притягнення постановою Подільського районного суду м. Києва від 22 січня 2025 року ОСОБА_1 до адмінвідповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП не може бути прийнята до уваги, оскільки за вказаною постановою до відповідальності притягнутий ОСОБА_1 , а не ОСОБА_1 ; даних про те, що у вказаній постанові міститься описка, матеріали справи не мають; станом на час вчинення адміністративного правопорушення 29 січня 2025 року вказана постанова не набрала законної сили а, окрім того, у протоколі про адміністративне правопорушення, як і у змісті оскаржуваної постанови відсутня кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 КУпАП (Повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті).
Що стосується доводів апеляційної скарги про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору як учасника бойових дій, то такі доводи не ґрунтуються на вимогах закону.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав. Звільнення від сплати судового збору, передбачене п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», не поширюється на справи, що розглядаються за статтею 130 КУпАП, оскільки вони не є справами, пов'язаними з порушенням прав учасників бойових дій.
Таким чином, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до задоволення частково, а постанова суду підлягає зміні в частині перекваліфікації дій ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 130 КУпАП та ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням стягнення з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП та відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 21 березня 2025 року щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 КУпАП змінити: перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 130 КУпАП на ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.
В іншій частині постанову залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду М.А.Васильєва