Справа №357/6500/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/4032/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України
09 липня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представник власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 травня 2025 року, -
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
Ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 травня 2025 року частково задоволено клопотання прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025111030001106 від 05.05.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 197-1 КК України, та накладено арешт на майно, яке було вилучено 04.05.2025 в ході огляду місця події - земельної ділянки за координатами місця розташування: 49.86114410, 30.0731377, яка розташована в с.Вільна Тарасівка Білоцерківського р-ну Київської обл., а саме: трактор марки МТЗ-80, 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , заводський номер НОМЕР_2 , синього кольору, до якого закріплена сівалка з написом «Favorit Pony-3000», належні ОСОБА_6 .
Арештом визначено заборону відчуження вказаних транспортних засобів для власника ОСОБА_6 та інших осіб.
Відмовлено у задоволенні решти вимог клопотання.
Роз'яснено особам, які не були присутні під час розгляду клопотання, що вони мають право звернутись до суду з клопотанням про скасування арешту майна в порядку, встановленому ст.174 КПК України.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025111030001106 від 05.05.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 197-1 КК України.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, оскільки висновки не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а також допущено порушення вимог КПК України.
Апелянт вказує на те, що прокурор Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_8 не надав переконливих та належних доказів, щодо обставин, на які він посилався у своєму клопотанні стосовно вилученого майна, а також не зазначив в клопотанні, які саме сліди злочину збереглись на сільськогосподарській техніці.
Водночас слідчий суддя, не здійснив належної перевірки наявності правових підстав для накладення арешту на арештоване майно.
Проте 5 травня 2025 року протокол про проведення тимчасового вилучення майна не було складено, та взагалі відсутній.
Також, 05 травня 2025 року з подвір'я домоволодіння було вилучено трактор МТЗ-80 1992 року. Зазначене домоволодіння не є місцем вчинення злочину, що підтверджується протоколом огляду місця події від 04 травня 2025 року. Незважаючи на це, обшук і вилучення вказаного майна було проведено без відповідної ухвали слідчого судді.
У свою чергу, письмове пояснення ОСОБА_6 , у якому зазначено, що земельну ділянку поблизу залізничної колії використовують працівники Укрзалізниці, залишилось без спростування. Водночас він вказав, що йому невідомо, на яких правових підставах здійснюється таке використання та чи мають ці особи відповідні дозвільні документи.
Також апелянт зазначає, що дана ухвала була винесена без залучення до розгляду справжнього власника зазначеної земельної ділянки, оскільки прокурор, не маючи належних доказів, лише припустив, що дана земельна ділянка перебуває у власності Укрзалізниці.
Судом також не враховано, ряд обставин, а саме, чи було завдано шкоди законному власнику або користувачу ділянки, у чому саме полягає така шкода та ким вона могла бути спричинена.
Просить суд звернути увагу, що ОСОБА_6 є особою, яка веде особисте підсобне господарство, тому арешт сільськогосподарської техніки в період посівної компанії завдасть йому непоправних наслідків.
В судове засідання представник власника майна не з'явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений завчасно та належним чином в установленому законом порядку. Проте, від представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , надійшло клопотання про проведення апеляційного розгляду у його відсутність.
З урахуванням зазначеного, думки прокурора, який вважав за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності представника власника майна, колегія суддів прийшла до висновку про можливість проведення судового розгляду без участі представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги представника власника майна, вважав оскаржувану ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою,вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів клопотання, що СВ Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025111030001106 від 05.05.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 197-1 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 04.05.2025 до Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області надійшло повідомлення від працівника поліції про те, що невідома особа за допомогою c/г техніки здійснює розорення біля залізничної колії в селі Вільна Тарасівка Білоцерківського району Київської області.
З метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, виникла необхідність у проведенні огляду місця події.
Так, у період часу з 19 год. 55 хв. по 23 год. 58 хв. 04.05.2025 відповідно до вимог статей 104, 105, 106, 234, 237, 223 КПК України проведено огляд місця події, а саме: земельної ділянки, яка розташована в селі Вільна Тарасівка Білоцерківського району Київської області за координатами місцерозташування: 49.86114410, 30.0731377. Проведеним оглядом було зафіксовано, що земельна ділянка перебуває в обробленому стані, а саме культивована насінням біло-жовтого кольору, ззовні схожого на насіння роду «сої», на відстані 13 метрів від ділянки розміщені залізничні колії. На вказаній ділянці було виявлено та вилучено: трактор марки МТ3-80, 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , заводський номер НОМЕР_2 , синього кольору, до якого закріплена сівалка з написом «Favorit Pony-3000».
Вищевказаний матеріальний об'єкт набув у провадженні процесуального статусу тимчасово вилученого майна.
Власником трактору марки МТ3-80, 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , заводський номер НОМЕР_2 , синього кольору, до якого закріплена сівалка з написом «Favorit Pony-3000» є ОСОБА_6 , згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином вищевказане тимчасово вилучене майно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України та відповідно до постанови від 05.05.2025 його визнано речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні та поміщено на відповідальне зберігання.
05.05.2025 прокурор Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_9 , звернувся до слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно у кримінальному провадженні № 12025111030001106 від 05.05.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 197-1 КК України, а саме: трактор марки МТЗ-80, 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , заводський номер НОМЕР_2 , синього кольору, до якого закріплена сівалка з написом «Favorit Pony-3000», належні ОСОБА_6 , із забороною власникам вказаного майна, а також третім особам, які заявлять право вимоги на зазначене майно, відчужувати, розпоряджатисята/або користуватися ним.
На обґрунтування вимог даного клопотання прокурор вказав, що враховуючи вищевикладене, з метою виконання завдань кримінального провадження, у тому числі проведення необхідних судових експертиз із майном, а також запобігання подальшого використання та розпорядження майна з боку його власника та третіх осіб, які заявляють право вимоги на нього, в органу досудового розслідування виникла необхідність в накладенні арешту на тимчасово вилучене майно із забороною відчуження, розпорядження та/або користування ним.
07.05.2025 ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області задоволено частково вказане клопотання прокурора та накладено арешт на майно, яке було вилучено 04.05.2025 в ході огляду місця події - земельної ділянки за координатами місця розташування: 49.86114410, 30.0731377, яка розташована в с.Вільна Тарасівка Білоцерківського р-ну Київської обл., а саме: трактор марки МТЗ-80, 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , заводський номер НОМЕР_2 , синього кольору, до якого закріплена сівалка з написом «Favorit Pony-3000», належні ОСОБА_6 .
Арештом визначено заборону відчуження вказаних транспортних засобів для власника ОСОБА_6 та інших осіб.
У задоволенні решти вимог клопотання відмовлено.
Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 12025111030001106 від 05.05.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 197-1 КК України, слідчим суддею під час судового розгляду встановлено, що метою накладення арешту на майно, яке тимчасово вилучено в ході огляду місця події 04.05.2025, є забезпечення збереження речових доказів, а також запобігання подальшого використання та розпорядження майном з боку його власника, оскільки вказане майно є речовим доказом у кримінальному провадженні, а саме є безпосередньо предметом кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди, містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також з метою проведення необхідних експертиз.
Однак слідчим суддею встановлено, що в судовому засіданні прокурор не навів слідчому судді підстав, які б обґрунтовували максимальне втручання у права власника трактора марки МТ3-80, 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , заводський номер НОМЕР_2 , синього кольору, до якого закріплена сівалка з написом «Favorit Pony-3000», ОСОБА_6 шляхом накладення обмеження арештом у виді заборони на користування та розпорядження вказаним транспортним засобом. В клопотанні прокурор не зазначив про те, що користування вказаним майном може вплинути на результати судових експертиз або перешкодить проведенню слідчих дій, а тому слідчий суддя вважав, що прокурором не доведено необхідність у застосуванні обмеження арештом у вигляді заборони користування та розпорядження транспортним засобом, що призвело б до невиправданого втручання у правомочності володільця майна.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню, у зв'язку з чим належало накласти арешт на тимчасово вилучене під час огляду місця події майно шляхом заборони його відчуження до проведення необхідних слідчих дій.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були досліджені матеріали судового провадження, вислухано доводи прокурора в підтримку поданого клопотання, заперечення представника власника майна щодо підстав його задоволення, а також з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
При винесенні ухвали судом, всупереч твердженням апелянта, у відповідності до вимог ст. 173 КПК Українибули враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також обставини кримінального кримінального провадження № 12025111030001106 від 05.05.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 197-1 КК України та відношення до нього тимчасово вилученого майна, а тому слідчий суддя обґрунтовано задовольнив частково клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вище зазначене майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовими доказами в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК Українитимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Згідно вимог ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Як вбачається зі змісту клопотання прокурора про арешт майна та долучених до нього матеріалів, що постановою слідчого СВ Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_10 від 05.05.2025 /а.с. 37/, трактор марки МТ3-80, 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , заводський номер НОМЕР_2 , синього кольору, до якого закріплена сівалка з написом «Favorit Pony-3000», визнано речовим доказом у кримінальному проваджені.
Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно, всупереч твердженням апелянта.
Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно.
Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
При цьому, слідчим суддею відповідно до положень ч. 4 ст. 173 КПК України застосував такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб, а саме наклав арешт на майно тільки в частині заборони відчуження вказаних транспортних засобів для власника ОСОБА_6 та інших осіб.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Крім того, слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. ст. 132, 170, 173 КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування.
Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував правомірно, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
Всі інші зазначені в апеляційній скарзі обставини не є безумовними підставами для скасування ухвали суду.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК Україниарешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,
Ухвалу слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 травня 2025 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4