Справа №761/15830/25 Головуючий в 1 інст.: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/3734/2025 Доповідач: ОСОБА_2
09 липня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 квітня 2025 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Полтава, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні дитину, військовослужбовця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України у кримінальному провадженні, внесеному 23.03.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12024100000000360,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
встановила:
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 квітня 2025 року задоволено клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 , погоджене з прокурором Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_8 , про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали про тримання підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою визначено терміном на 60 (шістдесят) днів в межах строку досудового розслідування, тобто до 19 червня 2025 року включно.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 квітня 2025 року та її скасувати. Постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід - нічний домашній арешт.
На обґрунтування вимог поданої апеляційної скарги, апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є необґрунтованою, через не врахування меж строків досудового розслідування, так як постановою керівника Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону від 21.03.2025, строк досудового розслідування продовжено до 3-х місяців. Враховуючи, що підозру оголошено 01.02.2025, то строк досудового розслідування завершується 01.05.2025, а не 19.06.2025, як зазначено слідчим суддею в ухвалі про продовження строку тримання під вартою в межах строку досудового розслідування.
Апелянт вказує на те, що за станом здоров'я ОСОБА_7 потребує постійного лікування. Під час неодноразових судових розглядів клопотання про обрання запобіжного заходу, продовження тримання під вартою та оскарження рішень слідчих суддів захистом наголошувалося на стані здоров'я ОСОБА_7 . Проте судом не приймалися до уваги надані захистом медичні документи. В умовах СІЗО не можливо лікуватися ОСОБА_7 , його стан погіршується, що призвело до його госпіталізації.
Також апелянт зазначає, що ОСОБА_7 не переховувався від органу досудового розслідування чи суду, не перешкоджав кримінальному провадженню, йому не повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Підозра не є обґрунтованою. Докази не вказують прямо на вину ОСОБА_7 . Вбачається необхідність у встановленні наявних відеозаписів, повторних допитах свідків, проведені додаткових експертиз, проведенні відтворення обставин та обстановки подій. Прямі докази керування автомобілем ОСОБА_7 з матеріалів справи не вбачаються.
Цивільний позов у справі не заявлено. Злочин не є умисним. Загрози для оточуючих ОСОБА_7 не становить. Законні вимоги слідчого, процесуальні обов'язки ним виконуються. Не переховувався та не мав наміру переховуватися. Вплив на свідків, потерпілих чи будь-кого ним не здійснюється.
На обґрунтування вимог клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що оскаржувану ухвалу отримано 30.04.2025, при цьому безпосередньо захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні не був присутній під час винесення оскаржуваної ухвали.
Заслухавши суддю доповідача щодо змісту оскаржуваної ухвали та доводів апеляційної скарги, доводи захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, з наведених в ній підстав, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
З урахуванням обставин, щодо пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 квітня 2025 року, які викладені в клопотанні захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , колегія суддів вважає їх поважними, на підставі чого приходить до висновку щодо поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної ухвали.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими підчас судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 184, 194, 199 КПК України.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням зазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
Ухвала слідчого судді про продовження строку тримання особи під вартою повинна відповідати вимогам ст. ст. 177, 178, 183, 184, 194, 199 КПК України.
Доводи захисника про те, що слідчий суддя виніс незаконну та необґрунтовану ухвалу, не ґрунтуються на змісті оскаржуваної ухвали.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, встановлено, що слідчими відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024100000000360 від 23.03.2024.
За версією органу досудового розслідування встановлено, що 23.03.2024, приблизно о 20 год 05 хв, ОСОБА_7 , керуючи у стані алкогольного сп'яніння технічно справним автомобілем марки «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався у першій (крайній правій) смузі з наявних трьох в його напрямку, що призначена для руху маршрутних транспортних засобів, та позначена інформаційно-вказівним дорожнім знаком 5.11 Правил дорожнього руху України, по проїзній частині вулиці Олени Теліги у місті Києві, зі сторони вулиці Ольжича в напрямку вулиці Кирилівської, зі швидкістю 138,41км/год+4,56 км/год, яка перевищує максимально дозволену на даній ділянці 50 км/год.
В салоні зазначеного автомобіля, на передньому пасажирському сидінні розташовувався пасажир ОСОБА_10 , на задньому пасажирському сидінні, за пасажиром, перебував ОСОБА_11 , які були солдатами та проходили військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
У той час, попереду, за напрямком руху автомобіля марки «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на зупинці громадського транспорту, в крайній правій смузі, стояв тролейбус «Богдан», реєстраційний номер 3356 (маршрут № 27), водій якого здійснював висадку-посадку пасажирів.
Діючи в порушення пунктів 1.3, 1.5, 2.3 «б», 2.9 «а», 12.1, 12.2, 12.4, 12.9 (б) та 17.1 Правил дорожнього руху України водій ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, що знижує увагу і швидкість реакції, а також порушує координацію, будучи обізнаним, що транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, керуючи технічно справним автомобілем марки «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по проїзній частині вул. Олени Теліги у м. Києві, маючи об'єктивну змогу спостерігати за показниками спідометру та обрати швидкість в межах дозволеної, будучи обізнаним, що вибір швидкості руху залежить від односторонньої вольової активності водія, будучи зобов'язаним оцінити дійсну дорожню обстановку, яка є сукупністю факторів, що характеризуються дорожніми умовами, станом проїзної частини та швидкістю керованого автомобіля, маючи змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, нехтуючи застосуванням безпечних прийомів керування, створюючи небезпеку для руху, а також загрозу життю та здоров'ю громадян, в районі будинку АДРЕСА_2 , не впорався з керуванням транспортного засобу, контактував з бордюрним каменем правого краю проїзної частини, після чого, здійснив наїзд на нерухомий тролейбус марки «Богдан», реєстраційний номер 3356 (маршрут № 27), який здійснював висадку-посадку пасажирів на зупинці громадського транспорту.
В результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , отримали тілесні ушкодження, від яких померли.
01.02.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України.
04.02.2025 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою тривалістю 60 днів, тобто до 04 квітня 2025 року, включно.
21.03.2025 керівником Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024100000000360 від 23.03.2024 продовжено до трьох місяців, тобто до 01.05.2025.
26.03.2025 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва продовжено строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 до 01.05.2025.
16.04.2025 за дорученням прокурора Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону підозрюваному та його захисникам повідомлено про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
21.04.2025 старший слідчий відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному 23.03.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12024100000000360.
На обґрунтування вимог даного клопотання слідчий зазначив, що отримані на цьому етапі досудового розслідування відомості задокументовані у відповідний процесуальний спосіб, передбачений КПК України і вказують на вірогідну причетність ОСОБА_7 до вчинення зазначеного злочину. На думку слідчого, наявні ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які полягають в тому, що підозрюваний може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
При цьому, на думку слідчого, більш м'які запобіжні заходи не можуть бути застосовані, оскільки не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7
21.04.2025 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва задоволено вказане клопотання слідчого та продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали про тримання підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою визначено терміном на 60 (шістдесят) днів в межах строку досудового розслідування, тобто до 19 червня 2025 року включно.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати:
1) шести місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину;
2) дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання особи під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Тобто при вирішенні цього питання слідчий суддя керується загальними приписами, які регулюють застосування відповідного запобіжного заходу, однак з урахуванням додаткових відомостей і спливу строку досудового розслідування.
Згідно вимог ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Тобто розглядаючи клопотання органу досудового розслідування про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Як встановлено колегією суддів, зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані в повному обсязі.
Під час розгляду клопотання про продовження строку тримання підозрюваного ОСОБА_7 під вартою, слідчий суддя з'ясувала, що наведені у ньому дані, які викладені з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України.
Як вбачається з ухвали слідчого судді та журналу судового засідання на основі наданих органом досудового розслідування матеріалів, слідчий суддя дослідила клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, та всупереч твердженням сторони захисту, на їх підставі встановила, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, які приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах. Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то, з огляду на наведені у клопотанні слідчого докази, у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України.
Крім того, слідчий суддя, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
Більш того, якщо виходити з поняття "обґрунтована підозра", приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_7 до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, в клопотанні та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої підозри.
Отже, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування стосовно обґрунтованості повідомленої ОСОБА_7 підозри, чогось безпідставного чи недопустимого не встановив.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обгрунтованого висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винним у вчиненому злочині, а також тяжкість самого злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 .
Слідчий суддя оцінюючи наявність ризику можливості переховування підозрюваного ОСОБА_7 , як цілком ймовірного, з огляду на додані до клопотання слідчого матеріали, при цьому, враховуючи також тяжкість можливого покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, що може спонукати останнього до вчинення спроби ухилитися. Ризик переховування від правосуддя обумовлюється можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема суворістю передбаченого покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк від семи до десяти років.
Оцінюючи можливість впливу на свідків, потерпілих, слідчий суддя виходив із передбаченої КПК України процедури отримання, зокрема, свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин, ризик впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.
При цьому слідчий суддя зазначив, що у судовому засіданні не встановлено, що на цей час існує ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, враховуючи те, що досудове розслідування завершено.
Також слідчим суддею враховано дані про особу підозрюваного ОСОБА_7 , його вік, стан здоров'я, сімейний стан, дані про соціальні зв'язки та спосіб життя, його поведінку під час ДТП, з урахуванням чого слідчий суддя не знайшов підстав для застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, оскільки враховуючи наявні ризики, в цьому випадку загальносуспільний інтерес переважає його інтереси на особисту свободу.
Також слідчим суддею у судовому засіданні не встановлено обставин, що за станом здоров'я підозрюваний не може утримуватися в умовах слідчого ізолятору. Слідчому судді не надано будь-яких доказів того, що ОСОБА_7 за станом здоров'я не може утримуватись під вартою.
Отже, заявлені у клопотанні слідчого ризики є реальними і вони на момент розгляду клопотання про продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою не зменшилися, крім ризику передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, враховуючи те, що досудове розслідування завершено. У зв'язку з цим слідчий суддя обґрунтовано вказав, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти вказаним ризикам.
В сукупності із вищевикладеним, для вирішення справи у відповідності до вимог закону, слідчий суддя врахував дані, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_7 , а також інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
Доводи апелянта, за змістом апеляційної скарги, про відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Також, слідчий суддя підстав для визначення підозрюваному ОСОБА_7 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, з огляду на положення ч. 4 ст. 183 КПК України, таких підстав також не встановлено під час апеляційного розгляду.
З огляду на зазначене вище, колегія суддів приходить до висновку, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності з вимогами ст. ст. 176-178, 183, 194, 196, 197, 199 КПК України, з урахуванням характеру та ступеню суспільної небезпечності кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 конкретних обставин кримінального провадження та даних про особу підозрюваного, продовжив підозрюваному ОСОБА_7 строк тримання під вартою до 19 червня 2025 року.
Щодо твердження апелянта про те, що оскаржувана ухвала слідчого судді є необґрунтованою, через не врахування меж строків досудового розслідування, так як постановою керівника Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону від 21.03.2025, строк досудового розслідування продовжено до 3-х місяців. Враховуючи, що підозру оголошено 01.02.2025, тому строк досудового розслідування завершується 01.05.2025, а не 19.06.2025, як зазначено слідчим суддею в ухвалі про продовження строку тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, колегія суддів вважає за не обхідне звернути увагу апелянта на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 219 КПК України строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 219 КПК України строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею, крім дня прийняття відповідної постанови та дня повідомлення підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
З урахуванням зазначеного, а також, що на момент розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою, слідчим суддею враховано, що 16.04.2025 за дорученням прокурора Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону підозрюваному та його захисникам повідомлено про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування, тому твердження апелянта про те, що строк досудового розслідування завершується 01.05.2025, не відповідає дійсності.
При цьому під час апеляційного розгляду встановлено, що у кримінальному провадженні № 12024100000000360 від 23.03.2024, складено обвинувальний акт від 21.05.2025 щодо обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України, який направлено до Подільського районного суду м. Києва, для розгляду посуті предявленого обвинувачення.
Згідно ч. 1 ст. 5 КПК України процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
При цьому у разі направлення обвинувального акту до суду вже не слідчий суддя, а саме суд першої інстанції під час судового провадження вирішує всі питання за даним провадженням, в тому числі щодо судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у ньому. За таких обставин судовий контроль, що здійснюється на стадії досудового розслідування слідчим суддею, переходить до повноважень суду першої інстанції під час судового провадження, саме з моменту закінчення досудового розслідування - направлення обвинувального акту до суду.
Отже, всі питання, що виникають під час кримінального провадження, вирішуються стадійно і лише тим судом, який має на це компетенцію на відповідній стадії.
Протилежне може призвести до одночасного вирішення одних й тих самих питань в різних судових провадженнях в одному кримінальному провадженні, в тому числі різними судами, що неминуче створить як неприпустиму конкуренцію повноважень всередині судової влади, так і поставить під загрозу прогнозованість та стабільність кримінального провадження як чітко визначеної стадійної процедури.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, колегія суддів - не знаходить.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів - не виявлено.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувану ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 184, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних Київського апеляційного суду,
Поновити захиснику ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 квітня 2025 року.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 квітня 2025 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3