справа №359/2356/21 Головуючий у І інстанції - Опанасюк І.О.
апеляційне провадження №22-ц/824/8481/2025 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
08 липня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
за участю секретаря Миголь А.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 04 лютого 2025 року, постановлену за наслідками розгляду заяви ОСОБА_2 про заміну одного заходу забезпечення іншим
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Бориспільської міської ради Київської області про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 , який діє від свого імені та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки і піклування - Виконавчий комітет Переяславської міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини,-
установив:
У провадженні Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Бориспільської міської ради Київської області про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 , який діє від свого імені та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки і піклування - Виконавчий комітет Переяславської міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини.
У лютому 2025 року до суду першої інстанції від ОСОБА_2 надійшло клопотання про зміну заходів забезпечення позову, які вжиті ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 16 липня 2021 року у даній цивільній справі.
Клопотання мотивовано тим, що 16 липня 2021 року, судом за клопотанням ОСОБА_4 був застосований захід забезпечення позову та зобов'язано ОСОБА_1 забезпечувати його, ОСОБА_2 , побачення та спілкування (контакт) з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожної першої та третьої суботи місяця з 10:00 до 18:00 та кожної другої та четвертої неділі місяця з 10:00 до 18:00 за місцем проживання дитини або в парках, скверах, розважальних закладах, спортивних майданчиках та інших об'єктах дитячої інфраструктури.
Вказував, що у зв'язку із тим, що на території України запроваджено воєнний стан та розпочались бойові дії, ОСОБА_1 разом із ОСОБА_3 виїхали до Ірландії, де проживають на даний час.
Виконати ухвалу суду від 16 липня 2021 року (в контексті фізичного побачення) на даний час неможливо в силу зазначених вище обставин, тому ним і ставиться питання про забезпечення можливості спілкування батька із сином дистанційно із застосуванням мобільних пристроїв через застосунки (месенджери) у мережі інтернет.
Просив суд, змінити один захід забезпечення позову іншим шляхом зобов'язання ОСОБА_1 забезпечувати його, ОСОБА_2 , побачення та спілкування (контакт) з малолітнім сином ОСОБА_3 кожного понеділка, четверга, суботи та неділі з 19:00 до 20:00 засобами телефонного або інтернет зв'язку із використанням мобільних застосунків «Face Time» «Skype» «Viber» «Zoom» «Whats App» «Telegram» без присутності матері.
Ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 04 лютого 2025 рокузазначену вище заяву задоволено частково.
Замінено заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 16липня 2021 року, а саме: зобов'язано ОСОБА_1 забезпечувати побачення та спілкування (контакт) ОСОБА_2 з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожної першої та третьої суботи місяця з 19:00 до 20:00 за київським часом та кожної другої та четвертої неділі місяця з 19:00 до 20:00 за київським часом, засобами телефонного або інтернет зв'язку із використанням мобільних застосунків «Face Time» «Skype» «Viber» «Zoom» «Whats App» «Telegram» без присутності матері.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 направила апеляційну скаргу у якій зазначила, що оскаржувану ухвалу вважає незаконною та такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що суд неповно і не всебічно з'ясував обставини, що мають значення для вирішення справи.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що спілкування батька з дитиною без її присутності, як матері, буде здійснюватися в протиріччі інтересів малолітньої дитини, оскільки це завдасть дитині додаткового стресу та переживань.
Вказує, що ОСОБА_2 спонукає дитину до агресії стосовно неї, обезцінює материнську турботу та виховання, викликає у дитини прояви необґрунтованої агресії проти неї, як матері.
Зазначає, що після дистанційного контакту батька і дитини (наразі таке спілкування відбувається один раз на місяць) вона змушена із сином ОСОБА_5 відвідувати психолога.
При вирішенні питання, щодо заміни способу забезпечення позову та встановлення графіку спілкування батька із сином, судом першої інстанції не були перевірені обставини, щодо психологічного тиску на дитину батьком та її доводи, не надано оцінки доказам, щодо її необхідності звертатися до притулків та психологів, психотерапевтів з приводу домашнього насильства з боку ОСОБА_2 .
Отже, на її думку, в інтересах дитини, спілкування батька дитини необхідно проводити лише у її присутності, як матері, та лише один раз на місяць, оскільки без її присутності дитина може переживати, нервувати та отримуватиме стрес, з огляду на всі події та страх, щодо ізолювання її як матері від дитини батьком.
Разом з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 подала до апеляційного суду додаткові докази.
Просила суд, приєднати докази до матеріалів справи, скасувати ухвалу Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 04 лютого 2025 року та ухвалити нове рішення, яким зобов'язати її, ОСОБА_1 , забезпечувати побачення та спілкування (контакт) ОСОБА_2 з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за бажанням дитини, кожної третьої неділі місяця з 19:00 до 20:00 за київським часом засобами телефонного або інтернет зв'язку із використанням мобільних застосунків «Face Time» «Skype» «Viber» «Zoom» «Whats App» «Telegram», в її присутності, як матері.
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які заявились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно вимог ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що в провадженні Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Бориспільської міської ради Київської області про визначення місця проживання дитини, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 , який діє від свого імені та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки і піклування - Виконавчий комітет Переяславської міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини.
16 липня 2021 року ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області був застосований захід забезпечення позову та зобов'язано ОСОБА_1 забезпечувати побачення та спілкування (контакт) ОСОБА_2 з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожної першої та третьої суботи місяця з 10:00 до 18:00 та кожної другої та четвертої неділі місяця з 10:00 до 18:00 за місцем проживання дитини або в парках, скверах, розважальних закладах, спортивних майданчиках та інших об'єктах дитячої інфраструктури.
24 лютого 2022 року Указом Президента України №64/2022 в Україні введено воєнний стан
У зв'язку із тим, що на території України запроваджено воєнний стан та розпочались бойові дії, ОСОБА_1 разом із ОСОБА_3 виїхали до Ірландії, де проживають на даний час.
Задовольняючи частково заяву про зміну заходів забезпечення позову, суд першої інстанції враховував мету застосування заходів забезпечення позову, встановлену ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 16 липня 2021 року, брав до уваги позицію, зважаючи на принцип забезпечення збалансованості інтересів сторін та з метою підтримання між батьком і дитиною довірчих відносин та психоемоційного зв'язку, що відповідатиме інтересам дитини, та дійшов висновку замінити обраний ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 16 липня 2021 року захід забезпечення позову на інший захід в частині способу спілкування батька з сином, при цьому врахував зайнятість дитини з навчання та відвідування гуртків, залишивши без змін дні та години застосовані судом в попередній ухвалі, змінивши спосіб спілкування дитини з батьком в частині дистанційного формату.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів, щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, ухваленого за його позовом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов може бути забезпечений, зокрема, встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.
Пленум Верховного Суду України у пункті 4 Постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22 грудня 2006 року роз'яснив, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Заява про зміну забезпечення позову обґрунтована тим, що у зв'язку із тим, що на території України запроваджено воєнний стан та розпочались бойові дії, ОСОБА_1 разом із дитиною ОСОБА_3 виїхали до Ірландії, де проживають на даний час, а тому виконати ухвалу суду від 16 липня 2021 року (в контексті фізичного побачення батька з дитиною) на даний час неможливо в силу зазначених вище обставин, а тому необхідно забезпечити можливість спілкування батька із сином дистанційно із застосуванням мобільних пристроїв через застосунки (месенджери) у мережі інтернет.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16.07.2015 у справі за заявою «MAMCHUR v. UKRAINE», № 10383/09, § 100).
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07.12.2006 у справі за заявою «HANT v. UKRAINЕ», № 31111/04, § 54).
Також ЄСПЛ наголошував на необхідності та важливості контакту дитини з кожним із батьків під час тривалого судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дитини. Так, у рішенні «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» від 04.09.2018 ЄСПЛ вказав, що тривалий судовий процес, пов'язаний, у тому числі зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права на повагу до його приватного і сімейного життя, а тому є допустимим встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті.
У таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з його батьком, повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від спілкування із батьком.
Аналогічний підхід у відповідному питанні також був застосований Верховним Судом у постановах від 29.09.2021 у справі №490/1087/21 (провадження №61-12931св21), від 25.11.2020 у справі №760/15413/19 (провадження № 61-9164св20), від 17.05.2021 у справі №761/25101/20 (провадження №61-1092св21), від 15.09.2021 у справі № 752/6099/20 (провадження № 61-13598св20), від 15 листопада 2023 року у справі № 467/403/22 (провадження № 61-6283св23).
Як убачається з матеріалів справи, жодна із сторін не заперечувала, щодо необхідності спілкування дитини з батьком.
Проте, у своїй апеляційній скарзі апелянт критикує оскаржуване рішення в частині спілкування батька з дитиною без її присутності, як матері, оскільки ОСОБА_2 спонукає дитину до агресії стосовно неї, обезцінює материнську турботу та виховання, викликає у дитини прояви необґрунтованої агресії проти неї, як матері.
За таких умов вважає, що в інтересах дитини, спілкування батька дитини необхідно проводити лише у її присутності, як матері, та лише один раз на місяць, оскільки без її присутності дитина може переживати, нервувати та отримуватиме стрес, з огляду на всі події та страх, щодо ізолювання її як матері від дитини батьком.
Колегія суддів не може погодитися з позицією апелянта, та вважає безпідставними зазначені вище доводи апеляційної скарги, оскільки при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, тривала відсутність будь-якого контакту між дитиною та батьком навіть у формі телефонного або іншого зв'язку за допомогою сучасних технічних засобів комунікації дійсно може поглибити відчуженість між батьком і дитиною, не сприяти можливості встановлення та налагодження елементарних зв'язків, вплинути на об'єктивність висновків спеціалістів, щодо прихильності дитини та її уподобання до кожного з батьків та в подальшому утруднити виконання рішення суду у разі визначення судом місця проживання дитини з батьком.
Крім того, судова колегія звертає увагу, що забезпечення позову у визначений судом спосіб найкраще відповідає балансу інтересів учасників справи, охорону матеріально-правових інтересів позивача за зустрічним позовом до вирішення спору по суті.
Також такий спосіб є підконтрольним з боку матері дитини, з якою останній до вирішення спору фактично проживає.
Відповідно до ст.ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.
Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.
Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосується дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.
Аналіз вищезазначених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків витікає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, і у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.
Такого висновку прийшов Верховний Суд, виклавши його у постанові від 04 квітня 2018 року (справа №756/2109/16).
Проаналізувавши обставини викладені в апеляційній скарзі, та письмові докази надані в їх підтвердження, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обставини, які стали підставою для вжиття заходів забезпечення позову ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 16 липня 2021 року, не зникли, а продовжують існувати, а тому доцільно замінити обраний ухвалою захід забезпечення позову на інший захід в частині способу спілкування батька з сином, залишивши без змін дні та години застосовані судом в попередній ухвалі, змінивши лише спосіб в частині дистанційного формату. При цьому, судом враховано зайнятість дитини з навчання та відвідування гуртків
Крім того, позивачем за первісним позовом не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач ОСОБА_2 , який являється батьком малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 негативно впливає на його фізичний та психологічний розвиток.
Також, колегія суддів враховує, що чинне законодавство України та практика Європейського суду з прав людини не містить норм, які б наділяли матір чи батька пріоритетним правом над дитиною, а проголошують рівні права та обов'язки як матері, так і батька, щодо своєї дитини.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і зведені до переоцінки тих доказів, яким суд надав обґрунтовану оцінку з урахуванням встановлених обставин.
Зважаючи на наведене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. За таких умов підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 04 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 16 липня 2025 року.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба