08 липня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
представника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 03 квітня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 03.04.2025 задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , та накладено арешт на майно, яке вилучене 28.03.2025 за місцем фактичного місця проживання керівника БО «Благодійний фонд «Харків з тобою» (код ЄДРПОУ 39488268) ОСОБА_7 в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 ., а саме: мобільний телефон марки Redmi Note 10 Pro, сірого кольору.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначала, що _____________________________________________________________________________
Справа 761/13180/25 Слідчий суддя - ОСОБА_9
Апеляційне провадження № 11-сс/824/4263/2025 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
клопотання прокурора не відповідає вимогам ч. 2 ст. 171 КПК України, зокрема у ньому не наведено підстав, мету та обґрунтування необхідності арешту майна, не зазначено, які саме відомості містять у собі речі, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, не доведено наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України.
Крім того, клопотання було безпідставно розглянуто без повідомлення власника майна, що унеможливило подання стороною захисту своїх заперечень та клопотань згідно ч. 4 ст. 172 КПК України, а не надсилання ухвали власнику майна не пізніше наступного робочого дня після її постановлення згідно абз. 6 ч. 7 ст. 173 КПК України, є істотним порушенням вимог КПК України і окремою підставою для скасування арешту майна.
Твердження прокурора у клопотанні про те, що вилучений мобільний телефон нібито зберігає на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, є лише припущенням прокурора, яке жодним чином не обґрунтоване,а, отже не могло бути використано в якості підстави для накладення арешту на майно особи.
Докази, на які посилається прокурор, не мають згадки про ОСОБА_7 та не підтверджують її причетність до даного кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи представника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах власника майна ОСОБА_7 , яка підтримала подану апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, 2 відділом 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022000000001103 від 08.11.2022 за підозрою ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України та за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 362, ч. 3 ст. 110-2, ч. 4 ст. 110-2 КК України.
Згідно даних клопотання, органом досудового розслідування встановлено, що в період з жовтня 2022 року по теперішній час ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та інші невстановлені особи, організували незаконний канал переправлення осіб через державний кордон України за грошову винагороду (понад 3 тис. дол. США виїзд із поверненнями, понад 10 тис. дол. США за виїзд із неповерненням) шляхом внесення останніх в накази Харківської обласної військової адміністрації для надання їм права виїзду за межі України як водіям, які під час воєнного стану здійснюють перевезення медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами для потреб Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також населення України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 17.03.2025 задоволено частково клопотання слідчого та надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_7 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , з метою виявлення та вилучення: мобільних телефонів, флеш-накопичувачів, комп'ютерної техніки (ноутбуки, планшети, флеш-накопичувачі, обладнання), записні книжки, блокнотів, зошитів, чорнових записів, фото, аудіо та відеоматеріалів, якщо вони містять інформацію щодо переправлення осіб через державний кордон України за грошову винагороду за сприянням благодійних організацій та громадських об'єднань: ГО «Об'єднання «Сила Громад» (код ЄДРПОУ 41331879), ГО «ТНП Л.ОБ» (код ЄДРПОУ 44874322), БО «Благодійний фонд «Харків з тобою» (код ЄДРПОУ 39488268), БО «Благодійний фонд «Крона надії» (код ЄДРПОУ 44874060), БО «Благодійний фонд «Будуємо разом» (код ЄДРПОУ 44701121), ГО «МОТО ХАБ «СТРІТ ВЕЙ» (код ЄДРПОУ 44120101), ГО «Колос» (код ЄДРПОУ 35578956), БО «БФ «Добрі серця небайдужих» (код ЄДРПОУ 39765775).
Згідно даних протоколу обшуку від 28.03.2025, цього ж дня проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого було виявлено та вилучено мобільний телефон марки Redmi Note 10 Pro, сірого кольору.
Постановою старшого слідчого в ОВС 2 відділу 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_19 від 28.03.2025 вилучений мобільний телефон визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12022000000001103.
01.04.2025 прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва із клопотанням про накладення арешту на майно, яке вилучене 28.03.2025 за місцем фактичного проживання керівника БО «Благодійний фонд «Харків з тобою» (код ЄДРПОУ 39488268) ОСОБА_7 в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон марки Redmi Note 10 Pro, сірого кольору, на якому у месенджері WhatsApp наявне листування, яке має доказове значення для досудового розслідування.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 03.04.2025 задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на майно, яке вилучене 28.03.2025 за місцем фактичного місця проживання керівника БО «Благодійний фонд «Харків з тобою» (код ЄДРПОУ 39488268) ОСОБА_7 в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 ., а саме: мобільний телефон марки Redmi Note 10 Pro, сірого кольору.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала слідчого судді, яка переглядається, виходячи з тих обставин кримінального провадження, які існували на день її постановлення.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на мобільний телефон марки Redmi Note 10 Pro, сірого кольору, вилучений в ході проведення обшуку за місцем фактичного проживання керівника БО «Благодійний фонд «Харків з тобою» (код ЄДРПОУ 39488268) ОСОБА_7 в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , з тих підстав, що зазначене в клопотанні майно, підпадає під ознаки речових доказів, передбачені ст. 98 КПК України, оскільки зберегло на собі сліди кримінального правопорушення та містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у встановленому законом порядку визнане речовим доказом у межах кримінального провадження № 12022000000001103, а тому наявна необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на вилучене майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути пошкоджене, втрачене, знищене, відчужене чи передане.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя наклав арешт на майно керівника БО «Благодійний фонд «Харків з тобою» ОСОБА_7 з дотриманням вимог закону, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про те, що клопотання прокурора не відповідає вимогам ч. 2 ст. 171 КПК України, оскільки у ньому не наведено підстав, мету та обґрунтування необхідності арешту майна, не зазначено, які саме відомості містять у собі речі, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та не доведено наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки клопотання прокурора в повній мірі відповідає вимогам КПК України, і встановлені органом досудового розслідування фактичні обставини у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вказане майно може містити на собі відомості, які мають значення для кримінального провадження та можуть бути використані як доказ факту та обставин вчинення кримінального правопорушення, що згідно ч. 3 ст. 170 КПК України дає підстави для їх арешту як речового доказу з метою збереження.
Як зазначено в клопотанні прокурора, у вилученому мобільному телефоні у месенджері WhatsApp зберігаються відомості, які містять важливе доказове значення для досудового розслідування, а тому його вилучено з метою проведення судово-технічної експертизи.
Посилання представника власника майна на те, що докази, на які посилається прокурор, не мають згадки про ОСОБА_7 та не підтверджують її причетність до даного кримінального провадження,спростовуються матеріалами судового провадження, зокрема даними протоколу огляду від 07.02.2025 мобільного телефону ОСОБА_12 , який є фігурантом даного кримінального провадження, в якому виявлено листування у месенджері WhatsApp з ОСОБА_7 щодо обставин, які предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні 12022000000001103.
Крім того, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022000000001103триває, органом досудового розслідування здійснюється збирання доказів та встановлення усіх обставин кримінального правопорушення, та викладені доводи апелянта щодо непричетності ОСОБА_7 до даного кримінального провадження підлягають перевірці під час подальшого досудового розслідування.
На даному етапі провадження слідчий не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв'язку, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, а також оцінка належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Посилання апелянта на те, що слідчим суддею розглянуто клопотання про арешт майна без повідомлення власника майна та доводи про невиконання вимог закону щодо направлення власнику майна копії оскаржуваної ухвали, не є визначеною законом безумною підставою для скасування правильної по суті ухвали слідчого судді.
Крім того, у відповідності до положень ч. 2 ст. 172 КПК України, слідчий суддя за наявності підстав, викладених у наведеній нормі закону, може розглянути клопотання без повідомлення власника майна.
Колегією суддів не встановлено недотримання прокурором вимог ст.ст. 171, 172 КПК України при зверненні із клопотанням про арешт майна, які б слугували підставою для відмови у його задоволенні.
Інші зазначені в апеляційних скаргах доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 395, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 03 квітня 2025 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3