8 липня 2025 року місто Київ
справа № 754/12156/24
апеляційне провадження № 22-ц/824/8777/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Головачова Я.В.,
суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О.,
за участю секретаря судового засідання: Приходька Р.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Деснянського районного суду міста Києва у складі судді Галась І.А. від 21 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗФАЄР Інвест" про розірвання договору найму, повернення орендованого майна та стягнення заборгованості,
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗФАЄР Інвест" (далі - ТОВ "ГАЗФАЄР Інвест", Товариство) про розірвання договору найму, повернення орендованого майна та стягнення заборгованості.
Позов мотивовано тим, що 15 серпня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ "ГАЗФАЄР Інвест", від імені якого за довіреністю діяла Калугіна І.С. , було укладено Договір (найму) оренди (далі - Договір), предметом якого є платна оренда автомобіля марки ВАЗ, модель 111940, 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 на праві власності належить ОСОБА_4 . Після укладення Договору між сторонами було складено Акт прийому-передачі автомобіля, який підписано обома сторонами в двох примірниках. Договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до 14 серпня 2021 року; орендна плата складає 1 500 грн за один квартал.
Зазначав, що наймачем грубо порушено умови Договору та протягом всього строку за період користування наданого в оренду автомобіля не здійснено жодного платежу, визначеного умовами Договору. Незважаючи на те, що з дня укладення Договору відповідач не здійснює оплати за оренду транспортного засобу, він продовжує використання такого транспортного засобу, що у відповідності до вимог п. 6.2 Договору надає наймодавцю (позивач у справі) право вимагати розірвання договору оренди, а відтак і вимагати негайного повернення автомобіля.
Посилаючись на викладене, позивач просив позов задовольнити та розірвати Договір (найму) оренди, укладений між ним та ТОВ "ГАЗФАЄР Інвест"; зобов'язати ТОВ "ГАЗФАЄР Інвест" повернути надане в оренду майно - автомобіль марки ВАЗ, модель 111940, 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 ; стягнути заборгованість за оренду, з урахуванням інфляційних втрат, трьох процентів річних та пені, що разом становить суму боргу 91 981,19 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 21 січня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив із того, що позивачем не надано належних доказів передачі транспортного засобу відповідачу за оспорюваним договором оренди.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Скаржник зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність належних доказів фактичної передачі автомобіля згідно з Договором, оскільки не врахував, що про факт передачі транспортного засобу відповідачу було наголошено в позовній заяві, а також надано пояснення в судовому засіданні про фактичну передачу автомобіля та про подальше його використання відповідачем в службових цілях, що було підтверджено показами свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Однак, судом у порушення вимог ЦПК України не взято до уваги покази допитаних свідків.
Також зазначає, що представник відповідача Буглак О.І. у судовому засіданні підтвердив факт підписання між сторонами 15 серпня 2016 року Договору оренди транспортного засобу, як і підтвердив факт наявності у Калугіної І.С. права підпису в інтересах ТОВ "ГАЗФАЄР Інвест" та не спростував факту не підписання Калугіною І.С. акту прийому-передачі автомобіля.
Вважає, що суд, встановивши взаємопротилежні твердження сторін щодо підписання акта прийому-передачі автомобіля, які не були підтверджені письмовими доказами, необґрунтовано прийняв до уваги лише пояснення представника відповідача. Суд, згідно з вимогами процесуального законодавства, зобов'язаний враховувати всі зібрані докази у справі в їх сукупності, об'єктивно та всебічно їх оцінюючи, зокрема і показання свідків.
Крім того, в обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що відповідач належним чином не виконував умов договору в частині оплати.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Представник ТОВ "ГАЗФАЄР Інвест" - Литвиненко Д.В. у відзиві на апеляційну скаргу вказує, що рішення є законним та обґрунтованим, а тому підстав для його скасування немає.
Позиція учасників справи, які з'явилися в судове засідання
ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції підтримали апеляційну скаргу з наведених в ній підстав та просили її задовольнити.
Представник ТОВ "ГАЗФАЄР Інвест" - Буглак О.І. заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом установлено, що 15 серпня 2016 року між ОСОБА_1 (наймодавець) та ТОВ "ГАЗФАЄР Інвест" (наймач) було укладено Договір (найму) оренди, посвідчений приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Запорізької області Харченко Ю.Г. та зареєстрований в реєстрі за № 1306. Договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до 14 серпня 2021 року.
Пунктом 1.1. Договору визначено, що наймодавець передає наймачеві у користування за плату на встановлений цим Договором строк - автомобіль марки ВАЗ, моделі 111940, випуску 2012 року, синього кольору, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_3 , тип ТЗ ВРЕР № 2 УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області, належить наймодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серія НОМЕР_2 .
В пункті 2.1. Договору визначено, що орендна плата складає 1 500 грн за один квартал, яку наймач сплачує наймодавцю щоквартально не пізніше 25-го числа місяця, наступного за звітнім. У випадку несвоєчасної сплати наймодавцю орендної плати, наймач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період прострочки, від розміру несплаченої орендної плати за кожен день прострочки.
Згідно з п. 3.3. Договору, наймодавець зобов'язаний передати наймачу транспортний засіб у користування не пізніше трьох робочих днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору по Акту прийому-передачі транспортного засобу. В Акті прийому-передачі, який підписується сторонами, вказується технічний стан транспортного засобу.
Позиція суду апеляційної інстанції
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Положення частини 1 статті 2 ЦПК України передбачають, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною 1 статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина 1 статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 77 ЦПК України).
Згідно з частиною 3 статті 77 ЦПК України, сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно з частиною 1 статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Статтею 765 ЦК України визначено, що наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно негайно або у строк, встановлений договором найму.
Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
У статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Установлено, що в оспорюваному Договорі, а саме в п. 3.3., сторони погодили, що транспортний засіб передається позивачем в найм (оренду) відповідачу на підставі Акту прийому-передачі не пізніше трьох робочих днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору.
Згідно з частиною 3 статті 651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. У статті 653 ЦК України визначено правові наслідки розірвання договору: зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконано ними за зобов'язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Тобто одним із наслідків розірвання договору є припинення зобов'язань сторін, що виникли у сторін такого договору, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 та статті 509 ЦК України. Відтак, за змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на підставі звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.
Даний правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 16 вересня 2022 року в справі № 913/703/20, від 7 серпня 2018 року в справі № 910/7981/17 та від 18 листопада 2019 року в справі № 910/16750/18.
Суд першої інстанції, установивши, що позивач не надав належного доказу передачі транспортного засобу в оренду відповідачу, а саме Акту прийому-передачі, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги щодо того, що представник відповідача підтвердив факт підписання сторонами оспорюваного Договору найму (оренди), не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки жодна зі сторін не заперечує проти цього факту.
Беручи до уваги, що в договорі сторони чітко узгодили умови передання транспортного засобу, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника, який стверджує, що факт фактичної передачі автомобіля підтверджується лише посиланнями, наведеними у позовній заяві, а також поясненнями, наданими у судовому засіданні. Зокрема, скаржник посилається на те, що акт прийому-передачі транспортного засобу не зберігся у позивача через тривалий час, що минув з моменту укладення договору. Проте, такі доводи не є достатніми для підтвердження факту передачі транспортного засобу, оскільки вони є лише твердженнями сторони без належного документального підтвердження.
У зв'язку з цим, варто зазначити, що відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України, обставини, які повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування. У даному випадку факт передачі транспортного засобу має підтверджуватися саме актом прийому-передачі або іншими відповідними доказами, що прямо вказують на виконання умов договору.
Крім того, посилання скаржника на відсутність акта прийому-передачі транспортного засобу та інші обґрунтування фактично є припущеннями, а не беззаперечними доказами. Як зазначено в частині 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Посилання скаржника на те, що показами допитаних свідків підтверджується факт передачі транспортного засобу та користування відповідачем таким транспортним засобом, колегія суддів вважає необґрунтованими та відхиляє з наступних підстав.
Так, щодо показів свідка ОСОБА_5 , то покази останнього не підтверджують жодного факту, що стосуються оспорюваного договору, адже свідок надав пояснення про події, що мали місце у період з 2007 по 2015 рік, тоді як договір укладено 15 серпня 2016 року.
Стосовно показів свідка ОСОБА_6 , то пояснення останнього також не підтверджують і не спростовують будь-яких обставин, що стосуються предмета спору, адже надані за період з 2006 по 2016 рік.
Таким чином, посилання в апеляційній скарзі на порушення судом норм процесуального права, зокрема щодо не надання оцінки певним доказам, є необґрунтованими та безперспективними з наведених вище підстав.
Оскільки позивач не довів належними, допустимим та достатніми доказами факт передачі автомобіля відповідачу, колегія суддів вважає недоречними доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не виконував умов договору щодо оплати.
У відповідності до частин 2, 4 статті 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини як джерела права.
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.
Ураховуючи встановлені судом обставини, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 21 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: