8 липня 2025 року місто Київ
справа № 939/2421/24
апеляційне провадження № 22-ц/824/11022/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Головачова Я.В.,
суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О.,
за участю секретаря судового засідання: Приходька Р.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бородянського районного суду Київської області у складі судді Герасименко М.М. від 11 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, заподіяною смертю фізичної особи,
Короткий зміст обставин справи
У вересні 2024 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, заподіяною смертю фізичної особи.
Позов обґрунтовано тим, що 18 грудня 2023 року по вул. Центральній, поблизу будинку № 222, в селищі Бородянка, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки Peugeot 605, державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5 . Від отриманих тілесних травм ОСОБА_5 помер у лікарні. Постановою слідчого СВ Бучанського РУП ГУНП в Київській області від 29 березня 2024 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України
Позивачі вказували, що внаслідок дій відповідача, які спричинили смерть ОСОБА_6 , вони (як дружина та діти померлого), зазнали моральних та душевних страждань, оскільки ними втрачено близьку та рідну людину. Кожний із позивачів оцінює завдану йому моральну шкоду в 150 000 грн.
Також вказували, що на момент події цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у ТДВ "СГ "Оберіг", яке у порядку та розмірі, визначеному статтею 27 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплатило кожному з позивачів моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, у розмірі по 28 600 грн.
Посилаючись на викладене, позивачі просили суд стягнути з відповідача на їх користь моральну шкоду в сумі по 123 200 грн на кожного.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 11 квітня 2025 року позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі по 50 000 грн на кожного з позивачів. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1 500 грн.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала. Виходячи із засад рівності, поміркованості, розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку, що розмір відшкодування моральної шкоди буде достатнім в сумі по 50 000 грн для кожного з позивачів.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_7 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Скаржник зазначає, що потерпілий ОСОБА_5 , нехтуючи ПДР України, умисно їх порушив, а тому моральна шкода позивачам завдана не з вини відповідача.
Судом не враховано, що вбачається прямий умисел потерпілого ОСОБА_6 у завданні шкоди, що спричинили його смерть, оскільки останній на момент ДТП не був визнаний судом недієздатним, не перебував у стані алкогольного сп'яніння, а відтак розумів значення своїх дій та міг керувати ними.
Також, в обґрунтування апеляційної скарги, скаржник посилається на те, що в матеріалах справи відсутні договори про надання правничої допомоги, що не дає можливості перевірити чи був адвокат Заставний Р.А. належним представником позивачів у судовому засіданні при розгляді справи та чи взагалі був уповноважений на їх представництво та подачу позову. Акцентує, що позивачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 проживають на території Бучанського району, а позивач ОСОБА_4 проживає в Італії, тоді як адвокат Заставний Р.А. територіально знаходиться у м. Львів.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Представник ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - Заставний Р.А. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що рішення є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні. Посилається на те, що існує усталена практика з приводу того, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок джерела підвищеної небезпеки. Відповідачем не доведено, що загиблий ОСОБА_5 передбачав, бажав чи свідомо допускав настання ДТП із наслідками, спрямованими на заподіяння собі смерті. Щодо надання документів на підтвердження повноважень представника позивачів зазначив, що за приписами частини 4 статті 62 ЦПК України повноваження адвоката можуть підтверджуватися в тому числі ордером, виданим відповідно до вимог Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". В матеріалах справи наявні ордери на кожного з позивачів.
Позиція учасників справи, які з'явилися в судове засідання
ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_7 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали з наведених в ній підстав та просили задовольнити.
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та їх представник Заставний Р.А в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, однак у відзиві на апеляційну скаргу представник позивачів просив проводити розгляд справи без їх присутності. З урахуванням положень частини 2 статті 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом установлено, що 18 грудня 2023 року, приблизно о 07 год. 30 хв., ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки Peugeot 605, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Центральній, поблизу будинку № 222, в напрямку провулку Банний в селищі Бородянка, роз'їхавшись із зустрічним транспортом, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , який перетинав проїжджу частину вулиці за межами пішохідного переходу з ліва на право, відносно напрямку руху автомобіля. Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_5 від отриманих тілесних ушкоджень помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Загиблий ОСОБА_5 є чоловіком позивачки ОСОБА_3 та батьком позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , що підтверджується копіями свідоцтва про укладення шлюбу та свідоцтв про народження.
18 грудня 2023 року за фактом настання ДТП було внесено відповідні відомості до ЄРДР за № 120231115000106 та розпочато досудове розслідування.
Згідно довідки про причину смерті від 21 грудня 2023 року, причиною смерті ОСОБА_5 стали множинні травми тіла.
Постановою старшого слідчого СВ Бучанського РУП ГУНП у Київській області від 29 березня 2024 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 120231115000106, закрито у зв'язку з відсутністю в діях водія кримінального правопорушення, передбаченого статттею 286 КК України. Зі змісту постанови вбачається, що орган
досудового розслідування дійшов висновку, що причиною даної дорожньо-транспортної пригоди стало порушення пішоходом ОСОБА_5 ПДР України.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у ТДВ "СГ "Оберіг", згідно Полісу № 216975215.
ТДВ "СГ "Оберіг" виплатило позивачам страхове відшкодування, пов'язане із моральною шкодою, у розмірі 26 800 грн кожному.
Позиція суду апеляційної інстанції
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За змістом частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
Адекватне відшкодування шкоди за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту.
Згідно із пунктом першим частиною 2 статті 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки
Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю (частина 2 статті 1168 ЦК України).
За приписами частин 1, 2 статті 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з частиною 5 статті 1187 ЦК України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Таким чином, головною особливістю відшкодування шкоди завданої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки) є те, що володілець такого джерела зобов'язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Разом з тим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого. Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди. У той же час, чинне законодавство не передбачає такої підстави для звільнення від відповідальності в частині відшкодування моральної шкоди власника джерела підвищеної небезпеки, як вина потерпілого.
Саме така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 21 квітня 2021 року в справі № 450/4163/18.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у душевних переживаннях, стражданнях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, фізичному та психологічному пристосуванні до порушень у стані здоров'я.
Суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого; тяжкість
вимушених змін у його життєвих стосунках; можливість, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
При цьому суд має виходити із засад розумності, пропорційності та справедливості.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Суд першої інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права та дотримуючись норм процесуального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивачів моральної шкоди в розмірі 50 000 грн кожному. При цьому, вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції правомірно виходив із того, що моральна шкода позивачам завдана смертю їх чоловіка та батька, що спричинило та буде спричиняти протягом усього життя останнім душевні страждання. Тому визначений судом розмір на відшкодування моральної шкоди є об'єктивним.
Відсутність вини ОСОБА_1 у скоєнні ДТП не впливає на суть спірних правовідносин, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині колегія суддів вважає неспроможними.
Доводи апеляційної скарги про те, що шкода позивачам була завдана внаслідок дій загиблого, так як останній не визнаний недієздатним, на момент ДТП не перебував у стані алкогольного сп'яніння та порушив ПДР України щодо перетину проїжджої частини вулиці є безпідставними, оскільки всупереч вимогам статті 81 ЦПК України відповідач не довів належними та допустимими доказами наявності умислу загиблого. Водночас колегія суддів зауважує, що під умислом слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду.
До подібних правових висновків дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постановах: від 5 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц; від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц; від 2 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц; від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц; від 3 червня 2020 року у справі № 345/3335/17 та від 7 жовтня 2020 року у справі № 742/637/19.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності в матеріалах справи доказів, які підтверджують право адвоката Заставного Р.А. здійснювати представництво позивачів у
даній справі колегія суддів вважає безпідставними, оскільки до позовної заяви, підписаної та поданої адвокатом Заставним Р.А. в інтересах позивачів, долучено ордери на надання правничої допомоги останнім у Бородянського районному суді Київської області (а.с. 30-32). Згідно пункту 2 частини 4 статті 62 ЦПК України, повноваження адвоката як представника можуть підтверджуватися ордером, виданим відповіднодо Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". Доказів наявності у Заставного Р.А. обмежень щодо здійснення адвокатської діяльності матеріали справи не містять.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачі та адвокат територіально знаходяться в різних містах не свідчать про те, що адвокат Заставний Р.А. не має права надавати правничу допомогу позивачам, оскільки згідно з частиною 2 статті 4 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокат України здійснює адвокатську діяльність на всій території України та за її межами, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або законодавством іноземної держави.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Бородянського районного суду Київської області від 11 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: