справа №752/10313/25 Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1 апеляційне провадження №11-сс/824/4781/2025 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2
08 липня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
власника майна: ОСОБА_7
представника: ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 12 червня 2025 року щодо арешту майна у кримінальному провадженні №42025102010000005 від 04 лютого 2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368, частиною другою статті 369-2 КК України,-
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 12 червня 2025 року клопотання прокурора Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 про арешт майна - задоволено.
Накладено арешт у рамках кримінального провадження № 42025102010000005 на вилучене під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_7 , майно, а саме:
- 588 купюр номіналом 100 дол. США; 3 купюри номіналом 50 дол. США; 11 купюр номіналом 100 євро; 18 купюр номіналом 50 євро;
- паспорт громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_9 (№ НОМЕР_1 ) виданий 13.12.2016 орган, що видав 8089;
- два рентген знімки;
- ноутбук «Lenovo» S/N №MP1YJCX3;
- документи у копіях: запис № 144254789/1 від 17.01.2025 на ім'я ОСОБА_10 на 2-х арк.;
- консультативне заключення від 09.12.2024 на ім'я ОСОБА_10 на 1 арк.;
- консультативне заключення від 25.03.2024 на ім'я ОСОБА_10 на 1 арк.;
- виписка № 183930 на ім'я ОСОБА_10 на 2-х арк.;
- запис № 100658095/1 від 27.05.2024 на ім'я ОСОБА_10 на 1 арк.;
- колоноскопія № 391 на 1 арк.;
- консультаційний висновок спеціаліста на ім'я ОСОБА_10 на 2 арк.;
- виписка із медичної карти стаціонарного хворого № 536 ОСОБА_10 на 2 арк.;
- виписка із медичної карти стаціонарного хворого № 6382 ОСОБА_10 на 2 арк.;
- консультаційний висновок спеціаліста на ім'я ОСОБА_10 на 2 арк.;
- виписка з історії хвороби № 207 на 2 арк.;
- виписка із медичної карти стаціонарного хворого № 4468 на 2 арк.;
- амбулаторна картка пацієнта № 247218 від 06.03.2024 на 1 арк.;
- довідка за місцем вимоги на ім'я ОСОБА_10 на 1 арк.;
- ID-пацієнта: 41065 на 1 арк.;
- звіт по відеокапсульній ендоскопії від 09.01.2024 на 1 арк.;
- відеоколоноскопія на 1 арк.;
- виписка із медичної карти стаціонарного хворого №170447-733 на 1 арк.
- консультаційний висновок терапевта на 1 арк. від. 29.11.2023;
- консультативний висновок на ім'я ОСОБА_11 на 3 арк.;
- консультаційний висновок спеціаліста від 08.05.2025 ОСОБА_12 на 2 арк.;
- виписка із амбулаторної карти № 82879/12 на 1 арк.;
- консультативне заключення на 1 арк.;
- ультразвукова біомікроскопія ока від 08.09.2009 на 2 арк.;
- протокол МР обстеження на ім'я ОСОБА_13 на 3 арк.;
- виписка з історії хвороби стаціонарного хворого № 596779 на 1 арк.;
- копія пенсійного посвідчення на ім'я ОСОБА_14 на 1 арк.;
- паспорт громадянина України та картка платника податків на ім'я ОСОБА_14 ;
- копія рентген дослідження № 165; Довідка від 12.06.2009 на ім'я ОСОБА_11 ;
- виписка із медичної картки стаціонарного хворого «СК-00875-2025;
- медична документація на ім'я ОСОБА_15 на 6 арк.;
- рентгендослідження ОСОБА_13 на 1 арк.;
- медична документація на ім'я ОСОБА_10 на 9 арк.;
- пенсійне посвідчення (копія) на ім'я ОСОБА_14 .
Не погоджуючись з указаною ухвалою адвокат ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_7 направив до суду апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на майно, а саме: 588 купюр номіналом 100 дол. США; 3 купюри номіналом 50 дол. США; 11 купюр номіналом 100 євро; 18 купюр номіналом 50 євро скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.
У мотивування апеляційної скарги зазначає, що вказані грошові кошти не є речовими доказами у даному кримінальному провадженні та не відповідають критеріям, визначеним у статті 98 КПК України.
Уважає, що сама по собі лише постанова про визнання грошових коштів речовими доказами не свідчить про те, що вони такими є.
Вказує, що сторона обвинувачення не навела жодного аргументу та не надала жодного доказу, який би свідчив про те, що вилучені грошові кошти були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, чи те, що вони набуті кримінально-протиправним шляхом.
Також зауважує, що у розпорядження слідчого судді було надано копії договорів купівлі-продажу за період з вересня 1998 року по червень 2006 року, які підтверджують продаж об'єктів нерухомого майна, зокрема, батьком ОСОБА_7 - ОСОБА_16 та його матір'ю, на загальну суму приблизно 84 000 доларів США (еквівалент на дати продажів майна), а також допитано в якості свідка батька ОСОБА_7 , який підтвердив той факт, що вилучені грошові кошти перебували лише на зберіганні у ОСОБА_7 , як старшого сина, що свідчить про те, що грошові кошти не є власністю ОСОБА_7 .
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення власника майна ОСОБА_7 та його адвоката ОСОБА_8 , які підтримали подану апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_6 , який проти задоволення апеляційної скарги заперечував, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як убачається з наданих суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, слідчим відділом Голосіївського УП ГУНП у м. Києві за процесуального нагляду Голосіївською окружною прокуратурою міста Києва здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025102010000005 від 04 лютого 2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 368, частиною другою статті 369-2 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що співробітники ВЛК Подільського РТЦК організували протиправну схему ухилення від призову на військову службу за призовом осіб з числа резервістів в особливий період шляхом вимагання неправомірної вигоди з осіб які підлягають призову.
На виконання доручення у порядку статті 40 КПК України ГУ СБ України у місті Києві та Київській області провести слідчі (розшукові) 28 лютого 2025 року в якості свідка допитано ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який повідомив, що він звернувся до лікаря-хірурга Подільського ВЛК ОСОБА_7 для проходження військово-лікарської комісії з визначення ступеня його придатності до військової служби.
Так, 28 лютого 2025 року о 13:00 год. свідок зустрівся з ОСОБА_7 біля будівлі, в якій знаходиться ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 , та надав останньому підтверджуючі проблеми зі спиною знімки МРТ. ОСОБА_7 , вивчивши вказані знімки МРТ, повідомив свідку, що з таким станом здоров'я він повинен пройти стаціонарне лікування та отримати відстрочку від військової служби, але це не дешево. Потім ОСОБА_7 при свідку зі свого мобільного телефону зателефонував працівнику інституту нейрохірургії імені А.П. Ромоданова та записав свідка на прийом до останнього на 03 березня 2025 року об 11:00 год. Після цього ОСОБА_7 сказав, що свідок має поїхати до вищевказаного професора та передати йому грошові кошти у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень та в замін отримати медичну довідку. Зі слів ОСОБА_7 зазначена довідка стане причиною для госпіталізації свідка, за яку, у свою чергу, свідок повинен заплатити згодом. У кінці розмови ОСОБА_7 повідомив свідку, що якщо він не заплатить йому та лікарю інституту, то свідку взагалі не дадуть ніякого направлення на медичне до обстеження.
У подальшому 04 березня 2025 року в якості свідка допитано ОСОБА_17 , який повідомив, що він за попередньою домовленістю зустрівся з лікарем інституту нейрохірургії - ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перед входом до центрального корпусу за адресою: м. Київ, вул. Платона Майбороди, 32. Лікар провів свідка на четвертий поверх зазначеного корпусу та, зайшовши до кабінету, на якому був напис «Учбовий кабінет», сказав очікувати біля кабінету. Об 11:40 год. лікар запросив свідка до кабінету, в якому, згідно попередньої домовленості, під контролем правоохоронних органів, свідок передав останньому 2 000 гривень. Після чого ОСОБА_18 почав заповнювати медичну довідку, яку в подальшому вручив свідку та наголосив, що вона стане причиною для госпіталізації.
Після цього ОСОБА_17 повторно зустрівся з ОСОБА_7 біля будівлі, в якій знаходиться ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 , та надав останньому довідку, яку отримав від ОСОБА_18 . Ознайомившись з довідкою ОСОБА_7 повідомив, що ОСОБА_17 повинен пройти стаціонарне лікування з метою подальшого отримання відстрочки від призову. Після цього, в присутності свідка ОСОБА_7 зателефонував ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після телефонної розмови ОСОБА_7 повідомив, що ОСОБА_19 допоможе свідку з госпіталізацією і це буде коштувати 30-35 тисяч гривень.
Співробітниками ГУ СБ України у місті Києві та Київській області в ході проведення оперативних заходів отримано інформацію, що до вчинення протиправної схеми отримання неправомірної вигоди причетний лікар хірург ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . У ході проведення досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
У результаті проведення досудового розслідування, 04 червня 2025 року на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 03 червня 2025 року у справі №752/10313/25 (провадження 1-кс/752/4858/25) проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у період часу з 11 год. 20 хв. по 13 год. 58 хв. за адресою: АДРЕСА_1 .
Під час проведення обшуку у будинку за адресою: АДРЕСА_1 у спальній кімнаті виявлено та вилучено: 588 купюр номіналом 100 дол. США; 3 купюри номіналом 50 дол. США; 11 купюр номіналом 100 євро; 18 купюр номіналом 50 євро; паспорт громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_9 (№ НОМЕР_1 ) виданий 13.12.2016 орган, що видав 8089; два рентген знімки; ноутбук «Lenovo» S/N №MP1YJCX3, документи у копіях: запис № 144254789/1 від 17.01.2025 на ім'я ОСОБА_10 на 2-х арк.; консультативне заключення від 09.12.2024 на ім'я ОСОБА_10 на 1 арк.; консультативне заключення від 25.03.2024 на ім'я ОСОБА_10 на 1 арк.; виписка № 183930 на ім'я ОСОБА_10 на 2-х арк.; запис № 100658095/1 від 27.05.2024 на ім'я ОСОБА_10 на 1 арк.; колоноскопія № 391 на 1 арк.; консультаційний висновок спеціаліста на ім'я ОСОБА_10 на 2 арк.; виписка із медичної карти стаціонарного хворого № 536 ОСОБА_10 на 2 арк.; виписка із медичної карти стаціонарного хворого № 6382 ОСОБА_10 на 2 арк.; консультаційний висновок спеціаліста на ім'я ОСОБА_10 на 2 арк.; виписка з історії хвороби № 207 на 2 арк.; виписка із медичної карти стаціонарного хворого № 4468 на 2 арк.; амбулаторна картка пацієнта № 247218 від 06.03.2024 на 1 арк.; довідка за місцем вимоги на ім'я ОСОБА_10 на 1 арк.; ID-пацієнта: 41065 на 1 арк.; звіт по відеокапсульній ендоскопії від 09.01.2024 на 1 арк.; відеоколоноскопія на 1 арк.; виписка із медичної карти стаціонарного хворого № 170447-733 на 1 арк.; консультаційний висновок терапевта на 1 арк. від. 29.11.2023; консультативний висновок на ім'я ОСОБА_11 на 3 арк.; консультаційний висновок спеціаліста від 08.05.2025 ОСОБА_12 на 2 арк.; виписка із амбулаторної карти № 82879/12 на 1 арк.; консультативне заключення на 1 арк.; ультразвукова біомікроскопія ока від 08.09.2009 на 2 арк.; протокол МР обстеження на ім'я ОСОБА_13 на 3 арк.; виписка з історії хвороби стаціонарного хворого № 596779 на 1 арк.; копія пенсійного посвідчення на ім'я ОСОБА_14 на 1 арк.; паспорт громадянина України та картка платника податків на ім'я ОСОБА_14 ; копія рентген дослідження № 165; довідка від 12.06.2009 на ім'я ОСОБА_11 ; виписка із медичної картки стаціонарного хворого «СК-00875-2025; медична документація на ім'я ОСОБА_15 на 6 арк.; рентгендослідження ОСОБА_13 на 1 арк.; Медична документація на ім'я ОСОБА_10 на 9 арк.; пенсійне посвідчення (копія) на ім'я ОСОБА_14
04 червня 2025 року вилучені під час обшуку грошові кошти, предмети, речі та документи визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №42025102010000005 від 04 лютого 2025 року.
04 червня 2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, а саме у вимаганні службовою особою неправомірної вигоди для себе або третьої особи за вчинення такою особою неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вчинення такою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дудь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Санкція злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , передбачає покарання від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.
05 червня 2025 року до Голосіївського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні№42025102010000005 від 04 лютого 2025 року.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 12 червня 2025 року клопотання прокурора Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 про арешт майна - задоволено.
Накладено арешт у рамках кримінального провадження № 42025102010000005 на вилучене під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_7 , майно, а саме:
- 588 купюр номіналом 100 дол. США; 3 купюри номіналом 50 дол. США; 11 купюр номіналом 100 євро; 18 купюр номіналом 50 євро;
- паспорт громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_9 (№ НОМЕР_1 ) виданий 13.12.2016 орган, що видав 8089;
- два рентген знімки;
- ноутбук «Lenovo» S/N №MP1YJCX3;
- документи у копіях: запис № 144254789/1 від 17.01.2025 на ім'я ОСОБА_10 на 2-х арк.;
- консультативне заключення від 09.12.2024 на ім'я ОСОБА_10 на 1 арк.;
- консультативне заключення від 25.03.2024 на ім'я ОСОБА_10 на 1 арк.;
- виписка № 183930 на ім'я ОСОБА_10 на 2-х арк.;
- запис № 100658095/1 від 27.05.2024 на ім'я ОСОБА_10 на 1 арк.;
- колоноскопія № 391 на 1 арк.;
- консультаційний висновок спеціаліста на ім'я ОСОБА_10 на 2 арк.;
- виписка із медичної карти стаціонарного хворого № 536 ОСОБА_10 на 2 арк.;
- виписка із медичної карти стаціонарного хворого № 6382 ОСОБА_10 на 2 арк.;
- консультаційний висновок спеціаліста на ім'я ОСОБА_10 на 2 арк.;
- виписка з історії хвороби № 207 на 2 арк.;
- виписка із медичної карти стаціонарного хворого № 4468 на 2 арк.;
- амбулаторна картка пацієнта № 247218 від 06.03.2024 на 1 арк.;
- довідка за місцем вимоги на ім'я ОСОБА_10 на 1 арк.;
- ID-пацієнта: 41065 на 1 арк.;
- звіт по відеокапсульній ендоскопії від 09.01.2024 на 1 арк.;
- відеоколоноскопія на 1 арк.;
- виписка із медичної карти стаціонарного хворого №170447-733 на 1 арк.
- консультаційний висновок терапевта на 1 арк. від. 29.11.2023;
- консультативний висновок на ім'я ОСОБА_11 на 3 арк.;
- консультаційний висновок спеціаліста від 08.05.2025 ОСОБА_12 на 2 арк.;
- виписка із амбулаторної карти № 82879/12 на 1 арк.;
- консультативне заключення на 1 арк.;
- ультразвукова біомікроскопія ока від 08.09.2009 на 2 арк.;
- протокол МР обстеження на ім'я ОСОБА_13 на 3 арк.;
- виписка з історії хвороби стаціонарного хворого № 596779 на 1 арк.;
- копія пенсійного посвідчення на ім'я ОСОБА_14 на 1 арк.;
- паспорт громадянина України та картка платника податків на ім'я ОСОБА_14 ;
- копія рентген дослідження № 165; Довідка від 12.06.2009 на ім'я ОСОБА_11 ;
- виписка із медичної картки стаціонарного хворого «СК-00875-2025;
- медична документація на ім'я ОСОБА_15 на 6 арк.;
- рентгендослідження ОСОБА_13 на 1 арк.;
- медична документація на ім'я ОСОБА_10 на 9 арк.;
- пенсійне посвідчення (копія) на ім'я ОСОБА_14 .
Відповідно до вимог частини першої статті 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оскільки вищевказана ухвала слідчого судді фактично оскаржена апелянтом лише в частині накладення арешту на грошові кошти: 588 купюр номіналом 100 дол. США; 3 купюри номіналом 50 дол. США; 11 купюр номіналом 100 євро; 18 купюр номіналом 50 євро, тому колегія суддів, відповідно до частини першої статті 404 КПК України, переглядає ухвалу слідчого судді в межах доводів апеляційної скарги та лише щодо арешту вказаних грошових коштів.
Ухвала слідчого судді в іншій частині колегією суддів не перевіряється.
З таким висновком слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно статей 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до частини п'ятої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Згідно частини третьої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
За змістом частини десятої статті 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Як установлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог статей 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на майно, а саме: грошові кошти 588 купюр номіналом 100 дол. США; 3 купюри номіналом 50 дол. США; 11 купюр номіналом 100 євро; 18 купюр номіналом 50 євро, зважаючи на те, що вказані грошові кошти містять чи можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, яке розслідується у даному кримінальному провадженні, тобто майно відповідає критеріям, визначеним статтею 98 КПК України, а отже та на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання їх зникнення.
Крім того, у цьому кримінальному провадженні 04 червня 2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, за яке законом передбачено покарання окрім іншого - конфіскація майна.
Дослідивши матеріали поданого клопотання про накладення арешту на майно колегія вважає, що слідчим у клопотанні наведено вагомі доводи, які свідчать, що вказане у клопотанні майно має відношення до кримінального провадження та може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні вказаного майна до встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, а також з метою майбутньої конфіскації майна у разі визнання ОСОБА_7 винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт, і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів уважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на вищезазначене майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що незастосування арешту може призвести до його пошкодження, псування, знищення чи відчуження.
Таким чином, колегія суддів уважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог статей 132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вищезазначене майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв'язку, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про те, що вказані грошові кошти не є речовими доказами у даному кримінальному провадженні та не відповідають критеріям, визначеним у статті 98 КПК України; сама по собі лише постанова про визнання грошових коштів речовими доказами не свідчить про те, що вони такими є; сторона обвинувачення не навела жодного аргументу та не надала жодного доказу, який би свідчив про те, що вилучені грошові кошти були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, чи те, що вони набуті кримінально-протиправним шляхом, є безпідставними, оскільки встановлені прокурором фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення, що вказані грошові кошти містять чи можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, яке розслідується у даному кримінальному провадженні, тобто майно відповідає критеріям, визначеним статтею 98 КПК України, а отже та на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання їх зникнення.
При цьому, у кримінальному провадженні 04 червня 2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, за яке законом передбачено покарання окрім іншого - конфіскація майна.
Посилання сторони захисту на те, що у розпорядження слідчого судді було надано копії договорів купівлі-продажу за період з вересня 1998 року по червень 2006 року, які підтверджують продаж об'єктів нерухомого майна, зокрема, батьком ОСОБА_7 - ОСОБА_16 та його матір'ю, на загальну суму приблизно 84 000 доларів США (еквівалент на дати продажів майна), а також допитано в якості свідка батька ОСОБА_7 , який підтвердив той факт, що вилучені грошові кошти перебували лише на зберіганні у ОСОБА_7 , як старшого сина, що свідчить про те, що грошові кошти не є власністю ОСОБА_7 , не заслуговують на увагу суду з огляду на те, що доводи апелянта про законність походження вилучених у ОСОБА_7 грошових коштів підлягають встановленню і перевірці у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування
Незастосування у даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого частиною першою статті 170 КПК України.
Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень статей 170, 172-173 КПК України.
Ухвала слідчого судді відповідає вимогам частини п'ятої статті 173, статті 372 КПК України та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів уважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді в частині, що оскаржується, необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись статтями 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 12 червня 2025 року в частині накладення арешту на грошові кошти, а саме: 588 купюр номіналом 100 дол. США; 3 купюри номіналом 50 дол. США; 11 купюр номіналом 100 євро; 18 купюр номіналом 50 євро - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4