Справа №757/17088/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/3805/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України
08 липня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29 квітня 2025 року, -
за участю:
представника власника майна ОСОБА_7 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29 квітня 2025 року задоволено клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 62025100110000031 від 25.01.2025 та накладено арешт на мобільний телефон Apple Iphone 13 Pro Max IMEI1 НОМЕР_1 , IMEI2 НОМЕР_2 , вилучений 09.04.2025 у ОСОБА_6 в ході проведення обшуку за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 , подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та зобов'язати заступника керівника Першого слідчого відділу ТУ Державного Бюро розслідувань розташованого у місті Києві ОСОБА_9 або іншу уповноважену особу ТУ ДБР у місті Києві, повернути мобільний телефон Apple IPhone 13 Pro Мах IMEI1 НОМЕР_1 , IMEI2 НОМЕР_2 , вилучений 09.04.2025 у ОСОБА_6 в ході проведення обшуку за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою.
Апелянт вказує на те, що ні слідчий в постанові про визнання телефону речовим доказом, ні прокурор в своєму клопотанні про накладення арешту, ні слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі про задоволені клопотання, не зазначили, що саме містить телефон, в контексті вимог ст. 98 КПК України, до якого був наданий повний доступ, який був оглянутий та на якому не було виявлено жодної інформації, що стосується кримінального провадження. Також ця інформація не міститься і в 128 аркушах клопотання, в яких взагалі прізвище ОСОБА_10 згадується один раз на арк. 65.
Враховуючи відсутність на вилученому телефоні будь-якої інформації, що має відношення до кримінального провадження, добровільного надання паролів доступу та огляду телефону, відсутність обґрунтування необхідності накладення арешту на вищезазначений телефон, апелянт вважає дану ухвалу незаконною, а позбавлення ОСОБА_6 його власності - протиправним.
В судове засідання прокурор не з'явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений завчасно та належним чином в установленому законом порядку. Проте, від прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 надійшло клопотання про проведення апеляційного розгляду у його відсутність, також в даному клопотанні просив залишити вказану апеляційну скаргу без задоволення та зазначив, що 09.06.2025 матеріали досудового розслідування, зокрема які стосуються обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 виділено в окреме провадження за № 62025100110000145 та досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні на даний час триває.
З урахуванням зазначеного, думки представника власника майна, який вважав за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності прокурора, колегія суддів прийшла до висновку про можливість проведення судового розгляду без участі прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи представника власника майна в підтримку поданої апеляційної скарги, яку останній просив задовольнити з наведених в ній підстав, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів клопотання, що 11.04.2024 прокурор відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна, яке вилучено під час проведення обшуку 09.04.2025 за місцем проживання ФОП ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на мобільний телефон Apple Iphone 13 Pro Max IMEI1 НОМЕР_1 , IMEI2 НОМЕР_2 , належний ОСОБА_6 .
На обґрунтування вимог даного клопотання прокурор послався на те, що першим слідчим відділом ТУ ДБР у м. Києві, за процесуального керівництва Київської міської прокуратури, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025100110000031 від 25.01.2025 за підозрою ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених, ч. 3 ст. 255, ч. 3,4 ст. 368 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 255 КК України, ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, ОСОБА_17 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 369 КК України.
У даному кримінальному провадженні досліджуються обставини за яких у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше січня 2025 року, у ОСОБА_11 та ОСОБА_12 виник спільний злочинний умисел на створення злочинної організації для систематичного вчинення кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності, а саме: отримання неправомірної вигоди від суб?єктів господарювання, які визначались переможцями у процедурах публічних закупівель, що проводились КО «Київзеленбуд» у розмірі 15 % від загальної суми перерахованих коштів.
До складу злочинної організації, крім ОСОБА_11 та ОСОБА_12 увійшли: заступник начальника управління капітальних вкладень КО «Київзеленбуд» ОСОБА_13 , працівник КО «Київзеленбуд» ОСОБА_18 (анкетні дані змінено, у зв?язку із застосуванням до особи заходів безпеки), працівник КО «Київзеленбуд» ОСОБА_19 (анкетні дані змінені, у зв?язку із застосуванням до особи заходів безпеки), а також інші наразі невстановлені досудовим розслідуванням особи.
З матеріалів клопотання вбачається, що до вказаних протиправних дій причетний ФОП ОСОБА_6 , з яким ОСОБА_20 , 28.02.2025 о 12 годині 45 хвилин, зустрічалась на території КО «Київзеленбуд», за адресою: м. Київ, вул. Кудрявська, 23, та повідомляла про необхідність передачі 15 % від суми перерахованих на його адресу коштів за 2024 рік за «закриття року», тобто за підписання актів виконаних робіт по договору між КО «Київзеленбуд» та ФОП ОСОБА_6 без зауважень та можливості укладення договорів у подальшому.
На що, ОСОБА_6 повідомив, що вказане питання вирішує не він, а ОСОБА_21 , який організовував його участь у вказаній закупівлі і сказав, що передасть йому вказану інформацію.
09.04.2025 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01.04.2025 проведено обшук за місцем проживання ФОП ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено мобільний телефон Apple Iphone 13 Pro Max IMEI1 НОМЕР_1 , IMEI2 НОМЕР_2 , належний ОСОБА_6 .
Того ж дня слідчим у кримінальному провадженні винесено постанову про визнання речовим доказом зазначеного мобільного терміналу.
29.04.2025 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва задоволено вказане клопотанняпрокурора та накладено арешт на мобільний телефон Apple Iphone 13 Pro Max IMEI1 НОМЕР_1 , IMEI2 НОМЕР_2 , вилучений 09.04.2025 у ОСОБА_6 в ході проведення обшуку за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження за №62025100110000031 від 25.01.2025 за підозрою ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених, ч. 3 ст. 255, ч. 3, 4 ст. 368 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 255 КК України, ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, ОСОБА_17 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 369 КК України, слідчий суддя врахував правову підставу для арешту майна, а також можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні.
Також слідчий суддя, погодився з позицією прокурора, що вилучене майно належить до речових доказів, відповідно до вимог ст. 98 КПК України, оскільки може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тому є підстави для накладення на нього арешту з метою забезпечення збереження речових доказів та зазначив, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.
За таких обставин, слідчий суддя, враховуючи розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для власника, дійшов висновку, що вказане у даному клопотанні майно, має значення для кримінального провадження, а тому клопотання прокурора підлягало задоволенню.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були досліджені матеріали судового провадження, вислухано доводи прокурора в підтримку поданого клопотання та заперечення представника власника майна щодо задоволення клопотання прокурора про арешт вище вказаного майна, а також з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК Україниу випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Арешт на комп'ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп'ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також обставини кримінального провадження № 62025100110000031 від 25.01.2025 за підозрою ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених, ч. 3 ст. 255, ч. 3, 4 ст. 368 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 255 КК України, ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, ОСОБА_17 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 369 КК України, та відношення до нього вилученого майна, а тому слідчий суддя обґрунтовано задовольнив клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вище зазначене майно, з тих підстав, що вказане майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України та є речовим доказом в кримінальному провадженні № 62025100110000031 від 25.01.2025.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК Українитимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.
Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Згідно вимог ч. 7 ст. 236 КПК Українипри обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Як вбачається із матеріалів клопотання, мобільний телефон Apple Iphone 13 Pro Max IMEI1 НОМЕР_1 , IMEI2 НОМЕР_2 , який вилучений 09.04.2025 у ОСОБА_6 в ході проведення обшуку за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1 , має значення для досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, оскільки може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому постановою заступника керівника Першого відділу СВ ТУДБР розташованого у м. Києві ОСОБА_22 , від 09.04.2025 /а.с. 127-128/ його визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні, оскільки він може містити відомості щодо роботи із документами, які є предметом досудового розслідування, а також листування осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення, а отже він має значення для досудового розслідування вказаного кримінального провадження, а відтак може бути використаний як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
При цьому колегія суддів бере до уваги, що проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , здійснено на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01.04.2025 року у справі №757/15023/25, відповідно до якої надано дозвіл слідчим групи слідчих які здійснюють досудове розслідування та прокурорам групи прокурорів які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 62025100110000031 від 25.01.2025, на проведення обшуку за місцем проживання ФОП ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_23 , з метою відшукання та вилучення в тому числі, терміналів мобільного зв'язку, комп'ютерної техніки, носіїв інформації (флеш-накопичувачів, оптичних дисків, жорстких дисків) на яких може міститися інформація щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.
З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно.
Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно.
Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Крім того, слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. ст. 132, 170, 173 КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування.
Всі інші зазначені в апеляційній скарзі обставини не є безумовними підставами для скасування ухвали суду.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29 квітня 2025 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4