04 липня 2025 року м. Київ
Справа № 371/673/25
Провадження: № 33/824/3477/2025
Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Невідома Т. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Лушкіна Юрія Петровича
на постанову Миронівського районного суду Київської області від 22 травня 2025 року, винесену під головуванням судді Кириленко М. О.,
про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст.173 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ВАВ №104974 від 03 травня 2025 року ОСОБА_1 , перебуваючи в громадському місці в АДРЕСА_2 , чіплялася, ображала, погрожувала фізичною розправою відносно ОСОБА_2 , внаслідок чого порушила громадський спокій і громадський порядок, чим вчинила правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП.
Постановою Миронівського районного суду Київської області від 22 травня 2025 року визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.
Накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,що становить51 грн.
Не погодившись із таким судовим рішенням,захисник ОСОБА_1 - адвокат Лушкін Ю. П. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив скасувати постанову Миронівського районного суду Київської області від 22 травня 2025року та закрити провадження у справі на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначив, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що ОСОБА_3 вчинила правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП. Крім того, вказані події відбувались не в громадському місці. Також зазначає, що під час обрання покарання судом першої інстанції не було враховано пом'якшуючі обставини.
В судовому засіданні ОСОБА_3 підтримала апеляційну скаргу та пояснила, що події відбувались саме на подвір'ї будинку, а не на вулиці. Також повідомила, що свого часу здала в оренду ОСОБА_4 належну їй на праві власності частину будинку. На її неодноразові вимоги ОСОБА_4 відмовляється звільнити будинок, пререшкоджає їй у користуванні належною власністю, що і стало причиною конфлікту. Просилазакрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась будучи належним чином повідомленою про місце та час розгляду адміністративної справи.
Вислухавши пояснення ОСОБА_3 дослідивши письмові матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги,доходжу висновкупро задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного
Відповідно до положеньстатті 245 КУпАПзавданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суд першої інстанції визнав доведеним факт вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, що було підтверджено в судовому засіданні поясненнями ОСОБА_4 .
Суд апеляційної інстанції не погоджується і з такими висновками суду першої інстанції виходячи з такого.
Статтею 173 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Диспозиція статті 173 КУпАП України передбачає, що об'єктивну сторону складу дрібного хуліганства становлять такі альтернативні діяння: 1) нецензурна лайка в громадських місцях; 2) образливе чіпляння до громадян; 3) інші подібні дії, за умови, що кожне із цих діянь порушує громадський порядок і спокій громадян, а обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони цього правопорушення є хуліганський мотив поведінки особи, яка вчиняє зазначені вище дії.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку.
Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, передбачає наявність діяння: нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та вчинення інших подібних дій, що як наслідок порушують громадський порядок та спокій громадян. При цьому дрібне хуліганство характеризується умислом, тобто особа, яка вчиняє таке правопорушення, усвідомлює, що своїми діями порушує громадський порядок і спокій громадян, та бажає чи свідомо припускає прояв неповаги до суспільства.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушенняВАВ №104974 від 03 травня 2025 рокуОСОБА_1 , перебуваючи в громадському місці в АДРЕСА_2 , чіплялася, ображала, погрожувала фізичною розправою відносно ОСОБА_2 , внаслідок чого порушила громадський спокій і громадський порядок, чим вчинила правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП.
На підтвердження указаних обставин до протоколу про адміністративне правопорушення додано: копію рапорту від 03 травня 2025 року; заяву ОСОБА_4 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності;письмові пояснення ОСОБА_4 (потерпілої) та ОСОБА_1 (особи, яка притягується до адміністративної відповідальності).
Працівниками поліції при оформленні вказаного адміністративного матеріалу не здійснено опитування свідків для повного та об'єктивного встановлення обставин вказаного адміністративного правопорушення, не з'ясовано можливих очевидців вказаного правопорушення, а сам протокол складений лише на підставі припущень.
При цьому наявна у матеріалах справи заява ОСОБА_4 та пояснення учасників адміністративної справи, самі по собі не доводять поза розумним сумнівом факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі.
Зі змісту оскаржуваної постанови убачається, що потерпіла ОСОБА_4 у судовому засіданні підтвердила обставини, викладені у її заяві, однак апеляційний суд враховує, що обставини, що підтверджуються показами потерпілої, повинні оцінюватися судом разом з іншими доказами у справі та узгоджуватися з ними, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні.
Разом із тим заява та пояснення ОСОБА_4 є єдиними доказами на підтвердження вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_3 .
У Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов'язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява № 36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року). При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Статтею 62 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь та кожна людина вважається невинною доти, поки її вину не доведено згідно з законом.
Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 по справі «Лавентес проти Латвії» та від 08.02.2011 по справі «Берктай проти Туреччини» наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій».
Матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять належних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 перебуваючи в громадському місці, чіплялася, ображала, погрожувала фізичною розправою відносно ОСОБА_2 , внаслідок чого порушила громадський спокій і громадський порядок, а тому суд першої інстанції не мав достатніх підстав для визнання її вини у вчиненні інкримінованого правопорушення.
Крім того, суд зауважує, що громадське місце - це частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу. Зокрема, під'їзди, підземні переходи, стадіони. Зокрема, громадським місцем є ліфт, таксофон, приміщення та територія закладів охорони здоров'я, навчальних закладів, дитячих майданчиків, спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, закладів фізичної культури і спорту, під'їзди житлових будинків, підземні переходи, транспорт загального користування, що використовується для перевезення пасажирів, приміщення закладів ресторанного господарства, об'єктів культурного призначення, органів місцевого самоврядування, інших державних установ, стаціонарно обладнані зупинки маршрутних транспортних засобів, приміщення підприємств, установ та організацій усіх форм власності, готелів та аналогічних засобів розміщення громадян, гуртожитків, аеропортів та вокзалів.
Крім того, поняття «громадське місце» визначено ст. 178 КУпАП, а саме розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в інших заборонених законом місцях, крім підприємств торгівлі і громадського харчування, в яких продаж пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв на розлив дозволена відповідним органом місцевого самоврядування, або поява в громадських місцях у п'яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль.
У судовому засіданні ОСОБА_1 повідомила, що події відбувались на подвір'ї де знаходиться будинок, який належить їй на праві власності, що не є громадським місцем.
Суд апеляційної інстанціїтакож зазначає, що конфліктна ситуація, яка склалась між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не може розглядатись як посягання на громадський порядоку розумінні положень ст. 173 КУпАП, а підлягає вирішенню в цивільно-правовому полі.
Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням наведеного, вважаю, що доводи апеляційної скарги про відсутність у діях ОСОБА_1 події і складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є обґрунтованими, а відтак постанова Миронівського районного суду Київської області від 22 травня 2025року підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. ст., 294 КУпАП, суддя
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Лушкіна Юрія Петровичазадовольнити.
Постанову Миронівського районного суду Київської області від 22 травня 2025 року,якою ОСОБА_1 винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, скасувати.
Провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Т. О. Невідома