Справа № 369/12488/24 Головуючий у І інстанції Пінкевич Н.С.
Провадження №22-ц/824/9701/2025 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
02 липня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів: Голуб С.А., Слюсар Т.А.,
за участі секретаря Доброванової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: орган опіки та піклування Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області про усунення перешкод у спілкуванні батька з дитиною та встановлення способів участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з дитиною,
У липні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив зобов'язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди у спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,та встановити порядок участі батька ОСОБА_5 у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
13 березня 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Кшевецька І.В. подала до судупершої інстанції клопотання про призначення по справі судово-психологічної експертизи для з'ясування питань стосовно відносиндитини з батьком.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 березня 2025 року клопотання представника позивача задоволено, призначено по справі судово-психологічну експертизу, на вирішення якої поставлені питання:
?? - Яка об'єктивна причина відмови (небажання) дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спілкуватись та взаємодіяти з батьком ОСОБА_2 ?
??- Чи мають місце ознаки формування матір'ю ОСОБА_1 у дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , негативного сприйняття та ставлення до батька ОСОБА_2 з метою психологічного відчуження сина від батька?
- Чи є образа дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на батька ОСОБА_2 об'єктивною чи має ознаки сформованої штучно?
- Які особливості дитячо-батьківських стосунків між ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та матір'ю ОСОБА_3 ?
??- Які особливості дитячо-батьківських стосунків між ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та батьком ОСОБА_2 ?
??- Уякому психологічному стані перебуває дитина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та які потреби має дитина для оптимізації його психологічного стану?
??- Який спосіб взаємодії між батьком ОСОБА_2 та дитиною ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є найбільш доцільним для налагодження дитячо-батьківського зв'язку та контакту між ними?
Проведення експертизи доручено експертам Київського науково-дослідного екпертно-дослідного центру МВС України (04119 м. Київ, вул. Гарета Джонса, 5), попереджено їх про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених обов'язків, передбачену ст.ст.384, 385 КК України.
Оплату за проведення експертизи покладено на ОСОБА_2 .
У розпорядження експертів надано матеріали цивільної справи №369/12488/24.
Провадження по справі зупинено на час проведення експертизи.
Не погоджуючись з даною ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що задоволення клопотання є передчасним, не враховує інтересів неповнолітнього ОСОБА_4 і не буде сприяти налагодженню його контакту з позивачем.
ОСОБА_1 вказує на те, що залучення дитини до проведення судової експертизи є стресовим заходом, тому до моменту його ініціювання вкрай важливо зважити усі «за» та «проти». З'ясування думки дитини у судових спорах, які стосуються її життя, є нагальним та обов'язковим. З приводу зазначеного міститься безліч посилань у міжнародному та національному законодавстві, практиці ЄСПЛ та національних судів.
При цьому національний досвід надає широкий інструментарій для вказаного: шляхом звернення до психолога, експерта, суду. Проте, важливо враховувати, що будь-яке з'ясування думки дитини має передусім на меті захист її прав та інтересів, а тому має відбуватися за максимально комфортних та антистресових умов. Це правило має бути абсолютним навіть, якщо отриманий у результаті доказ здаватиметься менш вагомий ніж той, який отриманий у результаті поставлення дитини у надзвичайно некомфортні для неї умови при опитуванні.
Скаржник звертає увагу апеляційного суду на Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень та на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 759/4616/19-ц (провадження № 61-8244св22).
ОСОБА_1 вважає, що представником позивача у клопотанні не аргументовано, як поставлені на вирішення експертизи питання стосуються предмету доказування.
В порядку визначеному ст. 360 ЦПК України та в межах строку наданого Київським апеляційним судом на адресу суду відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_7 , а також її представник - адвокат Крат В.Ф., яка взяла участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, вимоги апеляційної скарги підтримали та просили суд задовольнити її.
Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Кшевецька І.В. у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, як законну та обґрунтовану.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
За правилом ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положення цього конституційного принципу закріплені у ст. 12, 13, 81 ЦПК України, якими встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Стандарт доказування залежить від специфіки обставин, про доведення яких йдеться, а сторонам повинна бути надана можливість повідомити будь-які докази, необхідні для успіху скарги. При визначенні наявності або відсутності підстав для призначення судової експертизи суди не повинні ігнорувати позицію осіб, які беруть участь у справі. Для забезпечення реалізації вказаного положення суди повинні мотивовано відповідати на клопотання сторін як про призначення експертизи, так і про відмову в її призначенні. Крім того, вирішуючи питання про доцільність призначення експертизи в цивільній справі, необхідно враховувати чи має значення для справи факт, який експерт має встановити, чи не доведений той чи інший факт іншими доказами, зібраними у справі, які реальні можливості тієї чи іншої судової експертизи.
Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24 березня 2021 року у справі № 760/13253/19.
У ст. 159 СК України встановлено, що під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Призначаючи у справі судово-психологічну експертизу, суд першої інстанції виходив з того, що у даній категорії справ для правильного вирішення спору необхідно визначити участь батька у вихованні дитини та прихильність дитини до батька, що потребує спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини не можливо.
З висновками, викладеними в оскаржуваній ухвалі, погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 102 ЦПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Ст. 103 ЦПК України визначено, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.
Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом, а учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну.
У відповідності до ч. 1 ст. 104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для з'ясування обставин, що мають значення для справи (фактичних даних, що входять до предмета доказування), без яких встановити відповідні обставини неможливо, тобто у разі, коли висновки експерта не можуть замінити інші засоби доказування, наявні у справі докази є взаємно суперечливими.
У справі, яка переглядається, суд першої інстанції встановив, що для з'ясування тих обставин, які є предметом доказування, необхідні спеціальні знання в галузі психології, що відповідно до ст. 103 ЦПК України, є підставою для призначення у справі судової психологічної експертизи, яка є окремою формою застосування спеціальних психологічних знань.
Так, предметом дослідження судово-психологічної експертизи є питання, що пов'язані з психічними властивостями й особливостями особи; питання, що стосуються впливу на психіку різноманітних умов і пов'язаних з ними станів людини в момент певної події; питання, пов'язані із особливостями перебігу психічних процесів у даної особи.
Згідно розділу VI Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, об'єктом психологічної експертизи є психічно здорові особи (підозрюваний, обвинувачений, підсудний, виправданий, засуджений, свідок, потерпілий, позивач, відповідач, малолітні, неповнолітні, дорослого та похилого віку).
Психологічна експертиза встановлює ті особливості психічної діяльності та такі їх прояви в поведінці особи, які мають юридичне значення та викликають певні правові наслідки (п. 6.3 Рекомендацій).
Основним завданням психологічної експертизи є визначення у підекспертної особи: індивідуально-психологічних особливостей, рис характеру, провідних якостей особистості; мотивотвірних чинників психічного життя і поведінки; емоційних реакцій та станів; закономірностей перебігу психічних процесів, рівня їхнього розвитку та індивідуальних її властивостей (п.6.4 Рекомендацій).
Відтак, судово-психологічна експертиза в галузі цивільного судочинства застосовується у випадках визначення місця проживання дитини, порядку участі у вихованні батька, який проживає окремо, доцільності усиновлення, позбавлення чи обмеження батьківських прав, поновлення в батьківських правах, встановлення опіки та піклування тощо для встановлення реального ставлення та прихильності дитини до кожного з батьків (чи опікунів), впливу особистісних якостей батьків чи опікунів, їх реального ставлення до дитини, стилю виховання та інших психологічних чинників на всебічний розвиток дитини. Вирішення такого роду запитань може бути досягнуто тільки за допомогою використання спеціальних психологічних знань та проведення судово-психологічної чи комплексної експертизи, оскільки для прийняття правильного рішення буває недостатньо наявних у справі доказів, а відповіді дитини не завжди полегшують вирішення спору.
Ст. 171 СК України закріплює, що дитина має право бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
Тобто, озвучена думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про місця проживання дитини і визначення способу участі одного з батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною з огляду на те, що думка дитини не завжди може відповідати її інтересам та може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу малолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї.
У постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 727/3856/18 наголошено, що враховуючи думку дитини, суди повинні розуміти, що малолітня дитина є вразливою до маніпуляцій зі сторони дорослих, а також враховувати всі обставини, що могли спричинити формування саме такого бажання в дитини (зокрема, дитина тривалий час проживає з матір'ю, яка чинить перешкоди в спілкування батька з дочкою, що призвело до такого негативного наслідку, як втрата сталих емоційних зв'язків батька та дитини).
Відповідно до ч. 3 ст. 103 ЦПК України при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно.
Згідно із ст. 7 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.
До державних спеціалізованих установ належать: науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України; науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров'я України; експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України (ч. 2 ст. 7 цього Закону).
Колегія суддів звертає увагу, що як зазвичай пріоритет у проведенні судових експертиз надається державним спеціалізованим установам і службам, яким у переважній більшості суди (органи досудового розслідування) й доручають виконання експертних досліджень, з огляду на те, що саме державні установи здійснюють спеціальну підготовку судових експертів, а отже, мають у своєму штаті кваліфікованих співробітників із належним досвідом практичної та наукової роботи, створюють організаційні умови і запроваджують концептуальні інструменти для однакового та правильного застосування експертних методик, що безпосередньо впливає на якість дослідження.
Предметом доказування у справі, що переглядається, є визначення можливого порядку участі батька у вихованні малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , характер взаємовідносини та психоемоційного зв'язку між батьком і сином, бажання дитини спілкуватися з батьком.
Суд першої інстанції, вірно встановивши обставини справи та характер спірних правовідносин, дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення клопотання сторони позивача про призначення у справі судової психологічної експертизи дитячо-батьківських відносин, оскільки без залучення спеціальних знань у галузі психології неможливо буде встановити дійсні обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
На вирішення експертизи поставлені питання, які нададуть суду можливість встановити індивідуально-психологічні характеристики батьків, дійсні взаємовідносини між малолітнім сином та батьками і причини таких взаємовідносин, чинників, які впливають на ці відносини і з врахуванням цього прийняти чи відхилити доводи сторін щодо порядку участі батька у спілкування та вихованні дитини.
Вказані обставини є суттєвими під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим виникла необхідність в призначенні судом незалежної судово-психологічної експертизи, що сприятиме якнайкращому забезпеченню та урахуванню інтересів дитини.
Відповідачка заперечує проти проведення призначеної судом експертизи, зокрема, з тих підстав, що її проведення може піддати дитину зайвому стресу.
Колегія суддів не може погодитись із доводами відповідачки щодо того, що матеріали справи містять низку доказів, які можуть бути використані судом, а саме висновок психолога комунального закладу «Центр надання соціальних послуг» Борщагівської сільської ради Бучанського району, а також рецензія психолога на вказаний висновок.
Вказані докази не замінюють собою висновку експерта.
Згідно із вимогами ст. 12 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.
З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.
Психологічна експертиза встановлює ті особливості психічної діяльності та такі їх прояви у поведінці особи, які мають юридичне значення та викликають певні правові наслідки.
В даному конкретному випадку між сторонами існує спір з приводу участі батька у вихованні дитини, у зв'язку з чим є доцільність призначення експертизи у даній справі, так як для з'ясування обставин справи необхідні знання у галузі психології.
Окрім того, при вирішенні даного питання апеляційний суд враховує ту обставину, що висновки фахівців, які наявні у матеріалах справи, проводилися без участі батька дитини.
Оскільки основним питанням, що має вирішити експертиза в такого роду справах є психоемоційний зв'язок дитини як з батьком, так і з матір'ю, наявність призначення судової експертизи з дослідженням відповідних питань за одночасної участі обох батьків з дитиною, є очевидним.
Отже, досліджуючи сукупність передбачених ч. 1 ст. 103 ЦПК України обставин, за яких суд призначає експертизу, колегія суддів зазначає, що обставини даного спору, з урахуванням змісту постановлених перед експертом питань, доводів позовної заяви, принципів змагальності та рівності сторін, які є елементами права на справедливий судовий розгляд, вимагають залучення фахівця, який має спеціальні знання у певній галузі, а висновок експертизи не буде мати для суду наперед встановленого значення, оскільки оцінюється у сукупності з іншими доказами у справі (ст. 110 ЦПК України).
Судом першої інстанції було створено рівні можливості учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав, що є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін, в судових засіданнях забезпечено можливість сторонам та їх представників висловити свої побажання, думки та/або заперечення щодо призначення психологічної експертизи, які взяті до уваги під час визначення судом питань, з яких має бути проведена відповідна експертиза.
Враховуючи наведені обставини та положення закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доцільність призначення у справі судово-психологічної експертизи, оскільки для правильного вирішення спору необхідні спеціальні знання та висновок експерта про психоемоційний зв'язок дитини з батьком.
Доводи апеляційної скарги, на думку судової колегії, зводяться до незгоди відповідача з судовим рішенням про призначення експертизи.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні.
ЄСПЛ наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У такому разі розподіл судових витрат у вигляді сплаченого відповідачкою судового збору за подання апеляційної скарги не проводиться згідно зі ст. 141, 382 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повна постанова виготовлена 15 липня 2025 року.
Суддя-доповідач Д.О. Таргоній
Судді: С.А. Голуб
Т.А. Слюсар