апеляційне провадження №22-ц/824/4738/2025
справа №761/30705/24
25 червня 2025 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Верланова С.М., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 листопада 2024 року
та за апеляційною скаргою Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 грудня 2024 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про відшкодування шкоди, завданої бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, -
встановив:
1. Короткий виклад доводів пред'явленого позову.
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про відшкодування шкоди, заподіяної бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
В обґрунтування позову вказує, що постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 02 листопада 2017 року у справі № 761/38702/15-а позов ОСОБА_1 до Департаменту охорони здоров'я КМДА, Управління охорони здоров'я Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про зобов'язання вчинити дії та відшкодування матеріальної шкоди - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Департаменту охорони здоров'я Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо не забезпечення ОСОБА_1 лікарським засобом «Сандостатин ЛАР» мікросфери для суспензії для ін'єкцій, міжнародна непатентована назва «Октреотид», код АТХ Н01СВ02, починаючи з 19 червня 2015 року, зобов'язано Департамент охорони здоров'я Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) забезпечити ОСОБА_1 лікарським засобом «Сандостатин ЛАР» мікросфери для суспензії для ін'єкцій, міжнародна непатентована назва «Октреотид», код АТХ Н01СВ02. В решті вимог позову - відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року скасовано постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 02 листопада 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розмірі 84 799,90 грн у період з червня 2015 року по квітень 2016 року, та в цій частині ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.
Судовими рішеннями встановлено факт протиправної бездіяльності відповідача щодо забезпечення ОСОБА_1 лікарським засобом, та причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача і матеріальною шкодою, заподіяною ОСОБА_1 у вигляді вимушених витрат на придбання ліків.
В подальшому за рішеннями Шевченківського районного суду міста Києва від 19 березня 2019 року у справі №761/34733/18, від 05 листопада 2020 року у справі №761/41771/19, від 25 травня 2021 року у справі №761/1241/21, від 15 вересня 2022 року у справі №761/34215/21 стягнуто на користь позивача матеріальну шкоду внаслідок неправомірної бездіяльності щодо незабезпечення лікарським засобом «Сандостатин ЛАР».
Вказує, що в період часу з вересня 2023 року по серпень 2024 року внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача, а саме незабезпечення вищезазначеним лікарським засобом, позивач знову був змушений придбати лікарський засіб «Сандостатин ЛАР» мікросфери для суспензії для ін'єкцій на загальну суму 188 576,20 грн.
Звертає увагу, що з приводу забезпечення позивача необхідними лікарськими засобами позивач неодноразово звертався до численних установ Міністерства охорони здоров'я. За наслідками розгляду звернень Міністерством охорони здоров'я доручено Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) забезпечити позивача лікарським засобом "Сандостатин ЛАР" мікросфери для сеспензії для ін'єкцій.
До теперішнього часу відповідач жодним чином не відреагував на надіслані Міністерством охорони здоров'я доручення.
Вказує, що розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 50 000,00 гривень.
Мотивуючи наведеним, з посиланням на положення статей 1174 ЦК України, просить суд стягнути з Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь позивача відшкодування шкоди заподіяної бездіяльністю в сумі 188 576,20 гривень.
Стягнути судові витрати.
2. Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 11 листопада 2024 року позов задоволено. Стягнуто з Департамента охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі - 188 576,20 грн та судовий збір в розмірі - 1885,76 грн.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції вказав, що постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 02 листопада 2017 року встановлено факт протиправної бездіяльності відповідача щодо забезпечення ОСОБА_1 лікарським засобом, а судом апеляційної інстанції - факт наявності причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю відповідача і матеріальною шкодою, заподіяною ОСОБА_1 у вигляді вимушених витрат на придбання ліків.
Cуд зробив висновок, що внаслідок бездіяльності Департаменту охорони здоров'я Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) порушені права позивача щодо його забезпечення лікарським засобом «Сандостатин ЛАР» мікросфери для суспензії для ін'єкцій, внаслідок чого ОСОБА_1 вимушений за власний рахунок забезпечувати себе даним лікарським засобом.
Додатковим рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 09 грудня 2024 року заяву представника позивача про винесення додаткового рішення у цивільній справі №761/30705/24 задоволено частково.
Стягнуто з Департамента охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 кошти судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 гривень.
Стягнувши 6 000,00 гривень судових витрат, суд першої інстанції врахував складність справи та об'єм виконаних адвокатами робіт (наданих послуг), критерії необхідності подання ними документів та значимості таких дій у справі, предмет позову, до якого входила одна вимога майнового характеру, ціну позову, кількість судових засідань, які були проведені у справі. Крім цього, врахував наявність аналогічних позовів (за інший період) між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 11 листопада 2024 року, Департаментом охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення норм матеріального права, не відповідність висновків суду обставинам справи.
Вказує, що суд першої інстанції при вирішенні питання відшкодування матеріальної шкоди у цій справі та посилаючись на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 02 листопада 2017 року, не взяв до уваги той факт, що бездіяльність відповідача була встановлена внаслідок незабезпечення позивача лікарським засобом в період часу з 2015 року та на момент розгляду справи №761/38702/15-а.
Крім цього, резолютивна частина постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 08 листопада 2017 року у справі №761/38702/15-а не містить зобов'язання відповідача забезпечувати позивача лікарським засобом на майбутнє.
Стверджує, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що позивач з вересня 2023 року по квітень 2024 року звертався до відповідача із заявою про потребу та закупівлю для нього лікарського засобу "Сандостатин ЛАР", а відповідач не вжив жодних заходів щодо забезпечення позивача призначеним йому лікарським засобом.
Звертає увагу, що постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 02 листопада 2017 року у справі №761/38702/15-а не встановлено та позивачем не доведено наявність умов настання цивільно-правової відповідальності, зокрема протиправності дій або бездіяльності відповідача, порушення суб'єктивного права позивача як пацієнта, факту завдання йому шкоди (збитку) в період з вересня 2023 року по квітень 2024 року.
Вказує, що позовна заява не містить доводів стосовно того, що було проявом саме протиправної бездіяльності Департаменту охорони здоров'я по відношенню до позивача, які фактичні обставини свідчать про те, що в результаті не вжиття відповідачем заходів, які він в межах своїх повноважень мав вжити, позивачу завдано шкоди.
Вказує, що позивач не скористався своїм правом на безперебійне та безоплатне забезпечення необхідними для лікування рідкісних (орфанних) захворювань лікарськими засобами, перелік та обсяг яких затверджений центральним органом виконавчої влади. Саме з боку позивача порушено правову процедуру забезпечення лікарськими засобами, якою встановлено чітку послідовність дій із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми діяльності. Зазначає, що ОСОБА_1 , маючи консультаційний висновок спеціаліста від 26 березня 2024 року, не реалізував своє право на забезпечення лікарськими засоби у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 2015 року №160.
Мотивуючи наведеним, просить суд рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 листопада 2024 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Стягнути судові витрати.
Не погодившись з додатковим рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 09 грудня 2024 року, Департаментом охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на не врахування судом першої інстанції складності справи та об'єму виконаних адвокатом робіт, критерії необхідності подання ними документів та значимості таких дій у справі, предметом позову, кількості судових засідань.
Вказує на неспівмірність розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню, складності справи та виконаними адвокатом роботами.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 11 листопада 2021 року у справі №873/137/21, від 07 листопада 2019 року у справі №905/1975/18, від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685, від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21.
Просить додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 грудня 2024 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.
4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.
15 квітня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив адвоката Крепеля Д.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , на апеляційну скаргу.
В обґрунтування відзиву посилається на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.
Вказує, що судами першої інстанції неодноразово встановлено протиправність дій відповідача, отже суд першої інстанції правильно зробив висновок, що внаслідок протиправної бездіяльності відповідача позивач вимушений за власний рахунок забезпечити себе лікарським засобом.
Суд першої інстанції правильно встановив, що в діях відповідача є протиправна бездіяльність, шкода (вимушені витрати на лікування) та причинний зв'язок між бездіяльністю та шкодою.
В обґрунтування відзиву посилається на постанову Верховного Суду від 05 березня 2025 року у справі №761/29128/23 з аналогічних правовідносин.
Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.
5. Позиція учасників справи.
В судовому засіданні представниця відповідача - Гладун А.І. підтримала подану апеляційну скаргу, просила суд її задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Крепель Д.І., позивач ОСОБА_1 проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.
6. Позиція суду апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представниці відповідача, позивача, представника позивача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвалених по справі судових рішень, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
7. Фактичні обставини справи, установлені судом.
З матеріалів справи установлено, що позивач страждає на захворювання "акромегалія", що є рідкісним (орфанним) захворюванням, у зв'язку з чим йому призначено постійне лікування з використанням лікарського засобу «Сандостатин ЛАР». Вказане підтверджується даними консультативного висновку спеціаліста від 26 березня 2024 року. У висновку вказано, що хворий входить в групу орфанних хвороб та може, згідно чинного законодавства розраховувати на отримання патогенетичного лікування за рахунок бюджетних коштів (том 1 а.с. 6).
На підтвердження заявленого розміру позовних вимог позивачем надано копії фіскальних чеків про придбання препарату "Сандостатин ЛАР" на загальну суму 188 576,20 гривень (том 1 а.с. 7-13).
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 02 листопада 2017 року у справі №761/38702/15-а за позовом ОСОБА_1 до Департаменту охорони здоров'я, Управління охорони здоров'я Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про зобов'язання вчинити дії та відшкодування матеріальної шкоди визнано протиправною бездіяльність Департаменту охорони здоров'я щодо не забезпечення позивача лікарським засобом «Сандостатин ЛАР» мікросфери для суспензії для ін'єкцій, міжнародна непатентована назва «Октреотид», код АТХ Н01СВ02, починаючи з 19 червня 2015 року, та зобов'язано Департамент охорони здоров'я забезпечити його цим лікарським засобом; у задоволенні вимог про стягнення коштів відмовлено (том 1 а.с. 26-27).
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 28 квітня 2020 року, скасовано постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 02 листопада 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 84 799,90 гривень у період з червня 2015 року до квітня 2016 року та в цій частині ухвалено нове рішення про задоволення позову (том 1 а.с. 28-30, 31-35).
Із змісту постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 02 листопада 2017 року у справі №761/38702/15-а, яка не оскаржувалась сторонами в частині визнання бездіяльності протиправною, убачається, що позивач неодноразово звертався до відповідача для отримання ліків, однак такі звернення залишились без відповіді, ліками позивача забезпечено не було. З урахуванням викладеного, судом установлено бездіяльність Департаменту охорони здоров'я.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києві від 19 березня 2019 року у справі №761/34733/18, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 24 липня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено та стягнуто з Департаменту охорони здоров'я КМР (КМДА) на його користь матеріальну шкоду в розмірі 182 077,38 грн.
Судами установлено, що в період з липня 2016 року по липень 2018 року ОСОБА_1 , внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача, а саме незабезпечення лікарським засобом, був змушений придбати лікарський засіб «Сандостатин ЛАР» мікросфери для суспензії для ін'єкцій. Апеляційний суд зазначив, що відповідач взагалі не надав позивачу лікарської та фінансової допомоги (том 1 а.с. 35-41).
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 05 листопада 2020 року у справі № 761/41771/19, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 14 червня 2021 року, стягнуто з Департаменту охорони здоров'я Виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 86 631,76 грн.
Судами установлено, що у період часу з березня по листопад 2019 року позивач внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача, а саме незабезпечення вищезазначеним лікарським засобом, змушений був придбати лікарський засіб «Сандостатин ЛАР» мікросфери для суспензії для ін'єкцій (том 1 а.с. 42-47).
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 25 травня 2021 року у справі №761/1241/21, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 24 вересня 2021 року, стягнуто з Департаменту охорони здоров'я Виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 151 493,95 грн.
Судами установлено, що внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, позивач був вимушений за власний рахунок забезпечувати себе зазначеним лікарським засобом в період з лютого 2020 року по грудень 2020 року (том 1 а.с. 48-55).
8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За частиною 2 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини 1 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до статті 49 Конституції України охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.
Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.
Статтею 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.
Згідно статті 53-1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» держава забезпечує заходи з профілактики рідкісних (орфанних) захворювань та організацію надання громадянам, які страждають на такі захворювання, відповідної медичної допомоги.
Громадяни, які страждають на рідкісні (орфанні) захворювання, безперебійно та безоплатно забезпечуються необхідними для лікування цих захворювань лікарськими засобами та відповідними харчовими продуктами для спеціального дієтичного споживання відповідно до їх переліку та обсягів, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 5 Порядку забезпечення громадян, які страждають на рідкісні (орфанні) захворювання, лікарськими засобами та відповідними харчовими продуктами для спеціального дієтичного споживання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2015 року №160, забезпечення громадян, які страждають на рідкісні (орфанні) захворювання, лікарськими засобами та харчовими продуктами здійснюється закладами охорони здоров'я відповідного профілю за місцем проживання або лікування таких громадян.
Захворювання акромегалія міститься в Переліку рідкісних (орфанних) захворювань, що призводять до скорочення тривалості життя хворих або їх інвалідизації та для яких існують визнані методи лікування, затвердженому Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 27 жовтня 2014 року № 778.
Згідно із підпунктом 3 пункту «б» частини 1 статті 32 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо забезпечення відповідно до законодавства пільгових категорій населення лікарськими засобами та виробами медичного призначення.
Держава, виконуючи свій головний обов'язок - утвердження і забезпечення прав і свобод людини (частина 2 статті 3 Конституції України) - повинна не тільки утримуватися від порушень чи непропорційних обмежень прав і свобод людини, але й вживати належних заходів для забезпечення можливості їх повної реалізації кожним, хто перебуває під її юрисдикцією. З цією метою законодавець та інші органи публічної влади мають забезпечувати ефективне правове регулювання, яке відповідає конституційним нормам і принципам, та створювати механізми, необхідні для задоволення потреб та інтересів людини (абзац перший пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 1 червня 2016 року № 2-рп/2016).
В пункті 145 рішення від 15 листопада 1996р. у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 р. (заява № 38722/02)).
Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Розкриваючи критерій ефективності способу захисту порушеного права платника, Верховний Суд України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі №826/4418/14 зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Відповідно до частини 1 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Як передбачено пунктом 1 частини 2 цієї статті, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із пошкодженням або знищенням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Згідно із роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України в пункті 5 постанови «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 від 27 березня 1992 року убачається, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Отже, для вирішення питання про відшкодування матеріальної шкоди у даній справі необхідно встановити: наявність шкоди, протиправність дій відповідача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням відповідача. Кожна із цих складових є обов'язковою умовою для відшкодування завданої шкоди. При цьому, враховуючи специфіку адміністративних правовідносин, відповідно до 1173 ЦК України, вина органу місцевого самоврядування як обов'язкова підстава відповідальності виключається.
У справі, що переглядається колегією суддів, постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 02 листопада 2017 року у справі №761/38702/15а встановлено факт протиправної бездіяльності відповідача щодо забезпечення ОСОБА_1 лікарським засобом, а судом апеляційної інстанції у постанові від 13 березня 2018 року у вказаній справі ? факт наявності причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю відповідача і матеріальною шкодою заподіяною ОСОБА_1 у вигляді вимушених витрат на придбання ліків.
Крім цього, в подальшому у справах №761/34733/18, №761/41771/19, №761/1241/21 суди констатували, що позивач вимушений за власний рахунок забезпечувати себе лікарським засобом.
Таким чином, суди неодноразово встановлювали протиправність дій відповідача та наявність його обов'язку забезпечення позивача ліками, що відбувалось протягом тривалого часу.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не надав доказів його перебування на обліку хворих на рідкісні захворювання та доказів звернення до відповідача, оскільки право позивача ніколи не ставилось під сумнів і законодавчі положення створюють для нього легітимні очікування на отримання відповідної соціальної допомоги. Ураховуючи, що позивач протягом багатьох років перебуває у відносинах із відповідачем щодо забезпечення його ліками, відмова у задоволенні позовних вимог із вказаних підстав буде свідчити про порушення позитивного обов'язку держави забезпечувати хворого необхідними для лікування лікарськими засобами та конституційних принципів і міжнародних стандартів у сфері охорони здоров'я.
Відтак, апеляційний суд констатує, що судом першої інстанції при вирішенні питання про відшкодування майнової шкоди установлено наявність такої шкоди, протиправність дій відповідача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням відповідача, та зроблено правильний висновок про задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.
Щодо апеляційної скарги на додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 грудня 2024 року, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Відповідно до положень статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до пунктів 1-3 частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо.
Установлено, що 08 серпня 2024 року адвокатом Крепелем Д.І. та ОСОБА_1 укладено договір про надання адвокатських послуг №08/08/24, предметом якого є представництво інтересів замовника, як позивача, відповідача, третьої особи в Шевченківському районному суді міста Києва.
Відповідно до підпункту г пункту 2.1. розділу 2 договору про надання адвокатських послуг замовник зобов'язаний оплатити виконавцю послуги за надання правової допомоги щодо представництва та захисту інтересів клієнта в Шевченківському районному суді міста Києва в сумі 20 000,00 гривень. Оплата здійснюється на підставі виставленого рахунку-фактури (том 1 а.с. 127).
Відповідно до даних додатку №1 до договору №08/08/24 про надання адвокатських послуг, підписаного 08 серпня 2024 року адвокатом Крепель Д.І. та ОСОБА_1 , сторони домовились, що вартість послуг які надаються виконавцем, згідно основного договору складає 3 000,00 гривень за одну годину роботи.
Вартість одного судового засідання становить 4 000,00 гривень за одне судове засідання, в незалежності від часу початку судового засідання та його тривалості. Вартість таких робіт включає в себе транспортні витрати для забезпечення явки представника до суду, попередня підготовка до судового засідання (повторне вивчення матеріалів, тощо) (пункт 1.2).
Відповідно до пункту 1.3. додатку №1 вартість надання правничої допомоги (розмір винагороди) становить:
- підготовка та подання до Шевченківського районного суду м. Києва заяви по суті спору (позовна заява, заперечення) - 3 000,00 гривень / 1 година;
- підготовка та подання до Шевченківського районного суду міста Києва письмових пояснень, заяв про збільшення/зменшення позовних вимог, заяв про уточнення позовних вимог по справі - 3 000,00 гривень / 1 година;
- ознайомлення із матеріалами справи - 1 500,00 гривень / 1 година;
- надання усних та письмових консультацій/роз'яснень замовнику - 1 000,00 гривень / 1 година;
- підготовка та подання процесуальних документів до суду: клопотання/заява з процесуальних питань - 3 000,00 гривень / 1 година.
Згідно пункту 1.5. загальна вартість наданих послуг визначається загальною сумою наданих послу згідно виставлених рахунків-фактури (том 1 а.с. 128).
Згідно даних рахунку-фактури №13 від 08 серпня 2024 року вартість наданих послуг становить 20 000,00 гривень (том 1 а.с. 129).
Відповідно до даних акту приймання-передачі виконаних робіт (послуг), підписаного замовником ОСОБА_2 та виконавцем адвокатом Крепелем Д.І. виконавцем надано такі послуги:
- ознайомлення із матеріалами, що надані замовником для підготовки та подання позовної заяви, визначення предмету та підстав позову / 1 година / 3 000,00 гривень;
- підготовка та подання позовної заяви про стягнення матеріальної шкоди / 2 години / 6 000,00 гривень;
- надання правової допомоги в судовому засіданні 24 вересня 2024 року / 4 000,00 гривень;
- надання правової допомоги в судовому засіданні 11 листопада 2024 року в Яготинському районному суді Київської області по цивільній справі №761/30705/24 / 4 000,00 гривень.
Сума виконаних робіт - 20 000,00 гривень (том 1 а.с. 130).
Згідно даних платіжної інструкції №0.0.3807701602.1 від 08 серпня 2024 роки позивачем на рахунок ОСОБА_3 сплачено 20 000,00 гривень. У графі призначення платежу вказано "сплата за надання правової допомоги по договору №08/08/24 від 08 серпня 2024 року (том 1 а.с. 56 зворот).
З матеріалів справи убачається, що ухвалюючи додаткове рішення у справі про розподіл судових витрат, суд першої інстанції врахував складність справи, об'єм виконаних адвокатами робіт (наданих послуг), критерії необхідності подання ними документів та значимості таких дій у справі, предмет позову, до якого входило одна вимога майнового характеру, ціну позову, кількість судових засідань, які були проведені у справі та зменшив заявлені позивачем до стягнення судові витрати до 6 000,00 гривень.
Апеляційна скарга не містить обґрунтованих доводів щодо того, що стягнута судом сума 6 000,00 гривень судових витрат на правничу допомогу є завищеною та такою, що не відповідає критеріям реальності та розумності. При цьому, самого лише посилання на неспівмірність стягнутої суми не є достатнім для скасування додаткового рішення та відмову у відшкодування витрат на правничу допомогу.
Ураховуючи наведене, апеляційний суд робить висновок про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги на додаткове рішення суду від 09 грудня 2024 року та скасування додаткового рішення суду від 09 грудня 2024 року.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 грудня 2024 року залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 листопада 2024 року залишити без змін.
Додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повну постанову складено 16 липня 2025 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді С.М. Верланов
В.В. Соколова