апеляційне провадження №22-ц/824/7517/2025
справа №760/21293/23
25 червня 2025 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Верланова С.М., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Дурдинець Русланою Юріївною, на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 30 грудня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Верещінської І.В.,
у справі за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
1. Короткий виклад доводів пред'явленого позову.
У вересні 2023 року АТ "ТАСКОМБАНК" звернулось до суду із позовом про стягнення заборгованості.
Вимоги позову мотивує тим, що 20 серпня 2020 року та ОСОБА_1 укладено заяву-договір про надання споживчого кредиту №8330369_RESTRUCT.
Відповідно до змісту кредитного договору позичальник просив надати кредит в рамках "Врегулювання кредитної заборгованості" на умовах договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб: сума кредиту - 84 469,35 грн., строк кредитування 60 місяців, проценти за користування кредитом - 0,001 % річних, комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 2,90% на місяць від основної суми кредиту.
Вказує, що кредитні кошти відповідачці надано у спосіб, зазначений у кредитному договорі, що підтверджується відповідною випискою. Отже, позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі.
Відповідачка зобов'язання за договором належним чином не виконує, кредитні кошти у встановлені договором строки не повернуті, внаслідок чого у неї виникла заборгованість, яка станом на 29 серпня 2023 року становить 99 526,84 грн та складається з: 57 882,83 грн - тіло кредиту (в тому числі прострочене); 0,64 грн. - відсотки (в тому числі прострочені), 41 643,37 грн - заборгованість по комісії (в тому числі простроченій).
Мотивуючи наведеним, просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за заявою-договором №8330369_RESTRUCT про надання споживчого кредиту від 20 серпня 2020 року, що станом на 29 серпня 2023 року становить 99 526,84 гривень, з яких 57 882,83 грн - тіло кредиту (у тому числі прострочене); 0,64 грн. - відсотки (в тому числі прострочені), 41 643,37 грн - заборгованість по комісії (в тому числі простроченій).
2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 30 грудня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Таскомбанк" заборгованість у розмірі 99 526,84 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Таскомбанк" судовий збір у розмірі 2 684,00 гривні.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачка належним чином не виконала взяті на себе за договором зобов'язання, внаслідок чого виникла заборгованість, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором у заявленому розмірі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з ухваленим рішенням, адвокатом Дурдинець Р.Ю., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення норм процесуального та матеріального права.
Вказує, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що пункт 1.1.5. Розділу І "Замовлення банківських послуг" не відповідає вимогам закону, зокрема частинам 1, 2 статті 11, частині 5 статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".
Стверджує, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1-2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".
Вказує, що умовами кредитного договору у цій справі не визначено перелік послуг, за які необхідно щомісячно сплачувати комісію, а АТ "ТАСКОМБАНК" не надано доказів, які свідчать про необхідність внесення плати за додаткові, супутні послуги, які надаються банком за умовами договору. Також умовами договору встановлено відсутність супутніх та додаткових послуг.
Скаржниця зазначає, що у неї зберіглась частина квитанцій про погашення заборгованості за заявою-договором № 8330369_RESTRUCT про надання кредиту від 20 серпня 2020 року, згідно яких нею сплачено всього 63 000,00 грн, що значно перевищує борг за тілом кредиту в розмірі 57 882,83 грн, які банк просить стягнути. З цього слідує, що на момент звернення з позовною заявою, беручи до уваги нікчемність нарахувань за комісією, у позичальниці була відсутня заборгованість за кредитним договором, що є підставою для відмови у позові повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 01 червня 2021 року у справі №910/12876/19, від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 461/2857/20, від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19.
Мотивуючи наведеним, просить рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 30 грудня 2024 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Стягнути судові витрати.
4. Позиція учасників справи.
В судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку представниця відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Дурдинець Р.Ю. підтримала апеляційну скаргу, просила суд її задовольнити.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суд не повідомляв.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.
5. Позиція суду апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представниці відповідачки - адвоката Дурдинець Р.Ю., розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
6. Фактичні обставини справи, установлені судом.
З матеріалів справи убачається, що 20 серпня 2020 року між АТ "ТАСКОМБАНК" та ОСОБА_1 укладено заяву-договір №8330369_RESTRUCT.
Відповідно до пункту 1.1. договору позичальник просив надати кредит в рамках "Врегулювання кредитної заборгованості" на умовах договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб: сума кредиту - 84 469,35 грн (пункт 1.1.1), строк кредитування 60 місяців (пункт 1.1.2.), проценти за користування кредитом - 0,001 % річних (пункт 1.1.4), комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 2,90% на місяць від основної суми кредиту (пункт 1.1.5.).
Згідно пункту 1.2. договору ОСОБА_1 просила надати кредит шляхом виплати кредитних коштів в сумі, визначеній в пункті 1.1, з оформленням такої виплати відповідно до законодавства України.
Згідно пункту 1.2.1. договору відповідачка доручила АТ "ТАСКОМБАНК" перерахувати зараховані кредитні кошти для погашення заборгованості за кредитним договором №669358-016 від 19 лютого 2020 року у сумі 84 469,35 гривень.
Клієнт просив надати кредит згідно інформації, наведеної в Заяві-договорі та зобов'язався повертати кредит щомісячно згідно графіку, передбаченого Додатку № 1 до цієї Заяви договору, що є її невід'ємною частиною, та який був підписаний ОСОБА_1 . Платежі з повернення заборгованості за кредитом та сплати процентів та комісій за користування ним, оплата вартості усіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань Позичальника здійснюються у сумах та в терміни, що передбачені графіком платежів, розрахунком сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх послуг, що передбачені в Додатку №1 до цієї Заяви договору (пункти 2.22, 2.3.).
Підписанням цієї заяви-договору позичальниця підтвердила, що дана заява-договір та додаток до неї є невід'ємною частиною договору (пункт 2.4);
ОСОБА_1 підтвердила, що ознайомлена із змістом цієї Заяви-договору, Договору зі всіма додатками до нього та повністю з ними згодна. Умови Заяви-договору та Договору є зрозумілими для неї, обов'язковими для виконання та заперечення щодо них відсутні (пункт 2.5).
Видача кредитних коштів підтверджується даними меморіального ордеру №642218903 від 20 серпня 2020 року (а.с. 11).
Згідно з даних доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за вказаним кредитним договором станом на 29 серпня 2023 року у відповідачки виникла заборгованість за кредитом на загальну суму 99 526,84 грн, що складається з 57 882,83 грн - тіло кредиту (в тому числі прострочене); 0,64 грн - відсотки (в тому числі прострочені), заборгованість по комісії (в тому числі простроченій) - 41 643,37 грн. Із наданого розрахунку убачається, що загальний розмір нарахованої комісії складає 85 736,35 гривень. Відповідачка частково сплачувала комісію, що підтверджується даними із розрахунку заборгованості, загальна сума сплачених коштів за комісією становить 44 092,98 гривень (а.с. 12-13).
До апеляційної скарги скаржницею надано квитанції про оплату заборгованості за кредитом за період з 11 вересня 2020 року по 16 лютого 2022 року на загальну суму 39 193,76 гривень (а.с.114-122).
8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.
Установлено, що між сторонами склались кредитні правовідносини, що врегульовані нормами цивільного законодавства.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з статтею 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20 зроблено висновок про те, що під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину.
Положеннями статті 81 ЦПК України регламентовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, які входять до предмета доказування у справі. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
За змістом частин 1 та 3 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування позикодавцеві грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Згідно частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
У справі, що переглядається колегією суддів установлено, що умовами кредитного договору від 20 серпня 2020 року передбачено сплату позичальником щомісячної комісії за супроводження кредиту, яка складає 2,90 % від суми кредиту.
Необхідність внесення плати за обслуговування кредиту, передбачена в Графіку платежів. Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості складає 2 449,61 гривень щомісяця.
При цьому в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).
Отже, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 що АТ «ТАСКОМБАНК» не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх із споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".
З урахуванням викладеного, вимоги позивача про стягнення комісії в розмірі 41 643,37 гривень є необґрунтованою та задоволенню не підлягають.
Суд першої інстанції на викладене уваги не звернув, зробив помилковий висновок про наявність підстав для стягнення заборгованості по комісії за обслуговування кредиту.
Крім цього, колегія суддів уважає за необхідне звернути увагу на таке.
Із даних розрахунку заборгованості убачається, що за період з 20 серпня 2020 року по 11 березня 2022 року позивачем в рахунок погашення заборгованості по комісії зараховано 44 092,98 гривень. За період з 20 серпня 2020 року по 10 березня 2022 року в рахунок погашення основного боргу зараховано 26 586,52 гривень.
Із даних наданих скаржницею квитанцій убачається, що сплачуючи кошти на погашення заборгованості, відповідачка у графі призначення платежу вказувала "внесення коштів на погашення заборгованості за кредитним договором №8330369_RESTRUCT від 20.08.2020". Тобто, грошові кошти вносились на погашення заборгованості за кредитним договором без конкретизації її складових.
Із наданого позивачем розрахунку заборгованості убачається, що заборгованість за непогашеним тілом кредиту становить 57 882,83 гривень, заборгованість по процентам - 0,64 гривень.
Ураховуючи установлення апеляційним судом нікчемності умов кредитного договору щодо нарахування комісії за обслуговування кредиту у розмірі 2,90% на місяць, колегія суддів уважає за необхідне врахувати сплачені відповідачкою та зараховані позивачем на погашення комісії кошти у розмірі 44 092,98 гривень в рахунок погашення заборгованості по тілу кредиту.
За установлених обставин, колегія суддів уважає, що з відповідачки на користь позивача підлягає стягнення заборгованість за кредитним договором у розмірі 13 790,49 гривень з розрахунку (57 882,83 гривень (тіло кредиту) + 0,64 гривень (проценти) - 44 092,98 гривень (зараховані банком кошти на погашення комісії)).
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Установлено, що за результатами розгляду справи у суді апеляційної інстанції вимоги позову задоволено на 13,8%.
Отже, рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 30 грудня 2024 року в частині суми судового збору, що підлягає сплаті ОСОБА_1 на користь АТ "ТАСКОМБАНК", слід змінити, зменшити розмір судового збору з 2 684,00 гривень до 370,39 гривень.
Відповідно до підпункту в пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Установлено, що вимоги апеляційної скарги задоволено на 86,2%, отже з АТ "ТАСКОМБАНК" на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат, пов'язаних із сплатою судового збору в суді апеляційної інстанції, слід стягнути 1 566,08 гривень.
За змістом частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Ураховуючи положення частини 10 статті 141 ЦПК України, апеляційний суд уважає за доцільне стягнути з АТ "ТАСКОМБАНК" на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 195,69 грн (1 566,08 гривень - 370,39 гривень), застосувавши принцип взаємозаліку.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Дурдинець Русланою Юріївною, задовольнити частково.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 30 грудня 2024 року скасувати, ухвалити нове судове рішення такого змісту.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" заборгованість за заявою-договором №8330369_RESTRUCT про надання споживчого кредиту від 20 серпня 2020 року 13 790,49 гривень.
В іншій частині позову ? відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 195,69 гривень.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повну постанову складено 16 липня 2025 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді С.М. Верланов
В.В. Соколова