апеляційне провадження №22-ц/824/9430/2025
справа №357/14617/24
25 червня 2025 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Верланова С.М., Соколової В.В.,
за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Підодвірного Тараса Івановича, на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2025 року, ухвалене під головуванням судді Кошель Б.І., дата складання повного судового рішення не зазначено,
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Укрглобал-Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
1. Короткий виклад обставин у справі.
У жовтні 2024 року ТОВ "ФК "Укрглобал-Фінанс" звернулось до суду із позовом про стягнення заборгованості.
Вимоги позову мотивує тим, що 08 лютого 2024 року між ТОВ "Селфі Кредит" та ОСОБА_1 укладено договір №1291311 про надання споживчого кредиту, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 20 000,00 гривень, строком на 360 днів, шляхом переказу на платіжну карту № НОМЕР_1 , емітовану АТ "Універсал Банк" із сплатою відсотків за користування кредитом.
Договір укладено в електронному вигляді за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи Первісного кредитора. Кредитний договір підписано відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України "Про електронну комерцію".
29 липня 2024 року між ТОВ "Селфі кредит" та ТОВ "ФК "Укрглобал-Фінанс" укладено договір факторингу №29/07/2024 від 29 липня 2024 року, відповідно до умов якого право вимоги за договором №1291311 про надання споживчого кредиту від 08 лютого 2024 року перейшло до ТОВ "ФК "Укрглобал-Фінанс".
Відповідач своєчасно не повернув суму кредиту та нараховані відсотки для погашення заборгованості відповідно до умов кредитного договору.
У зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору станом на 24 квітня 2024 року заборгованість за кредитним договором становить 20 000,00 гривень - заборгованість за кредитом; 86 000,00 гривень - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до пункту 1.5. кредитного договору за ставкою 2,5% за кожен день користування кредитом за період з 08 лютого 2024 року по 29 липня 2024 року.
Вказує, що попередній розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 10 000,00 гривень.
Мотивуючи наведеним, просить стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Укрглобал-Фінанс" заборгованість за договором №1291311 про надання споживчого кредиту від 08 лютого 2024 року станом на 24 квітня 2024 року у розмірі 116 000,00 гривень, що складається із: 20 000,00 гривень - заборгованість за кредитом; 86 000,00 гривень - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до пункту 1.5 кредитного договору за ставкою 2,5% за кожен день користування кредитом за період з 08 лютого 2024 року по 29 липня 2024 року.
Стягнути 2 422,40 гривень на відшкодування судових витрат, пов'язаних із сплатою судового збору, та 10 000,00 гривень - витрати на професійну правничу допомогу.
2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2025 року позов задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Укрглобал-Фінанс" заборгованість за Договором № 1291311 про надання споживчого кредиту від 08 лютого 2024 року у розмірі 116 000,00 грн.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Укрглобал-Фінанс" судові витрати: судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції вказав, що відповідачем не було надано доказів на спростування наданих позивачем розрахунків. Суд зазначив, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання та не повернув отримані кошти в обумовлений строк за кредитним договором, відтак суд визнав вимоги позивача обґрунтованими.
Стягнувши із ОСОБА_1 судові витрати, суд першої інстанції керувався положеннями статті 141 ЦПК України та вказав, що заявлені витрати є обґрунтованими та співмірними із складністю справи та наданими адвокатом послугами.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з ухваленим рішенням, адвокатом Підодвірним Т.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що матеріали справи не містять жодного доказу, що нібито укладення договору від 08 лютого 2024 року №1291311 відбувалось у порядку, визначеному Законом України "Про електронну комерцію".
У матеріалах справи відсутні: оферта на укладення кредитного договору, акцепт оферти на укладення кредитного договору, відсутня інформація щодо того, чи проходила особа, яка нібито укладала кредитний договір, ідентифікацію, відсутні докази проведення такої ідентифікації, відсутня відповідь особи, яка нібито проходила ідентифікацію про прийняття пропозиції (акцепт), відсутнє підтвердження вчинення електронного правочину, яке повинен був отримати позичальник при укладанні договору.
Позивачем не доведено належними та допустимими доказами укладення кредитного договору від 08 лютого 2024 року №1291311.
Звертає увагу, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу нібито отримання відповідачем коштів.
Вказує, що із виписки по рахунку убачається зарахування на рахунок відповідача 20 000,00 гривень. Вказує, що позивачем до суду надано довідку від ТОВ "Пайтек Україна" від 19 вересня 2024 року, згідно якої відповідачу перераховано кошти за допомогою ТОВ "Пайтек Україна". При цьому, у виписці із рахунку зазначається таке: - FUIB Money Transfer. Вказує, що якщо б такі кошти були перераховані від ТОВ "Селфі Кредит", то відправником коштів має бути ТОВ "Селфі Кредит" або ТОВ "Пайтек Україна".
У виписці відсутнє будь-яке призначення платежу, номер транзакції, отже виписка не може достовірно свідчити про нібито отримання відповідачем коштів.
Вказує, що 18 лютого 2025 року позивачем направлено до суду пояснення по справі разом із додатковими доказами, проте такі мають бути виключені із числа доказів, оскільки подані із пропуском встановленого ЦПК строку.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 26 жовтня 2022 року №227/3760/19-ц, від 13 липня 2022 року №496/3134/19, від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц, від 26 жовтня 2022 року у справі №227/3760/19-ц, від 02 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17, від 07 червня 2023 року у справі №234/3840/15-ц.
Просить рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Стягнути з ТОВ "Укрглобал-фінанс" на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані із розглядом справи, у розмірі 6 000,00 гривень та 4 542,00 гривень судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
5. Позиція учасників справи.
05 травня 2025 року ТОВ "ФК "Укрглобал-Фінанс" подано письмові пояснення щодо апеляційної скарги.
Зазначає, що кредитний договір укладено у відповідності до положень статей 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію".
Зазначає, що виписка із карткового рахунку підтверджує факт належності платіжної картки № НОМЕР_1 відповідачу, а також факт зарахування коштів у розмірі 20 000,00 гривень на вказану картку.
Звертає увагу, що набув право вимоги до відповідача на підставі договору факторингу №29/07/2024 від 299 липня 2024 року.
Нарахування процентів за кредитним договором здійснено відповідно до умов укладеного договору та норм ЦК України та Закону України "Про споживче кредитування".
Вказує на правомірність стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки такі були фактично понесені та сплачені.
Просить зменшити заявлений представником скаржника розмір судових витрат, вказуючи, що представником не надано детального опису виконаних адвокатом робіт, а також підтвердження витрат на правничу допомогу, що є підставою для відмови у стягненні витрат.
Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін. Зменшити розмір витрат ОСОБА_1 на оплату правничої допомоги.
В судовому засіданні представник ТОВ "ФК "Глобал-Фінанс" - Руденко К.В. проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Скаржник у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.
6. Позиція суду апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ТОВ "ФК "Укрглобал-Фінанс", розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
7. Фактичні обставини справи, установлені судом.
Установлено, що відповідно до даних договору № 1291311 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort», укладеного між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 , 08 лютого 2024 року укладено договір про надання споживчого кредиту, розмір кредиту 20 000,00 грн строком на 350 днів, з періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 25 дні.
Відповідно до пункту 2.1. договору № 1291311 кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .
Згідно пункту 7.3. договору перед укладенням цього договору Товариство здійснює віддалену ідентифікацію споживача з метою надання фінансових послуг. Залежно від технічних особливостей, результатів належної перевірки, умов фінансової послуги використовується один або декілька із зазначених нижче способів ідентифікації та верифікації споживача: отримання через систему BankID НБУ ідентифікації даних; отримання копії ідентифікаційного документа та довідки про присвоєння РНОКПП, засвідченої КЕП власника ідентифікаційного документа; отримання ідентифікаційних даних та фінансового номера телефону з бюро кредитних історій та коректного введення особою, верифікація якої здійснюється, otp-пароля, надісланого установою на такий фінансовий номер телефону, та фотофіксація особи із використанням методу розпізнавання реальності особи та особи із власним ідентифікаційним документом, а саме сторінки/сторони, що містить фото власника, з подальшим накладенням КЕП уповноваженим працівником ТОВ та кваліфікованої електронної позначки часу на отриманий електронний документ; використання інструменту покладання шляхом отримання інформації від третьої особи - суб'єкта первинного фінансового моніторингу про ідентифікацію, верифікацію клієнтів.
Пунктом 7.4 визначено, що споживач підписує договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який формується автоматично ІКС Товариства для кожного випадку використання та направляється споживачу текстовим повідомленням на номер мобільного телефону, повідомлений споживачем Товариству в ІКС Товариства та/або зазначений в цьому договорі, в тому числі з використанням месенджерів. Введення споживачем одноразового ідентифікатора створює підпис споживача на договорі та має наслідком прийняття ним в повному обсязі умов цього договору.
Згідно даних розділу 10 кредитного договору убачається, що кредитний договір підписано позичальником шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором А824 08 лютого 2024 року. Розділ 10 містить анкетні дані відповідача, серію та номер паспорту, місце проживання, додаткову інформацію, що містить контактні номери телефонів, зокрема зазначено номер телефону НОМЕР_2 та електронну адресу (а.с. 23).
Згідно даних довідки №20240919-466 від 19 вересня 2024 року убачається, що на платіжну картку клієнта від ТОВ "Селфі Кредит" 08 лютого 2024 року здійснено переказ 20 000,00 гривень.
У деталях операції вказано номери транзакцій, ID Session - 023043860471, сайт торгівця - http://selfiecredit.com.ua, код авторизації - 239270, призначення платежу: зарахування на картку маски картки НОМЕР_1 (а.с. 29).
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №1291311 від 08 лютого 2024 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 29 липня 2024 року прострочена заборгованість відповідача складає 116 000 грн, з яких 20 000,00 гривень - тіло кредиту; 86 000,00 гривень - проценти за користування (а.с. 30-36).
Згідно даних листа АТ "Універсал-Банк" №БТ/7855 від 10 грудня 2024 року убачається, що на ім'я ОСОБА_1 банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 . Номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій за вказаною платіжною карткою в період з 08 лютого 2024 року по 13 лютого 2024 року - НОМЕР_2 (а.с. 151).
Згідно даних виписки із карткового рахунку № НОМЕР_3 , відкритого на ОСОБА_1 , убачається, що 08 лютого 2024 року на рахунок відповідача зараховано 20 000,00 гривень (том 1 а.с.152).
8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства убачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З матеріалів справи убачається, що Договір про надання споживчого кредиту №1291311 від 08 лютого 2024 року містить електронний підпис відповідача із одноразовим ідентифікатором АА824, наданий позичальнику для підписання договору та підтвердження ознайомлення з Правилами та іншими супутніми документами.
Договір містить персональні дані позичальника, належність яких відповідачу останнім не спростовано.
Таким чином, з урахуванням пунктів 7.3, 7.4 кредитного договору, а також алгоритму укладення електронних договорів, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо встановлення факту укладення кредитного договору та відхиляє доводи апеляційної скарги в цій частині.
Щодо доводів скаржника про відсутність доказів зарахування коштів, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до частин 1, 3 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно даних виписки, що міститься у матеріалах справи, убачається, що 08 лютого 2024 року о 15:56:10 на рахунок відповідача зараховано 20 000,00 гривень.
Згідно даних довідки, наданої ТОВ "Пейтек Україна", убачається, що 08 лютого 2024 року 15:56:10 на платіжну картку клієнта успішно зараховано 20 000,00 гривень.
Із матеріалів справи установлено, що відповідачем підписано електронний договір о 15:54:49, згідно даних довідки, наданої ТОВ "Пейтек Україна", та виписки із банківського рахунку, на рахунок відповідача зараховано 20 000,00 гривень.
Ураховуючи установлені обставини, у суду відсутні будь-які сумніви щодо того, що зараховані 20 000,00 гривень є кредитним коштами, наданими відповідачу згідно укладеного 08 лютого 2024 року договору про надання споживчого кредиту. Доказів на спростування цієї обставини відповідачем не надано, а доводи апеляційної скарги в цій частині ґрунтуються на припущеннях.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині порушення позивачем процесуального строку подання доказів, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до частини 2 статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Згідно частини 8 вказаної статті докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Установлено, що позивач звернувся до суду у жовтні 2024 року. До позовної заяви, у тому числі, додано договір про надання споживчого кредиту за продуктом "NewShort" від 08 лютого 2024 року (том 1 а.с. 17-23), графік платежів (том 1 а.с. 24), інформаційне повідомлення від споживача фінансових послуг (том 1 а.с. 25), паспорт споживчого кредиту (том 1 а.с. 26-28).
18 лютого 2025 року на адресу Білоцерківського районного суду Київської області надійшла заява позивача, до якої долучено: договір про надання споживчого кредиту за продуктом "NewShort" від 08 лютого 2024 року (том 1 а.с. 185-191), графік платежів (том 1 а.с. 192), інформаційне повідомлення від споживача фінансових послуг (том 1 а.с. 193), паспорт споживчого кредиту (том 1 а.с. 196-198).
Колегія суддів зазначає, що долучення чи не долучення вказаних доказів не впливає на вирішення спору, оскільки такі долучені до заяви від 18 лютого 2025 року, також подані разом із позовною заявою у відповідності до положень статті 83 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.
Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування рішення суду першої інстанції, колегією суддів не установлено.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Підодвірного Тараса Івановича, залишити без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повну постанову складено 16 липня 2025 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді С.М. Верланов
В.В. Соколова