15 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/792/25 пров. № А/857/20447/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Шевчук С. М.
суддів -Кухтея Р. В.
за участю секретаря судового засідання Носа С. П. Ханащак С.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Закарпатської митниці на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 травня 2025 року у справі № 260/792/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “МКС ТЕПЛО» до Закарпатської митниці про визнання протиправними рішень,
місце ухвалення судового рішення м.Ужгород
Розгляд справи здійснено за правиламизагального позовного провадження
суддя у І інстанціїГаврилко С.Є.
дата складання повного тексту рішення13 травня 2025
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 травня 2025 року у справі № 260/792/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МКС ТЕПЛО" (79005, м. Львів, вул. Зелена, 238 Б, код ЄДРПОУ 44395034) до Закарпатської митниці (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, буд. 20, код ЄДРПОУ 43985560) про визнання протиправними та скасування рішень - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № UA 305000/2025/0000001/1 від 03 січня 2025 року.
Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 305160/2025/000003 від 03 січня 2025 року.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В доводах апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції не урахував та не надав належної правової оцінки, що митному органу були подані неповні відомості щодо умов поставки, що вказує на обґрунтованість сумнівів митного органу у достовірності як заявлених складових митної вартості так і безпосередньо ціни, що фактично сплачена чи підлягає сплаті на таких договірних умовах. Також вказує, що договір про транспортно-експедиторське обслуговування» до митного оформлення, ані запит митного органу не надавався.
Зазначає, що позивачем не підтверджено умов оплати ( позаяк відповідно до п.6.1 контракту, розрахунок за товар здійснюється на умовах передплати або відтермінування платежу згідно проформи-інвойсу або інвойсу, однак, в інвойсі умови оплати не зазначені, а рахунок-проформа до митного оформлення не надавався). В наданому інвойсі відсутнє чітке зазначення умов (терміну) оплати.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.
В судовому засіданні представник відповідача Пензов С.В. надав пояснення та підтримав доводи апеляційної скарги. Представник позивача Шерегі В.М. в судовому засіданні надав пояснення та заперечив проти доводів апеляційної скарги.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що виявлені митним органом розбіжності є формальними та несуттєвими, які не впливають на рівень заявленої митної вартості, тому доводи відповідача про те, що подані позивачем документи не дозволяли у належний спосіб перевірити числове значення складових заявленої декларантом митної вартості товару, не відповідають встановленим фактичним обставинам справи.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між Товариством з обмеженою відповідальністю “МКС ТЕПЛО» (покупець) та “NIKA ROSTER MEDIA SE» (продавець, Чеська Республіка) укладено контракт № 06/04 від 06 квітня 2023 pоку, відповідно до умов якого, продавець продає, а покупець придбаває товар в кількості, за цінами і на умовах, викладених у Договорі (а.с.а.с. 11-16).
На підставі інвойсу № 240174 від 12 грудня 2024 року продавець передав, а покупець прийняв товари - матрасні пружини, що використовуються у меблевому виробництві на умовах EXW Кайсері, Туреччина (а.с.а.с. 17, 18).
Відповідно до заявки-договору від 15 грудня 2024 року № 15/12/24, поставка товару здійснена транспортним засобом А00056СН/А04331ХР, належному ПП ОСОБА_1 , вартість перевезення з Кайсері Туреччина до МП “Дяково» - 2000 Євро, з МП “Дяково» до м. Львів - 300 Євро (а.с.а.с. 19-21).
27 грудня 2024 року позивачем до митного оформлення на Закарпатській митниці подано митну декларацію № 24UA305160039014U7 із задекларованими товарами: основи матрацні: пружинний блок KTR 190*600 65 14.6.1, 80 (31*101) YATAK YAY1 (RULO) KARAYOLU - 5 шт., пружинний блок KTR 190*600 65 14.6.1, 80 (31*101) YATAK YAYI A.U.T. KARAYOLU - 5 шт., пружинний блок KTR 190*600 65 16.6.1, 80 (31*101) YATAK YAYI A.U.T. KARAYOLU - 3 шт., пружинний блок KTR 190*600 65 16.6.1, 80 (31*101) YATAK YAYI (RULO) KARAYOLU - 3 шт., пружинний блок KBR 065*180 86 11.4.2, 20(06*23) YATAK YAYI (RULO) KARAYOLU -1360 шт., пружинний блок KBR 056*180 86 11.4.2, 20(05*23) YATAK YAYI (RULO) KARAYOLU - 500 шт. Вартість товару 10901,54 доларів США. Дріт вуглецевий пружинний з нелегованої сталі, високовуглецевий, не плакований, непокритий, не шліфований, круглий діаметром 1.40 мм (-/+ 0,025). Марка сталі: no EN10270-1. Хімічний склад %: С-0,65; Мп-0,61 ;Si-0.17; S-0.0090; Р-0.005; В-0, 0035. Загально цивільного, не військового призначення. Використовується для виробництва меблів Вартість товару 4423,34 доларів США. Пружини спіральні з чорних металів, що використовуються у меблевому виробництві: Пружина спіральна HELEZON YAY 2.20 100 4Т D.D.86,0 PALETLI - 10034 кг. Вартість товару 9231,28 доларів США. Митна вартість товару визначена за основним методом ціною договору щодо товарів, які імпортуються, в розмірі 24556,16 дол. США (а.с.а.с. 28-36, 79, 82).
Для підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною контракту, разом з митною декларацією подано наступні документи: інвойс № 240174 від 12 грудня 2024 року (а.с.а.с. 17, 18); автотранспортна накладна від 16 грудня 2024 року; автотранспортна накладна від 16 грудня 2024 року; супровідний документ Т1 № 24ТR060600001995М8 від 17 грудня 2024 року; декларація про походження товару № 240174 від 12 грудня 2024 року; сертифікат про походження товару № С1387050 від 16 грудня 2024 року; пакувальний лист № MMUKVIN2024-001 від 12 грудня 2024 року; платіжний документ, що підтверджує вартість товару № 39412201 від 25 листопада 2024 року (а.с. 23); платіжний документ, що підтверджує вартість товару № 39411953 від 25 листопада 2024 року (а.с. 26).
Відповідно до статті 55 частини 5 МКУ декларанту було запропоновано провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.
На запит митного органу декларантом було надано наступні документи: заявку-договір від 15 грудня 2024 року № 15/12/24 на поставку товару, що здійснена транспортним засобом А00056СН/А04331ХР, належному ПП ОСОБА_1 , вартість перевезення з Кайсері Туреччина до МП “Дяково» - 2000 Євро, з МП “Дяково» до м. Львів - 300 Євро (а.с.а.с. 19-21); довідку видану перевізником ПП ОСОБА_1 про перевезення вантажу від 03 січня 2024 № 22 в якій міститься інформація про пункти відправлення та призначення та вартість транспортних витрат (а.с. 20); рахунок-проформа від 20 листопада 2024 року № 1 виробника товару Dogcelik Metal Sanayi Ve Ticarey Limited Sirketi (Туреччина), виписаний чеській компанії-продавцю NIKA Roster Media SE (а.с. 22); рахунок-проформа від 21 листопада 2024 року № MMUKVIT2024-001 виробника товарів №2 та №3 Metal Matris Sanayi Ve Ticaret A.S. (Туреччина), виписаний чеській компанії- продавцю NIKA Roster Media SE (а.с. 25); лист декларанта щодо відсутності додаткових документів для підтвердження митної вартості від 03 січня 2025 року б/н (а.с. 86).
На підставі поданих позивачем документів митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA 305000/2025/0000001/1 від 03 січня 2025 року та у зв'язку з цим відмовлено в оформленні товару шляхом прийняття картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA 305160/2025/000003 від 03 січня 2025 року (а.с.а.с. 37-41).
У графі 33 вищевказаного рішення “обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено, наступне: “В рамках реалізації положень статей 52, 53. 54, 55, 58, 335 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, заявлена декларантом митна вартість товару не може бути визнана з наступних причин: подані декларантом до митного оформлення основні документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була сплачена чи підлягала сплаті; невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у ст. 58 МКУ в частині достовірності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, у тому числі ціни, що була сплачена чи підлягала сплаті; надані декларантом на запит митного органу додаткові документи є недостатніми для визнання заявленої митної вартості товару. За результатами розгляду наданих до митного документів встановлено наступне. Товар переміщується в межах посередницького контракту від 06.04.2023 № 06/04 (далі - Контракт) з чеською компанією NIKA Roster Media SE. Згідно з рахунком-фактурою, імпорт товарів здійснюється на умовах поставки EXW Kayseri (Туреччина). У Калькуляції витрат на доставку вантажу від 24.12.2024 № б/н, видану перевізником ФОП ОСОБА_1 , вказано, що транспортні витратило кордону України (Дякове-Халмеу) складають 2000,00 EUR. Водночас, ані пункт відправлення ані протяжність маршруту в даному документі не зазначено, що унеможливлює здійснення перевірки числового значення транспортних витрат. Договір на перевезення товару та калькуляція транспортних витрат до митного оформлення не надавалися. Відповідно до п. 6.1 контракту розрахунок за товар здійснюється на умовах передплати або відтермінування платежу згідно проформи-інвойсу або інвойсу за товар перерахунком на розрахунковий рахунок Продавця, однак до митного оформлення рахунок проформа не надавався. Також, за результатами аналізу наявної в митного органу цінової інформації щодо аналогічних товарів, митне оформлення яких вже завершено, встановлено, що рівень митної вартості оцінюваних товарів є суттєво нижчим за митну вартість аналогічних товарів. З урахуванням зазначеного вище, надані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей щодо складових митної вартості, у тому числі ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті, у зв'язку з чим, відповідно до частини 3 статті 53 МКУ здійснено запит про необхідність подання (за наявності) додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (договір, заявка, рахунок тощо); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; інші додаткові документи за бажанням декларанта, що підтверджують митну вартість товару. Також, відповідно до частини 5 статті 55 МКУ декларанту було запропоновано провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. На запит митного органу декларантом було надано рахунок проформу виробника товару від 21.11.2024 № MMUKVIT2024-001, рахунок проформу виробника товару від 20.11.2024 № 1, заявку на перевезення товару від 15.12.2024 № 15/12/24, довідка про перевезення, видана ПП Дьордяй від 03.01.2024 № 22, лист декларанта щодо відсутності додаткових документів для підтвердження митної вартості від 03.01.2025 б/н. Додатково надані документи не спростували суттєво нижчий рівень митної вартості товару в порівнянні з аналогічними товарами, митне оформлення яких вже здійснено. Право на консультацію з митним органом відповідно до ч. 5 ст. 55 Митного кодексу України декларант не використав, обґрунтовані сумніви митного органу у достовірності (дійсності) заявленої митної вартості спростовано не було, у зв'язку з чим митницею було прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару. Метод 1 (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не застосовувався відповідно до положень частини другої ст. 58 МКУ, оскільки відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, у тому числі ціни, що була сплачена чи підлягала сплаті. Метод 2а (за ціною договору щодо ідентичних товарів) не застосовувався у зв'язку з відсутністю документально підтвердженої інформації щодо вартості ідентичних товарів з дотриманням вимог статей 59 та 61 МКУ. Метод 26 (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) не застосовувався у зв'язку з відсутністю документально підтвердженої інформації щодо вартості подібних товарів з дотриманням вимог статей 60 та 61 МКУ (у тому числі в частині здійснення коригувань на умови поставки). Метод 2в (на основі віднімання вартості) та 2г (на основі додавання вартості (обчислена вартість)) не застосовувались у зв'язку з відсутністю документально підтвердженої інформації, необхідної для застосування цих методів. Відповідно до ст.64 МКУ, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст. 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митним органом застосовано резервний метод визначення митної вартості товару у зв'язку з наявністю відповідної інформації. При визначенні числового значення митної вартості товару № 1 за основу взята наявна в ЄАІС Держмитслужби інформація щодо визнаної митної вартості аналогічних товарів (основи матрацні - пружинний блок, європейського виробництва), оформлених за МД № UA204130/2024/013311 від 21.08.2024 та № UA204130/2024/013499 від 26.08.2024-2,51 дол. США/кг (FCA Nidzica Польща, резервний метод, посередницький контракт). Отже, визначена за резервним методом митна вартість товару № 1 у валюті контракту становить 2,51 дол. США/кг. При визначенні числового значення митної вартості товару № 2 за основу взята наявна в ЄАІС Держмитслужби інформація щодо визнаної митної вартості аналогічних товарів (дріт вуглецевий пружинний з нелегованої сталі турецького виробництва), оформлених за МД № UA806020/2024/006560 від 07.10.2024-1.175 дол. США/кг (EXW Косаеіі Туреччина, резервний метод, прямий контракт) та № UA901020/2024/008387 від 07.11.2024 - 1,252 дол. США/кг (EXW Kocaeli (TR), резервний метод, прямий контракт). З урахуванням меншої з наявних вартостей, при визначенні числового значення митної вартості обрано митну вартість товару за МД N“ UA806020/2024/006560 від 07.10.2024. Отже, митна вартість товару №2, визначена за резервним методом, становить 1,175 дол. США/кг. При визначенні числового значення митної вартості товару № 3 за основу взята наявна в ЄАІС Держмитслужби інформація щодо визнаної митної вартості аналогічних товарів (пружини спіральні з чорних металів для виробництва меблів європейського виробництва), оформлених за МД № UA807200/2024/018673 від 19.12.2024-2,4723 дол/кг (EXW Lecco Італія, основний метод, прямий контракт) та № UA807200/2024/009462 від 12.06.2024 - 2,4848 дол/кг (EXW Lecco Італія, основний метод, прямий контракт); урахуванням меншої з наявних вартостей, при визначенні числового значення митної вартості обрано митну вартість товару за МД № UA807200/2024/018673 від 19.12.2024. Отже, митна вартість товару № 3, визначена за резервним методом, становить 2,4723 дол/кг.».
Не погоджуючись, у тому числі, й із зазначеними вище рішеннями позивач звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання їх протиправними та скасування.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, з приводу яких виник даний спір, регулюються Митним кодексом України.
Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як встановлено частиною другою статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина 5 статті 53 Митного кодексу України).
З аналізу наведених норм вбачається, що положення статті 53 Митного кодексу України містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною п'ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено право органу доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
За правилами частини шостої статті 54 Митного Кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування (пункти 2, 5 частини другої статті 55 Митного Кодексу України).
Зазначені положення зобов'язують митний орган у рішенні про коригування митної вартості зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Судом встановлено, що декларант позивача для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару подав до митного органу ряд документів та застосував перший метод визначення митної вартості - за ціною договору.
У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Підтверджуючими документами про вартість товару є зовнішньоекономічний контракт та рахунок-фактура (інвойс).
З матеріалів справи убачається, що підставами для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів слугували:
-не можливість перевірки достовірності числового значення заявлених до митного оформлення транспортних витрат, оскільки у документі форми під назвою “Калькуляція витрат на доставку вантажу» від 24 грудня 2024 року № б/н, видану перевізником ФОП ОСОБА_1 , вказано, що транспортні витрати до кордону України (Дякове-Халмеу) складають 2000 EUR, навантаження включено у вартість транспортування, а страхування вантажу не здійснювалось. Водночас, ані пункт відправлення, ані протяжність маршруту в даному документі не зазначені, що унеможливлює здійснення перевірки числового значення транспортних витрат та не дозволяє вважати даний документ калькуляцією (розрахунком) транспортних витрат. Договір (або заявка, тощо) на перевезення товару та реальна калькуляція витрат на транспортування до митного оформлення не надавались;
-відповідно до пункту 6.1 контракту, розрахунок за товар здійснюється на умовах передплати або відтермінування платежу згідно проформи-інвойсу або інвойсу за товар перерахунком на розрахунковий рахунок Продавця. Однак, в інвойсі № 240174 від 12 грудня 2024 року умови оплати не зазначені, а рахунок-проформа до митного оформлення не надавався.
За змістом долучених відповідачем до відзиву на позовну заяву документів, слідує, що митному органу для підтвердження числових значень митної вартості товару в частині понесених транспортних витрат на доставку товару позивачем надано: автотранспортна накладна від 16 грудня 2024 року; автотранспортна накладна від 16 грудня 2024 року; супровідний документ Т1 № 24ТR060600001995М8 від 17 грудня 2024 року; декларація про походження товару № 240174 від 12 грудня 2024 року; сертифікат про походження товару № С1387050 від 16 грудня 2024 року; пакувальний лист № MMUKVIN2024-001 від 12 грудня 2024 року; заявку-договір від 15 грудня 2024 року № 15/12/24 на поставку товару, що здійснена транспортним засобом А00056СН/А04331ХР належному ПП ОСОБА_1 та довідку для подання в митні органи №22 від 03.01.2024 року, відповідно до яких вартість перевезення товару з Кайсері Туреччина до МП “Дяково» - 2000 Євро, з МП “Дяково» до м. Львів - 300 Євро (а.с.а.с. 84- та 84 на звороті). У вказаній довідці виданій перевізником ПП ОСОБА_1 міститься інформація про пункти відправлення та призначення та вартість транспортних витрат.
При цьому колегією суддів ураховано, що Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів та виконання вантажно-розвантажувальних робіт (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому за відсутності чіткої вказівки в законодавстві надані відповідачу заявка-договір від 15 грудня 2024 року № 15/12/24 на поставку товару та довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Дослідивши перелічені документи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач під час митного оформлення надав відповідачеві усі необхідні документи, які чітко ідентифікували маршрут перевезення товару, містили об'єктивні і достовірні дані вартості перевезення товару до кордону України та які за своїм розміром відповідають розміру транспортних витрат, включених позивачем до заявленої ним митної вартості.
Відтак, вказані документи спростовують доводи апеляційної скарги відповідача з приводу неможливості перевірки достовірності числового значення заявлених позивачем до митного оформлення транспортних витрат.
Стосовно ж доводів апеляційної скарги, які стосуються умов оплати за товар (передоплата, післяоплата), то колегія суддів зазначає, що умови оплати товару визначено у розділі 6 зовнішньоекономічного контракту №06/04 від 06.04.2023 року (а.с. 11-12) відповідно до якого розрахунок за товар здійснюється на умовах передоплати або відтермінування платежу.
Також колегія суддів зазначає, що умови розрахунку є вільним вибором сторін договору, як і умова встановлення предоплат, післяплат чи часткових оплат. Умови оплати за товар не впливають на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені). Ціна договору (вартість товару) визначається за принципом свободи договору, якщо інше не передбачено законом або договором, а відповідач не є тим органом до повноважень якого віднесено контроль за розрахунками сторін.
У постановах Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №815/329/17, від 19 листопада 2024 року у справі № 420/23588/23 Суд наголосив, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом.
Також Верховний Суд у постанові від 13.02.2018 у справі №803/1112/17 зазначив, що ненадання банківського платіжного доручення не може бути підставою для коригування митної вартості за наявності інших документів, які є достатніми, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару та не містять розбіжностей.
У спірних правовідносинах предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, основними документами у цій справі які визначають вартість товару є: інвойс №240174 від 12.12.2024; рахунок-проформа від 21 листопада 2024 року №MMUKVIT2024-001.
Крім того судом установлено, що митному органу було надано платіжні документи № 39412201 від 25 листопада 2024 року (а.с. 23) та № 39411953 від 25 листопада 2024 року (а.с. 26), які підтверджуються обставини з приводу здійснення оплати за поставлений позивачу товар.
Поряд із зазначеним матеріали справи містять рахунок -проформу від виробника товару Dogcelik Metal Sanayi Ve Ticarey Limited Sirketi (Туреччина), виписаний чеській компанії-продавцю NIKA Roster Media SE (а.с. 22); рахунок-проформа від 21 листопада 2024 року № MMUKVIT2024-001 виробника товарів №2 та №3 Metal Matris Sanayi Ve Ticaret A.S. (Туреччина), виписаний чеській компанії- продавцю NIKA Roster Media SE (а.с. 25); лист декларанта щодо відсутності додаткових документів для підтвердження митної вартості від 03 січня 2025 року б/н (а.с. 86).
Дослідивши перелічені документи судом апеляційної інстанції не встановлено, а відповідачем не доведено обставин з приводу того, що документи, які подані декларантом до митного оформлення містять ознаки підробки документів чи відсутності у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Отож, декларант позивача надав митному органу належні та допустимі, достатні докази на підтвердження ціни товару і зазначені документи не містили розбіжностей щодо вартості та вказували, що їх дані піддаються обчисленню.
У свою чергу, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач не довів обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору.
Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, колегія суддів зазначає, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Стосовно ж доводів скаржника з приводу того, що ціни на імпортований товар, є нижчими від цін за аналогічні товари, розмитнення яких вже проводилося, то такі обставини не є та не можуть бути самостійною підставою для підвищення митної вартості товарів відповідно до вимог МК України, оскільки ці відомості мають допоміжний інформаційний характер, а отже, не можуть бути підставою для коригування митної вартості товарів. Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
У постанові від 09.11.2022 у справі №815/2162/17 Верховний Суд зазначив про те, що доводи митниці щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів суд оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. В основу такого підходу лягли висновки про те, що торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо) (постанови Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 25.02.2021 у справі № 810/3295/17, від 23.11.2022 у справі №810/2547/17).
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обставини, встановлені у цій справі, дають підстави для висновку про те, що у відповідача були всі документи, які надавали йому можливість підтвердити визначену позивачем митну вартість товару за ціною договору. Натомість відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у МД, поданих декларантом позивача; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.
Суд не заперечує права митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (частина п'ята статті 54 МК України), проте для цього він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознак підробки або відсутність усіх відомостей про числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Саме лише посилання на наявність у нього інформації про іншу ціну ідентичного товару не є достатньою підставою не визнавати митну вартість, визначену за ціною договору.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, то колегією суддів установлено, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із МД документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України.
Подані декларантом документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об'єктивні дані, що піддаються обчисленню. При цьому заявлена декларантом за першим методом митна вартість оцінюваного товару підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару, при цьому товарно-супровідні документи не містять відомостей, що відповідно до визначених сторонами контракту умов позивач має нести інші витрати.
Натомість відповідачем не надано суду доказів того, що вимога відповідача про надання додаткових документів містила повідомлення позивача про суть виявлених розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та наявність ознак підробки або відсутність відомостей про усі числові значення складових митної вартості товарів.
Верховний Суд у постанові від 03.12.2020 у справі №810/2749/16 зазначив, що приписи МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
З урахуванням наведеного висновок у спірних рішеннях про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Також колегія суддів зазначає, що в спірному рішенні, ні у відзиві на позов, ні в апеляційній скарзі відповідач не наводить конкретних числових значень складових митної вартості, які не підтвердженні документально.
При вирішенні доводів апеляційної скарги, колегією суддів також враховано, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.
Між тим у спірному рішенні митний орган лише вказав номери та дати митних декларацій, на основі яких було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказані рішення обґрунтованими та мотивованими. На думку суду, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення у даному випадку не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Також суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом.
Як наслідок, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу, а відтак оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару є необґрунтованим та таким, що не відповідає вказаним вище нормам МК України
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні.
Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Закарпатської митниці залишити без задоволення.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 травня 2025 року у справі № 260/792/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення. Порядок, строки та підстави подання касаційної скарги на рішення суду апеляційної інстанції визначено ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді Р. В. Кухтей
С. П. Нос
Повне судове рішення складено 15 липня 2025 року