Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/5182/25
Провадження № 2/711/2436/25
16 липня 2025 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючий суддя - Скляренко В.М.,
при секретарі - Кошубінській Л.В., Півень С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» - Канак М.С., яка діє на підставі довіреності №651 від 05.12.2024, - звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за договором позики №09301-12/2023 в розмірі 39 250 грн. та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що 10.12.2023 між ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено кредитний договір №09301-12/2023, на підставі якого відповідач отримала у кредит грошові кошти в розмірі 10 000 грн. Всупереч умов договору відповідач не здійснювала погашення заборгованості внаслідок чого на теперішній час розмір заборгованості відповідача складає 39 250 грн., з яких: 10 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 29 250 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом. З метою стягнення відповідних сум заборгованості позивач звернувся до суду.
Відповідач частково заперечила проти позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначила, що не оспорює факт укладання договору позики та отримання коштів у кредит, однак просила врахувати її складне матеріальне становище. Відповідачка посилається на те, що має на утриманні малолітню дитину і перебуває у вкрай складному матеріальному становищі, оскільки розмір її доходу становить розмір мінімальної заробітної плати. Зазначає, що стягнення з неї всієї суми боргу може призвести до значного погіршення добробуту її дитини, відсутність у матеріальне становище відповідачки та розмір її доходів об'єктивно унеможливлюють погашення нею кредитної заборгованості в повному обсязі у найближчий час.
12.06.2025 судом відкрито провадження у справі з визначенням здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
25.06.2025 від відповідачки надійшов відзив проти позову, в якому викладено зміст заперечень проти позовних вимог. У відзиві відповідачка просила: 1) врахувати її складне матеріальне становище та наявність малолітньої дитини на утриманні; 2) у разі задоволення позову, розглянути можливість встановлення послідовного графіку погашення боргу або реструктуризації; 3) відкласти стягнення боргу в повному обсязі, щоб не порушувати права дитини.
В судове засідання сторони не з'явились і про причини неявки не повідомили.
Представник позивача у позовній заяві виклав клопотання, в якому просив розглядати справу без його участі.
Відповідачка у своєму відзиві також виклала клопотання про розгляд справи без її участі.
За таких обставин відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті.
09.07.2025 суд перейшов до стадії ухвалення рішення у справі.
Дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши надані учасниками справи докази, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
10.12.2023 між ТОВ «Стар файнес груп» (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) був укладений в електронній формі договір про надання фінансового кредиту №09301-12/2023 (далі - Договір кредиту) /а.с. 6-16/.
Згідно умов вищевказаного договору кредитор зобов'язувався надати позичальнику кредит в розмірі 10 000 грн. строком на 360 днів на умовах її повернення зі сплатою відсотків в розмірі 2,5% за кожен день користування позикою.
Відповідно до Додатку №1 до Договору №09301-12/2023 відповідачу був наданий Графік платежів, згідно якого загальна вартість кредиту складає 100 000 грн., з яких 10 000 грн. - тіло кредиту, 90 000 грн. - проценти за користування кредитом за весь період строку дії кредитного договору /а.с. 9/.
29.04.2024 між ТОВ «Стар файнес груп» та ТОВ «Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів» був укладений Договір факторингу №29042024-1 (далі - Договір факторингу) згідно умов якого ТОВ «Стар файнес груп» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить ТОВ «Стар файнес груп» /а.с. 19-20/.
Того ж дня, 29.04.2024, сторони Договору факторингу склали акт прийому-передачі реєстру боржників, відповідно до якого позивач прийняв реєстр боржників і набув право грошової вимоги до боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 за Договором №09301-12/2023 в розмірі заборгованості у сумі 39 250 грн., з яких 10 000 грн. - основа сума боргу, 29 250 грн. - заборгованість за відсотками /а.с. 21-22/.
Оскільки до теперішнього часу відповідач не виконує своїх грошових зобов'язань за договором позики, то позивач звернувся до суду з даним позовом.
Таким чином, спір між сторонами виник із зобов'язальних відносин, що регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та Закону України №1734-VIII від 15.11.2016 «Про споживче кредитування» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №1734). При цьому згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до змісту принципу диспозитивності цивільного судочинства, що закріплений у ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Таким чином, при вирішенні спору між сторонами суд обмежується змістом позовних вимог, які складають предмет позову, та надає оцінку обставинам спірних правовідносин в контексті аргументів сторін, якими вони обґрунтовують свою процесуальну позицію.
Надаючи оцінку позовним вимогам в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ст. 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК).
За матеріалами справи судом встановлено, що між ТОВ «Стар файнес груп» та відповідачем було укладено Договір кредиту в електронній формі, в якому сторони погодили умови надання кредитором кредитних коштів відповідачу. На підставі такого договору відповідачкою 10.12.2023 було отримано кредитні кошти в сумі 10 000 грн., які вона зобов'язувалась повернути зі сплатою процентів за кожен день користування кредитом, але в порушення умов договору не зробила цього. При цьому умовами договору сторони визначили, що строк користування кредитними коштами складає 360 днів, а сплата відсотків за користування кредитом здійснюється кожні 25 днів відповідно до графіку платежів.
За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що сторонами не заперечується факт укладання Договору кредиту та його умови, факт надання відповідачці кредитних коштів, а також та обставина, що відповідач не здійснила виконання своїх зобов'язань належним чином. Отже цілком обґрунтованими є доводи позивача про порушення відповідачем свого зобов'язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами.
Статтею 509 ЦК визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
В позовній заяві позивач просив стягнути з відповідачки тіло кредиту та проценти за користування кредитними коштами, що нараховані та обчислені за період з 10.12.2023 по 29.04.2024 (142 дні). При цьому аналіз наданого позивачем розрахунку розміру заборгованості свідчить, що нарахування процентів за користування кредитом здійснено за денною процентною ставкою в розмірі 2,5%, проте за період з 10.12.2023 по 03.01.2024 (25 днів) відповідні нарахування здійснювались кредитором за пільговою процентною ставкою із застосуванням знижки в розмірі 88% відповідно до п. 1.4.2 умов Договору кредиту, а нараховані за такий період проценти в сумі 750 грн. були сплачені позичальником 03.01.2024 /а.с. 23-24/. Отже фактично предметом позовних вимог є вимоги про стягнення тіла кредиту в розмірі 10 000 грн. та процентів, що нараховані кредитором за період з 04.01.2024 по 29.04.2024 (117 днів) в сумі 29 250 грн.
Зазначений розрахунок розміру заборгованості відповідає умовам Договору кредиту, оскільки здійснений у відповідності до положень, передбачених п.п. 1.2, 1.4.1, 3.3 Договору кредиту.
Отже, наявні в матеріалах справи докази дають підстави вважати доведеними аргументи позивача, що відповідачкою було отримано кредитні кошти на умовах та в порядку, що зазначені у Договорі кредиту і вона користувалась кредитними коштами. Також по обставинам спірних правовідносин судом встановлено, що відповідачкою допущене порушення її зобов'язання в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, внаслідок чого за Договором кредиту на теперішній час, як і станом на 29.04.2024 (дата відступлення права вимоги), за нею обчислюється заборгованість в загальному розмірі 39 250 грн., з яких: 10 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 29 250 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.
Стосовно доводів відповідачки щодо врахування її скрутного матеріального становища, то суд зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. З огляду на те, що предметом позовних вимог є зобов'язання відповідачки щодо повернення тіла кредиту та процентів за користування кредитними коштами, що по суті є платою за використання кредиту, то матеріальне становище відповідачки не надає правових підстав для зменшення розміру її заборгованості перед позивачем.
Таким чином, суд доходить висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі.
Розподіл судових витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що такі витрати складаються з витрат позивача зі сплати судового збору в розмірі 3028 грн. Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі, то на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України позивачу слід компенсувати за рахунок відповідача витрати зі сплати судового збору в повному обсязі.
Порядок виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, про що зазначає в рішенні.
Право сторони звернутися із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду передбачене статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).
Тобто, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
У відзиві відповідачкою було заявлене клопотання, в якому вона просила надати відстрочку або розстрочку виконання рішення суду, посилаючись на своє скрутне матеріальне становище. Разом з тим, всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України відповідачкою не надано суду достатніх, з точки зору належності та допустимості, доказів на підтвердження існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим.
У клопотанні не зазначено що саме створює перешкоди для виконання рішення суду, окрім скрутного матеріального становища відповідачки та відсутності в неї значних доходів. Також відповідачкою не наведено обставин, які б свідчили, що відстрочка чи розстрочка виконання рішення суду в даному випадку є доцільним та виправданим заходом і сприятиме забезпеченню належного виконання рішення суду, а також не визначено строків і термінів, на які необхідно здійснити відстрочку чи розстрочку. В цьому контексті варто звернути увагу, що надані відповідачкою докази свідчать, що вона має доходи, а відтак виконання її грошових зобов'язань здійснюватиметься в першу чергу за рахунок звернення стягнення на такі доходи в порядку і розмірах, передбачених законом.
Таким чином суд приходить до висновку про необґрунтованість клопотання відповідачки про необхідність відстрочки чи розстрочки виконання рішення суду, внаслідок чого воно не підлягає до задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 11-13, 81, 83, 89, 137, 141, 259, 263-265, 267, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
вирішив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014; юридична адреса - вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032; IBAN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк») заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №09301-12/2023 від 10.12.2023р. в розмірі 39 250 грн. та 3 028 грн. в якості відшкодування судових витрат, тобто усього стягнути суму коштів в розмірі 42 278 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий : В.М. Скляренко