Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
розглянувши в попередньому судовому засіданні у м. Києві 4 вересня 2006 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до управління права та соціального захисту населення про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 8 грудня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 4 березня 2004 року,
В жовтні 2003 року ОСОБА_1 звернулась в суд із зазначеним позовом мотивуючи його тим, що в липні 2002 року вона як багатодітна мати звернулась до управління праці та соціального захисту населення в Косівському районі за оформленням соціальної допомоги. Своєчасно допомога виплачена не була і в період з липня по грудень 2002 року вона склала 480 грн. У зв'язку з несвоєчасним нарахуванням і виплатою соціальної допомоги просила стягнути і моральну шкоду, а всього 1690 грн.
Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 8 грудня 2003 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 4 березня 2004 року позов задоволено частково. Стягнуто на користь позивачки 480 грн. соціальної допомоги, а в задоволенні моральної шкоди - відмовлено.
В касаційній скарзі позивачка вказує, що судом встановлено факт порушення її права про те, що моральна шкода, як того вимагає ст. 440 ЦК України не була стягнута. Посилаючись на те, що відповідач не виплативши соціальну допомогу створив їй скрутні матеріальні умови, а тому вона просила рішення в частині відмови в стягненні моральної шкоди скасувати, а справу передати на новий судовий розгляд.
Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути лише неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 8 грудня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 4 березня 2004 року залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Ярема А.Г.
Судді: Левченко Є.Ф.
Лихута Л.М.