Провадження №2/748/710/25
Єдиний унікальний № 748/1216/25
"16" липня 2025 р.м. Чернігів
Чернігівський районний суд Чернігівської області
в складі головуючого - судді Костюкової Т.В.
за участю секретаря Шкоди А.Ю. .
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ,-
Представник позивача - Петрова Анастасія Ігорівна, діючи на підставі довіреності №19/12-2024/41 від 19.12.2024 та в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», 21.04.2025, засобом поштового зв'язку, звернулась до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» заборгованості за спожитий природний газ, яка виникла за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.10.2021 року по 31.07.2024 року у розмірі 43170,82 грн та понесених судових витрат у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 3028 грн.
Позов обґрунтовуєтеся тим, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 . Відповідачем в період з жовтня 2021 року по липень 2024 року ( включно) було спожито природний газ за об'єктом , який знаходиться за адресою: , АДРЕСА_1 . на загальну суму 43170,82 грн, вартість якого залишилась не оплаченою споживачем, у зв'язку з чим постачальник звертається до суду за захистом свого порушеного права.
Ухвалою суду від 22 квітня 2025 відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін
Ухвала про відкриття провадження по справі надсилалася двічі на адресу відповідача за зареєстрованим місцем проживання.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, від 23.01.2023 у справі 496/4633/18, від 22.03.2023 у справі № 905/1397/21, від 30.08.2023 у справі № 910/10477/22).
У строк встановлений судом відповідачем відзив не був наданий.
Позивач будучи повідомленим належним чином в судове засідання не з'явився, в позові міститься клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, та надана згода на ухвалення заочного рішення
Так як, відповідач належним чином повідомлялася про розгляд справи, відзиву до суду не надала , а представник позивача не заперечує проти ухвалення заочного рішення , то відповідно до ст.280 ЦПК України суд проводить заочний розгляд справи у спрощеному позовному провадженні за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у справі доказів і письмових пояснень, викладених у заявах по суті справи.
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
З матеріалів справи, наявних у ній доказів, суд приходить до переконання, що позов необхідно задовольнити частково , з наступних підстав.
Судом встановлено, що 03.01.2021 року ОСОБА_2 надана заява-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», з якої слідує, що ознайомившись з умовами Типового договору постачання природного газу побутовим споживача, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2025 року за № 2500 на офіційному сайті НКРЕКП сайті постачальника в мережі інтернет остання приєдналася до умов договору об'єктом газопостачання якого є приватний будинок за адресою: АДРЕСА_2 ( а.с 8)
Відповідно до інформаційної довідки за № 435572317 від 16.07.2025 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони майна щодо обєкта нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку № 1282, що укладений приватним нотаріусом Чернігівського районного нотаріального округу 04.11.2021 року належить право власності на зазначений житловий будинок ( а.с 36). До матеріалів справи долучений також правовстановлюючий документ: договір купівлі-продажу житлового будинку від 04.11.2021 року ( а.с 10-12)
Судом встановлено, що рішенням першої сесії восьмого скликання Киїнської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 11 листопада 2015 року «Про перейменування вулиць села Киїнка Киїнської сільської ради» було перейменовано вулиці та провулки в АДРЕСА_3 перейменовано на Корольова ( а.с 30)
Відповідно до листа Чернігівської філії "Національні інформаційні системи" від 10 грудня 2015 року за № 511/03-06 слідує, що до словника вулиць Державного реєстру речових прав на нерухоме майно по с. Киїнка Чернігівського району Чернігівської облатсі внесено зміни щодо перейменування і провулок 1-Травня перейменовано на Корольова ( а.с 13)
Барнацькою ОСОБА_3 11.10.2023 року керівнику ТОВ Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» була адресована заява в якій вона просила закрити особовий рахунок НОМЕР_1 за об'єктом газопостачання АДРЕСА_2 у зв'язку з продажем нерухомого майна (житлового будинку) 04.11.2021 року, за яким на момент укладення договору -купівлі продажу боргів з оплати житлово-комунальних послуг не рахувалося ( а.с 9)
Об'єкту газопостачання що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 присвоєно з ЕІС-код 6ХМ41А72435096Т, який , включений до реєстру постачальника ТОВ «ГК «Нафтогаз України» на інформаційній платформі ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», а споживачем відповідно здійснюється споживання природного газу, постачання якого за вказаною адресою здійснюється позивачем.
Відповідно до наданого позивачем фінансового стану по особовому рахунку № НОМЕР_1 ЕІС-код 56ХМ41А72435096Т, споживач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , станом на липень 2024 року рахується заборгованість у розмірі 43170,82 грн грн. За період з жовтня 2021 по липень 2024 року включно до сплати нараховано 43170,82. В цей період споживачем використано 5425,59 куб.м , сплачено кошти -0 грн (а.с. 14).
Позивачем відповідачу надсилалася вимога про сплату заборгованості за спожитий газ в сумі 43170,82 грн ( а.с 15)
Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, частиною 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання в порядку встановленому ЦПК України.
Положеннями частини 1 ст. 4, ст. 12, 13 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів і на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета спору. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти: правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.
Згідно з ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Частиною 1 статті 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі статтею 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) здійснюється крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцями комунальних послуг є: послуг з постачання та розподілу природного газу - постачальник, який на підставі ліцензії провадить діяльність із постачання природного газу, та оператор газорозподільної системи, до якої приєднані об'єкти газоспоживання споживача.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні-послуги щомісяця , якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення договору.
Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач) (ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Згідно з пунктом 1 глави 5 розділу ІУ Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2496, та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника «останньої надії», не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.
Пунктом 2 глави 5 розділу ІУ Кодексу ГТС передбачено, що з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником «останньої надії» та випадків, передбачених цією главою) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем. Реєстрація постачальником, крім постачальника «останньої надії», побутового споживача здійснюється на безстроковий період.
Положеннями пункту 1 розділу ІІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496, визначено підставами для постачання природного газу побутовому споживачу є:
наявність у побутового споживача договору розподілу природного газу, укладеного з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого підключений об'єкт споживача, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального EIC-коду як суб'єкту ринку природного газу;
наявність у побутового споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу побутовим споживачам та дотримання його умов;
включення споживача до Реєстру споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді.
За приписами пункту 15 розділу ІІІ Правил 15 вказаних Правил постачання природного газу постачальником починається з дня реєстрації споживача в Реєстрі споживачів постачальника.
Відповідно до висновку Верховного Суду викладеного, у постанові від 14.02.2018 у справі № 462/6393/15-ц, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26.09.2018 у справі № 750/12850/16-ц і у постанові Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 642/2858/16.
Зазначена правова позиція підтверджена також і постановою Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №712/8916/17, де Велика Палата Верховного Суду зазначила, що погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про те, що у сторін спору є фактичні договірні відносини щодо надання відповідних житлово-комунальних послуг, а відсутність укладеного письмового договору не звільняє відповідача від обов'язку оплати за надані такі послуги.
Приписами статті 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує.
Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 ЦК України).
Як установлено, квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу будинку ( а.с 10-12)
Об'єкт газопостачання , а саме приватний будинок за адресою: АДРЕСА_1 включений до реєстру постачальника ТОВ «ГК «Нафтогаз України» на інформаційній платформі ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», а споживачем відповідно розпочато споживання природного газу, постачання якого за вказаною адресою здійснюється позивачем, що підтверджується інформацією фінансового стану по особовому рахунку № НОМЕР_1 ,в якому відображено об'єми спожитого газу споживачем ( а.с 14)
Відповідно до абзацу 1 пункту 1 глави 2 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 (далі - Кодекс ГТС) з метою уніфікації та однозначної ідентифікації суб'єктів ринку природного газу та точок комерційного обліку, розміщених на об'єктах газової інфраструктури, та для забезпечення спрощення процедур зміни постачальників природного газу та електронного обміну даними між суб'єктами ринку природного газу, на національному рівні використовується система кодування, рекомендована Європейською мережею операторів газотранспортних систем (ENTSOG).
Абзацом 2 пункту 1 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС визначено, що для кодування використовується ЕС-код. Згідно з абзацом 4 вказаного пункту глави 2 розділу IV Кодексу ГТС кожному суб'єкту ринку природного газу та/або точці комерційного обліку може бути присвоєно лише один ЕС-код.
Зазначене обумовлює відсутність в інформаційній платформі найменувань споживачів, у зв'язку з чим їх ідентифікація здійснюється виключно за присвоєними ЕС-кодами.
З наявних у справі доказів убачається, що постачання природного газу на об'єкт АДРЕСА_1 власником якого є відповідач, на газифікований об'єкт споживачіа з ЕС-кодом 56ХМ41А72435096Т здійснюється позивачем.
Отже, зважаючи на те, що відповідач є споживачем природного газу, який постачається ТОВ «ГК «Нафтогаз України», в останньої виник обов'язок оплатити заборгованість за фактично спожитий ними природний газ за період з листопада 2021 року по липень 2024 року, так як датою набуття відповідачкою права власності на житло, яке є обєкто газопостачання є 04.11.2021 року.
Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в тому числі й серед іншого за жовтень 2021 року, що передує даті укладення договору купівлі-продажу житла за адресою: АДРЕСА_2
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Крім того, відповідно до статті 322 ЦК України на власника покладається тягар утримання майна.
Таким чином, новий власник майна не зобов'язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов'язку з їх сплати. Договори про надання послуг не обтяжують майна, тому за відсутності відповідної умови в договорі щодо відчуження нерухомого майна суд повинен відмовляти в задоволенні позовних вимог до нового власника, оскільки належним відповідачем є попередній власник.
При цьому договір купівлі-продажу від 04 листопада 2021 року , згідно з яким позивачка стала власником житла , не містить застережень про переведення боргу попереднього власника й не містить згоди кредитора на таку заміну, що узгоджується з положеннями статті 520 ЦК України (заміна боржника у зобов'язанні).
Отже, встановивши фактичне споживання відповідачем природного газу з ресурсу ТОВ «ГК «Нафтогаз Україна» за період з листопада 2021 року про липень 2024 суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ГК «Нафтогаз України» про стягнення з відповідачки заборгованості за послуги з постачання природного газу за вищезазначений період оскільки стороною позивача доведено належними доказами наявність у відповідача обов'язку по оплаті наданих послуг з постачання природного газу за період з листопада 2021 року по липень 2024 в сумі 42475,23 грн
Фактичне споживання відповідачем природнього газу за жовтень 2021 року в сумі 695,59 грн, а саме до переходу права власності на об'єкт газопостачання в судовому засідання не знайшло підтвердження, з урахуванням чого позов в даній частині задоволенню не підлягає.
Згідно платіжної інструкції №0000024224 від 10 квітня 2025 року, під час звернення до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 3028,00 грн., таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача, судовий збір, пропорційно до суми задоволених позовних вимог у сумі 2979,25 грн
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 19, 42, 81, 89, 141, 206, 259, 263, 265, 274-279, 280, 354, 355 ЦПК України, ст. 322 ЦК України, суд
Вирішив :
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» заборгованість за спожитий природний газ, яка виникла за період з листопада 2021 року по липень 2024 року за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 42475,23 грн
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» судовий збір в сумі 2979,25 грн
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», код ЄДРПОУ: 40121452, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд.1
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4
Повний текст рішення складено 16 липня 2025 року
Суддя Т.В.Костюкова