Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
розглянувши в попередньому судовому засіданні у м. Києві 4 вересня 2006 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про спростування недостовірної інформації, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 12 листопада 2003 року та ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 12 березня 2004 року,
В травні 2003 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Служби безпеки України про спростування недостовірної інформації. Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що 16 травня 2002 року вона отримала повістку з вимогою прийти на допит в якості свідка по кримінальній справі до слідчого СБУ. Позивачка уклала угоду з адвокатом, але йому відмовились пояснити з приводу обставин по яких її викликають. На заяву в правоохоронні органи їй повідомили з СБУ, що викликають її як очевидця виявлення та вилучення в ході митного контролю пасажирського потягу №67 прихованих предметів, які визнані історичними цінностями. Оскільки пасажиром потягу позивачка була, але в її купе ніякі приховані предмети виявлені не були тому просила визнати поширену інформацію такою, що не відповідає дійсності і зобов'язати СБУ її спростувати.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 12 листопада 2003 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 12 березня 2004 року в позові відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постановлені судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути лише неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 12 листопада 2003 року та ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 12 березня 2004 року залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Ярема А.Г.
Судді: Левченко Є.Ф.
Лихута Л.М.