14 липня 2025 року
м. Київ
справа № 154/591/25
провадження № 51-2675 ск 25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
Головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 13 травня 2025 року про повернення апеляційної скарги,
встановив:
За ухвалою слідчого судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 22 квітня 2025 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_4 на постанову дізнавача СД Володимирського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження від 30 грудня 2024 року.
Волинський апеляційний суд ухвалою від 13 травня 2025 року відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_4 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 22 квітня 2025 року, та повернув апеляційну скаргу особі, яка її подала.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про перегляд у касаційному порядку ухвали Волинського апеляційного суду від 13 травня 2025 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.
Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, зазначає, що апеляційний суд проігнорував положення ч. 3 ст. 376 Кримінального процесуального кодексу України (далі -КПК України)та дійшов помилкового висновку про те, що строк апеляційного оскарження почав обчислюватися з дня проголошення ухвали, оскільки скаржниця була присутня у судовому засіданні. Вказує, що була проголошена резолютивна частина ухвали суду 22 квітня 2025 року, а повний текст ухвали слідчого судді вона отримала лише 30 квітня 2025 року. Водночас доступ до правосуддя у Володимирському міському суді Волинської області був фактично унеможливлений у зв'язку з процесом перейменування суду, тож у цей час була відсутня можливість здійснення подачі процесуальних документів.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї документи, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з наступних підстав.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Пунктом 3 ч. 2 ст. 395 КПК України передбачено, що апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Згідно із ч. 3 вказаної статті, якщо ухвалу місцевого суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений ухвалою суду за клопотанням заінтересованої особи.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Так, виходячи із системного аналізу норм процесуального закону, під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, які були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_4 фактично посилається на те, що оскільки під час проголошення вказаної ухвали слідчого судді було оголошено лише її резолютивну частину, то, на її думку, строк оскарження починається саме з дня отримання повного тексту ухвали.
Втім, згідно висновку про застосування норми права, викладеного у постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27 травня 2019 року у справі № 461/1434/18 (провадження № 51-6470 кмо 18), у випадку, коли слідчий суддя з посиланням на ч. 2 ст. 376 КПК України постановив ухвалу та оголосив її резолютивну частину, а повний текст ухвали оголосив в інший день, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня оголошення резолютивної частини ухвали.
Так, у постановленій за наслідками апеляційного розгляду ухвалі, апеляційний суд зазначив, що відповідно до ухвали слідчого судді та журналу судового засідання, ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_6 брали участь у судовому засіданні місцевого суду 22 квітня 2025 року та були присутні під час проголошення судового рішення. Тож, строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді для ОСОБА_4 обчислювався із дня ухвалення судового рішення 22 квітня 2025 року та закінчився 28 квітня 2025 року. Проте, ОСОБА_4 звернулася з апеляційною скаргою 02 травня 2025 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження, що нею не заперечувалося, з огляду на її прохання про поновлення вказаного строку.
Водночас суд апеляційної інстанції, розглянувши клопотання ОСОБА_4 про поновлення строку на апеляційне оскарження, дійшов висновку, що визначений процесуальним законом строк на оскарження вказаної ухвали слідчого судді було пропущено, а також відсутні підстави, які б свідчили про поважність причин пропуску цього строку, у зв'язку з чим прийняв рішення про відмову ОСОБА_4 у поновленні строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 22 квітня 2025 року.
Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду, що наведені у клопотанні ОСОБА_4 причини пропуску строку на апеляційне оскарження не є поважними, оскільки будучи обізнаною про ухвалення рішення судом першої інстанції, вона мала можливість своєчасно звернутися з апеляційною скаргою та в подальшому скористатись приписами ч. 3 ст. 403 КПК України і за наявності підстав змінити чи доповнити апеляційну скаргу під час апеляційного провадження.
Крім того, варто зауважити, що сам по собі факт отримання повного тексту ухвали слідчого судді за наявності обставин того, що ОСОБА_4 була присутня під час оголошення резолютивної частини, не може свідчити про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали.
Щодо доводів ОСОБА_4 про те, що після проголошення резолютивної частини ухвали суду 22 квітня 2025 року доступ до правосуддя у Володимирському міському суді Волинської області був фактично унеможливлений у зв'язку з процесом перейменування суду, тож у цей час була відсутня можливість здійснення подачі процесуальних документів, необхідно зазначити, що відповідно до наказу ДСА України від 01 червня 2020 року № 247 «Про запровадження в дослідну експлуатацію підсистем «Електронний суд» та «Електронний кабінет», ОСОБА_4 не була позбавлена можливості через власний кваліфікований електронний підпис подати апеляційну скаргу на електронну адресу суду або скористатися звичайними засобами поштового зв'язку.
Викладені в ухвалі Київського апеляційного суду мотиви відмови у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження є обґрунтованими.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 399 КПК України.
Оскільки з касаційної скарги ОСОБА_4 , наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою.
На підставі викладеного, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд
постановив:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 13 травня 2025 року про повернення апеляційної скарги відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3