15 липня 2025 року
м. Київ
справа № 760/27764/21
провадження № 61-8357ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
розглянув касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилим приміщенням про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, визнання права на забезпечення житлом,
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилим приміщенням про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, визнання права на забезпечення житлом.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 20 вересня 2022 року провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Постановою Київського апеляційного суду від 12 липня 2023 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 20 вересня 2022 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 31 серпня 2023 року цю справу направлено за підсудністю до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2024 року позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилим приміщенням від 23 червня 2020 року № 6 про відмову в погодженні надання ОСОБА_1 та членам його сім'ї житла (квартири АДРЕСА_1 ) для постійного проживання шляхом виключення з числа службового житла; зобов'язано Міністерство оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей погодити надання ОСОБА_1 та членам його сім'ї житла (квартири АДРЕСА_1 ) для постійного проживання;в решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України задоволено частково. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2024 року скасовано та провадження у цивільній справі закрито. Також роз'яснено позивачу, що розгляд справи за його позовом до Міністерства оборони України віднесений до юрисдикції адміністративного суду.
Постановою Верховного Суду від 05 березня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року скасовано, справу передано для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2025 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишено без задоволення.Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2024 року залишено без змін.
02 липня 2025 року Міністерство оборони України через підсистему «Електронний суд» звернулося доВерховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2025 року, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
У касаційній скарзі Міністерством оборони Українипорушено клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги до ухвалення судового рішення по справі.
14 липня 2025 року через підсистему «Електронний суд» Міністерство оборони України подало квитанцію про сплату судового збору від 02 липня 2025 року № 1786/44.
За викладених обставин відсутня процесуальна необхідність у вирішенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17, від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 18 вересня 2018 року у справі № 823/218/17, від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, від 02 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а, від 18 грудня 2019 року у справі № 826/2323/17, від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц, від 19 лютого 2020 року у справі № 520/5442/18, від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18, від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 29 вересня 2020 року у справі № 368/561/19, від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19, від 08 жовтня 2020 року у справі № 9901/393/19, від 13 жовтня 2020 року у справі № 640/22013/18, від 23 листопада 2021 року у справі № 175/1571/15, від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Касаційна скарга Міністерства оборони України на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2025 року подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, а тому касаційне провадження у цій справі необхідно відкрити.
Керуючись статтями 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відкрити касаційне провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилим приміщенням про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, визнання права на забезпечення житлом, за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2025 року.
Витребувати з Індустріального районного суду м. Дніпропетровськацивільну справу № 760/27764/21.
Роз'яснити іншому учаснику справи № 760/27764/21 право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 04 серпня 2025 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович