14липня 2025 року
м. Київ
справа № 643/58/24
провадження № 61-15965св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1 ,
відповідач -ОСОБА_2 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:ОСОБА_3 , Головний сервісний центр МВС України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова, в складі судді Крівцова Д. А.,
від 19 червня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду, в складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Маміної О. В., Тичкової О. Ю., від 30 жовтня
2024 року,
Короткий зміст позовних вимог
1. У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним.
2. Позов мотивований тим, що 11 травня 2022 року позивач видав ОСОБА_3 довіреність з усіх питань щодо використання та експлуатації належного йому автомобіля марки Mercedes-Benz, моделі В 180 CDI, 2012 року випуску (далі - спірний автомобіль).
3. У грудні 2023 року ОСОБА_1 дізнався, що вже не є власником автомобіля у зв'язку з його перереєстрацією на відповідача.
4. Вказував, що ОСОБА_2 став власником автомобіля на підставі договору купівлі-продажу від 29 вересня 2023 року № 6141/2023/4079406, укладеного ОСОБА_3 , яка діяла на підставі вказаного доручення.
5. ОСОБА_3 є дочкою ОСОБА_2 , а договір купівлі-продажу
від 29 вересня 2023 року укладений у її інтересах та інтересах її родини.
6. Посилаючись на те, що договір купівлі-продажу автомобіля
від 29 вересня 2023 року № 6141/2023/4079406 укладений внаслідок зловмисної домовленості між відповідачем та його дочкою ОСОБА_3 , ціна транспортного засобу в договорі визначена в сумі 40 000 грн, що не відповідає інтересам позивача та в рази нижче ринкової вартості, а також те, що позивач не надавав згоди на продаж, жодних коштів не отримував, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу № 6141/2023/4079406 транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, модель В 180 CDI, 2012 року випуску, колір білий, номер двигуна НОМЕР_1 , VIN номер НОМЕР_2 , номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , укладений 29 вересня 2023 року між ОСОБА_3 , яка діяла від імені позивача на підставі довіреності від 11 травня 2022 року, реєстровий номер 361, та ОСОБА_2 .
Короткий оскаржуваних судових рішень
7. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 19 червня
2024 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 30 жовтня 2024 року, в задоволенні позову відмовлено.
8. Суд першої інстанції вказав, що заявлені вимоги про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним не відповідають належному способу захисту прав позивача, які той вважає порушеними.
9. Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду, додатково врахував, що 09 грудня 2023 року право власності на спірний автомобіль зареєстровано за ОСОБА_3 , натомість ОСОБА_1 , будучи обізнаним про перебування спірного автомобіля у власності ОСОБА_3 , а не
ОСОБА_2 , будь-яких вимог до нового власника про витребування майна не заявив.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухваливши нове судове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
11. У грудні 2024 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Московського районного суду м. Харкова від 19 червня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 30 жовтня 2024 року.
12. Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи
№ 643/58/24, які у грудні 2024 року надійшли до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
13. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) від 16 травня 2019 рокуу справі № 401/2995/16-ц, від 25 вересня 2019 рокуу справі №727/3501/16-ц, від 19 січня 2021 рокуу справі
№910/12791/19, від 19 травня 2021 рокуу справі № 642/7417/18,
від 10 листопада 2021 рокуу справі №757/50762/18-ц, від 01 лютого 2023 рокуу справі № 569/19674/19, від 14 серпня 2023 року у справі № 388/353/20,
від 11 жовтня 2023 року у справі № 388/339/20 (пункт 1 частини другої
статті 389 ЦПК України).
14. Крім того, посилається на необхідність відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 19 січня 2021 року у справі
№ 916/1415/19, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, від 23 листопада 2021 року у справі
№ 359/3373/16-ц, від15 вересня 2022 рокуу справі № 910/12525/20,
від 01 березня 2023 рокуу справі № 522/22473/15-ц, від 10 квітня 2024 року у справі № 496/1059/18, від 26 травня 2023 року у справі № 905/77/21 (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).
15. Також вважає, що наявні передбачені пунктом 1 частини третьої
статті 411 ЦПК України підстави для скасування оскаржених судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
16. Касаційна скарга мотивована тим, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є ефективним у спірних правовідносинах та не суперечить закону, оскільки метою визнання недійсним оспорюваного договору є повернення сторін у стан, який існував до його укладення, тобто, власником транспортного засобу стане позивач, а належним користувачем третя особа ОСОБА_3 .
17. Вважає, що у разі ухвалення судом рішення про визнання договору купівлі-продажу недійсним усі реєстраційні операції, здійснені після цього договору, будуть скасовані, а автомобіль повернутий у власність позивача.
18. Звертає увагу, що у випадку, коли представник є повіреною особою і вчинив правочин не в інтересах довірителя, а у своїх власних, то це є підставою для визнання такого правочину недійсним.
19. Вказує, що відповідач та третя особа фактично погодились із вимогами його апеляційної скарги та просили її задовольнити. При цьому питання щодо перебування автомобіля вже вирішено і погоджено між ним, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Доводи особи, яка подала відзив касаційну скаргу
20. 09 січня 2025 року Головний сервісний центр МВС України подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
21. Відзив мотивований тим, що задоволення вимоги про визнання оспорюваного договору недійсним не вплине на права та обов'язки позивача, оскільки у нього не виникне права власності на автомобіль, який залишиться у власності ОСОБА_3 . Звертає увагу, що за обставин цієї справи рішення суду про скасування оспорюваного договору купівлі-продажу автомобіля не призведе до реєстрації транспортного засобу за позивачем.
22. 26 січня 2025 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 подали звернення, які за своїм змістом є відзивами на касаційну скаргу, доводи яких не можуть бути враховані касаційним судом, оскільки відзиви подані з пропуском строку, встановленого в ухвалі про відкриття касаційного провадження. Клопотань про поновлення пропущеного строку відповідач та третя особа не заявили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
23. Згідно з реєстраційними картками спірний транспортний засібмарки MERCEDES-BENZ, модель В 180 CDI, 2012 року випуску, колір БІЛИЙ, номер двигуна НОМЕР_1 , VIN номер НОМЕР_2 , номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , 26 липня 2013 року був зареєстрований на ім'я ОСОБА_1 .
24. 29 вересня 2023 року автомобіль був перереєстрований на
ОСОБА_2 (нового власника) на підставі договору купівлі-продажу
№ 6141/2023/4079406, укладеного 29 вересня 2023 року між ОСОБА_3 , яка діяла на підставі довіреності від 11 травня 2022 року, реєстровий номер 361, від імені позивача, та ОСОБА_2 .
25. В подальшому, 09 грудня 2023 року автомобіль був перереєстрований на ОСОБА_3 (покупець) на підставі договору купівлі-продажу
№ 6349/2023/4193818, укладеного із ОСОБА_2 (продавець).
26. Відповідно до заяви Головного сервісного центру МВС від 16 квітня
2024 року спірний автомобіль під дією обтяжень та заборони на відчуження не перебуває.
27. Станом на час пред'явлення розглядуваного позову і вирішення справи судами першої та апеляційної інстанції власником спірного автомобіля є ОСОБА_3 .
28. У поясненнях Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Тернопільській області від 02 лютого 2024 року зазначено, що 09 грудня
2023 року автомобіль перереєстрований на ОСОБА_3 .
29. ОСОБА_1 ознайомлений з інформацією щодо нового власника автомобіля, що підтверджено його письмовими поясненнями
від 21 лютого 2024 року та від 08 квітня 2024 року.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
30. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
31. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
32. Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
33. У статті 215 ЦК України унормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
34. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (частина друга статті 328 ЦК України).
35. Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (частина перша статті 330 ЦК України).
36. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
37. Відповідно до статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
38. Правила частини першої статті 388 ЦК України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). За змістом частини п'ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна
(див. пункти 28, 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада
2018 року в справі № 907/50/16).
39. За обставин цієї справи, для витребування спірного автомобіля не є необхідним визнання недійсним договору купівлі-продажу від 29 вересня
2023 року.
40. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
41. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
42. Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (див, постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня
2020 року у справі № 378/596/16-ц, від 15 вересня 2022 року у справі
№ 910/12525/20).
43. Доводи касаційної скарги з посиланням на те, що відповідач
ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_3 фактично погодились з доводами, викладеними ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, не є підставою для скасування оскаржених судових рішень, оскільки не спростовують правильних по суті висновків судів щодо обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав.
44. Погоджуючись з висновком суду першої інстанції про відмову в позові, апеляційний суд обґрунтовано вказав, що за обставин, встановлених у розглядуваній справі, а саме повторного відчуження спірного автомобіля на користь ОСОБА_3 (представника позивача за довіреністю), після укладення оспорюваного правочину, ефективним способом захисту прав позивача є пред'явлення вимоги про витребування спірного автомобіля від особи, за якою наразі зареєстровано право власності, однак таких вимог у розглядуваній справі не заявлено.
45. Головний сервісний центр МВС України з посиланням на нормативні документи роз'яснив, що саме по собі визнання недійсним оспорюваного договору, після якого мало місце повторне відчуження автомобіля, не призведе до реєстрації права власності на спірний автомобіль за позивачем.
46. За обставин розглядуваної справи, рішення суду про витребування майна у особи, за якою наразі зареєстровано право власності, буде підставою для реєстрації автомобіля за ОСОБА_1 .
47. За відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень ОСОБА_1 у грудні 2024 року подав до суду позов, в якому просив, зокрема, витребувати спірний автомобіль у ОСОБА_2 (справа № 643/14829/24).
Отже саме у справі № 643/14829/24 буде встановлено чи може ОСОБА_3 , з огляду на сукупність вчинених нею та її батьком дій, вважатися добросовісним набувачем спірного автомобіля в розумінні статті 388 ЦК України та чи є підстави для витребування в неї цього майна.
48. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях суду першої та апеляційної інстанцій (з урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження), Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, судами попередніх інстанцій надано мотивовану відповідь на істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
49. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
50. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилався заявник у касаційній скарзі. Підстав для відступлення від висновків Верховного Суду у постановах від 19 січня
2021 року у справі № 916/1415/19, від 02 лютого 2021 року у справі
№ 925/642/19, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 15 вересня 2022 року у справі
№ 910/12525/20, від 01 березня 2023 рокуу справі № 522/22473/15-ц,
від 10 квітня 2024 року у справі № 496/1059/18, від 26 травня 2023 року у справі № 905/77/21 колегією суддів у розглядуваній справі не встановлено.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 19 червня
2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 30 жовтня
2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников