Ухвала
14 липня 2025 року
м. Київ
справа № 642/1094/25
провадження № 61-8887ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крат В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Пархоменко П. І., розглянув касаційну скаргу Харківської міської ради на ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 27 березня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 13 червня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю,
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Харківської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 06 березня 2025 року провадження у справі відкрито в порядку загального позовного провадження, відповідачу надано строк протягом 15-ти днів з дня отримання копії цієї ухвали на подання відзиву на позов.
24 березня 2025 року о 18 год 31 хв представник відповідача подав до суду через свій Електронний кабінет клопотання про продовження процесуального строку на подання відзиву, оскільки ним не отримано відповідей на запити, що стосуються предмета спору.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 27 березня 2025 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 13 червня 2025 року у задоволенні клопотання представника відповідача про продовження процесуального строку відмовлено.
11 липня 2025 року Харківська міська рада через Електронний суд подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 27 березня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 13 червня 2025 року.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу (частина перша статті 406 ЦПК України).
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку (пункт 2 частини першої статті 389 ЦПК України).
Ухвала суду щодо відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк може бути оскаржена в апеляційному порядку (пункт 10 частини першої статті 353 ЦПК України).
Ухвала суду першої інстанції про відмову продовжити пропущений процесуальний строк (пункт 10 статті 353 ЦПК України), та постанова суду апеляційної інстанції, прийнята за результатами її перегляду, оскарженню у касаційному порядку не підлягають (див. ухвалу Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2025 року в справі № 127/3847/24 (провадження № 61-17363ск24)).
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).
Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).
Таким чином, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, оскільки ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України.
Керуючись статтями 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити Харківській міській раді у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 27 березня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 13 червня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
І. О. Дундар
П. І. Пархоменко