26 червня 2025 року
м. Київ
справа № 990SCGC/28/24
провадження № 11-284сап24
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді-доповідача Шевцової Н. В.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Губської О. А., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Стефанів Н. С., Стрелець Т. Г., Ступак О. В., Ткача І. В., Усенко Є. А.
за участю:
секретаря судового засідання Лук'яненко О. О.,
представників скаржника - Кравця Р. Ю., Мартиненко А. В.
представника Вищої ради правосуддя - Ізвєкова К. В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кравець Ростислав Юрійович, на рішення Вищої ради правосуддя від 7 листопада 2024 року № 3260/0/15-24, ухвалене за результатами розгляду його скарги на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 16 червня 2021 року № 1373/3дп/15-21, і
Короткий зміст та обґрунтування наведених у скарзі вимог
1. 28 листопада 2024 року ОСОБА_1 (далі також скаржник), в інтересах якого діє адвокат Кравець Р. Ю., звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою, у якій просить скасувати рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада) від 7 листопада 2024 року № 3260/0/15-24 «Про скасування рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 16 червня 2021 року № 1373/3дп/15-21 в частині притягнення судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та ухвалення нового рішення» (далі - оскаржуване рішення).
2. На обґрунтування наведених у скарзі вимог представник скаржника зазначає, що оскаржуване рішення незаконне і має бути скасованим, оскільки не містить обґрунтувань щодо встановлення у діях судді дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), і, при цьому, суперечить висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 13 червня 2024 року у справі № 990SCGC/2/24 (провадження № 11-14сап24), ухваленій за наслідком перегляду рішення ВРП від 14 грудня 2023 року № 1321/0/15-23 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 16 червня 2021 року № 1373/3дп/15-21 про притягнення судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності». Також представник скаржника наголошує, що оскаржуваним рішенням його притягнуто до дисциплінарної відповідальності поза межами строків накладення дисциплінарного стягнення, а застосоване до нього дисциплінарне стягнення є непропорційним тяжкості дисциплінарного проступку, вчинення якого він не визнає.
3. Так, представник скаржника доводить, що ВРП, ігноруючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 13 червня 2024 року у справі № 990SCGC/2/24 (провадження № 11-14сап24), при повторному розгляді дисциплінарної справи вийшла за межі своїх повноважень, коли здійснила оцінку прийнятих скаржником судових рішень на предмет законності, обґрунтованості та вмотивованості в частині застосування заходу забезпечення кримінального провадження (арешту майна), що не належить до компетенції ВРП. У цьому контексті представник скаржника зазначає, що ВРП поза межами своїх повноважень, зокрема в частині оцінки клопотань слідчого, визнала наявними підстави для притягнення скаржника до дисциплінарної відповідальності за вчинення визначеного підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII дисциплінарного проступку при прийнятті як слідчим суддею ухвал про накладення арешту на майно та ухвали про скасування арешту майна без наведення достатніх мотивів прийняття цих рішень, однак не врахувала відсутність обов'язкової ознаки об'єктивної сторони означеного проступку - належності судового рішення до категорії рішень, якими вирішується спір по суті. В оскаржуваному рішенні, як стверджує представник скаржника, відсутні мотиви щодо того, яким чином та з яких підстав ВРП встановила, що процесуальні ухвали є рішеннями по суті спору, не зазначено, які конкретні аргументи суддя відхилив чи не врахував, яким чином суддя не перевірив та не врахував вимоги статей 171, 172 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), і не вказано при цьому, яким саме положенням КПК України не відповідали клопотання слідчого. А отже, оскаржуване рішення не містить мотивів здійснення належної кваліфікації шляхом співставлення ознак проступку з фактичними обставинами в розрізі вимог КПК України. При цьому висновки ВРП представник скаржника вважає взаємовиключними, оскільки спочатку ВРП зазначає, що накладення арешту не відповідало закону, однак також вважає, що і скасування арешту не відповідало закону, а тому незрозуміло, які саме дії скаржника, на думку ВРП, були протиправними, навіть якщо не враховувати того, що оцінка судового рішення виходить за межі повноважень ВРП. Крім того, представник скаржника зазначає, що в оскаржуваному рішенні ВРП не мотивувала висновок щодо умислу чи грубої недбалості у діях судді, і при цьому зауважує, що ухвали судді не були оскаржені в апеляційному порядку, а оцінка їх змісту виходить за межі повноважень ВРП.
4. Щодо пропорційності застосованого до скаржника дисциплінарного стягнення його представник зазначає, що в оскаржуваному рішенні ВРП не тільки не довела наявності у діях скаржника ознак складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а й не навела достатніх мотивів відповідності обраного щодо скаржника дисциплінарного стягнення із тяжкістю зазначеного дисциплінарного проступку. Так, представник скаржника вважає, що ВРП під час обрання виду дисциплінарного стягнення, яке підлягає застосуванню до скаржника, не врахувала особу судді, наявність у його діях умислу на вчинення дисциплінарного проступку, відсутність незнятих чи непогашених дисциплінарних стягнень, що, зважаючи на вимоги частини шостої статті 109 Закону № 1402-VIII, могло би бути єдиною обґрунтованою підставою для застосування до скаржника такого виду дисциплінарного стягнення. Водночас представник скаржника зауважує, що в аналогічних чи схожих ситуаціях ВРП застосовує більш м'які види дисциплінарного стягнення (від попередження до суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді), що, на переконання представника скаржника, свідчить про відмінне ставлення ВРП до скаржника та призначення йому покарання, неспівмірного із тяжкістю дисциплінарного проступку.
5. Скаржник також доводить, що події, які розглядались у цій дисциплінарній справі як дисциплінарний проступок, відбулися в січні 2020 року, а тому з урахуванням часу здійснення дисциплінарного провадження, перебування судді у відпустці та часу тимчасової непрацездатності судді строк притягнення до відповідальності закінчився ще у вересні 2023 року. При цьому, на переконання представника скаржника, ВРП не мала б посилатися на пункти 23-8, 23-9 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі -Закон № 1798-VIII), коли вирішувала питання щодо застосування строків накладення дисциплінарного стягнення, оскільки вказані норми не застосовні до обставин цієї дисциплінарної справи.
Із покликанням на статтю 49 і частину третю статті 52 Закону № 1798-VIII представник скаржника наполягає, що ВРП не переглядає рішення Дисциплінарної палати ВРП, а розглядає дисциплінарну справу повторно, і при цьому чинне законодавство не передбачає інституту «перегляду рішень Дисциплінарних палат ВРП». Тому представник скаржника переконаний, що висновок ВРП щодо відсутності підстав для вирішення питання про застосування строків притягнення судді до відповідальності не узгоджується з положеннями Закону № 1798-VIII та порушує приписи частини дев'ятої статті 109 Закону № 1402-VIII. У цьому контексті представник скаржника також зауважує, що під час повторного розгляду дисциплінарної справи ВРП здійснила нову кваліфікацію дисциплінарного проступку та застосувала нове дисциплінарне стягнення.
Позиція ВРП
6. 6 січня 2025 року до Великої Палати Верховного Суду надійшов відзив ВРП на скаргу, у якому представник ВРП просить відмовити у задоволенні скарги, оскільки вважає, що наведені у скарзі доводи не спростовують висновків ВРП, викладених в оскаржуваному рішенні.
7. На обґрунтування відзиву представник ВРП, зокрема, наполягає, що оскаржуване рішення містить посилання на підстави та мотиви щодо притягнення скаржника до дисциплінарної відповідальності.
8. На противагу доводам представника скаржника щодо порушення строку притягнення судді до дисциплінарної відповідальності представник ВРП зазначає, що накладення будь-якого із стягнень констатується на етапі ухвалення Дисциплінарною палатою рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, всі інші процедури є лише наслідком цього факту.
9. Щодо застосованого до скаржника дисциплінарного стягнення представник ВРП зазначає, що з огляду на характер допущених скаржником процесуальних порушень під час розгляду справи № 191/91/20, значний досвід роботи на посаді судді, який мав би сприяти судді уникати вказаних порушень, позитивну характеристику судді, відсутність дисциплінарних стягнень ВРП дійшла висновку, що застосоване до судді дисциплінарне стягнення є пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку та відповідає вимогам статті 109 Закону № 1402-VIII, статті 50
Закону № 1798-VIII.
Рух скарги
10. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 18 грудня 2024 року відкрила провадження за скаргою ОСОБА_1 та ухвалою від 23 січня 2025 року призначила справу до розгляду в судовому засіданні, про що повідомила учасників справи.
Обставини справи
11. Постановою від 5 вересня 2013 року № 449-VІІ Верховна Рада України обрала ОСОБА_1 суддею Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області безстроково.
12. 14 лютого 2020 року до ВРП за вхідним № П-1124/0/7-20 надійшла скарга ОСОБА_2 на дії судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 під час розгляду справи № 191/91/20 (провадження № 1-кс/191/12/20, № 1в/191/49/20, № 1-кс/191/59/20) за клопотанням слідчого про арешт майна.
У скарзі заявник вказував, що під час розгляду клопотання слідчого у межах кримінального провадження про арешт майна суддя Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 порушив норми процесуального законодавства, оскільки ухвалою від 13 січня 2020 року (з урахуванням ухвали цього судді від 22 січня 2020 року про виправлення описки) він як слідчий суддя наклав арешт на зерно кукурудзи вагою 1 134 621 кг, яке зберігається у приміщенні складу Товариства з обмеженою відповідальністю «Прометей сайлос» (далі - ТОВ «Прометей сайлос»). Водночас ухвалою від 31 січня 2020 року слідчий суддя ОСОБА_1 задовольнив клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпіас груп» (далі - ТОВ «Олімпіас груп»), скасував арешт, накладений ухвалою суду від 13 січня 2020 року (з урахуванням ухвали цього судді від 22 січня 2020 року про виправлення описки), та зобов'язав повернути зерно ТОВ «Олімпіас груп» (справа № 191/91/20, провадження № 1-кс/191/59/20). На думку заявника, такими діями суддя ОСОБА_1 фактично вирішив господарський спір. ОСОБА_2 зауважив, що ухвалою від 22 січня 2020 року про виправлення описки повністю виправлено резолютивну частину ухвали від 13 січня 2020 року про накладення арешту на зерно кукурудзи (справа № 191/91/20, провадження № 1в/191/49/20). Заявник у дисциплінарній скарзі стверджував, що суддя ОСОБА_1 не повідомляв його про судові засідання, призначені у вказаній справі, копії ухвал суду йому не надсилали, у зв'язку із чим він був позбавлений можливості реалізувати надані йому процесуальні права участі у судових засіданнях, подання доказів та участі у їх дослідженні. У зв'язку з викладеним ОСОБА_2 просив притягнути суддю Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, оскільки вважав, що в діях судді є ознаки дисциплінарних проступків, відповідальність за які передбачена підпунктами «а», «г» пункту 1, пунктами 2, 4, 11, 19 частини першої статі 106 Закону № 1402-VIII.
13. За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги ОСОБА_2 стосовно судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 член Третьої Дисциплінарної палати ВРП ОСОБА_6 склав висновок з пропозицією відкрити дисциплінарну справу щодо цього судді.
14. Третя Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 15 квітня 2020 року № 983/3дп/15-20 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 . За змістом цієї ухвали підставою для відкриття дисциплінарної справи слугували викладені у скарзі обставини, які можуть вказувати на наявність у діях судді ОСОБА_1 ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.
15. За результатами розгляду дисциплінарної справи рішенням від 16 червня 2021 року № 1373/3дп/15-21 Третя Дисциплінарна палата ВРП притягнула суддю Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосувала до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади судді.
16. За змістом цього рішення Третя Дисциплінарна палата ВРП, вирішуючи питання про притягнення або відмову в притягненні судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, виходила з того, що в його діях наявні склади дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.
17. Так, Третя Дисциплінарна палата ВРП установила, що 10 січня 2020 року до провадження слідчого судді ОСОБА_1 надійшло клопотання слідчого СВ Синельниківського ГУ НП в Дніпропетровській області Алексєєнка А. О. про арешт майна в межах кримінального провадження № 12019040390001817, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) 18 грудня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 Кримінального кодексу України (далі - КК України) (справа № 191/91/20, провадження № 1-кс/191/12/20).
Ухвалою слідчого судді ОСОБА_1 від 13 січня 2020 року клопотання задоволено, накладено арешт на зерно кукурудзи вагою 255 735 кг, яке зберігається у приміщенні складу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дон агро» (далі -ТОВ «Дон агро»).
За змістом цієї ухвали під час розгляду клопотання слідчий суддя встановив, що зерно кукурудзи вагою 255 735 кг, яке зберігається у приміщенні складу ТОВ «Дон агро», може мати значення речового доказу у кримінальному провадженні, а тому з метою забезпечення виконання завдань кримінального провадження щодо швидкого, повного та неупередженого розслідування, а також для забезпечення належного зберігання речових доказів стороною кримінального провадження суд вважає за необхідне клопотання слідчого задовольнити та накласти арешт на зазначене у клопотанні майно.
Ухвалою слідчого судді ОСОБА_1 від 22 січня 2020 року задоволено заяву слідчого Алексєєнка А. О. про виправлення описки, допущеної в ухвалі від 13 січня 2020 року. В абзаці четвертому сторінки 3, в абзаці четвертому сторінки 4 та у резолютивній частині ухвали замість помилково вказаного «кукурудзу, вагою 255 732 кг, яка зберігається у приміщенні складу ТОВ «Дон агро», за адресою: Кіровоградська область, м. Бобринець, вул. Промислова, 1» зазначено «кукурудзу, вагою 1 134 621 кг, яка зберігається у приміщенні складу ТОВ «Прометей сайлос», за адресою: Кіровоградська область, Добровеличківський район, м. Помічна».
Ухвалою слідчого судді ОСОБА_1 від 31 січня 2020 року клопотання представника ТОВ «Олімпіас груп» задоволено. Скасовано арешт, накладений ухвалою від 13 січня 2020 року (з урахуванням ухвали цього судді від 22 січня 2020 року про виправлення описки) на зерно кукурудзи вагою 1 134 621 кг. Зобов'язано відповідальну особу - ТОВ «Прометей сайлос» здійснити повернення цього зерна ТОВ «Олімпіас груп».
Як установлено з рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП, в ухвалі суду від 31 січня 2020 року вказано, що обґрунтування клопотання про скасування арешту за змістом аналогічне обґрунтуванню клопотання слідчого про арешт кукурудзи, за результатами розгляду якого постановлено ухвалу від 13 січня 2020 року.
18. Оцінюючи дії судді ОСОБА_1 , Третя Дисциплінарна палата ВРП виснувала, що в зазначеній вище ухвалі від 13 січня 2020 року викладено зміст клопотання слідчого про арешт зерна кукурудзи, зокрема наведено фактичні обставини кримінального правопорушення, встановлені органом досудового розслідування, та наведено посилання на статтю 170 КПК України, на підставі якої виникла необхідність у накладенні арешту на майно, однак слідчий суддя не врахував, що клопотання слідчого не містить належного обґрунтування необхідності застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт.
19. При цьому дисциплінарний орган зауважив, що слідчий суддя ОСОБА_1 в ухвалі зазначає, що зерно кукурудзи, про яке йдеться у клопотанні слідчого, може мати значення речового доказу у кримінальному провадженні, а тому з метою забезпечення виконання завдань кримінального провадження щодо швидкого, повного та неупередженого розслідування, а також для забезпечення належного зберігання речових доказів стороною кримінального провадження необхідно задовольнити клопотання слідчого про арешт зерна кукурудзи. Проте в ухвалі не зазначено, за результатами дослідження яких саме документів або інших матеріалів суддя дійшов такого висновку, не наведено належного обґрунтування правових підстав необхідності застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, а саме: чи зерно кукурудзи є предметом, доказом злочину, засобом або знаряддям його вчинення, чи набуте воно злочинним шляхом, чи є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину.
Як уважала Третя Дисциплінарна палата ВРП, слідчий суддя ОСОБА_1 також не врахував наявності ухвали слідчого судді ОСОБА_4 від 21 грудня 2019 року, постановленої в межах цього кримінального провадження (яка була чинною на час розгляду вказаного клопотання), про арешт коштів ФОП ОСОБА_2 у розмірі заподіяної ним ТОВ «Олімпіас груп» шкоди в сумі 9 163 244 грн - несплату ТОВ «Олімпіас груп» коштів за частину поставленого у листопаді - грудні 2019 року зерна кукурудзи.
20. Третя Дисциплінарна палата ВРП також зауважила, що ухвалою слідчого судді ОСОБА_1 від 22 січня 2020 року виправлено описки, допущені в ухвалі від 13 січня 2020 року про накладення арешту на зерно кукурудзи, в частині зазначення кількості цього зерна та його місцезнаходження. Допущення таких описок під час постановлення ухвали, зокрема в резолютивній частині, враховуючи наявність у клопотанні слідчого правильних даних щодо кількості та місця зберігання цієї сільськогосподарської продукції, на думку дисциплінарного органу ВРП, може свідчити про неналежне виконання суддею ОСОБА_1 своїх службових обов'язків.
21. Крім того, Третя Дисциплінарна палата ВРП зазначила, що зі змісту ухвали судді ОСОБА_1 від 31 січня 2020 року про скасування арешту зерна кукурудзи та повернення його ТОВ «Олімпіас груп» не вбачається, що ФОП ОСОБА_2 має статус підозрюваного та що ТОВ «Олімпіас груп» заявлено цивільний позов до ФОП ОСОБА_2 . За висновком дисциплінарного органу ВРП, задовольняючи клопотання представника ТОВ «Олімпіас груп» з метою часткової компенсації завданої матеріальної шкоди, суддя діяв усупереч закону, оскільки фактично вирішив цивільний позов без наявності доказів розміру цієї шкоди. Також Третя Дисциплінарна палата ВРП зауважила, що зазначені правовідносини між ФОП ОСОБА_2 і ТОВ «Олімпіас груп» підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства.
22. Третя Дисциплінарна палата ВРП також зазначила, що з ухвал судді ОСОБА_1 від 13 та 31 січня 2020 року не вбачається, які конкретні фактичні дані клопотань суддя перевірив. Текст ухвал слідчого судді повністю відтворює зміст клопотань слідчого та представника ТОВ «Олімпіас груп» без наведення належних мотивів прийняття їх аргументів щодо наявності підстав для арешту майна та його скасування.
Як зауважила Третя Дисциплінарна палата ВРП, у вказаних вище ухвалах суддя ОСОБА_1 не навів достатніх мотивів та підстав для постановлення таких ухвал.
23. За наслідками розгляду дисциплінарної справи Третя Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що суддя ОСОБА_1 допустив істотне порушення норм процесуального права щодо наведення належних мотивів прийняття аргументів слідчого про арешт майна та представника ТОВ «Олімпіас груп» про скасування арешту майна, вихід за межі повноважень слідчого судді при вирішенні питання про зобов'язання зберігача майна повернути зерно кукурудзи ТОВ «Олімпіас груп», що стало наслідком виконання без відома ФОП ОСОБА_2 неправомірної ухвали слідчого судді від 31 січня 2020 року та вивезення зерна кукурудзи ТОВ «Олімпіас груп». Такі дії, на переконання Дисциплінарної палати, суддя вчинив внаслідок неналежного ставлення до виконання обов'язків слідчого судді (груба недбалість). Допущені суддею ОСОБА_1 грубі порушення норм процесуального права і зміст постановлених ним як слідчим суддею ухвал від 13 та 31 січня 2020 року в цій справі викликають у стороннього спостерігача сумніви щодо об'єктивності судді, а тому не сприяють посиленню переконаності громадськості в доброчесності та неупередженості суду. Тобто наведені вище дії судді ОСОБА_1 , на переконання дисциплінарного органу, підривають авторитет правосуддя в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.
24. У підсумку Третя Дисциплінарна палата ВРП виснувала, що дії судді ОСОБА_1 містять склад дисциплінарних проступків, наслідком яких може бути притягнення до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття аргументів сторін щодо суті спору; допущення поведінки, що підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).
25. Визначаючи вид дисциплінарного стягнення, який має бути застосований до судді ОСОБА_1 , Третя Дисциплінарна палата ВРП урахувала його позитивну характеристику судді, те, що він раніше не притягувався до дисциплінарної відповідальності, і поряд із цим те, що допущені суддею порушення, які розцінюються як істотний дисциплінарний проступок, несумісний зі статусом судді, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя. За наведених обставин пом'якшення виду стягнення, яке підлягає застосуванню до судді, Третя Дисциплінарна палата ВРП вважала невиправданим.
26. Не погодившись із рішенням Третьої Дисциплінарної палати від 16 червня 2021 року № 1373/3дп/15-21, суддя ОСОБА_1 звернувся до ВРП зі скаргою на це рішення, яка надійшла до ВРП 25 червня 2021 року.
27. 14 грудня 2023 року за результатами розгляду цієї скарги ВРП ухвалила рішення
№ 1321/0/15-23 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 16 червня 2021 року № 1373/3дп/15-21 про притягнення судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».
За змістом цього рішення ВРП з підстав, викладених у самому рішенні, погодилася з висновками своєї Третьої Дисциплінарної палати щодо наявності у діях судді ОСОБА_1 складів дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття аргументів сторін щодо суті спору; допущення поведінки, що підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).
З урахуванням установлених Третьою Дисциплінарною палатою обставин ВРП дійшла висновку про те, що застосування до судді ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади є правильним та пропорційним вчиненим дисциплінарним проступкам і відповідає вимогам статті 109 Закону № 1402-VIII, статті 50 Закону № 1798-VIII.
28. Не погодившись з рішенням ВРП від 14 грудня 2023 року № 1321/0/15-23, суддя ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на нього.
29. За результатами розгляду цієї скарги Велика Палата Верховного Суду постановою від 13 червня 2024 року у справі № 990SCGC/2/24 (провадження № 11-14сап24) скасувала рішення ВРП від 14 грудня 2023 року № 1321/0/15-23 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати від 16 червня 2021 року № 1373/3дп/15-21 про притягнення суддів Синельниківського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_4 , ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності судді ОСОБА_1 .
Ухвалюючи таке судове рішення, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що порушення норм процесуального права як сукупності норм, які регламентують порядок реалізації норм матеріального права, може полягати у діях чи бездіяльності судді, що суперечить установленому законом процесу здійснення судочинства, його основним завданням та засадам.
У цьому контексті Велика Палата Верховного Суду наголосила, що відповідно до статті 131 Конституції України, Закону № 1798-VIII ВРП є дисциплінарним органом, який перевіряє наявність складу дисциплінарного проступку, передбаченого статтею 106 Закону № 1402-VIII, а не органом, що здійснює судочинство, тому ВРП не наділена повноваженнями оцінювати законність судового рішення, перевіряти його правовий зміст. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.
Велика Палата Верховного Суду критично оцінила наведені в оскаржуваному в тій справі рішенні висновки ВРП у частині, що «слідчим суддею не враховано, що клопотання слідчого не містить належного обґрунтування необхідності застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт», наголосивши, що оцінка обґрунтованості процесуальних звернень належить до виключної компетенції суду як органу, який здійснює правосуддя, такі висновки виходять за межі повноважень дисциплінарного органу при здійсненні дисциплінарного провадження щодо судді, оскільки є власною оцінкою ВРП та її дисциплінарною палатою процесуального клопотання слідчого.
Тож Велика Палата Верховного Суду не погодилася з тим, що дії судді ОСОБА_1 при постановленні ухвали від 13 січня 2020 року у справі № 191/91/20 (провадження
№ 1-кс/191/12/20) містять ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, зазначивши, що з аналізу фактичних обставин, які покладено в основу оскаржуваного в тій справі рішення ВРП, воно не містило належного обґрунтування обставин, які підтверджують наявність грубої недбалості судді під час вирішення клопотання про накладення арешту.
У цьому контексті Велика Палата Верховного Суду наголосила, що в межах розглядуваної справи не ставила собі за мету оцінити законність і обґрунтованість ухвали слідчого судді ОСОБА_1 від 13 січня 2020 року, оскільки це не є повноваженнями суду в межах розгляду скарги судді на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати за наслідками розгляду дисциплінарної справи. Водночас підкреслила, що здійснила оцінку дій судді на предмет допущення / недопущення ним грубого порушення закону виключно з метою встановлення наявності / відсутності вчинення суддею дисциплінарного проступку.
Оцінюючи обґрунтованість висновків оскаржуваного в тій справі рішення ВРП у частині щодо обставин постановлення скаржником ухвали від 31 січня 2020 року про скасування арешту майна, Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками ВРП та її Дисциплінарної палати про те, що суддя ОСОБА_1 при постановленні цієї ухвали вийшов за межі повноважень слідчого судді при вирішенні питання про зобов'язання зберігача майна повернути зерно кукурудзи ТОВ «Олімпіас груп». Водночас не погодилася з мотивами ВРП про те, що «наслідком стало виконання без відома ФОП ОСОБА_2 неправомірної ухвали слідчого судді від 31 січня 2020 року», наголосивши, що висновки про правомірність чи неправомірність судового рішення можуть бути зроблені виключно в процесуальному порядку судом апеляційної чи касаційної інстанції, а не дисциплінарним органом.
У підсумку щодо цього питання Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновком ВРП про те, що такі дії, як порушення норм процесуального права, які полягали у виході за межі повноважень слідчого судді та ненаведення відповідних мотивів та процесуальних підстав такого виходу, вчинені суддею ОСОБА_1 унаслідок неналежного ставлення до виконання обов'язків слідчого судді.
Водночас Велика Палата Верховного Суду не погодилася з висновками ВРП щодо наявності у діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, зазначивши, що ВРП безпідставно ототожнила порушення суддею процесуальних норм під час ухвалення судового рішення з поведінкою, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, та безпідставно кваліфікувала дії судді за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.
У підсумку Велика Палата Верховного Суду виходячи з правової кваліфікації дій судді ОСОБА_1 за сукупністю дисциплінарних проступків погодилася з висновками ВРП та її Дисциплінарної палати лише в частині, а саме щодо наявності в діях судді ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 статті 106 Закону № 1402-VIII (у тій частині, що суддя ОСОБА_1 при постановленні ухвали від 31 січня 2020 року про скасування арешту майна вийшов за межі повноважень слідчого судді при вирішенні питання про зобов'язання зберігача майна повернути зерно кукурудзи ТОВ «Олімпіас груп» та не навів відповідних мотивів та процесуальних підстав такого виходу), та не погодилася з висновком про можливість кваліфікувати дії судді ОСОБА_1 при постановленні ним як слідчим суддею процесуальних ухвал за ознаками дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої цієї статті.
Відтак Велика Палата Верховного Суду визнала рішення ВРП від 14 грудня 2023 року
№ 1321/0/15-23 невмотивованим, а тому скасувала його на підставі пункту 4 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII.
30. 8 липня 2024 року за вхідним № 9307/0/8-24 до ВРП надійшла копія постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2024 року в справі № 990SCGC/2/24 (провадження № 11-14сап24).
31. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами ВРП від 12 липня 2024 року матеріали цієї дисциплінарної справи було передано для перевірки доповідачу - члену Ради ОСОБА_5 для підготовки справи до розгляду.
32. За результатами повторного розгляду скарги судді ОСОБА_1 на рішення Третьої Дисциплінарної палати від 16 червня 2021 року № 1373/3дп/15-21 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності ВРП ухвалила оскаржуване рішення, яким скасувала вказане рішення дисциплінарного органу частково, ухваливши нове рішення, притягнувши суддю ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності з мотивів, наведених у цьому рішенні, та застосувавши до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про тимчасове, строком на два місяці, відсторонення від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов'язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації з питань, що стосуються діяльності слідчого судді, та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Обставини, установлені ВРП під час повторного розгляду скарги судді ОСОБА_1 на рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 16 червня 2021 року № 1373/3дп/15-21 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, та висновки ВРП за наслідками розгляду цієї скарги
33. За змістом оскаржуваного рішення, ВРП установила, що 10 січня 2020 року до провадження слідчого судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 надійшло клопотання слідчого СВ Синельниківського ГУ НП в Дніпропетровській області Алексєєнка А. О. про арешт майна в межах кримінального провадження № 12019040390001817, відомості про які внесено до ЄРДР 18 грудня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 КК України.
34. 13 січня 2020 року слідчий суддя Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 ухвалою задовольнив вказане клопотання та наклав арешт на зерно кукурудзи вагою 255 732 кг, що зберігається в приміщенні складу ТОВ «Дон агро» за адресою: Кіровоградська обл., м. Бобринець, вул. Промислова, 1, у кримінальному провадженні № 12019040390001817, відомості про які внесено до ЄРДР 18 грудня 2019 року.
В ухвалі від 13 січня 2020 року зазначено, що під час розгляду клопотання слідчий суддя встановив, що зерно кукурудзи вагою 255 732 кг, яке зберігається у приміщенні складу ТОВ «Дон агро», може бути речовим доказом у кримінальному провадженні, тому з метою забезпечення виконання завдань кримінального провадження щодо швидкого, повного та неупередженого розслідування, а також для забезпечення належного зберігання речових доказів стороною кримінального провадження суд вважає за необхідне клопотання слідчого задовольнити та накласти арешт на зазначене у клопотанні майно.
За змістом клопотання слідчого СВ Синельниківського ГУ НП в Дніпропетровській області Алексєєнка А. О., до Синельниківського ВП надійшла заява представника ТОВ «Олімпіас груп» про те, що із середини листопада до 16 грудня 2019 року невстановлена особа шляхом зловживання довірою заволоділа майном, яке належить ТОВ «Олімпіас груп», чим спричинила цьому товариству матеріальний збиток.
18 грудня 2019 року за цим фактом внесені відомості до ЄРДР за № 12019040390001817 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 КК України, та розпочато досудове розслідування.
18 грудня 2019 року допитаний як представник потерпілого Голиков В. Ю. повідомив, що є представником ТОВ «Олімпіас груп» за довіреністю. 4 жовтня 2019 року ТОВ «Олімпіас груп» уклало договір поставки сільськогосподарської продукції № 04/10-19 з ФОП ОСОБА_2 , на виконання якого ТОВ «Олімпіас груп» у жовтні та листопаді 2019 року поставило ФОП ОСОБА_2 сільськогосподарську продукцію (кукурудзу) у кількості 4588,7 т (фізична вага) загальною вартістю понад 15 млн гривень. Кількість кукурудзи в кожній окремій партії та ціна однієї тонни кукурудзи погоджувались з ФОП ОСОБА_2 як з покупцем за договором поставки шляхом підписання відповідних податкових накладних та підтверджувались здійсненням оплати за поставлену продукцію у жовтні 2019 року. Починаючи із середини листопада ФОП ОСОБА_2 припинив перерахування коштів за поставлену сільськогосподарську продукцію, у зв'язку із чим станом на грудень 2019 року заборгованість за поставлену сільськогосподарську продукцію становить понад 9 млн гривень.
Опитаний у межах кримінального провадження ОСОБА_2 пояснив, що станом на 27 грудня 2019 року не проведено розрахунку відповідно до договору поставки сільськогосподарської продукції від 4 жовтня 2019 року № 04/10-19, укладеного між ФОП ОСОБА_2 і ТОВ «Олімпіас груп».
Під час досудового розслідування отримано копії договору № 52/Ш складського зберігання від 25 жовтня 2019 року, який укладено між ТОВ «Дон агро» та ФОП ОСОБА_2 , та договору № 185/П складського зберігання від 31 жовтня 2019 року, укладеного між ТОВ «Прометей сайлос» та ФОП ОСОБА_2 . Відповідно до цих договорів ФОП ОСОБА_2 передав на зберігання ТОВ «Дон агро» за адресою: Кіровоградська обл., м. Бобринець, вул. Промислова, 1 та ТОВ «Прометей сайлос» за адресою: Кіровоградська обл., Добровеличківський р-н, м. Помічна, вул. Гагаріна, 54 зерно кукурудзи, отримане ФОП ОСОБА_2 відповідно до договору поставки сільськогосподарської продукції від 4 жовтня 2019 року № 04/10-19.
Слідчий СВ Синельниківського ГУ НП в Дніпропетровській області Алексєєнко А. О. зазначив, що з огляду на викладене вище виникла необхідність у накладенні арешту на вказане майно, а саме зерно кукурудзи вагою 1 134 621 кг, що зберігається у приміщенні складу ТОВ «Прометей сайлос» за адресою: Кіровоградська обл., Добровеличківський р-н, м. Помічна, вул. Гагаріна, 54.
Підставами, у зв'язку з якими потрібно здійснювати арешт указаного майна, є забезпечення належного зберігання речових доказів стосовно кримінального провадження та фактичне позбавлення осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про його арешт або повернення.
Слідчий СВ Синельниківського ГУ НП в Дніпропетровській області Алексєєнко А. О. також зазначив, що з метою забезпечення виконання завдань кримінального провадження щодо швидкого, повного та неупередженого розслідування виникає необхідність у накладенні арешту на зазначене майно на підставі статті 170 КПК України.
Слідчий СВ Синельниківського ГУ НП в Дніпропетровській області Алексєєнко А. О. просив задовольнити клопотання та накласти арешт на зерно кукурудзи вагою 1 134 621 кг, яке зберігається у приміщенні складу ТОВ «Прометей сайлос» за адресою: Кіровоградська обл., Добровеличківський р-н, м. Помічна, вул. Гагаріна, 54, у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 18 грудня 2019 року за № 12019040390001817.
35. Ухвалою від 22 січня 2020 року слідчий суддя ОСОБА_1 задовольнив заяву слідчого Алексєєнка А. О. про виправлення описки, допущеної в ухвалі від 13 січня 2020 року. В абзаці четвертому на сторінці 3, в абзаці четвертому на сторінці 4 та в резолютивній частині ухвали замість помилково вказаного «кукурудзу, вагою 255732 кг, яка зберігається у приміщенні складу ТОВ «Дон агро», за адресою: Кіровоградська область, м. Бобринець, вул. Промислова, 1» зазначено: «кукурудзу, вагою 1134621 кг, яка зберігається у приміщенні складу ТОВ «Прометей сайлос», за адресою: Кіровоградська область, Добровеличківський район, м. Помічна».
36. Ухвалою від 31 січня 2020 року слідчий суддя ОСОБА_1 задовольнив клопотання представника ТОВ «Олімпіас груп». Скасував арешт, накладений ухвалою від 13 січня 2020 року (з урахуванням ухвали від 22 січня 2020 року про виправлення описки) на зерно кукурудзи вагою 1 134 621 кг, яке ФОП ОСОБА_2 передав на зберігання ТОВ «Прометей сайлос» згідно з договором складського зберігання від 31 жовтня 2019 року № 185/П та яке знаходиться на зберіганні в приміщенні складу ТОВ «Прометей сайлос» за адресою: Кіровоградська обл., м. Помічна, вул. Гагаріна, 54 і на праві власності належить ТОВ «Олімпіас груп». Зобов'язано відповідальну особу - ТОВ «Прометей сайлос» здійснити повернення цього зерна ТОВ «Олімпіас груп» шляхом його відвантаження на надані транспортні засоби.
Як установлено з рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП, в ухвалі від 31 січня 2020 року вказано, що обґрунтування клопотання про скасування арешту аналогічне обґрунтуванню клопотання слідчого про арешт кукурудзи, за результатами розгляду якого постановлено ухвалу від 13 січня 2020 року.
Скасовуючи арешт, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання представника ТОВ «Олімпіас груп» підлягає задоволенню з метою забезпечення права власності товариства та часткової компенсації завданої матеріальної шкоди.
37. Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 19 лютого 2020 року прийняв відмову від апеляційної скарги адвоката Кошкіної О. В., яка діє в інтересах ФОП ОСОБА_2 , на ухвалу слідчого судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2020 року, апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою закрив.
38. Відповідно до характеристики, затвердженої зборами суддів Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області, суддя ОСОБА_1 з 3 березня 2016 року обраний на адміністративну посаду голови суду; розглядає всі категорії справ, є слідчим суддею. Під час роботи суддею зарекомендував себе грамотним, досвідченим спеціалістом у галузі права. До виконання обов'язків ставиться відповідально, систематично працює над підвищенням ділової та професійної кваліфікації, вивчає нове законодавство та судову практику. Доброзичливий, ввічливий, із громадянами та колегами поводиться тактовно, користується авторитетом серед колег та працівників суду. Суддя ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності не притягувався.
39. За змістом оскаржуваного рішення, перевіривши доводи скарги судді ОСОБА_1 , суть рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 16 червня 2021 року № 1373/3дп/15-21, дослідивши матеріали дисциплінарного провадження, ВРП констатувала відсутність у діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ.
40. Разом з цим ВРП виснувала, що суддя ОСОБА_1, постановляючи ухвалу від 31 січня 2020 року про скасування арешту майна, вийшов за межі повноважень слідчого судді під час вирішення питання про зобов'язання зберігача майна повернути зерно кукурудзи ТОВ «Олімпіас груп».
41. У цьому контексті ВРП зауважила, що ТОВ «Олімпіас груп» не зверталося із цивільним позовом до ФОП ОСОБА_2 про відшкодування шкоди. А тому ВРП дійшла висновку, що суддя ОСОБА_1, задовольняючи клопотання представника ТОВ «Олімпіас груп» з метою часткової компенсації завданої матеріальної шкоди, діяв всупереч вимогам закону.
42. За висновком ВРП, такі дії, як порушення норм процесуального права, які полягали у виході за межі повноважень слідчого судді та ненаведенні відповідних мотивів та процесуальних підстав такого виходу, вчинені суддею ОСОБА_1 унаслідок неналежного ставлення до виконання обов'язків слідчого судді.
43. ВРП також виснувала, що посилання судді на те, що зерно кукурудзи може мати значення речового доказу у кримінальному провадженні, не є достатнім обґрунтуванням необхідності застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт. Водночас ВРП зауважила, що ухвала також не містить посилання на будь-які матеріали або документи, на підставі яких суддя ухвалив таке рішення.
44. Крім того, ВРП наголосила, що слідчий суддя ОСОБА_1 під час розгляду вказаних клопотань не перевірив та не врахував їх невідповідність вимогам статей 171, 172 КПК України, що є порушенням норм чинного процесуального закону.
45. З огляду на викладене ВРП дійшла висновку про наявність у діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ.
46. Вирішуючи питання щодо дотримання строків застосування дисциплінарного стягнення до судді ОСОБА_1 , ВРП виходила з того, що тлумачення частини одинадцятої статті 109
Закону № 1402-VІІІ у взаємозв'язку зі статтею 42 Закону № 1798-VIII дає підстави для висновку, що термін «час здійснення відповідного дисциплінарного провадження» - це часовий проміжок, який розпочинається з дня отримання органом, уповноваженим здійснювати дисциплінарне провадження щодо суддів, дисциплінарної скарги та закінчується у день ухвалення рішення у відповідному дисциплінарному провадженні.
47. У цьому аспекті ВРП зауважила, що Третя Дисциплінарна палата ВРП ухвалила рішення про застосування до судді ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення 16 червня 2021 року, тобто в межах строку накладення дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 109 Закону № 1402-VІІІ.
48. ВРП також наголосила, що накладення будь-якого із стягнень констатується на етапі ухвалення Дисциплінарною палатою рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, всі інші процедури є лише наслідком цього факту. У процедурі перегляду рішень Дисциплінарних палат ВРП фактично виступає як суд апеляційної інстанції, що переглядає рішення Дисциплінарної палати на предмет його обґрунтованості, вмотивованості, відповідності встановленим під час дисциплінарного провадження обставинам, пропорційності застосованого до судді стягнення з урахуванням характеру дисциплінарного проступку, його наслідків, особи судді, ступеня його вини, наявності інших дисциплінарних стягнень, інших обставин, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
49. З огляду на викладене ВРП визнала відсутніми підстави для скасування оскаржуваного рішення та закриття дисциплінарного провадження через закінчення строків застосування дисциплінарного стягнення стосовно судді.
50. Вирішуючи питання щодо виду дисциплінарного стягнення, яке слід застосувати до судді ОСОБА_1 , ВРП виходила з того, що застосування принципу пропорційності як елементу загального правового принципу верховенства права є необхідною частиною обґрунтування рішень дисциплінарних органів ВРП про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності та під час обрання до них того чи іншого виду дисциплінарного стягнення.
51. Враховуючи характер допущених суддею ОСОБА_1 процесуальних порушень під час розгляду справи № 191/91/20 (провадження № 1-кс/191/12/20, № 1в/191/49/20, № 1-кс/191/59/20), значний досвід роботи на посаді судді, який мав би сприяти судді уникати вказаних порушень, позитивну характеристику судді, відсутність дисциплінарних стягнень, ВРП дійшла висновку, що застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді подання про тимчасове протягом двох місяців відсторонення від здійснення правосуддя - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов'язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді є пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку та відповідає вимогам статті 109
Закону № 1402-VІІІ.
52. Дослідивши наведені в скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши матеріали дисциплінарної справи, заслухавши суддю-доповідача у справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про задоволення скарги судді ОСОБА_1 з таких мотивів.
Щодо меж перегляду оскаржуваного рішення ВРП
53. На підставі частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
54. Частини перша та друга статті 55 Конституції України гарантують, що права і свободи громадян захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
55. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
56. Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
57. На підставі частини першої статті 131 Конституції України в Україні діє ВРП, яка здійснює повноваження, визначені цією Конституцією та законами України, серед іншого, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.
58. Відповідно до закону в системі правосуддя утворюються органи та установи для забезпечення добору суддів, прокурорів, їх професійної підготовки, оцінювання, розгляду справ щодо їх дисциплінарної відповідальності, фінансового та організаційного забезпечення судів (частина десята статті 131 Конституції України).
59. Статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП визначає
Закон № 1798-VIII.
60. Так, частиною першою статті 1 Закону № 1798-VIII установлено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
61. Згідно із частиною другою статті 26 Закону № 1798-VIII для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів ВРП утворює дисциплінарні палати з числа членів ВРП.
62. Відповідно до частини другої статті 50 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.
63. Порядок розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді встановлено статтею 51 цього Закону, за приписами частин першої та третьої якої право оскаржити таке рішення до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення. Скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до ВРП.
64. Згідно із частиною сьомою статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та частиною другою статті 52 Закону № 1798-VIII на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду. Така скарга розглядається за правилами касаційного провадження, встановленими цим Кодексом. При цьому право на оскарження до суду рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, має суддя, щодо якого було ухвалено відповідне рішення, та скаржник, якщо рішення ВРП ухвалене за його скаргою.
65. Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства належить забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
66. У пункті 123 рішення від 9 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» ЄСПЛ зазначив, що згідно з його практикою навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов'язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у зазначеному вище органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції» (див. пункт 29 рішення від 10 лютого 1983 року у справі «Альбер і Ле Конт проти Бельгії» та пункт 42 рішення від 14 листопада 2006 року у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства», заява № 60860/00). У межах скарги за статтею 6 Конвенції, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі чинники, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, в який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (див. пункти 44-47 рішення від 22 листопада 1995 року у справі «Брайян проти Сполученого Королівства» та пункт 43 згаданого рішення у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства»).
67. На підставі викладеного Велика Палата Верховного Суду зазначає, що ВРП у дисциплінарному провадженні є квазісудом, оскільки здійснює розгляд скарги на рішення дисциплінарного органу про притягнення / відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді та приймає рішення на підставі балансу поданих доказів.
68. Водночас у цій категорії справ Велика Палата Верховного Суду забезпечує гарантії, передбачені частинами першою і другою статті 55 Конституції України та пунктом 1 статті 6 Конвенції, як визначений статтею 266 КАС України судовий орган, який має повну юрисдикцію щодо розгляду скарг на рішення ВРП, зокрема на її рішення, ухвалені за результатом розгляду скарг на рішення її дисциплінарних палат про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності.
69. При цьому розгляд таких скарг Велика Палата Верховного Суду здійснює за правилами касаційного провадження, встановленими КАС України.
70. Так, частиною першою статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
71. Згідно із частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
72. За такого правового регулювання об'єктом дослідження Великої Палати Верховного Суду в цій категорії справ є виключно питання застосування права.
73. Водночас, ураховуючи висновки ЄСПЛ та положення Конвенції, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне повно та всебічно перевірити оскаржуване рішення, у тому числі на предмет його відповідності вимогам статті 52 Закону № 1798-VIII.
Стосовно підстав перегляду рішення ВРП
74. Частиною першою статті 52 Закону № 1798-VIII визначено вичерпний перелік підстав оскарження та скасування рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, а саме:
1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;
3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону;
4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
75. Частиною другою статті 131 Конституції України, якій кореспондує частина перша статті 5 Закону № 1798-VIII, визначено, що ВРП складається з двадцяти одного члена, з яких десятьох - обирає з'їзд суддів України з числа суддів чи суддів у відставці, двох - призначає Президент України, двох - обирає Верховна Рада України, двох - обирає з'їзд адвокатів України, двох - обирає всеукраїнська конференція прокурорів, двох - обирає з'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ.
76. За правилами статті 18 Закону № 1798-VIII ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п'ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги.
77. Частиною першою статті 26 Закону № 1798-VIII визначено, що ВРП діє у пленарному складі, якщо інше не встановлено цим Законом.
78. За змістом частини другої статті 30 Закону № 1798-VIII засідання ВРП у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.
79. Відповідно до частини першої статті 34 Закону № 1798-VIII рішення ВРП ухвалюється більшістю членів ВРП, які беруть участь у засіданні ВРП, якщо інше не визначено цим Законом.
80. У своїй скарзі ОСОБА_1 не ставить питання про незаконність оскаржуваного рішення з підстав, визначених пунктами 1-3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIIІ.
81. З матеріалів справи встановлено, що у засіданні ВРП, яке відбулось 7 листопада 2024 року та у якому Рада ухвалила оскаржуване рішення, взяли участь14 членів Ради, з яких 11 за результатами голосування проголосували за прийняття оскаржуваного рішення, 3 проти. Згідно з ксерокопією рішення воно підписане всіма членами ВРП, які брали участь у його ухваленні.
82. Також встановлено, що суддя ОСОБА_1 та його представник - адвокат Кравець Р. Ю. 7 листопада 2024 року взяли участь у засіданні ВРП з розгляду скарги судді на рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 16 червня 2021 року № 1373/3дп/15-21 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
83. Отже, Велика Палата Верховного Суду не встановила обставин чи підстав, які б указували на те, що рішення прийнято неповноважним складом ВРП; його не підписав хтось зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні; суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП.
84. Відтак Велика Палата Верховного Суду висновує, що немає визначених пунктами 1-3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII підстав для скасування оскаржуваного рішення ВРП.
85. У справах про оскарження рішення ВРП з підстави, визначеної пунктом 4 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIIІ, такий акт має оцінюватися, зокрема, в аспекті його обґрунтованості, безсторонності, розсудливості, своєчасності і пропорційності. Обов'язковим критерієм обґрунтованості рішення за наслідками дисциплінарного провадження є врахування всіх обставин, що є визначальними для вирішення питання про наявність чи відсутність у діях судді ознак дисциплінарного проступку.
86. Згідно із частиною першою статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
87. Відповідно до положень статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ.
88. ЄСПЛ у рішенні від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» (Kraska v. Switzerland) визначив, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
89. Можливість оскаржити по суті рішення ВРП щодо притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є важливим запобіжником суддівської незалежності та незалежності судової системи загалом.
90. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду має розглянути доводи скаржника, ретельно дослідивши дотримання ВРП при прийнятті оскаржуваного рішення положень пункту 4 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII, тобто наявність обґрунтованих посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
91. Предметом розгляду оскаржуваного рішення ВРП було рішення її Дисциплінарної палати від 16 червня 2021 року № 1373/3дп/15-21 про притягнення судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
92. В оскаржуваному рішенні визначеною законом підставою притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності вказано підпункт «б» пункту 1 частини першої статті 106
Закону № 1402-VIII (незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору).
93. Так, за наслідком повторного розгляду скарги судді ОСОБА_1 на рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 16 червня 2021 року № 1373/3дп/15-21 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, дослідивши встановлені під час перевірки скарги обставини, описані вище у цій постанові, ВРП виснувала, що під час розгляду клопотання слідчого СВ Синельниківського ГУ НП в Дніпропетровській області Алексєєнка А. О. про арешт майна в межах кримінального провадження № 12019040390001817, відомості про яке внесено до ЄРДР 18 грудня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 КК України, а також клопотання представника ТОВ «Олімпіас груп» про скасування арешту слідчий суддя ОСОБА_1 не перевірив та не врахував їх невідповідність вимогам статей 171, 172 КПК України, що є порушенням норм чинного процесуального закону.
94. Оцінюючи оскаржуване рішення в аспекті наявності у ньому посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що визначальним критерієм правомірності цього рішення є встановлення дисциплінарним органом обставин, що свідчать про наявність у діях судді ознак дисциплінарного проступку.
95. Так, пунктом 1 частини сьомої статті 56 Закону № 1402-VIII визначено, що суддя зобов'язаний, зокрема, справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
96. При цьому, як уже зазначала Велика Палата Верховного Суду, зокрема, в постанові від 13 червня 2024 року у справі № 990SCGC/2/24 (провадження № 11-14сап24), за змістом положень Закону № 1402-VІІІ дисциплінарний орган та ВРП як орган, який виконує функцію апеляційної інстанції щодо перегляду рішень дисциплінарних палат ВРП, зобов'язані у своїх рішення зазначати, склад якого дисциплінарного проступку встановлено у діях судді.
97. Згідно з підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження за умисне або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.
98. Установлення зазначеної підстави не передбачає оцінки ВРП та її дисциплінарними органами в цілому судового рішення, а охоплює лише один із його невід'ємних елементів - наявність у судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін.
99. Водночас обов'язковою умовою для встановлення у діях судді ознак вказаного дисциплінарного проступку є встановлення обставин, які доводять, що таке порушення норм процесуального права суддя вчинив умисно або внаслідок недбалості.
100. Стаття 2 КПК України (тут і далі - у редакції, чинній станом на час виникнення спірних обставин у дисциплінарній справі) визначає, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
101. Згідно із частиною першою статті 5 та частиною третьою статті 26 КПК України процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
102. Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження (пункт 7 частини другої статті 131 КПК України).
103. При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно зі статтями 94, 132, 173 КПК України повинен урахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
104. Відповідні дані мають міститися і в клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції будь-яке обмеження права власності повинне здійснюватися відповідно до закону, а отже, суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
105. Так, відповідно до частини третьої статті 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
106. Згідно із частиною першою статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
107. Частиною другою статті 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
108. За правилами частини третьої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
109. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів (частина десята статті 170 КПК України).
110. Відповідно до частини першої статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
111. Відповідно до частин першої та другої статті 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
112. Як можна зрозуміти зі змісту оскаржуваного рішення, приймаючи його, ВРП виходила з того, що посилання судді на те, що зерно кукурудзи може мати значення речового доказу у кримінальному провадженні, не є достатнім обґрунтуванням необхідності застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт. Ухвала також не містить посилання на будь-які матеріали або документи, на підставі яких суддя ухвалив таке рішення. Отже, ВРП вважала наявним у діях судді при постановленні ухвали склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.
113. Згідно із частинами першою, третьою та четвертою статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
114. Ухвала Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області під головуванням судді ОСОБА_1 від 13 січня 2020 року вмотивована тим, що під час розгляду клопотання слідчий суддя встановив, що зерно кукурудзи може мати значення речового доказу у кримінальному провадженні, а тому з метою забезпечення виконання завдань кримінального провадження щодо швидкого, повного та неупередженого розслідування, а також для забезпечення належного зберігання речових доказів стороною кримінального провадження суд вважав за потрібне клопотання слідчого задовольнити та накласти арешт на зазначене у клопотанні майно.
115. Велика Палата Верховного Суду вже зазначала у постанові від 23 вересня 2021 року провадження № 11-90сап21, що процесуальна вимога вмотивованості рішення по суті є проявом самої природи рішення як акта, що містить відповіді на правові питання, які виникли у справі, та визначає дії, які мають бути здійснені у зв'язку зі встановленими фактичними обставинами. Оскільки кожне рішення приймається саме у зв'язку з певними фактичними обставинами, уся попередня перед прийняттям рішення процесуальна діяльність і полягає, зрештою, у збиранні, перевірці й оцінці тих фактичних даних - доказів, на підставі яких приймаються певні рішення і які власне й обґрунтовують його. В основі кожного судового рішення повинні лежати встановлені у справі фактичні обставини, що свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість прийняття цього рішення.
Вмотивованість посилює обґрунтованість судового рішення, надає йому внутрішню і зовнішню переконливість, полегшує розуміння учасниками судового провадження суті прийнятого судом рішення і тим самим забезпечує реальне здійснення їх права на захист проти неправомірних судових рішень.
Обґрунтованість ухвали слідчого судді про арешт тимчасово вилученого майна повинна бути в межах, які не розкривають таємницю досудового розслідування. Зокрема, в ній повинні бути наведені аргументи, що переконали суддю у задоволенні чи відхиленні такого клопотання.
116. У цьому ж контексті у постанові від 13 червня 2024 року в справі № 990SCGC/2/24 (провадження № 11-14сап24) Велика Палата Верховного Суду наголошувала, що відповідно до статті 131 Конституції України, Закону № 1798-VIII ВРП є дисциплінарним органом, який перевіряє наявність складу дисциплінарного проступку, передбаченого статтею 106 Закону № 1402-VIII, а не органом, що здійснює судочинство, тому ВРП не наділена повноваженнями оцінювати законність судового рішення, перевіряти його правовий зміст. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.
117. При цьому Велика Палата Верховного Суду покликалася на Декларацію щодо принципів незалежності судової влади, прийняту 14 жовтня 2015 року Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи (о. Бріюні, Хорватія), у якій закріплено принципи, що встановлюють стандарти незалежності судової влади як однієї з трьох гілок державної влади, згідно з якими жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону. Орган, що здійснює дисциплінарне провадження щодо судді, не вповноважений перевіряти законність судового рішення, а зобов'язаний перевірити дії судді під час ухвалення такого рішення в частині наявності порушень, які є підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.
118. Відповідно до пункту 66 Рекомендації СМ/Rес (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність ефективність та обов'язки тлумачення закону, яке здійснюють судді для вирішення справи, не повинне бути приводом для дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості.
119. З урахуванням викладеного Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 червня 2024 року в справі № 990SCGC/2/24 (провадження № 11-14сап24) критично оцінила висновок ВРП про те, що «слідчим суддею не враховано, що клопотання слідчого не містить належного обґрунтування необхідності застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт», наголосивши, що оцінка обґрунтованості процесуальних звернень належить до виключної компетенції суду як органу, який здійснює правосуддя, такі висновки виходять за межі повноважень дисциплінарного органу при здійсненні дисциплінарного провадження щодо судді, оскільки є власною оцінкою ВРП та її дисциплінарною палатою процесуального клопотання слідчого.
120. Зважаючи на встановлені обставини справи, які покладено в основу оскаржуваного рішення, Велика Палата Верховного Суду висновує, що це рішення, як і рішення ВРП від 14 грудня 2023 року № 1321/0/15-23, яке було предметом оскарження до Великої Палати Верховного Суду у справі № 990SCGC/2/24 (провадження № 11-14сап24), не містить належного обґрунтування у тій частині, що під час вирішення клопотання про накладення арешту слідчий суддя ОСОБА_1 вчинив у формі грубої недбалості чи свідомого допущення дії, які мають ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.
121. У цій справі Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що не ставила собі за мету оцінити законність, обґрунтованість і вмотивованість ухвали слідчого судді ОСОБА_1 від 13 січня 2020 року, оскільки це не є повноваженнями суду в межах розгляду скарги судді на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати за наслідками розгляду дисциплінарної справи. Водночас у цій частині оцінка дій судді здійснена виключно з метою встановлення наявності / відсутності ознак вчинення суддею дисциплінарного проступку.
122. Тому висновки в цій справі мають значення для цілей дисциплінарного провадження щодо судді та не можуть тлумачитись як висновки щодо законності та обґрунтованості ухвали слідчого судді в межах судового розгляду справи у кримінальному провадженні.
123. У постанові від 13 червня 2024 року в справі № 990SCGC/2/24 (провадження
№ 11-14сап24) Велика Палата Верховного Суду вже констатувала, що внаслідок неналежного ставлення до виконання обов'язків слідчого судді суддя ОСОБА_1 при постановленні ухвали від 31 січня 2020 року про скасування арешту майна вийшов за межі повноважень слідчого судді при вирішенні питання про зобов'язання зберігача майна повернути зерно кукурудзи ТОВ «Олімпіас груп» і не навів відповідних мотивів та процесуальних підстав такого виходу. Відтак Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками ВРП та її Дисциплінарної палати про те, що такі дії судді ОСОБА_1 мають ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 статті 106 Закону № 1402-VIII.
124. З урахуванням наведеного в цій справі Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками ВРП та її Дисциплінарної палати в частині, що дії слідчого судді ОСОБА_1 при постановленні ухвали від 31 січня 2020 року про скасування арешту майна мають ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 статті 106 Закону № 1402-VIII, однак не погоджується з їх висновком про те, що дії слідчого судді ОСОБА_1 під час вирішення клопотання про накладення арешту також мають ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 статті 106 Закону № 1402-VIII.
125. Водночас Велика Палата Верховного Суду не може погодитися з висновком ВРП, що «слідчий суддя ОСОБА_1 під час розгляду вказаних клопотань не перевірив та не врахував їх невідповідність вимогам статей 171, 172 КПК України, що є порушенням норм чинного процесуального закону», оскільки оцінка обґрунтованості процесуальних звернень, як про це вже зазначалося вище у цій постанові, не належить до повноважень дисциплінарного органу при здійсненні дисциплінарного провадження щодо судді.
126. Ураховуючи зазначене, Велика Палата Верховного Суду не вважає доцільним оцінювати інші доводи скаржника у частині незгоди з викладеними в оскаржуваному рішенні висновками ВРП щодо оцінки його дій при постановленні ухвали від 31 січня 2020 року про скасування арешту майна.
127. Оскільки в оскаржуваному рішенні ВРП помилково кваліфікувала дії судді ОСОБА_1 як такі, що в їх сукупності становлять склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, то не можна вважати вмотивованими і висновки ВРП у частині вирішення питання про застосування дисциплінарного стягнення до скаржника.
128. Підсумовуючи наведене вище, Велика Палата Верховного Суду висновує, що оскаржуване рішення, прийняте ВРП за результатами повторного розгляду скарги судді ОСОБА_1 на рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 16 червня 2021 року № 1373/3дп/15-21, не може вважатися вмотивованим, а тому підлягає скасуванню на підставі пункту 4 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII.
Висновки за результатами розгляду скарги
129. Згідно із частиною восьмою статті 266 КАС України Велика Палата Верховного Суду за наслідками розгляду справи щодо оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може скасувати оскаржуване рішення ВРП або залишити його без змін. У випадку скасування судом рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, ВРП розглядає відповідну дисциплінарну справу повторно.
130. На підставі викладеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити, а оскаржуване рішення - скасувати.
Висновки щодо розподілу судових витрат
131. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
132. Згідно із частиною першою цієї статті при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
133. Оскільки Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення, то на користь ОСОБА_1 підлягають відшкодуванню документально підтверджені витрати на сплату судового збору за подання скарги до суду в розмірі 1 211,20 грн.
Керуючись статтями 139, 266, 344, 355, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
1. Скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кравець Ростислав Юрійович, на рішення Вищої ради правосуддя від 7 листопада 2024 року № 3260/0/15-24 «Про скасування рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 16 червня 2021 року № 1373/3дп/15-21 в частині притягнення судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та ухвалення нового рішення» задовольнити.
2. Рішення Вищої ради правосуддя від 7 листопада 2024 року № 3260/0/15-24 «Про скасування рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 16 червня 2021 року № 1373/3дп/15-21 в частині притягнення судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та ухвалення нового рішення» скасувати.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вищої ради правосуддя (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00013698) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) витрати на сплату судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя-доповідач Н. В. Шевцова
Судді: О. О. Банасько С. Ю. Мартєв
О. Л. Булейко К. М. Пільков
І. А. Воробйова Н. С. Стефанів
О. А. Губська Т. Г. Стрелець
Л. Ю. Кишакевич О. В. Ступак
В. В. Король І. В. Ткач
О. В. Кривенда Є. А. Усенко
М. В. Мазур