26 червня 2025 року
м. Київ
справа № 990/74/25
провадження № 11-136заі25
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Кривенди О. В.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Губської О. А., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Стефанів Н. С., Ступак О. В., Ткача І. В., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.
розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03 березня 2025 року (судді Стрелець Т. Г., Шарапа В. М., Бевзенко В. М., Стеценко С. Г., Тацій Л. В.) у справі № 990/74/25 за її позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання протиправним та скасування рішення і
1. 25 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 22 січня 2025 року № 102/3дп/15-25 «Про відмову у притягненні судді Господарського суду Житомирської області ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та припинення дисциплінарного провадження» (далі - Спірне рішення);
- зобов'язати повторно розглянути дисциплінарну справу № К-4175/0/7-24.
2. З наведенням відповідних доводів твердила, що Спірне рішення є безпідставним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням вимог статті 50 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VІІІ «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VІІІ).
3. Вважала, що, оскільки Дисциплінарна палата дозвіл на оскарження Спірного рішення їй (скаржниці) не надала, вона має право оскаржити це рішення в суді.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
4. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 03 березня 2025 року відмовив у відкритті провадження в цій адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
5. Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що, враховуючи спеціальні вимоги частини четвертої статті 35 та частини третьої статті 51 Закону № 1798-VIII, рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 22 січня 2025 року № 102/3дп/15-25 може бути оскаржене виключно до ВРП та не може бути самостійним предметом судового розгляду.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
6. Позивачка не погодилася із таким рішенням суду та звернулася до Великої Палати Верховного Суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
7. Зазначає, що відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.
8. Посилається на те, що статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Частину другу цієї статті слід розуміти так, що кожен має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або обмежують права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню.
9. Мовить, що такі скарги підлягають безпосередньому розгляду в судах незалежно від того, що прийнятим раніше законом міг бути встановлений інший порядок їх розгляду (оскарження до органу, посадової особи вищого рівня по відношенню до того органу і посадової особи, що прийняли рішення, вчинили дії або допустили бездіяльність) (пункт 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року № 6-зп/1997).
10. Зазначає ОСОБА_1 у скарзі про порушення статей 6 та 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція). Звертає увагу на рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 13 березня 2014 року у справі «Зінченко проти України», а саме на його пункт 108, у якому зазначено, що статтею 13 Конвенції гарантовано на національному рівні доступність засобу юридичного захисту, здатного забезпечити втілення в життя змісту конвенційних прав і свобод, незалежно від того, в якій формі вони закріплені в національному правовому порядку.
11. Вважає, що, оскільки за наслідками розгляду її скарги Третя Дисциплінарна палата ВРП ухвалила рішення про відмову у притягненні судді Господарського суду Житомирської області ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності й не надала дозволу на його оскарження, таке рішення може бути оскаржене до Верховного Суду на підставі частини першої статті 35 Закону № 1798-VIII.
12. Постановлення судом ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, на думку ОСОБА_1 , нівелює її право на судовий захист та на спростування протиправних висновків відповідача. Встановлення будь-яких перешкод для оскарження Спірного рішення є порушенням конституційного права на судовий захист.
Позиція відповідача
13. ВРП у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення, а ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду - без змін, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
14. Посилається на те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що Спірне рішення не може бути самостійним предметом судового розгляду. Право на оскарження дій, рішень ВРП, її органів, що здійснюють дисциплінарне провадження, наділені лише суб'єкти цього провадження в порядку, передбаченому законом.
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
15. Велика Палата Верховного Суду, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги щодо порушення норм процесуального права судом першої інстанції, доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
16. Згідно зі статтею 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
17. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
18. За змістом частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
19. Разом із цим ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).
20. З метою усунення прогалин національного законодавства, на які звернув увагу ЄСПЛ у рішенні від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», Верховна Рада України прийняла Закон № 1798-VІІІ,відповідно до частини першої статті 1 якого ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
21. Главою 4 розділу ІІ Закону № 1798-VІІІ врегульовано порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів.
22. Згідно із частиною другою статті 26 Закону № 1798-VIII для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів ВРП утворює Дисциплінарні палати із числа членів ВРП, які, у свою чергу, здійснюють дисциплінарні провадження щодо суддів (частина друга статті 42 цього Закону).
23. Дисциплінарний орган ВРП не є судом держави, однак має характеристики «суду» з точки зору автономного трактування статті 6 Конвенції та під час здійснення своїх функцій може розглядатися як «суд» у змістовому значенні цього терміна.
24. За приписами частин другої та шостої статті 50 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності.Якщо Дисциплінарною палатою ухвалено рішення про відмову у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності, дисциплінарне провадження припиняється.
25. Порядок розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді врегульовано статтею 51 Закону № 1798-VIII.
26. Так, згідно із частиною першою зазначеної статті право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення. Скаржник має право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП за наявності дозволу Дисциплінарної палати на таке оскарження.
27. Скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до ВРП (частина третя статті 51 Закону № 1798-VIII).
28. Отже, скаржник хоча й наділений правом подати дисциплінарну скаргу на дії судді (Закон України «Про судоустрій і статус суддів» не встановлює жодних обмежень стосовно суб'єкта звернення з такою скаргою) та ініціювати в такий спосіб дисциплінарне провадження, але оцінювати дії судді під час виконання посадових обов'язків має право лише ВРП, рішення якої щодо притягнення чи відмови у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності створюють юридичні наслідки для такого судді, а не для скаржника.
29. Подання дисциплінарної скарги не є і не може бути способом захисту скаржника в інших правовідносинах. Факт притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, відмови у відкритті дисциплінарної справи чи притягненні судді до дисциплінарної відповідальності не призводить до зміни обсягу прав і обов'язків скаржника в матеріальних чи процесуальних правовідносинах, учасником яких є скаржник. По суті роль скаржника в поданні дисциплінарної скарги до ВРП обмежується інформуванням компетентного державного органу про неналежну поведінку судді, а дисциплінарний орган ВРП самостійно вирішує питання про достатність підстав для відкриття дисциплінарної справи та ухвалення рішення у ній.
30. Згідно з пунктом 13.1 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого її рішенням від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (далі - Регламент ВРП), право оскаржити рішення Дисциплінарної палати до ВРП не пізніше тридцяти днів із дня його ухвалення має суддя, а також за наявності дозволу Дисциплінарної палати - скаржник.
31. За змістом пункту 13.2 Регламенту ВРП питання про надання дозволу скаржнику на оскарження рішення Дисциплінарної палати вирішується під час постановлення нею рішення у дисциплінарній справі.
32. Згідно з пунктом 12.39 Регламенту ВРП рішення Дисциплінарної палати повинне відповідати вимогам частини восьмої статті 50 Закону № 1798-VIII. При ухваленні рішення Дисциплінарна палата може надати дозвіл скаржнику на оскарження рішення палати, зокрема у разі, якщо рішення прийнято не одноголосно та/або якщо прийняте рішення не збігається з позицією доповідача. У рішенні про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Дисциплінарна палата може встановити порядок його виконання.
33. Зі змісту наведених нормативних положень випливає, що можливість (або доступ) до оскарження рішення дисциплінарного органу про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за скаргою особи, яка має право на це оскарження, залежить від волі дисциплінарного органу. Останній основує своє рішення, зазвичай, на підставі власного розсуду, оскільки умов чи підстав, за яких ухвалюється таке рішення, законодавство не містить, лише Регламент ВРП дає «примірний» перелік умов, за яких надається дозвіл на оскарження (пункт 12.39 Регламенту ВРП).
34. З огляду на викладене Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження в цій справі, оскільки вимоги щодо оскарження рішення Дисциплінарної палати ВРП про відмову у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності не можуть бути самостійним предметом судового розгляду.
35. Подібні висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 травня 2018 року у справі № 9901/500/18, від 15 листопада 2018 року у справі № 9901/751/18, від 29 серпня 2019 року у справі № 9901/73/19, від 28 листопада 2019 року у справі № 9901/194/19, від 05 листопада 2020 року у справі № 9901/147/20, від 13 травня 2021 року у справі № 9901/378/20.
36. Велика Палата Верховного Суду не може погодитися з доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що вона має право оскаржити рішення Дисциплінарної палати до суду відповідно до вимог частини першої статті 35 Закону № 1798-VIII.
37. Так, у зазначеній нормі йдеться про те, що рішення ВРП може бути оскаржене до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
38. Водночас за приписами частин другої та четвертої статті 35 Закону № 1798-VIII порядок та підстави оскарження рішення ВРП визначаються законом. Підстави оскарження окремих рішень ВРП визначаються цим Законом. Рішення Дисциплінарної палати ВРП може бути оскаржено до ВРП.
39. Як уже зазначалося вище, відповідно до вимог статті 51 Закону № 1798-VIII скаржник має право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП за наявності дозволу Дисциплінарної палати на таке оскарження. Скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до ВРП.
40. Отже, скарга на рішення дисциплінарного органу ВРП не може бути предметом самостійного оскарження до суду.
41. Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильності висновків, яких дійшов суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
42. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
43. Велика Палата Верховного Суду вважає, що ухвалу суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм процесуального права, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, а тому підстав для скасування оскаржуваної ухвали немає.
Керуючись статтями 311, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03 березня 2025 року у справі № 990/74/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. В. Кривенда
Судді: О. О. Банасько С. Ю. Мартєв
О. Л. Булейко К. М. Пільков
І. А. Воробйова Н. С. Стефанів
О. А. Губська О. В. Ступак
Л. Ю. Кишакевич І. В. Ткач
В. В. Король Є. А. Усенко
М. В. Мазур Н. В. Шевцова