26 червня 2025 року
м. Київ
справа № 990/292/24
провадження № 11-127заі25
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді-доповідача Кривенди О. В.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Губської О. А., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Стефанів Н. С., Стрелець Т. Г., Ступак О. В., Ткача І. В., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Біляр Л. В.,
представника позивача - адвоката Панченко О. О.,
представника відповідача - Ліходій О. О.,
розглянула у відкритому судовому засіданні справу № 990/292/24 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі ? ВРП, Рада) про визнання протиправною бездіяльності, скасування рішення і зобов'язання вчинити дії
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 лютого 2025 року (судді Смокович М. І., Жук А. В., Мельник-Томенко Ж. М., Радишевська О. Р., Соколов В. М.) і
1. У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся через свого представника - адвоката Панченко О. О. до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до ВРП, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ВРП, яка полягає у нерозгляді на пленарному засіданні протягом строку, встановленого частиною третьою статті 116 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва у зв'язку з поданням заяви про відставку від 02 липня 2024 року;
- визнати протиправною та скасувати ухвалу ВРП від 08 серпня 2024 року № 2425/0/15-24 «Про зупинення розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва у відставку» (далі - Спірна ухвала);
- зобов'язати ВРП розглянути на пленарному засіданні питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва у зв'язку з поданням 02 липня 2024 року заяви про відставку.
2. Позовні вимоги обґрунтовані таким:
- під час постановлення Спірної ухвали ВРП не зважила на пояснення представника позивача стосовно попередньої перевірки скарги у зіставленні з порядком розгляду заяви судді про звільнення у відставку. Висловлена у позові з цього приводу аргументація стосувалася здебільшого того, що зупинення розгляду заяви про звільнення судді у відставку є дискреційним повноваженням ВРП, реалізація якого вимагає належного обґрунтовування ухваленого рішення, якого, з погляду позивача, відповідач, коли постановив Спірну ухвалу, не навів;
- ВРП дійшла безпідставного висновку щодо наявності у провадженні дисциплінарної скарги, на підставі якої суддя може бути притягнутий до відповідальності. Акцентуючи увагу на нормативному регулюванні розгляду дисциплінарних скарг через призму змін, які були запроваджені згідно із законами України від 06 вересня 2023 року № 3378-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя», від 09 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів» (далі - Закон № 3378-IX, Закон № 3304-ІХ відповідно), позивач зауважив, що строк, відведений для проведення попередньої перевірки наявності підстав для відкриття дисциплінарної справи, сплив через шість місяців після повторного автоматизованого розподілу дисциплінарних скарг на членів ВРП (15 листопада 2023 року), а саме 15 травня 2024 року. Нагадав, що лише з 19 жовтня 2023 року у зв'язку з ухваленням названих законів дисциплінарну функцію ВРП відновлено. Однак внаслідок законодавчих змін щодо органів, уповноважених на здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів, було порушено права позивача як особи, щодо якої здійснюється дисциплінарне провадження, тому що жоден нормативний акт не передбачає переривання або зупинення розгляду дисциплінарної скарги на час втрати ВРП дисциплінарної функції. На дату надходження скарги (17 травня 2022 року) положення частини другої статті 42 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII) не могло бути застосовним, бо вказана норма передбачала діяльність служби дисциплінарних інспекторів ВРП. Тому період часу з дня надходження скарги (17 травня 2022 року) до її подальшого автоматизованого розподілу між членами ВРП після 19 жовтня 2023 року не може вважатися здійсненням попереднього вивчення матеріалів, адже ВРП у цей період не була наділена дисциплінарною функцією;
- як на дату відкриття дисциплінарної справи 24 липня 2024 року, так і на дату засідання ВРП 01 серпня 2024 року доповідач за заявою ОСОБА_1 про звільнення у відставку не склав висновку за результатами дослідження матеріалів заяви про відставку відповідно до вимог пункту 16.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (далі - Регламент ВРП). З погляду позивача, зазначена обставина свідчить також про порушення частини третьої статті 116 Закону № 1402-VIII, якою встановлено місячний строк для розгляду заяви про відставку;
- ВРП при вирішенні питання про можливість зупинення розгляду заяви про відставку судді ОСОБА_1 на пленарному засіданні 08 серпня 2024 року не надала належної правової оцінки прийнятності дисциплінарної скарги, зокрема обставин чи іншої інформації, що підтверджували б наявність ознак дисциплінарного проступку відповідно до частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а також питанню дотримання процедури та строків розгляду такої скарги дисциплінарним органом;
- у випадку з позивачем були підстави для закриття дисциплінарного провадження щодо скарги ОСОБА_2 з огляду на загальну тривалість дисциплінарного провадження та пропущення дисциплінарним органом спеціального шестимісячного строку попередньої перевірки скарги.
3. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 27 лютого 2025 року в задоволенні позову відмовив.
4. Суд першої інстанції, не оцінюючи дій / рішень дисциплінарної палати ВРП щодо розгляду дисциплінарної скарги відносно судді ОСОБА_1 , дійшов висновку, що Рада уповноважена відповідно до частини третьої статті 55 Закону № 1798-VIII зупинити розгляд питання про звільнення судді, якщо розгляд дисциплінарної скарги може зумовити звільнення цього судді з інших підстав, визначених пунктами 2, 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України, а отже, Спірна ухвала, постановлена на підставі названої статті, з урахуванням встановлених обставин справи є законною.
5. Зазначив суд і про те, що тривалість зупинення розгляду питання про звільнення судді ОСОБА_1 обмежено періодом розгляду дисциплінарної справи за згадуваною вище скаргою, тому не позбавляє його законних прав. Суд погодився, що зупинення розгляду цього питання впливає на реалізацію позивачем його наміру бути звільненим у відставку протягом місяця з дати подання відповідної заяви, водночас це обмеження має законні підстави і було передбачуваним з огляду на фактичні обставини (щодо подання дисциплінарних скарг ОСОБА_2 у 2022 році) у зіставленні з нормативно-правовим регулюванням спірних відносин.
6. Суд першої інстанції також зауважив, що статус судді у відставці надає певний обсяг гарантій особі, яка його набуде, тож зупинення розгляду цього питання для з'ясування кола питань, які можуть свідчити про існування підстав для звільнення судді відповідно до пунктів 2, 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України, має, на думку суду, легітимну мету і є пропорційним способом реагування (виходу) у ситуації, коли приватний інтерес особи (бути звільненим у відставку) може суперечити інтересу публічному (суспільному), як-от авторитет правосуддя.
7. З огляду на обставини розгляду Радою заяви позивача про звільнення у відставку, а також наявності на розгляді ВРП дисциплінарних скарг на суддю ОСОБА_1, які не можна було залишити без реагування з боку ВРП, що позначилося також і на строках розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення у відставку, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність протиправної бездіяльності ВРП та про створення перешкод для звільнення у відставку позивача, як вважає представник останнього.
8. За висновком Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відсутність висновку доповідача (члена ВРП) за заявою судді ОСОБА_1 про звільнення у відставку теж не може інтерпретуватися як створення перешкод для розгляду по суті згаданої заяви, тому що наявність дисциплінарної скарги, а у випадку з позивачем - відкритої дисциплінарної справи, наслідком (розгляду) якої може бути звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 2, 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України, у розумінні закону (частини третьої статті 55 Закону № 1798?VIII), має істотне значення для розгляду заяви судді про звільнення у відставку. Отже, зважаючи на нормативно-правове регулювання спірних відносин у поєднанні з наведеними вище мотивами, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги щодо бездіяльності ВРП не мають достатніх, обґрунтованих підстав для їх задоволення.
9. Щодо позовних вимог про зобов'язання ВРП розглянути на пленарному засіданні питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва у зв'язку з поданням 02 липня 2024 року заяви про відставку суд першої інстанції зазначив, що вони основані на вимогах про скасування Спірної ухвали у поєднанні з визнанням протиправною бездіяльності ВРП, яка полягає у нерозгляді на пленарному засіданні протягом строку, встановленого частиною третьою статті 116 Закону № 1402-VIII, питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку від 02 липня 2024 року. З тих самих мотивів, що їх суд висловив з приводу двох останніх позовних вимог, відмовив також у задоволенні вимоги щодо зобов'язання ВРП розглянути питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді як такої, що є похідною.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
10. ОСОБА_1 , не погодившись із рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 лютого 2025 року, звернувся через свого представника - адвоката Панченко О. О. до Великої Палати Верховного Суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове - про задоволення позову.
11. Апелянт вважає, що суд першої інстанції, зокрема, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.
12. Твердить, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення помилково вказав, що не може надавати оцінку дисциплінарному провадженню стосовно позивача, оскільки це виходить за межі судового розгляду. З наведенням відповідного обґрунтування ОСОБА_1 зазначає, що суд був зобов'язаний врахувати, що у зв'язку з тим, що строк притягнення судді до відповідальності сплив, дисциплінарне провадження не може бути завершене накладенням дисциплінарного стягнення.
13. Зазначає, що за обставин відкриття дисциплінарного провадження відносно судді останній за неможливості оскаржити відповідну ухвалу (про відкриття такого провадження) перебуває в невизначеному статусі, а суд у цій справі, дійшовши висновку про законність зупинення відставки (яке безпосередньо ґрунтується на дисциплінарному провадженні), фактично схвалив бездіяльність ВРП, закріпивши ситуацію, в якій позивач позбавлений будь-якої можливості ефективного захисту своїх прав.
14. З погляду скаржника, суд першої інстанції мав би надати належну оцінку фактичним обставинам, а не обмежуватися формальним підходом, оскільки дисциплінарне провадження і є підставою, яку Рада використала для зупинення процедури відставки судді ОСОБА_1 .
15. Наголошуючи на порушенні процедури розгляду питання про відставку через відсутність висновку доповідача за результатами перевірки заяви про відставку судді ОСОБА_1 , вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи помилково не надав належної оцінки цій обставині, вказавши, що відсутність висновку жодним чином не вплинула на правомірність прийнятого Радою рішення про зупинення питання про відставку цього судді.
16. Зазначає апелянт і про те, що суд першої інстанції взагалі проігнорував обставини та не надав оцінки дискримінаційному підходу ВРП при розгляді питань відставки суддів за наявності дисциплінарних скарг відносно них та навіть відкритих дисциплінарних проваджень на момент подання та розгляду заяви про відставку судді.
17. Подібно до доводів позову зазначив апелянт і про законодавче визначення моменту початку здійснення дисциплінарного провадження, і про порушення строку проведення попередньої перевірки скарги.
Позиція відповідача
18. У відзиві на апеляційну скаргу ВРП просить залишити її без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 лютого 2025 року - без змін.
19. Зазначає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення у цій справі, тому підстав для задоволення апеляційної скарги немає.
20. Покликаючись на законодавчо визначені повноваження ВРП зупиняти розгляд питання про звільнення судді у відставку на час розгляду скарги або заяви, наслідком розгляду якої може бути звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 2, 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України, та хронологічний порядок розгляду заяви позивача про звільнення з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва у відставку Радою з урахуванням відкритої дисциплінарної справи за скаргою ОСОБА_2 стосовно цього судді, зазначає, що ВРП діяла в межах повноважень, визначених Законом № 1798-VIII, Спірна ухвала належним чином обгрунтована та містить підстави та мотиви її ухвалення.
21. ВРП вважає правильним висновок суду першої інстанції, що обставини відкриття дисциплінарного провадження не є предметом доказування в цій справі. Аргументи представника позивача щодо строків перевірки скарги та процедури її розгляду стосуються дисциплінарного провадження, яке оцінюється окремо.
22. Погоджується і з висновками Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду стосовно законності та легітимної мети прийняття Спірної ухвали, а також наявності правових підстав для зупинення розгляду заяви позивача про звільнення з посади судді у відставку.
23. Вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо відсутності протиправної бездіяльності ВРП, яка, на думку позивача, полягала у нерозгляді заяви судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 про звільнення у відставку, оскільки дії Ради під час розгляду цієї заяви були виконані з метою реалізації вимог статті 126 Конституції України, статті 3 Закону № 1798-VIII та Регламенту ВРП, так само і висновок цього суду про відмову задовольнити вимогу щодо зобов'язання ВРП розглянути на пленарному засіданні питання про звільнення судді ОСОБА_1 на підставі його заяви від 02 липня 2024 року як похідну від вимог про скасування Спірної ухвали та визнання протиправною бездіяльності ВРП.
Рух апеляційної скарги
24. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 19 березня 2025 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 лютого 2025 року, а ухвалою від 17 квітня 2025 року призначила справу до розгляду в порядку письмового провадження на 22 травня 2025 року. Справа була знята з розгляду, наступне засідання призначено на 05 червня 2025 року.
25. 29 квітня 2025 року до Великої Палати Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи надійшло клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Панченко О. О., в якому вона просить суд здійснити апеляційний розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 05 червня 2025 року, дійшовши висновку, що справу необхідно розглянути в судовому засіданні, призначила її до розгляду на 26 червня 2025 року.
Обставини справи, установлені судом першої інстанції
26. Указом Президента України від 13 серпня 2002 року № 712/2002 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Подільського районного суду міста Києва, а Указом Президента України від 30 липня 2004 року № 853/2004 звільнено з цієї посади за власним бажанням.
27. Указом Президента України від 03 жовтня 2008 року № 901/2008 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Окружного адміністративного суду міста Києва у межах п'ятирічного строку, а Постановою Верховної Ради України від 06 жовтня 2011 року № 3835-VI обрано на цю посаду безстроково.
28. 05 серпня 2021 року набрав чинності Закон України від 14 липня 2021 року № 1635-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» (далі - Закон № 1635-IX), яким було внесено зміни до Закону № 1798-VIII, зокрема в частині здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів. З моменту набрання чинності цим Законом здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів було зупинено.
29. 17 травня 2022 року до ВРП надійшла дисциплінарна скарга ОСОБА_2 від 15 травня 2022 року (вхідний № М-6/29/7-22) про вчинення суддею ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (допущення суддею поведінки, що підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).
30. 19 жовтня 2023 року у зв'язку з ухваленням Закону № 3378-IX та Закону № 3304?ІХ дисциплінарну функцію ВРП відновлено.
31. На цій підставі згадану дисциплінарну скаргу ОСОБА_2 щодо судді ОСОБА_1 заново розподілено і передано у провадження члену ВРП ОСОБА_3 для попередньої перевірки.
32. 02 липня 2024 року до ВРП надійшла заява ОСОБА_1 від 02 липня 2024 року та матеріали про звільнення з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва у відставку відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України.
33. Зазначену заяву призначено до розгляду на засіданні ВРП на 01 серпня 2024 року, про що на сайті ВРП розміщено відповідне оголошення.
34. На цьому засіданні Голова ВРП повідомив, що 01 серпня 2024 року член ВРП ОСОБА_2 подав заяву про самовідвід від участі у розгляді цього питання порядку денного. Ця заява мотивована тим, що на розгляді ВРП є скарги ОСОБА_2 на дії судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 (вх. № М-6/10/7-22, М-6/29/7-22, М-6/46/7-22) про вчинення дисциплінарних проступків. На думку члена ВРП ОСОБА_2 , наслідком розгляду зазначених скарг може бути звільнення судді ОСОБА_1 з посади. З посиланням на частину третю статті 55 Закону № 1798-VIII заявник просив ВРП зважити під час розгляду питання про звільнення судді ОСОБА_1 на згадувані скарги [ ОСОБА_2 ] на дії цього судді, які [скарги] таким чином унеможливлюють його участь як члена ВРП у розгляді питання про звільнення судді ОСОБА_1 у відставку.
35. Як пояснила представник ВРП, з огляду на відсутність кворуму для розгляду питання про самовідвід члена ВРП ОСОБА_2 у засіданні ВРП було оголошено перерву. Наступне засідання для розгляду зазначеної заяви ОСОБА_1 призначено на 08 серпня 2024 року.
36. На цьому засіданні ВРП розглянула заяву члена ВРП ОСОБА_2 від 01 серпня 2024 року про самовідвід і ухвалою від 08 серпня 2024 року задовольнила її.
37. Після цього ВРП перейшла до розгляду питання про звільнення судді ОСОБА_1 у відставку, у зв'язку з чим на засіданні повідомлено, що Третя Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 24 липня 2024 року № 2279/3дп/15-24 відкрила дисциплінарну справу за скаргою ОСОБА_2 стосовно судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 .
38. Зважаючи на цю обставину (відкриття дисциплінарної справи), ВРП на засіданні 08 серпня 2024 року постановила Спірну ухвалу, якою зупинила розгляд заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва у відставку на час розгляду дисциплінарної скарги ОСОБА_2 від 15 травня 2022 року № М-6/29/7-22.
39. За текстом цієї ухвали, під час вирішення питання про розгляд заяви судді ОСОБА_1 про звільнення у відставку ВРП виходила з того, що право на відставку, відповідно до статті 116 Закону № 1402-VIII має реалізовуватися у системному взаємозв'язку з положеннями частини третьої статті 55 Закону № 1798-VIII, яка визначає особливий порядок розгляду відповідної заяви, за якого ВРП уповноважена зупинити розгляд питання про звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 1 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, на час розгляду скарги або заяви, наслідком якої може бути звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 2, 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України.
40. З покликанням, з-поміж інших, на приписи пункту 1 частини дев'ятої статті 109, пункту 6 частини першої, пункту 1 частини восьмої статті 109 Закону № 1402-VIII ВРП у Спірній ухвалі зазначила про те, що дисциплінарна скарга ОСОБА_2 на дії судді ОСОБА_1 про вчинення істотного дисциплінарного проступку за ознаками, передбаченими пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, що може зумовити звільнення з посади судді, надійшла раніше, ніж суддя ОСОБА_1 звернувся до ВРП із заявою про звільнення його у відставку.
41. Спираючись на приписи частини третьої статті 55 Закону № 1798-VIII, а заразом і на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 9901/75/19, ВРП у Спірній ухвалі констатувала, що позаяк наслідком розгляду дисциплінарної скарги стосовно судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 може бути звільнення його з посади з підстав, передбачених пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України, то вважає за необхідне зупинити розгляд порушеного ОСОБА_1 питання про звільнення з посади судді, згідно з пунктом 4 частини шостої статті 126 Конституції України (у зв'язку з поданням заяви про відставку), до закінчення розгляду скарги ОСОБА_2 про вчинення дисциплінарного проступку.
42. Зазначене рішення ОСОБА_1 оскаржив у порядку адміністративного судочинства і з наведених мотивів просив задовольнити його позовні вимоги.
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновку суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
43. Велика Палата Верховного Суду дослідила наведені в апеляційній скарзі доводи, заслухала пояснення представників сторін, перевірила матеріали справи, переглянула оскаржуване судове рішення і не виявила обставин, які б призвели до ухвалення незаконного судового рішення і були б достатніми для того, щоб його скасувати й направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
44. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, коли ухвалював рішення, керувався такими законодавчими положеннями.
45. Відповідно до частини шостої статті 126 Конституції України підставами для звільнення судді є: 2) порушення суддею вимог щодо несумісності; 3) вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; 4) подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням; 6) порушення обов'язку підтвердити законність джерела походження майна.
46. За частиною першою статті 131 Конституції України в Україні діє ВРП, яка: 4) ухвалює рішення про звільнення судді з посади; 9) здійснює інші повноваження, визначені цією Конституцією та законами України.
47. Згідно з частинами першою, другою статті 112 Закону № 1402-VIII суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України. Рішення про звільнення судді з посади ухвалює ВРП у порядку, встановленому Законом № 1798-VIII.
48. Відповідно до частин першої, третьої - п'ятої статті 116 Закону № 1402-VIII суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
49. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею до ВРП, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви ухвалює рішення про звільнення судді з посади.
50. Суддя здійснює свої повноваження до ухвалення рішення про його звільнення.
51. За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.
52. Відповідно до частини першої статті 55 Закону № 1798-VIII питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 1 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП.
53. За частиною третьою статті 55 Закону № 1798-VIII ВРП має право зупинити розгляд питання про звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 1 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, на час розгляду скарги або заяви, наслідком якої може бути звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 2, 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України.
54. За результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 1 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, ВРП ухвалює вмотивоване рішення (частина четверта статті 55 Закону № 1798-VIII).
55. Відповідно до частини восьмої статті 109 Закону № 1402-VIII дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі: 1) вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; 2) порушення суддею обов'язку підтвердити законність джерела походження майна.
56. За частиною дев'ятою статті 109 Закону № 1402-VIII істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов'язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, будь-який з таких фактів: 1) суддя допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; .
57. За частиною другою статті 42 Закону № 1798-VIII (у редакції, викладеній згідно із Законом № 1635-ІХ, який набрав чинності 05 серпня 2021 року) дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють Дисциплінарні палати ВРП. Дисциплінарне провадження розпочинається після отримання скарги щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарної скарги), поданої відповідно до Закону № 1402-VIII, або за ініціативою Дисциплінарної палати ВРП чи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом.
58. Згідно із частиною третьою Закону № 1798-VIII (у редакції, викладеній згідно із Законом № 1635-ІХ) дисциплінарне провадження включає: 1) попереднє вивчення матеріалів, що мають ознаки вчинення суддею дисциплінарного проступку, та прийняття рішення про відкриття дисциплінарної справи або відмову у її відкритті; 2) розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.
59. Закон № 1635-IX, як уже згадувалося, набрав чинності 05 серпня 2021 року, тож конкурс на зайняття посад дисциплінарних інспекторів ВРП мав бути оголошений не пізніше 05 серпня 2022 року. Однак конкурс не був оголошений.
60. У період з 22 лютого 2022 року по 12 січня 2023 року ВРП не мала повноважного складу (менше 15 членів).
61. У зв'язку з повномасштабною збройною агресію російської федерації на всій території України запроваджено з 24 лютого 2022 року воєнний стан.
62. Наведені обставини у сукупності спричинили до того, що служба дисциплінарних інспекторів у складі ВРП не була утворена і, як наслідок, дисциплінарні скарги щодо суддів не розглядалися.
63. 17 вересня 2024 року набрав чинності Закон № 3304-ІХ [Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів], яким, зокрема, розділ III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII доповнено пунктами 236-2310 такого змісту:
«236. Установити, що днем початку роботи служби дисциплінарних інспекторів ВРП є день опублікування ВРП повідомлення про початок роботи служби дисциплінарних інспекторів ВРП у газеті «Голос України»;
237. Установити, що тимчасово, до дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів ВРП, повноваження дисциплінарного інспектора здійснює член Дисциплінарної палати (доповідач), визначений автоматизованою системою розподілу справ.
Такий доповідач не бере участі в голосуванні Дисциплінарної палати під час ухвалення рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді»;
238. Дисциплінарні провадження, у яких на день початку роботи служби дисциплінарних інспекторів ВРП Дисциплінарною палатою не ухвалено рішення про відкриття дисциплінарної справи, з дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів передаються дисциплінарним інспекторам ВРП, визначеним автоматизованою системою розподілу справ. Перебіг строку, визначеного пунктом 4 частини першої статті 43 цього Закону, у таких дисциплінарних провадженнях переривається та розпочинається заново.
239. Дисциплінарні провадження, у яких на день початку роботи служби дисциплінарних інспекторів ВРП Дисциплінарною палатою ухвалено рішення про відкриття дисциплінарної справи, завершуються Дисциплінарною палатою за участю члена Дисциплінарної палати (доповідача), визначеного відповідно до пункту 237 цього розділу. Такі дисциплінарні провадження не підлягають передачі дисциплінарним інспекторам Вищої ради правосуддя.
2310. Попередня перевірка дисциплінарних скарг, які надійшли до Вищої ради правосуддя до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів» (Закон № 3304-ІХ), здійснюється в розумні строки, але не довше ніж протягом шести місяців з дня отримання такої скарги доповідачем, визначеним автоматизованою системою розподілу справ для її попередньої перевірки».
64. 19 жовтня 2023 року набрав чинності Закон № 3378-IX, яким - якщо обмежитися контекстом спірних правовідносин - встановлено, що конкурс на зайняття посади керівника служби дисциплінарних інспекторів ВРП та його заступника, дисциплінарних інспекторів ВРП оголошується ВРП протягом двох місяців з дня набрання чинності цим Законом (пункт 3 Закону).
65. Відповідно до пунктів 16.1-16.3 глави 16 розділу ІІ Регламенту ВРП (у редакції рішення ВРП від 21 листопада 2023 року № 1068/0/15-23) питання про звільнення судді з підстав: неспроможності виконувати повноваження за станом здоров'я (пункт 1 частини шостої статті 126 Конституції України); подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України) розглядається Радою на засіданні у пленарному складі.
66. Заява про відставку або про звільнення за власним бажанням подається суддею до Ради.
67. Підготовку питань, пов'язаних зі звільненням судді з посади, здійснює доповідач, визначений автоматизованою системою розподілу справ. Підготовка до розгляду питання про звільнення судді з посади доручається члену Ради, на розгляді в якого вже перебуває питання про звільнення судді з посади з інших підстав.
68. При вирішенні питання про звільнення судді з посади у зв'язку з поданням заяви про відставку стаж роботи на посаді судді обраховується з дати призначення (обрання) судді на посаду по дату ухвалення Радою відповідного рішення або по дату припинення повноважень судді у зв'язку з досягненням суддею шістдесяти п'яти років.
69. За результатами попереднього розгляду заяви про звільнення судді доповідач складає висновок.
70. За пунктами 16.8, 16.9 глави 16 розділу ІІ Регламенту ВРП розгляд питання про звільнення судді з посади відповідно до пунктів 1, 4 частини шостої статті 126 Конституції України може бути зупинено Радою на час розгляду скарги або заяви, наслідком якої може бути звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 2, 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України.
71. Питання про звільнення судді за загальними обставинами розглядається у строк, визначений частиною третьою статті 116 Закону № 1402-VIII.
72. Зі змісту позовної заяви та апеляційної скарги вбачається, що позивач оскаржує Спірну ухвалу (від 08 серпня 2024 року), якою зупинено розгляд заяви судді ОСОБА_1 про звільнення у відставку (від 02 липня 2024 року) на час розгляду дисциплінарної скарги ОСОБА_2 від 15 травня 2022 року № М-6/29/7-22 щодо цього судді, а також протиправну бездіяльність ВРП, яку, як вважає позивач, вона допустила тим, що не розглянула цієї заяви [про звільнення у відставку] протягом місяця (як це передбачено частиною третьою статті 116 Закону № 1402-VIII).
73. На обґрунтування цих вимог зазначав, що питання про звільнення судді ОСОБА_1 у відставку ВРП мала б розглянути протягом одного місяця, а для цього доповідач за цією заявою мав би підготувати відповідний висновок. Представник позивача підкреслила, що висновку, передбаченого пунктом 16.3 Регламенту ВРП, не було, але натомість протягом одного місяця від дати звернення позивача із заявою від 02 липня 2024 року Дисциплінарна палата ВРП відкрила дисциплінарну справу щодо позивача, яка стала підставою для постановлення Спірної ухвали. Ці обставини представник позивача, як можна зрозуміти її доводи, визначає як бездіяльність ВРП та створення перешкод у вирішенні питання про звільнення судді ОСОБА_1 у відставку у межах визначеного законом строку.
74. Оскільки дисциплінарне провадження і є підставою, з огляду на яку Рада зупинила процедуру відставки судді ОСОБА_1 , скаржник вважає, що суд першої інстанції мав би надати належну оцінку наслідкам спливу строку притягнення судді до відповідальності у розрізі розгляду питання про зупинення його відставки через відкрите дисциплінарне провадження.
75. Апелянт вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення помилково вказав, що він (суд) не може надавати оцінку дисциплінарному провадженню стосовно позивача, оскільки це виходить за межі судового розгляду, однак суд зобов'язаний надати таку оцінку.
76. Однак підстав вважати переконливими такі доводи апеляційної скарги немає з огляду на таке.
77. За положеннями статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
78. Суд першої інстанції з огляду на предмет спору в цій справі дійшов слушного висновку, що обставини, які зумовили відкриття дисциплінарної справи щодо судді ОСОБА_1 , а також підстави (мотиви) подання дисциплінарної скарги щодо нього та викладені в ній обставини не можуть охоплюватися предметом доказування у цій адміністративній справі.
79. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що суд у цій справі не може оцінювати дій / рішень ВРП (її Дисциплінарної палати) щодо розгляду дисциплінарної скарги, зокрема щодо наявності підстав для притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, адже ці питання охоплюються дисциплінарним провадженням, однією зі стадій (етапів) якого якраз і є розгляд дисциплінарної справи та ухвалення рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.
80. Слід зазначити, що наведені доводи апелянта щодо процедурних порушень при відкритті дисциплінарної справи щодо судді ОСОБА_1 не скасовують того факту, що ВРП мала право зупинити розгляд його заяви про відставку на підставі частини третьої статті 55 Закону № 1798-VIII, якщо розгляд дисциплінарної скарги може зумовити звільнення цього судді з інших підстав, визначених пунктами 2, 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України.
81. Виходячи з наведених законодавчих положень, на що правильно звернув увагу суд першої інстанції, для вирішення питання звільнення цього судді у відставку має значення наявність дисциплінарної скарги, на підставі якої суддю може бути звільнено з посади з підстав, визначених пунктами 2, 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України.
82. Суд першої інстанції, зважаючи на наявність дисциплінарної скарги, серед іншого, також уточнив, що відкриття дисциплінарної справи як таке має значення, однак оцінка її обґрунтованості не може надаватися в межах іншої процедури, в якій вирішується питання про звільнення цього судді у відставку.
83. З огляду на обставини цієї справи Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду правильно зауважив, що ВРП під час розгляду питання про звільнення позивача у відставку на підставі його заяви мала законні підстави для зупинення розгляду цього питання; водночас цей суд зазначив, що з урахуванням наведеного немає обґрунтованих підстав вважати, що передумовою ухвалення рішення про зупинення є дослідження питання щодо правомірності (обґрунтованості) відкриття дисциплінарної справи, а також можливість настання, у підсумку, дисциплінарної відповідальності.
84. Не є переконливими доводи апеляційної скаргищодо протиправної бездіяльності ВРП через нерозгляд заяви ОСОБА_1 про звільнення у відставку протягом строку, встановленого частиною третьою статті 116 Закону № 1402-VIII та відсутність висновку доповідача за заявою судді ОСОБА_1 за результатами попереднього розгляду заяви про звільнення судді, а також обставини, за яких було відкрито згадувану дисциплінарну справу (тобто після подання заяви про звільнення у відставку) з огляду на таке.
85. ВРП розподілила та призначила до розгляду згадану заяву ОСОБА_1 у строк, що не перевищував одного місяця з дати подання заяви. Причиною перерви у засіданні ВРП (01 серпня 2024 року) була відсутність кворуму для розгляду заяви про самовідвід члена Ради ОСОБА_2 від 01 серпня 2024 року, який, як уже зазначалося, заявив цей самовідвід з огляду на те, що на розгляді ВРП є дисциплінарні скарги на суддю ОСОБА_1, які, як зауважив член ВРП ОСОБА_2 , можуть стати підставою для звільнення цього судді.
86. Станом на дату засідання ВРП (призначеного спочатку на 01 серпня, потім на 08 серпня 2024 року) Третя Дисциплінарна палата ВРП уже відкрила (згідно з ухвалою від 24 липня 2024 року) дисциплінарну справу щодо судді ОСОБА_1 за скаргою ОСОБА_2 , що, з огляду на положення частини третьої статті 55 Закону № 1798-VIII, стало підставою для зупинення розгляду заяви про звільнення позивача та причиною недотримання строків розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення у відставку.
87. Однак, як слушно зауважив суд першої інстанції, за вказаних обставин «вихід» ВРП за межі місячного строку, як і відсутність рішення по суті розгляду заяви ОСОБА_1 від 02 липня 2024 року, не можна розуміти як протиправну бездіяльність ВРП, так само як створення перешкод для звільнення у відставку позивача, оскільки наявність дисциплінарної скарги, наслідком (розгляду) якої може бути звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 2, 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України (у розумінні положень частини третьої статті 55 Закону № 1798-VIII), має істотне значення для розгляду заяви судді про звільнення у відставку, адже це визначає дії ВРП в такій ситуації.
88. Отже, суд першої інстанції, встановивши дії Ради після отримання заяви позивача про звільнення його у відставку в контексті нормативно-правового регулювання спірних відносин, дійшов правильного висновку, що позовні вимоги щодо бездіяльності ВРП не мають достатніх, обґрунтованих підстав для задоволення.
89. Щодо доводів апеляційної скарги стосовно дискримінаційного підходу ВРП при розгляді питань відставки суддів за наявності дисциплінарних скарг відносно них та навіть відкритих дисциплінарних проваджень на момент подання та розгляду заяви про відставку судді слід зазначити таке.
90. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України від 06 вересня 2012 року № 5207-VI «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» дискримінація - це ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
91. Статтею 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою.
92. У рішенні від 07 листопада 2013 року у справі «Пічкур проти України» Європейський суд з прав людини констатував, що дискримінація означає поводження з особами в різний спосіб, без об'єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях. Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об'єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну мету або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю.
93. Аналогічний підхід у своїх рішеннях застосовує й Конституційний Суд України, вказуючи на те, що мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об'єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими. У протилежному випадку встановлення обмежень означало б дискримінацію (абзац сьомий пункту 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004).
94. Отже, факт дискримінації може бути встановлений, якщо: 1) державний захід, дія чи бездіяльність, які оскаржуються, підпадають під чинність (захист, регулювання, дію) іншого положення закону, яким встановлені певні права та свободи; 2) є відмінність у поводженні проти інших осіб, котрі знаходяться в аналогічній або схожій обстановці (становищі, стані). Але при цьому поводження з особою, яка заявляє про дискримінаційне ставлення до неї, є істотно (разюче) відмінним і менш справедливим, ніж з іншими особами; підставами для розрізнення є особиста характеристика або статус заявника; інші особи, з якими така особа себе порівнює, знаходяться в аналогічній ситуації, а різниця у ставленні до особи не мотивована притаманною їй певною персональною ознакою.
95. Прояв дискримінації позивач вбачає у тому, що ВРП приймала рішення про звільнення у відставку суддів за обставин попереднього надходження дисциплінарних скарг, наслідком розгляду яких могло бути звільнення з посади з підстав, визначених пунктами 2, 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України.
96. Проте, враховуючи встановлені у справі обставини, ані Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, ані Велика Палата не виявили ознак, які б свідчили про неоднаковий підхід відповідача під час реалізації своїх повноважень стосовно розгляду заяв суддів про відставку та вказували на прояв дискримінації щодо ОСОБА_1 .
97. Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують висновків суду першої інстанції і не містять жодних вагомих підстав для його скасування.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
98. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
99. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
100. Велика Палата Верховного Суду вважає, що рішення суду першої інстанції від 27 лютого 2025 року прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, а тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.
Керуючись статтями 266, 308, 310, 315, 316, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 лютого 2025 року у справі № 990/292/24 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправною бездіяльності, скасування рішення і зобов'язання вчинити дії залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя-доповідач О. В. Кривенда
Судді: О. О. Банасько К. М. Пільков
О. Л. Булейко Н. С. Стефанів
І. А. Воробйова Т. Г. Стрелець
О. А. Губська О. В. Ступак
Л. Ю. Кишакевич І. В. Ткач
В. В. Король Є. А. Усенко
М. В. Мазур Н. В. Шевцова
С. Ю. Мартєв