Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
розглянувши в попередньому судовому засіданні у м. Києві 30 серпня 2006 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, до ОСОБА_4, З-я особа Комунальне підприємство житлового господарства Голосіївського району м. Києва про визнання такою, що втратила право на користування житлом та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про вселення за касаційною скаргою ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 29 грудня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 18 березня 2004 року, -
У грудні 2003 року позивачі звернулись із зазначена позовом мотивуючи його тим, що відповідачка по справі ОСОБА_4 перейшла на інше постійне місце проживання, обов'язки, що виникають з договору найму, не виконує, а тому втратила право на користуванням житловим приміщенням в будинку АДРЕСА_1.
Відповідачка пред'явила зустрічний позов про вселення в квартиру з тих підстав, що позивачі створили їй несумісні умови для спільного проживання, замінили замки на вхідних дверях і не допускають до квартири. Просила в основному позові відмовити, а її позов задовольнити, вселити її в квартиру та зобов'язати відповідачів не чинити перешкод в користуванні житлом.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 29 грудня 2003 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду м. Києва 18 березня 2004 року, в позові ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 відмовлено, зустрічний позов задоволено, ОСОБА_4 вселено в спірну квартиру і зобов»язано відповідачів не чинити перешкод в користуванні житловим приміщенням.
На ухвалені рішення позивачі подали касаційну скаргу вказуючи на допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права, зокрема ст. 15-1 ЦПК України щодо повного і всебічного дослідження всіх зібраних по справі доказів, надання їм належної оцінки, а також неправильне застосування ст.71 ЖК України, оскільки відповідачка, без поважних причин, понад передбачені законом строки, не проживала в спірному житловому приміщенні, перешкод в користуванні житлом ОСОБА_4 ніхто не чинив, вона мала вільний доступ. Просять рішення районного суду та ухвалу апеляційного суду скасувати і передати справу на розгляд до суду першої інстанції.
Колегія суддів, вислухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку що касаційна скарга не підлягає до задоволення.
Згідно із ч.2 ст.324 ЦПК України підставами касаційного розгляду є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст.335 ЦПК України, суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судом першої інстанції та апеляційним судом правильно встановлені фактичні обставини справи, повно і всебічно досліджені докази по справі, оскаржувані рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального і процесуального права а тому підстави передбачені ст.338 ЦПК України для їх скасування відсутні.
Наведені у скарзі доводи висновків суду не спростовують тому касаційна скарга підлягає відхиленню, а рішення залишенню без зміни.
Керуючись ст.323 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити, а рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 29.12.2003 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 18.03.2004 року, залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили негайно і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ярема А.Г.
Судді: Левченко Є.Ф.
Лихута Л.М.