Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
розглянувши в попередньому судовому засіданні у м. Києві 31 серпня 2006 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ “Луцький автомобільний завод про стягнення середньомісячної заробітної плати за час затримки видачі трудової книжки та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Луцького міського суду Волинської області від 11 листопада 2003 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 26 лютого 2004 року,
У червні 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВАТ “Луцький автомобільний завод» про стягнення середньомісячного заробітку за час затримки видачі трудової книжки і відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги мотивував тим, що його було звільнено з роботи з 27 травня 2002 року, а трудову книжку було видано тільки 7 квітня 2003 року. Відповідач, крім заробітної плати, повинен виплатити йому й моральне відшкодування в сумі 10 тисяч гривень, оскільки за відсутності трудової книжки він не міг працевлаштуватись, сім»я перебувала у скрутному матеріальному становищі і через це він переніс моральні страждання. Позивач також просив поновити строк на звернення до суду, як пропущений з поважних причин.
Рішенням Луцького міського суду від 11 листопада 2003 року в задоволенні позову відмовлено у зв»язку з пропуском строку на звернення до суду.
Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 26 лютого 2004 року зазначене рішення залишене без змін.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постановлені рішення з тих мотивів що судами першої та апеляційної інстанції порушено норми матеріального права, суди неповно дослідили причини пропуску строку на звернення до суду.
Згідно зі ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути лише неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.
Керуючись ст. 323 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Луцького міського суду від 11 листопада 2003 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 26 лютого 2004 року відхилити залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Ярема А.Г.
Судді: Левченко Є.Ф.
Лихута Л.М.