Справа № 299/3900/23
Закарпатський апеляційний суд
14.07.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/185/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 19.07.2023.
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 (дві тисячі чотириста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) грн із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 05 (п'ять) років.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 536,80 грн.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 340031 від 06.06.2023 та постанови судді від 19.07.2024 вбачається, що 06.06.2023 о 17 год 15 хв по вул Дружби у с. Теково Берегівського району, водій ОСОБА_1 повторно протягом року керував транспортним засобом марки «Мазда CX-7», р.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортними засобами, чим порушив вимоги п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність постанови суду від 19.07.2023, порушує питання про її скасування та закриття провадження у справі за ч. 5 ст. 126 КУпАП, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на те, що матеріали справи не містять доказів керування ним транспортним засобом. При цьому, звертає увагу на те, що 06.06.2023 транспортним засобом керував його батько, який забув вдома своє водійське посвідчення, а він дав працівникам поліції лише свій паспорт і йому не було відомо про складений щодо нього протокол, оскільки працівники поліції не давали йому підписувати будь-які документи. Суд першої інстанції не провів допит поліцейських, не встановив обставини складення протоколу, а також порушив його право на захист, оскільки розглянув справу без його участі, належним чином не повідомивши його про час та місце розгляду справи. Протокол не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки не містить відомостей про власника транспортного засобу, невірно вказано адресу місця його проживання, а виклад суті правопорушення не містить відомостей про те, яким саме органом (посадовою особою) було раніше притягнуто його до адміністративної відповідальності. Разом з тим, указує на те, що є особою ромської народності. Просить поновити йому строк на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що такий пропущено з поважних причин, оскільки не брав участі у розгляді справи, так як не був належним чином повідомлений про час та місце її розгляду, а про наявність оскаржуваної постанови дізнався лише 10.03.2025.
-2-
Будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_1 та його захисник-адвокат Лапчак І. Я. на розгляд справи щодо ОСОБА_1 не з'явилися, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляли, відомостей про поважність причин чергової неявки не надали. При цьому, за змістом ст. 294 КУпАП участь особи, яка притягується до відповідальності, чи захисника, в апеляційному розгляді справи, не є обов'язковою. Тому, враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та захисника-адвоката Лапчака І. Я., що не може розцінюватись як порушення їх прав, передбачених ст. 268, 271 КУпАП.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані в справі докази, апеляційний суд приходить до висновку про те, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, ОСОБА_1 не брав участі в розгляді справи, і при цьому матеріали справи не містять відомостей про те, що він був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Інших доказів, ніж ті, які зазначені в апеляційній скарзі, щодо дати ознайомлення з оскаржуваною постановою, а саме 10.03.2025, у матеріалах справи відсутні.
З врахуванням наведеного, з метою недопущення порушення права ОСОБА_1 на захист та доступ до правосуддя, доводи клопотання щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, апеляційний суд вважає поважними, а клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови таким, що підлягає до задоволення і такий строк поновлюється.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Статтею 280 КУпАП регламентовано, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
-3-
Суд, відповідно до приписів ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Апеляційний суд вважає, що вищевказані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 цього адміністративного правопорушення.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 340031 від 06.06.2023, водій 06.06.2023 о 17 год 15 хв по вул Дружби у с. Теково Берегівського району, водій ОСОБА_1 повторно протягом року керував транспортним засобом марки «Мазда CX-7», р.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортними засобами, чим порушив вимоги п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до пп. «а» п. 2.1 Правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Зазначені вимоги кореспондуються з положеннями ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» № 3353-XII вiд 30.06.1993.
Частина 5 статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, вчинене повторно протягом року.
На переконання апеляційного суду, винуватість ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП доведена наявними в матеріалах справи доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 340031 від 06.06.2023, складеним з дотриманням вимог, передбачених ст. 254-256 КУпАП і засвідченим підписами уповноваженої особи та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 ; копією постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 207977 від 06.06.2023, винесеної щодо ОСОБА_3 за ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 126, ст. 125 КУпАП; довідкою т. в. о. начальника ВП № 1 Берегівського РВП ГУ НП в Закарпатській області від 07.06.2023, відповідно до якої ОСОБА_3 не отримував посвідчення водія відповідної категорії; довідкою т. в. о. начальника ВП № 1 Берегівського РВП ГУ НП в Закарпатській області від 07.06.2023, відповідно до якої 18.04.2023 винесено постанову щодо ОСОБА_3 серії БАД № 206901 про накладення адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 126 КупАП.
Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено будь-яких даних, які би давали підстави вважати, що поліцейський Данко Д. В., який оформляв матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 , був упереджений під час складання щодо останнього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП та оформленні інших матеріалів справи, чи мав підстави для обмови ОСОБА_3 . На наявність таких даних в апеляційній скарзі не вказується.
У матеріалах справи про адміністративне правопорушення також відсутні будь-які дані, які би свідчили про зацікавленість поліцейського у результатах розгляду справи. У підтвердження таких даних також відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, так їх і не додано до апеляційної скарги.
Не встановлено під час розгляду апеляційної скарги й будь-яких відомостей про застосування щодо ОСОБА_3 незаконних методів, примусу чи інших дій, які призвели
-4-
до примусової згоди підписати протокол про адміністративне правопорушення та відмови від надання пояснень з приводу обставин, що мали місце. На такі дані також не вказується в апеляційній скарзі.
Тому, апеляційний суд приходить до висновку про те, що поліцейський при виконанні свої посадових обов'язків діяв виключно у межах наданих йому повноважень.
Твердження ОСОБА_3 про те, що матеріали справи не містять доказів, які б підтвердили наявність у його діях складу адміністративного правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП, апеляційним судом оцінюються критично, оскільки такі не знаходять свого підтвердження та повністю спростовуються наявними в матеріалах справи та наведеними вище доказами.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що матеріали справи не містять доказів керування ним транспортним засобом, апеляційний суд визнає неспроможними. При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що як убачається з матеріалів справи під час складення адміністративних матеріалів ОСОБА_3 не вказував на те, що не керував транспортним засобом, натомість відмовився від надання будь-яких пояснень, а своїми підписами у протоколі підтвердив, що зі змістом протоколу ознайомлений, його копію отримав і внесені про нього дані - правильні. Між тим, стороною захисту не надано будь-яких відомостей про те, що винесена щодо ОСОБА_3 постанова про притягнення його до відповідальності за ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 126 та ст. 125 КУпАП є скасованою чи оскарженою у встановленому чинним законодавством порядку.
Із цих підстав, надуманими і такими, що спрямовані на уникнення ОСОБА_3 від відповідальності за вчинене ним правопорушення, оскільки не підтверджені жодними доказами та спростовані відомостями, які містяться у матеріалах справи, апеляційний суд відхиляє і доводи апеляційної скарги про те, що 06.06.2023 транспортним засобом керував його батько, який забув вдома своє водійське посвідчення, а він дав працівникам поліції лише свій паспорт і йому не було відомо про складений щодо нього протокол, оскільки працівники поліції не давали йому підписувати будь-які документи.
Жодним чином не спростовують факту керування ОСОБА_3 транспортним засобом, не маючи посвідчення водія, повторно протягом року, а не дають підстав вважати, що складений відносно ОСОБА_3 протокол не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, апеляційний суд відхиляє і доводи апеляційної скарги про те, що протокол не містить відомостей про власника транспортного засобу, невірно вказано адресу місця його проживання, а виклад суті правопорушення не містить відомостей про те, яким саме органом (посадовою особою) було раніше притягнуто його до адміністративної відповідальності.
При цьому, апеляційний суд зазначає, що у протоколі відображені всі необхідні й передбачені ст. 256 КУпАП відомості, які є достатніми для доведення вини ОСОБА_3 у порушенні вимог п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху України, а вказані ОСОБА_3 твердження не впливають на висновок суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Тому, складений щодо ОСОБА_3 протокол визнається належним та допустимим доказом у даній справі.
Із цих підстав, такими, що жодним чином не впливають на доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, апеляційний суд визнає і доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 є особою ромської народності.
Доказів про те, що на момент керування транспортним засобом у ОСОБА_3 було наявне посвідчення водія немає.
Безпідставними апеляційний суд визнає і доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не провів допит поліцейських, не встановив обставини складення протоколу, а також порушив його право на захист, оскільки розглянув справу без його участі, належним чином не повідомивши його про час та місце розгляду справи.
-5-
При цьому, апеляційний суд бере до уваги те, що указані доводи жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, а також не свідчать про порушення права ОСОБА_3 на захист та не дають підстав для скасування оскаржуваної постанови. При цьому, апеляційний суд бере до уваги те, що з матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції вживав заходів щодо повідомлення ОСОБА_3 про час та місце розгляду справи шляхом направлення відповідної судової повістки на адресу, яка була відома суду першої інстанції. Між тим, зі змісту протоколу вбачається, що у такому вказано про те, що справа буде розглядатися Виноградівським районним судом Закарпатської області. Також апеляційний суд звертає увагу на те, що участь правопорушника у розгляд цієї категорії справи не є обов'язковою і, відповідно, розгляд справи без участі правопорушника не є безумовною підставою для скасування судового рішення, і при цьому ОСОБА_3 не був позбавлений можливості реалізувати свої права, передбачені ст. 268 КУпАП, у тому числі шляхом надання відповідного доручення захиснику, під час апеляційного розгляду справи, однак не скористався таким правом. Тому, апеляційний суд вважає, що право ОСОБА_3 на захист не було порушено.
Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що будь-яких обґрунтованих клопотань, у тому числі про виклик поліцейських чи інших свідків, стороною захисту не заявлено.
Апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги щодо необхідності закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП, є необгрунтованими і такі відхиляються, оскільки підстав для визнання вказаних тверджень слушними, апеляційний суд не вбачає.
Таким чином, винуватість ОСОБА_3 за ч. 5 ст. 126 КУпАП підтверджується сукупністю досліджених доказів, які є логічними, послідовними, належними та достатніми і узгоджуються між собою.
Апеляційний суд визнає доводи апеляційної скарги такими, що мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_3 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.
З урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, і враховуючи характер вчиненого правопорушення, призначив адміністративне стягнення в межах санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП. Так, адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 40800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п'ять років, застосоване відносно ОСОБА_3 , є достатнім і необхідним для його виправлення та попередження вчинення ним нових правопорушень і таким, що відповідає характеру вчиненого правопорушення, меті адміністративного стягнення.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що накладене на ОСОБА_3 стягнення, яке хоч і є суворим, проте безальтернативним видом стягнення, а також необхідним для виховання ОСОБА_3 у дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_3 відповідно до санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП, відповідає характеру вчиненого правопорушення, а тому підстав для його зміни навіть з врахуванням особи ОСОБА_3 не вбачається.
За таких обставини, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без змін, а подана стороною захисту апеляційна скарга, доводи якої не знайшли свого підтвердження та є безпідставними, - без задоволення.
-6-
Приймаючи рішення беруться до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати свідків тощо; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що до апеляційної скарги не додано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та підтверджували доводи апеляційної скарги, і будь-яких обґрунтованих клопотань з цього приводу стороною захисту не заявлялено, а не з'явившись на розгляд справи без поважних причин, сторона захисту позбавила себе такої можливості.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити, поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 19.07.2023 щодо нього.
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 19.07.2023 щодо нього, - без змін.
Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя