Справа № 308/14597/24
Закарпатський апеляційний суд
15.07.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/761/24, за апеляційною скаргою захисника-адвоката Штефанюк І. М. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.09.2024.
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканець АДРЕСА_1 , військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 01 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605 грн 60 коп. судового збору.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 715027 від 01.09.2024 та постанови судді від 26.09.2024 вбачається, що 01.09.2024 о 03 год 45 хв по вул. Грушевського, 31 у м. Ужгороді, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Audi A6», д. н. з. НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився о 04 год 13 хв, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду, захисник-адвокат Штефанюк І. М. подав апеляційну скаргу, в якій посилається на її необґрунтованість, вказує про неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також дослідженим доказам. Просить скасувати постанову та закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 , у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем та неодноразово брав участь у бойових діях, пов'язаних із захистом Батьківщини, не перебував у стані алкогольного сп'яніння, жодних Правил дорожнього руху України не порушував. Працівники поліції належним чином не роз'яснили ОСОБА_1 процедуру проведення огляду на стан сп'яніння, направлення на проходження такого огляду в медичному закладі не складали, двох свідків не залучили, безпідставно та без належних доказів притягнули останнього до адміністративної відповідальності за керування автомобілем, будучи не пристебнутим паском безпеки, провели незаконний обшук особистих речей, що знаходилися у багажному відділення
-2-
транспортного засобу. На відеозаписі з боді-камери поліцейського не зафіксовано факту повідомлення ОСОБА_1 про те, що ведеться відео фіксація, а також після зупинки транспортного засобу не роз'яснили право на правову допомогу. Оскільки докази у даній справі здобуті з істотним порушенням прав і свобод людини, зокрема права на захист та порушенням правової процедури при зібранні доказів, то протокол та долучені до нього докази є недопустимими. Суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про направлення матеріалів справи до суду за місцем проживання ОСОБА_1 та розглянув справу без участі останнього, залишивши поза увагою те, що він є військовослужбовцем та не має права відлучатися з військової частини на тривалий період часу. Звертає увагу і на незаконність постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Будучи неодноразово належним чином повідомленими про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_1 та його захисник-адвокат Штефанюк І. М. на розгляд справи щодо ОСОБА_1 не з'явилися. Останні судову кореспонденцію отримували, до суду в черговий раз не з'явилися, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляли, а тому враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч. 4 ст. 294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, а тому апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Штефанюка І. М., що не може розцінюватись як порушення їх прав, передбачених ст. 268, 271 КУпАП. При цьому враховується заява захисника про можливість розгляду апеляційної скарги без їхньої участі
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані по справі докази, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
-3-
Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно пункту 6 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція), огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до пункту 7 вказаної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
З матеріалів справи та досліджених доказів апеляційним судом встановлено, що 01.09.2024 о 03 год 45 хв по вул. Грушевського, 31 у м. Ужгороді, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Audi A6», д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився о 04 год 13 хв, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Незважаючи на заперечення захисником вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його винуватість у вчиненні вказаного правопорушення, підтверджується сукупністю зібраних по справі, досліджених суддею місцевого суду та наведених у постанові доказів.
Зокрема, вина стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 715027 від 01.09.2024, яким зафіксовано обставини вчиненого правопорушення та який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, як щодо змісту так і щодо форми; постановою серії ЕНА № 2955078, якою ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП; відеозаписами з бодікамер поліцейського та камер відеоспостереження, на яких зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та відмову від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку.
Оцінка доказів відповідно до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
-4-
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не були роз'яснені права спростовуються вказаним протоколом про адміністративне правопорушення в якому зазначено: дату і місце його складення; посаду, прізвище, ім'я та по батькові працівника поліції, який склав протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; підпис посадової особи, яка складала протокол, а також зазначено, що ОСОБА_1 всупереч його доводам, роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, що останній засвідчив своїм підписом. Від надання пояснень ОСОБА_1 також відмовився, пославшись на ст. 63 Конституції України.
Крім того, стороною захисту не надано жодних відомостей щодо звернення із заявою до відповідних органів з метою ініціювання проведення службової перевірки чи порушення кримінального провадження з приводу незаконності дій працівників поліції, а тому доводи апеляційної скарги в частині грубого порушення працівником патрульної поліції вимог КУпАП та Інструкції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не заслуговують на увагу.
Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейським взводу 1 роти 2 батальйону УПП в Закарпатській області Сидоренком Є. В. законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки поліцейським дотримано вимоги ч. 2 ст. 251, ст. 256, 265-2, 266, 268 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 715027 від 01.09.2024 складено відповідно до вимог встановлених ст. 256 КУпАП, уповноваженим на такі дії працівником поліції, у спосіб, з підстав та з дотриманням порядку, встановлених законом.
З установлених апеляційним судом обставин вбачається, що ОСОБА_1 після зупинки транспортного засобу на законну вимогу поліцейського відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння як на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров'я.
При цьому апеляційний суд враховує, що згідно п. 1.2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, до ознак алкогольного сп'яніння, окрім інших, віднесено: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів, тобто ті ознаки, що мали місце у випадку зупинки водія ОСОБА_1 .
Враховуючи викладене та всупереч доводів апеляційної скарги, у поліцейських були наявні всі підстави для ініціювання проведення огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, від проходження якого останній відмовився, про що зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення.
При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження захисника в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи не знайшли свого підтвердження і такі апеляційним судом відхиляються.
Апеляційний суд оглянув відеозаписи, долучені до протоколу про адміністративне правопорушення, з яких вбачається як факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, так і факт його відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Доводи сторони захисту про те, що факт зупинки поліцейськими транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 без належних на те підстав та всупереч положень ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», а тому і протокол про адміністративне
-5-
правопорушення, складений відносно нього за ч. 1 ст. 130 КУпАП, за наслідком такої зупинки, як і всі інші докази, вказані у протоколі, є недопустимими доказами, апеляційний суд визнає безпідставними та наголошує, що підстави для зупинки транспортного засобу не є предметом перевірки суду при вирішенні питання про наявність чи відсутність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КупАП та самі по собі не можуть вказувати на відсутність події правопорушення, як і не спростовують висновків суду про наявність ознак адміністративного правопорушення.
При цьому, слід зазначити, що проходження огляду на стан сп'яніння на вимогу поліцейського є обов'язком водія, а не його правом, а відмова від проходження такого незалежно від підстав - становить склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Як такі, що не знаходять свого підтвердження та повністю спростовуються наведеними вище судженнями, апеляційний суд відхиляє і доводи апеляційної скарги про те, що жодних ознак сп'яніння у ОСОБА_1 встановлено не було.
Не знаходять свого підтвердження та жодним чином не спростовують факту порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України і доводи апеляційної скарги про те, що неправомірні дії працівників поліції щодо зупинки транспортного засобу не означають безумовного обов'язку водія пройти огляд на стан сп'яніння.
Доводи захисника в апеляційній скарзі щодо порушення працівниками поліції порядку проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння, у зв'язку з відсутністю на місці зупинки транспортного засобу свідків, апеляційний суд не приймає до уваги з огляду на таке.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» від 16.02.2021, який набув чинності 17.03.2021, внесено зміни до КУпАП, зокрема до ст. 266 КУпАП.
За приписами ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що під час відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння не було залучено двох свідків, оскільки диспозицією ст. 266 КУпАП визначено, що свідки залучаються лише у випадку неможливості фіксації технічними засобами відмови водія від проходження огляду у встановленому законом порядку.
На переконання апеляційного суду є безпідставним також і посилання захисника-адвоката Штефанюка І. М. на відсутність в матеріалах справи направлення ОСОБА_1 для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Згідно до положень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015, на підставі оформленого співробітниками поліції направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість, огляд проводиться у закладі охорони здоров'я.
-6-
Оскільки ОСОБА_1 відмовився проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння, відсутність такого направлення в матеріалах справи, не свідчить про недотримання співробітниками поліції вимог вказаної Інструкції.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що суддею першої інстанції ОСОБА_1 обґрунтовано визнано винним у порушенні вимог, які передбачені пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України та вчиненні, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення.
Твердження захисника про розгляд судом справи з порушенням територіальної підсудності та ігнорування клопотання сторони захисту про направлення матеріалів протоколу за місцем проживання ОСОБА_1 також не знаходять свого підтвердження з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Згідно ч. 2 ст. 276 КУпАП справи про адміністративне правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121 - 126, 127-1 - 129, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушника.
За загальним правилом справи розглядаються судом за місцем вчинення правопорушення та одночасно передбачено альтернативну підсудність можливість їх розгляду за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.
Враховуючи, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення, місцем вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є м. Ужгород, тому справу розглянуто Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області, що не суперечить вимогам ч. 1 ст. 276 КУпАП.
Доводи про незаконність постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП, не спростовують факту вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Більш того, стороною захисту не надано будь-яких доказів про те, що така постанова була скасована чи оскаржена у встановленому законом порядку.
Отже, обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.
Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що ставилось йому за провину.
На будь-які інші доводи, які б спростовували висновки суду першої інстанції, сторона захисту не вказує.
Таким чином, обґрунтування вимог апеляційної скарги сторони захисту щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.
Також судом першої інстанції з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, зокрема, характеру вчиненого правопорушення, особи порушника та обставин справи, правильно вирішено питання про кваліфікацію діянь ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на оди рік відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що хоч і є суворим, проте безальтернативним видом стягнення.
-7-
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції і вважає, що з врахуванням наведених обставин, допущене ОСОБА_1 порушення правил дорожнього руху є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008) Європейський суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.
Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005), Європейський Суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.
Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що адміністративне стягнення накладене на ОСОБА_1 , відповідає характеру вчиненого правопорушення, встановлене у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав для його зміни не вбачається.
Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення, не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга захисника-адвоката Штефанюка І. М. задоволенню не підлягає.
При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що стороною захисту не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника-адвоката Штефанюка І. М. залишити без задоволення, а постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.09.2024 щодо ОСОБА_3 , - без змін.
Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя