Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
розглянувши в попередньому судовому засіданні у м. Києві 1 вересня 2006 року справу за позовом ВАТ “Облтеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 27 листопада 2003 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 24 березня 2004 року,
22 жовтня 2003 року ВАТ “Облтеплокомуненерго» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 1193 гривні 44 коп. заборгованості за надані послуги по теплозабезпеченню і гарячому водопостачанню.
Позивач мотивував позовні вимоги тим, що в період з жовтня 2000 року по вересень 2003 року відповідачу надавались послуги по теплозабезпеченню і гарячому водопостачанню про те оплату за них він не проводив, а тому просили задовольнити позов.
Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 27 листопада 2003 року позов задоволено, ухвалою цього ж суду від 15 січня 2004 року виправлено арифметичну помилку.
Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 27 листопада 2003 року рішення суду першої інстанції залишено без зміни.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції та апеляційний суд не врахували, що послуги надавались неякісно, зменшення оплати відповідачем мало місце тільки з листопада 2000 року по квітень 2001 року. Судом не враховано те, що позивачем були проведені розрахунки боргу неправильно, а тому просить постановлені судові рішення скасувати.
Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути лише неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 27 листопада 2003 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 24 березня 2004 року залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Ярема А.Г.
Судді: Левченко Є.Ф.
Лихута Л.М.