Справа № 620/16636/24 Суддя першої інстанції: Марія ДУБІНА
15 липня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Файдюка В.В.,
суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,
при секретарі Масловській К.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
У грудні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в Черкаський окружний адміністративний суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, в/ч НОМЕР_1 ), в якому, з урахуванням ухвали судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року про повернення ОСОБА_1 позовної заяви в частині позовних вимог за період з 01 липня 2023 року по 20 серпня 2024 року (включно), просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати йому грошового забезпечення за період з 01 лютого 2020 року по 31 грудня 2020 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 14 листопада 2019 року №294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закон № 294-IX) станом на 01 січня 2020 року; за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 15 грудня 2020 року №1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» (далі - Закон № 1082-IX) станом на 01 січня 2021 року; за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 12 грудня 2021 року №1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (далі - Закон № 1928-IX) станом на 01 січня 2022 року; за період з 01 січня 2023 року по 30 червня 2023 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 03 листопада 2022 року №2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (далі - Закон № 2710-IX) станом на 01 січня 2023 року; за період з 21 серпня 2024 року по 21 листопада 2024 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 09 листопада 2023 року №3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» (жалі - Закон № 3460-IX) станом на 01 січня 2024 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити йому перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) грошового забезпечення за період з 01 лютого 2020 року по 31 грудня 2020 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом № 294-IX станом на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт; за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом № 1082-IX станом на 01 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт; за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом №1928-IX станом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт; за період з 01 січня 2023 року по 30 червня 2023 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом №2710-IX станом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт; за період з 21 серпня 2024 року по 21 листопада 2024 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом №3460-IX станом на 01 січня 2024 року, на відповідний тарифний коефіцієнт;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити йому недоплачену різницю одноразових грошових виплат (грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань), сплачених йому у період з 2020 по червень 2023 року та за період з 21 серпня 2024 року по 21 листопада 2024 року.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01 лютого 2020 року по 19 травня 2023 року, грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2020 - 2023 роках та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплаченої у 2020 - 2023 роках, без урахування розміру посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14, до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
- зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01 лютого 2020 року по 19 травня 2023 року, грошову допомогу на оздоровлення, виплачену у 2020 - 2023 роках та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, виплачену у 2020 - 2023 роках, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14, до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та провести виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року, в/ч НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що судом не було враховано, що за усталеною практикою Верховного Суду обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням має здійснюватися з використанням величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року. Представник відповідача звертає увагу, що з 20 травня 2023 року законодавцем визначено сталу величину обчислення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням - 1762 грн. Апелянт вказує, що спірні правовідносини є наслідком здійснення делегованих та дискреційних повноважень Кабінетом Міністрів України та не належать до компетенції відповідача; визначення розміру посадових окладів для розрахунку грошового забезпечення військовослужбовців належить до делегованих та навіть дискреційних повноважень Кабінету Міністрів України, а не до повноважень Міністерства оборони України.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшло.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не є предметом апеляційного оскарження, то судова колегія вважає за необхідне здійснювати перевірку його законності та обґрунтованості у межах доводів та вимог апеляційної скарги в/ч НОМЕР_1 .
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року - без змін, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 у період з 29 серпня 2014 року по 21 листопада 2024 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується витягами із наказів від 29 серпня 2014 року №12 та від 21 листопада 2024 року №293.
У період з 01 лютого 2020 року по 21 листопада 2024 року ОСОБА_1 нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення, розмір якого визначався відповідачем шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704.
ОСОБА_1 , вважаючи, що його грошове забезпечення за період з 01 лютого 2020 року по 21 листопада 2024 року мало бути розраховано відповідно до постанови №704, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами про Державний бюджет України на відповідні роки станом на: 01 січня 2020 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року, 01 січня 2024 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із додатками до вказаної постанови, звернувся в Чернігівський окружний адміністративний суд з цим позовом.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , Чернігівський окружний адміністративний суд 17 лютого 2025 року дійшов висновку, що відповідач, застосовуючи при розрахунку показник прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 01 січня 2018 року, замість показника відповідного календарного року, здійснював нарахування і виплату грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань позивачу за період з 01 лютого 2020 року по 19 травня 2023 року з порушенням норм чинного законодавства.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду виходить з наступного.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до статті 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (пункт 1).
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців (пункт 1).
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (пункт 2).
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця (пункт 3).
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (пункт 3).
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (пункт 4).
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (пункт 4).
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що держава гарантує достатнє забезпечення військовослужбовців в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. При цьому, до складу такого забезпечення входить матеріальне, грошове та інші його види. У свою чергу, встановлюючи такі гарантії, держава окремими актами визначає особливості їх надання, обчислення, врахування тощо, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне при вирішенні цього спору окремо зупинитися на кожній із заявлених у позовній заяві вимог.
Як вже було зазначено вище, статтею 9 Закону №2011-ХІІ регламентовані питання гарантування державою достатнього матеріального і грошового забезпечення військовослужбовців, складові їх грошового забезпечення.
У свою чергу, Кабінет Міністрів України 30 серпня 2017 року прийняв постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), якою затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 4 Постанови №704 (у первинній редакції) було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Постанова №704 набрала чинності з 01 березня 2018 року.
Разом з тим, 24 лютого 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103), пунктом 6 якої у первинній редакції внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема, пункт 4 Постанови №704 викладено в новій редакції, яка передбачала, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, з 24 лютого 2018 року змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме: замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) передбачено використання розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103 і з цієї дати фактично відновлено дію пункту 4 Постанови №740 у первісній редакції, тобто розрахунковою величиною є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
З огляду на вказане, з 29 січня 2020 року (дати набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18) підлягають застосуванню положення пункту 4 Постанови №704 в редакції до 24 лютого 2018 року, тобто в редакції, яка була чинна до набрання законної сили Постановою №103.
На момент набрання чинності Постановою №704 пункт 4 вже був викладений в редакції змін, викладених згідно указаного вище пункту 6 Постанови №103.
Водночас текст примітки, зокрема, додатків 1, 14 до Постанови №704, у зв'язку з прийняттям Постанови №103 не змінився, відповідно виникла неузгодженість тексту примітки з положеннями пункту 4 Постанови №704 в редакції, викладеній згідно пункту 6 Постанови №103.
Кабінет Міністрів України постановою від 28 жовтня 2020 року №1038 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2006 року №1644 і від 30 серпня 2017 року №704» виправив цю неузгодженість, виклавши, зокрема, примітку до додатку 1 до Постанови № 704 у новій редакції: « 1. Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень.». В аналогічній редакції викладена також і примітка додатку 14 до Постанови №704.
При цьому, як вже було встановлено раніше, ще до прийняття зазначеної постанови Урядом України 28 жовтня 2020 року Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнав протиправним і нечинним пункт 6 Постанови №103.
Відтак, з дати ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 відновилася первинна редакція пункту 4 Постанови №704, тобто та, яка була до внесення змін згідно пункту 6 Постанови №103. Текст примітки до додатку 1 до Постанови №704 в цьому контексті суттєвого значення вже не має, адже акцентується головним чином на тексті пункту 4 Постанови №704, а надто на розмірі розрахункової величини - прожитковому мінімумі для працездатних осіб.
Аналогічна позиція щодо застосування указаних норм права у поєднанні з правовими наслідками, пов'язаними з прийняттям судом рішення у справі №826/6453/18, висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 15 березня 2023 року у справі №420/6572/22.
Суд також підкреслює, що Верховний Суд у постанові від 12 вересня 2022 року у справі №500/1813/21 сформулював наступні висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах:
"(1) з 01 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
(2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом №1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку №45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік);
(3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням."
Такий самий підхід Верховний Суд застосував також у справах №420/18318/23 (постанова від 05 червня 2024 року), №240/16735/21 (постанова від 25 квітня 2024 року).
Судом враховується, що 20 травня 2023 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року №481 (далі - Постанова №481) «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704», пунктом 2 якої внесено зміну до пункту 4 Постанови №704, виклавши абзац перший в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Отже, починаючи з 20 травня 2023 року пункт 4 Постанови №704 було викладено в новій редакції, яка не передбачає застосування прожиткового мінімуму, встановленого на 01 січня відповідного календарного року при розрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема довідки щодо розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 лютого 2020 року по 21 листопада 2024 року (далі - Довідка), посадовий оклад позивача та його оклад за військовим званням з 01 лютого 2020 року по 19 травня 2023 року розрахований шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року, а в період з 20 травня 2023 року по 21 листопада 2024 року, виходячи з розміру 1762 грн.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що посадовий оклад ОСОБА_1 , його оклад за військовим званням з 01 лютого 2020 року і до 19 травня 2023 року розрахований неправильно, адже повинен був визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, а не на 01 січня 2018 року.
Водночас, розрахунок грошового забезпечення позивача за період з 20 травня 2023 року по 21 листопада 2024 року здійснений в/ч НОМЕР_1 виходячи з розміру 1762 грн, тобто правильно та з урахуванням чинного, починаючи з 20 травня 2023 року, законодавства.
Крім того, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Порядку №260, Постанови №704 та Постанови №481.
Відповідно до частини першої статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно частини третьої статті 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім'ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
У свою чергу, порядок виплати грошової допомоги для оздоровлення на час виникнення спірних у цій справі правовідносин регламентовано розділом XXIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260.
Так, пунктом 1 указаного розділу Порядку №260 передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 2 розділу ХХІІІ Порядку №260 грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.
Військовослужбовцям, звільненим з військової служби, які мали право на грошову допомогу для оздоровлення та не отримали її протягом року, виплата цієї допомоги здійснюється на підставі наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, в якому оголошується про її виплату.
За правилами абзацу першого пункту 6 розділу ХХІІІ Порядку №260 розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Отже, розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Як вбачається з Довідки, ОСОБА_1 грошова допомога для оздоровлення надавалася у лютому 2020 року, січні 2021 року, січні 2022 року, березні 2023 року.
Внаслідок того, що посадовий оклад та оклад за військовим званням за період з 01 лютого 2020 року по 19 травня 2023 року були розраховані ОСОБА_1 неправильно, так як розмір грошової допомоги для оздоровлення позивачу визначався виходячи, зокрема, з посадового окладу та окладу за військовим званням, то розрахунок такої виплати у згаданий період було проведено відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства.
З урахуванням наведеного, грошова допомога для оздоровлення, яку було виплачено позивачу у лютому 2020 року, січні 2021 року, січні 2022 року, березні 2023 року підлягає перерахунку.
Крім іншого, суд апеляційної інстанції зазначає, що порядок виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань регламентовано розділом XXIV Порядку №260, пунктом 1 якого передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Згідно пункту 2 розділу XXIV Порядку №260 військовослужбовцям, прийнятим (призваним) на військову службу із запасу, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується в календарному році, у якому вони призначені та вступили до виконання обов'язків за посадами.
Відповідно до абзаців першого, третього пункту 7 розділу XXIV Порядку №260 розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
За приписами пункту 9 розділу XXIV Порядку №260 виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Разом з тим, з Довідки вбачається, що позивач отримував матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у грудні 2020 року, вересні 2021 року та грудні 2022 року.
З огляду на те, що розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань визначається з місячного грошового забезпечення, одними із складових якого є посадовий оклад та оклад за військовим званням, які, як встановлено вище, у період з 01 лютого 2020 року по 19 травня 2023 року були розраховані неправильно, суд апеляційної приходить до висновку, що надана ОСОБА_1 матеріальна допомога нарахована та виплачена у неналежному розмірі, а тому підлягає перерахунку.
Враховуючи встановлені вище обставини справи та правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у період з 01 лютого 2020 року по 19 травня 2023 року розмір посадового окладу та окладу за військовим званням, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, були розраховані відповідачем неправильно.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути не підлягає касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне рішення виготовлено 15 липня 2025 року.
Суддя-доповідач В.В. Файдюк
Судді О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев