Справа № 620/14928/24 Суддя першої інстанції: Бородавкіна С.В.
15 липня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Файдюка В.В.,
суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,
при секретарі Масловській К.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - відповідач, ГУ ПФ України в Чернігівській області), в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо непризначення йому пенсії за віком з 25 грудня 2021 року відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України від 20 березня 2023 року №2981-IX «Про внесення зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати відповідача призначити йому пенсію за віком з 25 грудня 2021 року відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України від 20 березня 2023 року №2981-IX «Про внесення зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- визнати протиправними дії відповідача щодо неповного зарахування його страхового стажу для призначення пенсії за віком;
- зобов'язати відповідача зарахувати до його стажу роботи періоди: військової служби з 04 травня 1980 року по 29 травня 1982 року; роботи в Новобиківському цукрокомбінаті з 05 квітня 1990 року по 07 червня 1995 року; виплати допомоги по безробіттю з 13 грудня 2001 року по 10 квітня 2002 року; роботи у ВАТ «Новобиківський цукрозавод» з 01 липня 2002 року по 03 лютого 2003 року, з 03 лютого 2003 року по 17 грудня 2004 року; роботи у ТОВ «Новобиківський цукровий комбінат» з 12 вересня 2005 року по 06 січня 2007 року та здійснити перерахунок пенсії за віком.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 21 квітня 2022 року;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з 25 грудня 2021 року призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо неповного зарахування ОСОБА_1 страхового стажу для призначення пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди: роботи з 01 січня 2003 року по 03 лютого 2003 року, з 01 січня 2007 року по 06 січня 2007 року, виплати допомоги по безробіттю з 13 грудня 2001 року по 10 квітня 2002 року, та здійснити перерахунок і виплату пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
При цьому суд першої інстанції виходив з того, що ненарахування та несплата страхувальником страхових внесків за позивача у спірні періоди, не може бути підставою для неврахування при призначенні застрахованій особі пенсії заробітної плати, з якої не сплачені страхові внески. Крім того, відповідачем до страхового стажу позивача зараховано період його роботи з 05 квітня 1990 року по 07 червня 1995 року, з 01 липня 2002 року по 31 грудня 2002 року, з 04 лютого 2003 року по 17 грудня 2004 року, з 12 вересня 2005 року по 31 грудня 2006 року та період проходження військової служби з 04 травня 1980 року по 29 травня 1982 року, а тому підстав для його зарахування в судовому порядку немає. Разом з тим, оскільки відповідно до вимог пункту «а» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується період одержання допомоги по безробіттю, то спірний період з 13 грудня 2001 року по 10 квітня 2002 року має бути зарахований до страхового стажу ОСОБА_1 . Також суд врахував, що позивач проживає на території, де до 25 березня 2022 року велись бойові дії, а із заявою про призначення пенсії за віком звернувся у період дії в Україні воєнного стану.
Не погоджуючись з рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року, 26 лютого 2025 року ГУ ПФ України в Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначає, що до стажу для обчислення пенсії зараховується період одержання допомоги по безробіттю, а не матеріальної допомоги по безробіттю, тому у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 13 грудня 2001 року по 10 квітня 2002 року. Апелянт звернув увагу, що на момент подання позивачем заяви про призначення пенсії зміни в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» були відсутні, а повторно із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 до ГУ ПФ України в Чернігівській області не звертався. Також відповідач зазначив, що у нього були відсутні правові підстави для зарахування до страхового стажу періодів роботи з 01 січня 2003 року по 03 лютого 2003 року та з 01 січня 2007 року по 06 січня 2007 року, оскільки у вказані періоди не були сплачені страхові внески у встановленому законом розмірі.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшло.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не є предметом апеляційного оскарження, то судова колегія вважає за необхідне здійснювати перевірку його законності та обґрунтованості у межах доводів та вимог апеляційної скарги ГУ ПФ в Чернігівській області.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, зареєстрований та проживає в с. Новий Биків, Ніжинського району, Чернігівської області, що підтверджується записами в національному паспорті серії НОМЕР_1 (а.с.6).
21 квітня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФ України в Чернігівській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та просив призначити пенсію з 25 грудня 2021 року, оскільки звернутися у тримісячний строк з дня досягнення пенсійного віку не мав можливості у зв'язку з перебуванням в окупації (а.с.8).
За результатом розгляду вказаної заяви з доданими до неї документами, позивачу з 21 квітня 2022 року призначено пенсію. Зарахований позивачу страховий стаж складає 31 рік 04 місяці 15 днів (а.с. 33).
Вважаючи, що ГУ ПФ України в Чернігівській області призначено пенсію з порушенням вимог чинного законодавства України, ОСОБА_1 звернувся в Чернігівський окружний адміністративний суд з цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів враховує таке.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг, врегульовано Законом України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 8 Закон №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24 Закону №1058-IV).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків (частина друга статті 24 Закону № 1058-IV).
Згідно з частиною третьою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до приписів статті 62 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» головним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту 1 статті 11 Закону №1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у тому числі які є резидентами Дія Сіті, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об'єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) (крім домашніх працівників, які не беруть добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за гіг-контрактами, іншими договорами цивільно-правового характеру.
Приписами статті 20 Закону №1058-IV передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до частини 18 статті 106 Закону №1058-IV посадові особи суб'єктів солідарної системи та накопичувальної системи пенсійного страхування, винні в порушенні законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI).
Згідно з частиною першою статті 1 Закону №2464-VI застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (пункт 3).
Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок (пункт 10).
Основне місце роботи - місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, та визначене ним як основне згідно з поданою заявою (до відкликання) та відомостями, що обліковуються в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру на її підставі (пункт 12).
У пункті 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI установлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці.
Платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску (пункт 1 частини першої статті 6 Закону №2464-VI).
Частиною 11 статті 9 Закону №2464-VI передбачено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Згідно із частиною першою 1 статті 26 Закону №2464-VI передбачено, що посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що внаслідок невиконання підприємством обов'язку по нарахуванню та сплаті внесків до Пенсійного фонду України, особа позбавлена соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на такому підприємстві у спірні періоди, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 23 березня 2020 року у справі №535/1031/16-а та від 26 березня 2020 року у справі №299/3616/16-а, від 02 серпня 2022 року по справі №560/4616/20.
Враховуючи, що обов'язок щодо сплати страхового внеску і обов'язок по його нарахуванню покладено саме на страхувальника (роботодавця), то і відповідальність за ненарахування страхового внеску покладено також на страхувальника.
Таким чином, особа не повинна відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов'язку щодо належного нарахування та сплати страхових внесків, а тому така бездіяльність з боку страхувальника, не може бути підставою для неврахування при призначенні застрахованій особі пенсії заробітної плати, з якої не сплачені страхові внески.
З огляду на викладене та те, що періоди роботи ОСОБА_1 з 01 січня 2003 року по 03 лютого 2003 року і з 01 січня 2007 року по 06 січня 2007 року підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем безпідставно не зараховано вказані періоди роботи до стажу позивача.
Крім того, відповідно до пункту «а» частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до стажу роботи зараховується будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Статтею 25 Закону України від 01.03.1991 №803-ХІІ «Про зайнятість населення» (чинного на час призначення позивачу матеріальної допомоги) визначено, що держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій:
а) надання особливих гарантій працівникам, вивільнюваним з підприємств, установ, організацій;
б) виплата матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації;
в) виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги по безробіттю;
г) подання додаткової матеріальної допомоги безробітному громадянину і членам його сім'ї з урахуванням наявності осіб похилого віку і неповнолітніх дітей, які перебувають на його утриманні.
Відповідно до статті 28 вказаного Закону допомога по безробіттю виплачується громадянам, які шукають роботу, крім осіб, які реєструються на підставі статті 26 цього Закону. Право на допомогу по безробіттю мають незайняті (непрацюючі) громадяни, визнані у встановленому порядку безробітними.
Згідно з частиною першою статті 31 Закону безробітні після закінчення строку виплати допомоги по безробіттю можуть одержувати протягом 180 календарних днів матеріальну допомогу по безробіттю у розмірі до 75 процентів встановленої законодавством мінімальної заробітної плати за умови, що середньомісячний сукупний дохід на члена сім'ї не перевищує встановленого законодавством неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Відповідно до записів у трудовій книжці в період з 13 грудня 2001 року по 10 квітня 2002 року ОСОБА_1 отримував допомогу по безробіттю згідно статті 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування на випадок безробіття».
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у трудовій книжці також є запис про те, що ОСОБА_1 в період з 27 грудня 2004 року по 05 квітня 2005 року отримував допомогу по безробіттю з тих самих підстав та цей період був зарахований органом Пенсійного фонду до страхового стажу позивача.
Враховуючи приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що період з 13 грудня 2001 року по 10 квітня 2002 року має бути зарахований до страхового стажу позивача.
Разом з тим, статтею 45 Закону №1058-IV передбачено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
24 грудня 2021 року ОСОБА_1 досягнув встановленого статтею 26 Закону №1058-IV пенсійного віку.
Так, для призначення пенсії з 25 грудня 2021 року позивач мав звернутись до територіального органу Пенсійного фонду України із відповідною заявою у передбачений Статтею 45 Закону №1058-IV тримісячний термін - до 24 березня 2022 року.
15 квітня 2023 року набрав чинності Закон України від 20 березня 2023 року №2981-IX «Про внесення зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо призначення пенсії особам, які проживають на тимчасово окупованій території або на території, на якій ведуться бойові дії», яким пункт 14-6 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV доповнено підпунктом 14-6.2 такого змісту: « 14-6.2. Тимчасово, у період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, для осіб, які проживають/проживали на території, на якій ведуться (велися) бойові дії, та/або на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, у разі якщо звернення за призначенням пенсії відбулося в період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, за умови що передбачений частиною першою статті 45 цього Закону строк звернення за призначенням відповідної пенсії не сплив станом на 24 лютого 2022 року, пенсія призначається за віком - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку».
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2981-IX встановлено, що особам, які проживають/проживали на території, на якій ведуться (велися) бойові дії, та/або на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України та яким у період з 24 лютого 2022 року до набрання чинності цим Законом, крім тих осіб, у яких строк звернення за призначенням відповідної пенсії сплив станом на 24 лютого 2022 року, пенсію призначено з дня звернення, за їх бажанням пенсія обчислюється з урахуванням положень підпункту 14-6.2 пункту 14-6 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
У пояснювальній записці до проекту Закону №2981-ІХ зазначено наступне «у різний період після повномасштабного вторгнення окупованими були близько 20 відсотків території України, а сотні тисяч громадян України опинились в окупації. Однією з гострих проблем для осіб, які досягли пенсійного віку або стали особами з інвалідністю, та які опинились в окупації, є призначення та отримання пенсійних виплат. Проблема полягає в тому, що особи, які досягли пенсійного віку або стали особами з інвалідністю та проживають на тимчасово окупованій території або на території, де ведуться бойові дії, з незалежних від них причин не можуть безпосередньо звернутись до органів Пенсійного фонду України у зв'язку із тимчасовою неможливістю здійснювати свої повноваження такими органами на тимчасово окупованих територіях, а через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України можливості подати заяву та підтверджуючі документи немає можливості у зв'язку із відсутністю на окупованих територіях інтернет-зв'язку та українського мобільного зв'язку. Таким чином, зазначені особи з об'єктивних причин позбавлені можливості звернутись за призначенням пенсії у встановленому станом на даний час порядку».
Отже, у період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування за бажанням особи, яка проживала на тимчасово окупованій території України, і якій призначено пенсію за віком з дня звернення, що відбулося в період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, пенсія за віком обчислюється з дня, що настає за днем досягнення такою особою пенсійного віку.
При цьому, виходячи зі змісту Закону №2981-IX, органи Пенсійного фонду України зобов'язані обчислювати пенсію за віком вищенаведеним особам з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, на підставі звернення, яке подано як до набрання чинності Законом №2981-ІХ, так і після.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає в селі Новий Биків, Ніжинського району, Чернігівської області.
21 квітня 2025 року, тобто в період дії воєнного стану, ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФ України в Чернігівській області із заявою про призначення пенсії за віком з 25 грудня 2021 року.
З наявної в матеріалах справи довідки Новобасанської сільської ради Чернігівської області від 03 квітня 2024 року №124 вбачається, що «згідно облікових даних Новобиківського старостинського округу Новобасанської сільської ради ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживав з 27.02.2022 по 25.03.2022 року в селі Новий Биків Ніжинського району Чернігівської області де проходили бойові дії».
З огляду на зазначені вище приписи Закону №2981-ІХ та враховуючи, що останній день звернення позивача для призначення пенсії з 25 грудня 2021 року припадав на період дії воєнного стану, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність у ОСОБА_1 достатніх правових підстав для призначення йому пенсії за віком, з дня, наступного за днем досягнення нею пенсійного віку, тобто з 25 грудня 2021 року.
Суд апеляційної інстанції також погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки відповідачем до страхового стажу ОСОБА_1 зараховано періоди його роботи з 05 квітня 1990 року по 07 червня 1995 року, з 01 липня 2002 року по 31 грудня 2002 року, з 04 лютого 2003 року по 17 грудня 2004 року, з 12 вересня 2005 року по 31 грудня 2006 року та період проходження військової служби з 04 травня 1980 року по 29 травня 1982 року, то підстави для зарахування перелічених періодів роботи позивача до його страхового стажу в судовому порядку відсутні.
Враховуючи встановлені вище обставини справи та правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року ухвалено з дотриманням норм матеріального права, з повним з'ясуванням обставин, а доводи апеляційної скарги ГУ ПФ України в Чернігівській області не знайшли свого підтвердження під час вирішення спору.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263, п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Повне рішення виготовлено 15 липня 2025 року.
Суддя-доповідач В.В. Файдюк
Судді О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев