П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
14 липня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/15875/24
Суддя першої інстанції: Токмілова Л.М.
Час та місце ухвалення судового рішення «--:--», м. Одеса
Повний текст судового рішення складений 04.09.2024
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Шевчук О.А., Яковлєва О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
23.05.2024 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії щодо відмови у перерахунку та виплаті їй пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 роки; зобов'язання здійснити розрахунок та виплату їй пенсії за віком, відповідно до ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2020-2022 роки, починаючи з 08.03.2023, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 2019 позивачка отримувала пенсію за вислугу років у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ, а з березня 2023 їй призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, при обчисленні якої застосовано показник середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки. На думку позивачки, вказані дії пенсійного органу є протиправними, оскільки при призначенні пенсії за віком вперше має застосовуватись показник середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2020-2022 роки.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.09.2024 позов задоволено; визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо незастосування заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за 2020-2022 роки при призначенні позивачці пенсії за віком; зобов'язано ГУ ПФУ в Одеській області здійснити позивачці з 08.03.2023 перерахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за 2020-2022 роки, тобто за три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням вже отриманих сум пенсії.
Суд першої інстанції частково задовольняючи позовні вимоги вказав, що пенсія за вислугу років і пенсія за віком передбачені різними законами і за своєю природою є різними пенсіями, що в розумінні ч.3 ст.45 Закону №1058 не може вважатися переведенням на інший вид пенсії. Оскільки, за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України №1058 позивачка звернулася вперше, то вона має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України №1058 із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2020-2022 роки.
Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що 08.03.2023 позивачка звернулася не за призначенням пенсії вперше, а за переведенням на інший вид пенсії - з пенсії за вислугу років на пенсію за віком. Апелянт посилається на положення ч.4 ст.42 Закону України №1058, відповідно до яких за бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в ч.1 ст.40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії. Таким чином, на думку управління, відсутні законні підстави для призначення та виплати позивачці пенсії за віком відповідно до Закону №1058 із застосуванням заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2020-2022 роки. Крім того, на думку управління, вимоги зобов'язального характеру є втручанням в дискреційні повноваження органів Пенсійного фонду.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та з 05.08.2009 отримувала пенсію за вислугу років у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ. /а.с.42/
На підставі заяви від 08.03.2023 відповідачем прийнято рішення №951290124470 від 15.03.2023 про перерахунок пенсії позивачки та призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV. /а.с.16/
15.02.2024 позивачка звернулася до відповідача із заявою, в якій просила перерахувати та виплачувати пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2020-2022 роки. /а.с.12/
19.03.2024 ГУ ПФУ в Одеській області листом повідомило про відсутність підстав для здійснення такого перерахунку, оскільки при розрахунку призначенні пенсії за вислугу років враховано заробітну плату за 2014-2016 роки, яка проіндексована відповідно до ч.2 ст.42 Закону №1058. /а.с.11/
Не погоджуючись із діями відповідача щодо застосування середнього показника заробітної плати за 2014-2016 роки під час призначення пенсії за віком на підставі заяви від 08.03.2023, позивачка звернулася до суду з позовом.
Перевіривши матеріали справи, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (надалі - Закон №1058-IV) визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел.
Так, ч. 1 ст.9 Закону України №1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором (ч.1 ст. 10 Закону №1058-IV).
Відповідно до ч.1 ст. 27 Закону №1058-ІV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп ? Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Частиною 1 ст.40 Закону України №1058-ІV визначено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Відповідно до ч.2 ст. 40 Закону України №1058-ІV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Згідно з ч.3 ст.45 Закону України №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
За аналізом наведених норм можна дійти висновку, що при призначенні пенсії враховується середня заробітна плата, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують зверненню із заявою про призначення, а при переведенні застосовується середня заробітна плата, яка враховувалася під час призначення (перерахунку) попереднього виду пенсії.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка з 05.08.2009 отримувала пенсію за вислугу років, яка була призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII, а з 08.03.2023 - пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV.
Тобто, для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України №1058-ІV позивачка звернулася вперше у березні 2023.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 31.10.2018 у справі №876/5312/17 погодилась з висновком Верховного Суду України, викладеним в постанові від 29.11.2016 у справі №133/476/15-а, про те, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно ч.3 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 23.10.2018 у справі № 334/2653/17, від 06.02.2019 у справі № 333/1856/17, від 27.11.2024 у справі № 560/11681/23, від 16.01.2025 у справі № 580/4901/22.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що при зверненні позивачки, якій було призначено пенсію за вислугу років у порядку Закону України №1788-ХІІ, до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону України №1058-IV, має місце саме призначення такого виду пенсії (за віком), у зв'язку з чим відповідач повинен був враховувати показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії за Законом України №1058-ІV, тобто, виходячи із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020-2022 роки.
Колегія суддів спростовує посилання апелянта, що при вирішенні справи суд першої інстанції втрутився у дискреційні повноваження ГУ ПФУ України в Одеській області, зобов'язавши відповідача здійснити позивачці перерахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020-2022 роки з урахуванням виплачених сум, з огляду на наступне.
Так, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 23.12.2021 у справі №480/4737/19, від 08.02.2022 у справі №160/6762/21, ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов'язком суб'єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.
Згідно з ч.4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином, у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
За правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
Суддя-доповідач А.В. Крусян
Судді О.А. Шевчук О.В. Яковлєв