65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"14" липня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1613/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Деркач Т. Г.
за участю секретаря судового засідання Джабраїлової В. В.
розглянувши в судовому засіданні в порядку загального позовного провадження
справу № 916/1613/25
за позовом: ОСОБА_1
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОСПЕР Р»
про припинення трудових відносин директора товариства
за участю представників:
від позивача: Опанасенко А. В.;
від відповідача: не з'явився;
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСПЕР Р», в якому просить Господарський суд Одеської області:
- припинити трудові відносини як директора (керівника) Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСПЕР Р» за рішенням суду, у зв'язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади директора за власним бажанням.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на вчинення усіх необхідних дій, передбачених законодавством щодо звільнення з посади директора ТОВ «ПРОСПЕР Р» за власним бажанням.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
29.04.2025 господарський суд постановив ухвалу, якою прийняв позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрив провадження у справі. Справу постановив розглядати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначив на 26.05.2025, із повідомленням учасників справи про підготовче засідання.
09.05.2025 за вх.№14862/25 господарський суд одержав клопотання позивача про приєднання до матеріалів справи доказів.
У підготовчому засіданні 26.05.2025, за участю представника позивача, судом постановлено протокольну ухвалу, якою відкладено підготовче засідання на 16.06.2025 об 11:40 год, із викликом учасників справи у підготовче засідання.
16.06.2025 у підготовчому засіданні, за участю представника позивача, судом постановлено ухвалу без оформлення окремого документа, якою закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 14.07.2025 об 11:00, із викликом учасників справи у судове засідання.
У судовому засіданні 14.07.2025 за участю представника позивача, судом на підставі ст. 240 ГПК України проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судового рішення.
Відповідач як у підготовчі засідання, так і у судове засідання не з'явився, при цьому про судові засідання повідомлявся належним чином, шляхом надіслання ухвал суду на юридичну адресу, зазначену у витязі з ЄДР, які повернуто до суду органами поштового зв'язку, із зазначенням причин повернення «адресат відсутній за вказаною адресою» та відзиву до суду не надав.
Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Отже, враховуючи, вжиття господарським судом всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, забезпечення відповідачам реалізації права на судовий захист, в тому числі шляхом надання відповідних заяв по суті справи, враховуючи строки розгляду справи, господарський суд визнав за можливе вирішити справу за наявними матеріалами справи відповідно до ч. 9 ст.165 ГПК України.
Обставини справи встановлені судом
На підставі протокола загальних зборів учасників від 11.03.2015 за № 10/03 ОСОБА_1 призначено на посаду директора ТОВ «ПРОСПЕР Р» та внесено відомості про її призначення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Єдиним учасником ТОВ «ПРОСПЕР Р» є ОСОБА_2 , що підтверджується доданим протоколом позачергових зборів учасників від 07.05.2015 № 05/07, а також відомостями, що зазначені у п. 1.2. Статуту.
Позивач та ТОВ «ПРОСПЕР Р» не укладали ні письмовий контракт, ні трудовий договір.
Через власні обставини у березні 2018 року ОСОБА_1 вирішила звільнитися з посади директора ТОВ «ПРОСПЕР Р» за власним бажанням.
З метою звільнення з посади керівника 20.03.2018 ОСОБА_1 склала заяву з проханням звільнення з роботи на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням з 03.04.2018 року. Заяву посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ламан А. І., реєстровий № 219.
20.03.2018 ОСОБА_1 направила відповідну заяву листом з описом вкладення та повідомленням про вручення через поштове відділення АТ «Укрпошта» на адресу ОСОБА_2 , що підтверджується копіями чека, описом вкладення до листа № 6501407004834 від 20.03.2018.
Згідно з матеріалами справи, 22.03.2018 ОСОБА_2 особисто отримав поштове відправлення № 6501407004834 із заявою ОСОБА_1 , про що свідчить його підпис на останньому.
ОСОБА_2 заяву ОСОБА_1 не розглянув, жодних дій щодо звільнення позивача з посади директора не вчинив.
З огляду на отримання ОСОБА_2 заяви позивача, ОСОБА_1 вважала, що вона є такою, що звільнена з посади директора ТОВ «ПРОСПЕР Р», з урахуванням спливу двотижневого строку, з 03.04.2018, про що видала відповідний наказ від 03.04.2018 № 32К-0000000001.
Окрім того, ОСОБА_1 листом на адресу ОСОБА_2 направила усю первинну документацію ТОВ «ПРОСПЕР Р». 26.03.2018 ОСОБА_2 отримав поштове відправлення з первинною документацією згідно з описом, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 6501209393620.
Окрім того, позивач направила повідомлення про припинення її як директора ТОВ «ПРОСПЕР Р» до Державної податкової інспекції в Приморському районі м. Одеси, Одеському міському центру зайнятості, Управлінню державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, АТ АБ «Південний», Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області, Одеському міському відділенню управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування.
У квітні 2025 року позивач з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань дізналася, що і досі зазначається в реєстрі як директор ТОВ «ПРОСПЕР Р».
07.04.2025 позивач направила на адресу товариства та ОСОБА_2 вимогу про прийняття рішення щодо звільнення її як директора ТОВ «ПРОСПЕР Р» та виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей.
09.04.2025 ОСОБА_2 вимогу ОСОБА_1 отримав, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення № 6500907803907.
Окрім того, 07.04.2025 ОСОБА_1 направила на адресу ОСОБА_2 повідомлення про скликання загальних зборів учасників ТОВ «ПРОСПЕР Р».
ОСОБА_2 зазначене повідомлення отримав 09.04.2025, що підтверджується особистим підписом на повідомленні про вручення поштового відправлення № 6500907803893.
Натомість збори у встановлену дату, час та місце не відбулися, про що складено Акт про нез'явлення учасників ТОВ «ПРОСПЕР Р» та який підписано позивачем, адвокатом Опанасенко А. В., свідками ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Оскільки позивач не була звільнена у встановленому законом порядку, відомості про перебування її на посаді директора ТОВ «ПРОСПЕР Р» з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей ОСОБА_1 виключені не були, ОСОБА_1 звернулася до суду.
Висновки суду
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.
Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
У постанові від 06.09.2023 р. у справі № 127/27466/20 Велика Палата Верховного Суду виклала позицію про те, що коли особу обрано до складу виконавчого органу (між товариством та особою встановлені відносини управління товариством) та укладено трудовий договір (встановлені трудові відносини) і коли існують тільки відносини з управління товариством без укладення трудового договору - саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою. Позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та/або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.
Судом встановив, що ТОВ «ПРОСПЕР Р» не укладало з ОСОБА_1 трудового договору (контракту), а отже, між сторонами не виник спір стосовно припинення такого правочину, проте, позивач був наділений повноваженнями на управління товариством.
Згідно зі статтею 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
Тобто, відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Разом з тим, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства. Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 24.12.2019 р. у справі № 758/1861/18.
Згідно з ч. 1 статті 29 Закону України від 6 лютого 2018 року № 2275-VIII "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (далі - Закон № 2275-VIII) загальні збори учасників є вищим органом товариства.
Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства (ч. 1 ст. 30 Закону № 2275-VIII).
Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не визначено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.
Згідно з ч.ч. 1-3 статті 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Відповідно до п. п. 10.1., 10.2. Статуту ТОВ «ПРОСПЕР Р» вищим органом управління є загальні збори учасників товариства.
Виконавчим органом, який формується вищим органом і здійснює керівництво поточною діяльністю товариства є директор товариства.
Загальні збори учасників мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі із тих, що передані зборами учасників до компетенції виконавчого органу.
Згідно з п. 10.18. Статуту до компетенції директора належить питання прийняття на роботу та звільнення з роботи працівників товариства.
Статутом передбачено, що до кола питань, які є виключною компетенцією загальних зборів належить створення та відкликання виконавчого органу товариства (п. 10.5. Статуту).
Статтею 31 Закону № 2275-VIII передбачено, що загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, зокрема, з ініціативи виконавчого органу товариства (пункт 1 цієї статті).
За змістом частин другої - п'ятої та одинадцятої статті 32 Закону № 2275-VIII, виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов'язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Виконавчий орган товариства зобов'язаний надати учасникам товариства можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного на загальних зборах учасників. Виконавчий орган товариства забезпечує належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням товариства у робочий час, якщо інший порядок не передбачений статутом товариства.
Відповідно до п. 10.10. Статуту про проведення загальних зборів учасники товариства повідомляються письмово або під розписку із зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.09.2023 р. у справі № 127/27466/20 виснувала, що директор для припинення своїх повноважень як одноосібного виконавчого органу за своєю ініціативою мав скликати загальні збори учасників Товариства (пункт 1 частини першої, частина сьома статті 31 Закону № 2275-VIII) з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень шляхом обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов'язків (частина тринадцята статті 39 Закону № 2275-VIII), оскільки вирішення цього питання належить до виключної компетенції загальних зборів учасників Товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону № 2275-VIII).
Як свідчать матеріали справи, повідомлення від 07.04.2025 про скликання загальних зборів ТОВ «ПРОСПЕР Р» містить порядок денний з переліком обов'язкових питань, зазначених Великою Палатою Верховного Суду як необхідних.
Водночас згідно з частинами 1 та 2 ст. 37 Закону № 2275-VIII у товаристві, що має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника. До товариства з одним учасником не застосовуються положення статей 32-36 цього Закону, а інші положення цього Закону застосовуються з урахуванням положень частини першої цієї статті.
Статтями 32-36 Закону № 2275-VIII визначено порядок скликання загальних зборів учасників товариства, проведення загальних зборів учасників, прийняття рішень загальними зборами учасників з питань порядку денного, заочне голосування, рішення загальних зборів учасників, прийняте шляхом опитування.
Тобто, статтею ст. 37 Закону № 2275-VIII передбачено прийняття єдиним учасником письмового рішення одноособово, без дотримання процедури скликання загальних зборів.
Суд установив, що ОСОБА_1 надсилала єдиному учаснику ТОВ «ПРОСПЕР Р» ОСОБА_2 заяви, повідомлення та вимогу про звільнення її з посади директора.
Доказами, доданими до матеріалів справи підтверджується, що усі документи були отримані ОСОБА_2 , однак доказів прийняття відповідного рішення у справі не міститься.
07.04.2025 ОСОБА_1 направила на адресу ОСОБА_2 повідомлення про скликання загальних зборів учасників ТОВ «ПРОСПЕР Р» на 09.05.2025.
ОСОБА_2 зазначене повідомлення отримав, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 6500907803893.
Натомість збори у встановлену дату, час та місце не відбулися, про що складено Акт про нез'явлення учасників ТОВ «ПРОСПЕР Р» та який підписано позивачем, адвокатом Опанасенко А. В., свідками ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Господарським процесуальним кодексом України закріплені основні засади господарського судочинства. Зокрема, у силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13, 14 Господарського процесуального кодексу України) обов'язок з доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.
При цьому, відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Подібні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2022 р. у справі № 910/366/21, від 19.06.2019 р. у справі № 910/4055/18, від 16.04.2019 р. у справі № 925/2301/14.
Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв'язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов'язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову. Належність, як змістовна характеристика та допустимість, як характеристика форми, є властивостями доказів, оскільки вони притаманні кожному доказу окремо і без їх одночасної наявності жодний доказ не може бути прийнятий судом.
Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Варто враховувати, що допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України).
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд звертає увагу на те, що тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Водночас статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, з'ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
Також суд враховує необхідність застосування категорій стандартів доказування та зазначає, що саме принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2022 р. у справі № 910/366/21, від 15.07.2021 р. у справі № 916/2586/20, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18.
За викладених обставин, наявні у справі докази свідчать про дотримання позивачкою вимог закону щодо реалізації власного права на припинення трудових відносин із товариством.
Проте, питання про звільнення директора відповідачем вирішене не було.
Оскільки невирішення питання ОСОБА_2 , як єдиним учасником товариства, порушує право ОСОБА_1 на звільнення з посади директора ТОВ «ПРОСПЕР Р» за власним бажанням працівника, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав щодо визнання припиненими трудових відносин позивача як директора (керівника) Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСПЕР Р».
За таких обставин позов підлягає задоволенню.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Припинити трудові відносини ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), як директора (керівника) Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОСПЕР Р» (ідентифікаційний код 35302625, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, проф. Семафорний, 4), у зв'язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади директора за власним бажанням.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОСПЕР Р» (65012, м. Одеса, проф. Семафорний, 4, ідентифікаційний код 35302625) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 грн.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено 14 липня 2025 р.
Суддя Т.Г. Деркач