15.07.2025 року м.Дніпро Справа № 904/2239/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії
головуючого судді: Мороза В.Ф. (доповідач),
суддів: Дарміна М.О., Чередка А.Є.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпіус Консалт" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2024 (суддя Татарчук В.О.)
у справі № 904/2239/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісменеджер" (м. Дніпро)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпіус Консалт" (м. Дніпро)
про стягнення 229 873,68 грн,-
Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Офісменеджер" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ "Олімпіус Консалт" про стягнення 229 873,68 грн, з яких: 190 104,84 грн боргу, 33 999,48 грн пені, 3 412,54 грн 3 % річних та 2 356,82 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем, як покупцем, зобов'язань за договором постачання № 11/09/2023 від 11.09.2023 (далі - договір), в частині повної та своєчасної оплати отриманого від позивача, як постачальника, товару.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2024 у справі № 904/2239/24 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Олімпіус Консалт" на користь ТОВ "Офісменеджер" 190 104,84 грн боргу, 31 070,53 грн пені, 3 134,02 грн 3 % річних, 2 356,82 грн інфляційних втрат, 2 719,99 грн судового збору за подання позову та 9 860,47 грн витрат на правничу допомогу. В іншій частині позову відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем було поставлено товар відповідачу за договором, який не був оплачений своєчасно та у повному обсязі, у зв'язку з чим задоволено позовні вимоги щодо стягнення заборгованості, а з огляду на прострочення покупцем виконання грошового зобов'язання стягнуто пеню та 3 % річних у перерахованому судом розмірі, а також інфляційні втрати повністю. Також господарський суд поклав на відповідача понесені позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 9 860,47 грн, з урахування обставин даної справи та часткового задоволення позовних вимог.
Частково не погоджуючись з вказаним рішенням ТОВ "Олімпіус Консалт" подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення 9 860,47 грн витрат на правничу допомогу та зменшити ці витрати.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначав, що позивачем до матеріалів справи не надано доказів опису виконаних адвокатом
робіт (наданих послуг) із зазначенням витраченого часу на їх виконання, що позбавляє можливості дослідити у повній мірі питання співмірності витраченого часу на їх виконання. Також скаржник вказував, що справа є нескладною та типовою, містить незначну кількість документів, при цьому розрахунок у позові здійснено з арифметичними помилками.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.11.2024 відкрито апеляційне провадження у порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи.
29.11.2024 до апеляційного суду позивачем подано відзив із запереченнями на апеляційну скаргу, в якому представник зазначав, що витрати на професійну правничу (правову) допомогу є підтвердженими належними та допустимими доказами, а розмір гонорару адвоката сторонами договору погоджений у фіксованому розмірі. Окрім того відповідачем не було враховано об'єм виконаних робіт, оскільки у матеріалах справи наявні 133 видаткові накладні відповідно до яких проводився розрахунок періодів прострочення виконання покупцем зобов'язання з оплати. Також позивач просив стягнути з ТОВ "Олімпіус Консалт" 10 000,00 грн витрат на правничу допомогу понесених в апеляційній інстанції.
17.03.2025 до апеляційного суду надійшло клопотання позивача, в якому представник зазначав, що відповідачем у повному обсязі були перераховані грошові кошти на виконання оскаржуваного рішення.
Відповідно до ст.ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, повноту їх дослідження місцевим господарським судом, перевіривши правильність висновків суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.09.2023 між ТОВ "Офісменеджер", як постачальником, та ТОВ "Олімпіус Консалт", як покупцем, укладено договір постачання № 11/09/2023 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, у кількості та асортименті, на умовах, зазначених у видаткових накладних, що є невід'ємною частиною даного договору (пункти 1.1, 1.3 договору).
Видаткові накладні є документом, що замінює специфікацію та протокол узгодження цін, і є невід'ємною частиною договору. Ціна товару визначається видатковою накладною. Сума договору складається із сум окремих постачань у період дії договору (пункти 1.2, 2.1, 2.2 договору).
Згідно з пунктами 4.1, 4.2, 4.3 договору розрахунок за товар здійснюється покупцем шляхом банківського переведення грошових коштів, на розрахунковий рахунок постачальника у національній валюті України, на умовах відтермінування строку оплати до 21-го календарного дня. Датою отримання товару вважається дата видаткової накладної. Оплата товару здійснюється у сумі, що зазначена у видатковій накладній чи у рахунку. Якщо в період дії даного договору у видатковій накладній не зазначені номер і дата цього договору, то товар, у будь-якому випадку, вважається поставленим на умовах даного договору.
У випадку несвоєчасної оплати за отриманий товар покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від простроченої суми за кожен день прострочення, починаючи з першого дня (пункт 8.1 договору).
Відповідно до пунктів 11.1, 11.2 договору він набуває чинності з моменту його підписання та діє по 31.12.2023. Якщо за 30-ть календарних днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін письмово не заявить про свій намір його розірвати, то договір вважається продовженим на цих же умовах на кожний наступний рік.
На виконання умов договору постачальник здійснив поставку покупцю товару на загальну суму 1 713 147,11 грн згідно видаткових накладних підписаних та скріплених сторонами печатками. Покупець здійснив часткову оплату отриманого товару на загальну суму 1 523 042,27 грн, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача.
Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача 190 104,84 грн заборгованості за поставлений товар, а також 33 999,48 грн пені, 3 412,54 грн 3 % річних, 2 356,82 грн інфляційних втрат, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Матеріалами справи підтверджується передача постачальником покупцю товару загальною вартістю 1 713 147,11 грн згідно видаткових накладних, який останнім оплачений частково у сумі 1 523 042,27 грн, а отже заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар складає 190 104,84 грн, яка відповідачем документально не спростована, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення вимог щодо стягнення з відповідача цієї суми.
Разом з цим відповідачем допущені прострочення виконання грошового зобов'язання, оскільки оплата отриманого товару не здійснювалась у відповідності до положень пункту 4.1 договору.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Розмір пені та порядок її нарахування сторонами погоджено у пункті 8.1 договору.
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 31 070,53 грн пені та 3 134,02 грн 3 % річних за загальний період з 18.10.2023 по 20.05.2024 задоволені судом першої інстанції, а в іншій частині цих вимог (2 928,95 грн пені та 278,52 грн 3 % річних) відмовлено, оскільки позивачем невірно визначено початок строку виконання зобов'язання та враховано в розрахунок день оплати відповідачем заборгованості; інфляційні втрати нараховані позивачем за грудень 2023 року, березень та квітень 2024 року задоволені судом у повному розмірі, що становить 2 356,82 грн.
Щодо покладення на відповідача понесених позивачем витрат на правничу допомогу, у зв'язку з розглядом справи судом першої інстанції.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частин 4, 5, 6 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).
На підтвердження витрат на послуги адвоката у розмірі 10 000,00 грн позивачем до матеріалів справи долучено:
- договір про надання правничої допомоги № 70 від 23.02.2021, укладений між Адвокатським об'єднанням "Аріадна" (далі - АО) та ТОВ "Офісменеджер" (клієнт), за умовами якого АО взяло на себе зобов'язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором, а клієнт зобов'язання оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені сторонами;
- додаткову угоду № 5 від 01.05.2024 до договору про надання правничої допомоги № 70, згідно якої загальна сума послуг за підготовку позовної заяви та інших процесуальних документів складає 10 000,00 грн;
- рахунок на оплату № 138 від 01.05.2024 на суму 10 000,00 грн;
- платіжну інструкцію № 249115 від 02.05.2024 на суму 10 000,00 грн;
- ордер на надання правничої (правової) допомоги АЕ № 1287983 від 22.05.2024.
За змістом частини 5 статті 129 ГПК України відсутність клопотання учасника справи про зменшення витрат на професійну правничу допомогу не звільняє суд від необхідності при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховувати: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Вирішуючи питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
За змістом ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просив зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, оскільки позивачем до матеріалів справи не надано доказів опису виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) із зазначенням витраченого часу на їх виконання, що позбавляє можливості дослідити у повній мірі питання співмірності витраченого часу на їх виконання. Також відповідач вказував, що справа є нескладною та типовою, містить незначну кількість документів, а розрахунок позивачем у позові здійснено з арифметичними помилками.
У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Дана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Разом з цим відповідачем не надано доказів невідповідності заявленої позивачем до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу, вартість якої визначена у фіксованому розмірі і не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником позивача на виконання таких робіт.
Так, зважаючи на складність справи, виходячи зі змісту наданих адвокатом послуг, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги обґрунтованість підготовлених та поданих суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача, з урахуванням пропорційності розміру задоволених вимог, у сумі 9 860,47 грн.
Відтак, переглянувши оскаржуване рішення у відповідній частині, колегія суддів дійшла висновку про те, що твердження скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, судові витрати покладаються на апелянта.
Як вже зазначалось, у відзиві на апеляційну скаргу позивач просив покласти на відповідача 10 000,00 грн витрат на правничу допомогу, у зв'язку з розглядом справи судом апеляційної інстанції.
На підтвердження витрат на послуги адвоката позивачем до відзиву на апеляційну скаргу долучено:
- додаткову угоду № 6 від 22.11.2024 до договору про надання правничої допомоги № 70, згідно якої загальна сума послуг за підготовку відзиву на апеляційну скаргу та інших процесуальних документів складає 10 000,00 грн;
- рахунок на оплату № 171 від 22.11.2024 на суму 10 000,00 грн;
- платіжну інструкцію № 253003 від 22.11.2024 на суму 10 000,00 грн.
Дослідивши та оцінивши обґрунтованість заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи, справедливим та розумним буде задовольнити подане клопотання позивача частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 2 000,00 грн за виконані роботи, що пов'язані з розглядом справи судом апеляційної інстанції.
В задоволенні решти суми (8 000,00 грн) слід відмовити, оскільки вартість надання адвокатом послуг із підготовки відзиву із запереченнями на доводи апеляційної скарги відповідача щодо зменшення витрат позивача на правничу допомоги за розгляд справи судом першої інстанції, та подання до апеляційного суду клопотання з твердженнями щодо оплати відповідачем сум стягнутих оскаржуваним судовим рішенням, не відповідає критеріям розумності та співмірності, враховуючи, що апелянтом оскаржується рішення лише в частині стягнення 9 860,47 грн витрат на правничу допомогу.
Керуючись статтями 129, 269, 275-279 ГПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпіус Консалт" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2024 у справі № 904/2239/24 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2024 у справі № 904/2239/24 залишити без змін.
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісменеджер" про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в апеляційній інстанції задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпіус Консалт" (49102, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Данила Галицького, буд. 2-А; ЄДРПОУ 42234821) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісменеджер" (49038, м. Дніпро, вул. Горького, буд. 6, прим. 6-2; ЄДРПОУ 33856421) 2 000 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу в апеляційній інстанції.
Відмовити у задоволенні решти заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісменеджер" про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в апеляційній інстанції.
Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати наказ.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя В.Ф.Мороз
Суддя А.Є.Чередко
Суддя М.О.Дармін