15.07.2025 року м.Дніпро Справа № 904/2777/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії
головуючого судді: Мороза В.Ф. (доповідач),
суддів: Кощеєва І.М., Чередка А.Є.
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2024 (суддя Васильєв О.Ю.)
у справі № 904/2777/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Сінержи", м. Дніпро
до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод", м. Дніпро
про стягнення 106 376,48 грн,-
Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Альфа Сінержи" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (далі - ПрАТ "ДТРЗ") про стягнення 106 376,48 грн, з яких: 31 006,33 грн 3 % річних та 75 370,15 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язання за договором про закупівлю № 23053 від 15.02.2023 (далі - договір) в частині своєчасного розрахунку за поставлений позивачем товар у сумі 2 761 148,00 грн, що встановлено рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2024 у справі № 904/6561/23.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2024 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ "ДТРЗ" на користь ТОВ "Альфа Сінержи" 55 652,54 грн інфляційних втрат, 1 267,32 грн судового збору за подання позову та 5 232,00 грн витрат на правничу допомогу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що сторони у пункті 11.1 договору погодили інший розмір процентів річних, відмінний від встановленого ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, який дорівнює нулю, у зв'язку з чим відмовлено у задоволенні вимоги щодо стягнення 3 % річних у розмірі 31 006,33 грн за період з 01.01.2024 по 16.05.2024. В іншій частині позову про стягнення інфляційних втрат судом здійснено перерахунок, у зв'язку з чим задоволено їх у розмірі 55 652,54 грн за період прострочення з 19.12.2023 по 16.05.2024. Враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, та часткове задоволення позовних вимог, суд стягнув з відповідача 5 232,00 грн на користь позивача витрат на правничу допомогу.
Не погодившись з вказаним рішенням ПрАТ "ДТРЗ" подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення з відповідача 5 232,00 грн витрат на правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в стягненні цих витрат.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначав, що судом першої інстанції не було зменшено розмір витрат на професійну правничу допомогу, які є завищеними.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.11.2024 відкрито апеляційне провадження у порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи.
26.11.2024 до апеляційного суду надійшов відзив позивача, в якому представник вказував, що суд не зобов'язаний, а має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Разом з цим гонорар адвоката погоджений сторонами в договорі у фіксованому розмірі і не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача.
28.11.2024 до апеляційного суду надійшла відповідь відповідача на відзив позивача, в якому представник зазначав, що розмір гонорару хоча і визначається за погодженням адвоката з клієнтом, але зобов'язання, що склалися між адвокатом з клієнтом не є обов'язковими для суду у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права встановить, що розмір такого гонорару адвоката є завищеним щодо іншої сторони спору.
Відповідно до ст.ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, повноту їх дослідження місцевим господарським судом, перевіривши правильність висновків суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
У грудні 2023 року ТОВ "Альфа Сінержи" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з ПрАТ "ДТРЗ" 2 761 148,00 грн. боргу, 52 866,29 грн пені та 4 680,79 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги були обґрунтовані порушенням ПрАТ "ДТРЗ" зобов'язань за договором про закупівлю № 23053 від 15.02.2023 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем у період з 19.04.2023 по 27.10.2023 товар, внаслідок чого утворилась заборгованість, а також допущені прострочення виконання грошового зобов'язання.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2024 у справі № 904/6561/23, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.05.2024, позов задоволено та стягнуто з ПрАТ "ДТРЗ" на користь ТОВ "Альфа Сінержи" 2 761 148,00 грн боргу, 52 866,29 грн пені, 4 680,79 грн інфляційних втрат та 33 824,34 грн судового збору.
Оскільки вказане рішення згідно інформаційного повідомлення банку про зарахування коштів № 1645 від 17.05.2024 виконано відповідачем лише 17.05.2024, позивач звернувся з даним позовом до господарського суду (справа № 904/2777/24) та просив стягнути з відповідача 3 % річних за період з 01.01.2024 по 16.05.2024 у розмірі 31 006,33 грн та інфляційні втрати за період з грудня 2023 року по травень 2024 року у розмірі 75 370,15 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.02.2023 між ПрАТ "ДТРЗ", як замовником, та ТОВ "Альфа Сінержи", як постачальником, укладено договір про закупівлю № 23053 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити (передати) у власність замовника товар, найменування, марка й кількість якого вказується в специфікації (додаток № 1), яка є невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені у договорі.
Згідно пункту 10.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2023, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
У пункті 11.1 договору сторони домовились, що прострочені замовником грошові зобов'язання, передбачені договором, повинні виконуватись без урахування індексу інфляції та 3 % річних, тобто розмір процентів та інфляція прирівнюються до нуля відсотків.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що у пункті 11.1 договору сторони погодили інший розмір процентів річних, відмінний від встановленого ч. 2 ст. 625 ЦК України, який дорівнює нулю, у зв'язку з чим відмовив у задоволенні вимоги щодо стягнення 3 % річних у розмірі 31 006,33 грн за період з 01.01.2024 по 16.05.2024, а в іншій частині про стягнення інфляційних втрат здійснив їх перерахунок та задовольнив у розмірі 55 652,54 грн за період з 19.12.2023 по 16.05.2024; в решті нарахування інфляційних втрат визнав необґрунтованими.
Щодо покладення на відповідача понесених позивачем витрат на правничу допомогу, у зв'язку з розглядом справи судом першої інстанції.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частин 4, 5, 6 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).
На підтвердження витрат на послуги адвоката у розмірі 10 000,00 грн позивачем до матеріалів справи долучено:
- договір № 147 про надання правничої допомоги від 12.12.2023 укладений між адвокатом Чумак О.В. та ТОВ "Альфа Сінержи", як клієнтом, відповідно до умов якого адвокат бере на себе зобов'язання надавати необхідну правничу допомогу клієнту;
- додаткову угоду № 6 від 21.06.2024 до вказаного договору згідно якої гонорар адвоката є фіксованим і складає 10 000,00 грн за правовий супровід судового спору про стягнення інфляційних та річних за договором № 23053 від 15.02.2023;
- рахунок-фактуру № 06 від 21.06.2024 у розмірі 10 000,00 грн;
- платіжну інструкцію № 45 від 24.06.2024 на суму 10 000,00 грн;
- свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю № 3835 від 17.08.2018;
- ордер АЕ №1296707 від 21.06.2024.
За змістом частини 5 статті 129 ГПК України відсутність клопотання учасника справи про зменшення витрат на професійну правничу допомогу не звільняє суд від необхідності при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховувати: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Вирішуючи питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
За змістом ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідачем були надані заперечення щодо заявленої позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу, в яких вказано, що розмір гонорару є завищеним, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та представництво адвоката позивача у справі № 904/6561/23.
У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Дана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Разом з цим відповідачем не надано доказів невідповідності заявленої позивачем до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу, вартість якої визначена у фіксованому розмірі і не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником позивача на виконання таких робіт.
Так, зважаючи на складність справи, виходячи зі змісту наданих адвокатом послуг, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги обґрунтованість підготовлених та поданих суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, колегія суддів вважає, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу правомірно задоволені судом першої інстанції з урахуванням пропорційності розміру задоволених вимог, у сумі 5 232,00 грн грн.
Відтак, переглянувши оскаржуване рішення у відповідній частині, колегія суддів дійшла висновку про те, що твердження скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, судові витрати покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 129, 269, 275-279 ГПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2024 у справі № 904/2777/24 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2024 у справі № 904/2777/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя В.Ф.Мороз
Суддя А.Є.Чередко
Суддя І.М.Кощеєв