вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" липня 2025 р. Справа№ 925/1124/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Сибіги О.М.
Кравчука Г.А.
без повідомлення учасників справи
розглянувши апеляційні скарги Фермерського господарства «Сарматія» та Приватного підприємства «Агротрейд Групп» на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.03.2025 (повний текст рішення складено та підписано 18.03.2025)
та апеляційну скаргу Приватного підприємства «Агротрейд Групп» на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 02.04.2025 (повний текст рішення складено та підписано 11.04.2025),
у справі № 925/1124/24 (суддя Спаських Н.М.)
за позовом Фермерського господарства «Сарматія»
до Приватного підприємства «Агротрейд Групп»
третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1
про стягнення 94 004,77 грн.
Фермерське господарство «Сарматія» (далі, позивач або Фермерське господарство) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом Приватного підприємства «Агротрейд Групп» (далі, відповідач або Приватне підприємство) про стягнення заборгованості в розмірі 94004,77 грн., що складаються з: 43738,04 грн. суми основного боргу; 23232,60 грн. - інфляційних втрат; 5639,36 грн. - 3% річних; 4289,87 грн. - пені; 17104,90 грн. - неустойки на підставі Договору суборенди земельної ділянки 3,4000 га від 11.05.2016 року з кадастровим номером 7124610100:01:003:0522.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем, як суборендарем, умов Договору суборенди земельної ділянки від 11.05.2016, укладеним із позивачем щодо здійснення повної та своєчасної оплати за передану йому в суборенду позивачем земельну ділянку з кадастровим номером: 7124610100:01:003:0522, площею 3,4000 га.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 12.11.2024 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 .
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 18.03.2025 позов задоволено частково.
Стягнуто з Приватного підприємства «Агротрейд Групп» на користь Фермерського господарства «Сарматія» - 32 516,10 грн. залишку основного боргу за суборенду; 4 289,87 грн. пені, 17 807,46 грн. інфляційних втрат, 4 402,31 грн. як 3% річних на підставі Договору суборенди земельної ділянки від 11.05.2016, кадастровий номер ділянки 7124610100:01:003:0522 та 1 520,78 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.
В решті вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Господарського суду Черкаської області від 02.04.2025 заяву Фермерського господарства «Сарматія» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Стягнуто з Приватного підприємства «Агротрейд Групп» на користь Фермерського господарства «Сарматія» 12 556,00 грн. на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
В решті вимог відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції від 18.03.2025, Приватне підприємство «Агротрейд Групп» звернулося 04.04.2025 до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, сформованою в системі «Електронний суд» 04.04.2025, у якій просив суд скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 18.03.2025 у справі №925/1124/24 повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Також просив вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об'єктивно з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, таке рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від справу №925/1124/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Сибіга О.М., Гончаров С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 апеляційну скаргу Приватного підприємства «Агротрейд Групп» на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.03.2025 у справі №925/1124/24 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків для надання доказів, що підтверджують сплату судового збору у розмірі 3633,60 грн.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції від 18.03.2025, Фермерське господарство «Сарматія» звернулося 08.04.2025 до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, сформованою в системі «Електронний суд» 07.04.2025, у якій просив суд рішення Господарського суду Черкаської області від 18.03.2025 у справі № 925/1124/24 в частині відмови у задоволенні позовних вимог на суму 18 654,15 грн., з яких: 1 549,25 грн. - частина суми основного боргу та 17 104,90 грн. - неустойка та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити, а також зазначити про стягнення 3% річних відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України. Просив вирішити питання щодо розподілу судових витрат та здійснити перерозподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем в суді першої та апеляційної інстанції пропорційно задоволених позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об'єктивно з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, таке рішення в частині стягнення суми основного боргу та неустойки, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.
Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 08.04.2025 апеляційну скаргу Фермерського господарства «Сарматія» на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.03.2025 у справі №925/1124/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Сибіга О.М., Гончаров С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2025 апеляційну скаргу Фермерського господарства «Сарматія» на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.03.2025 у справі №925/1124/24 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків для надання доказів, що підтверджують надсилання апеляційної скарги відповідачу (Приватному підприємству «Агротрейд Групп») та третій особі ( ОСОБА_1 ).
11.04.2025 на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху до Північного апеляційного господарського суду від Приватного підприємства «Агротрейд Групп» надійшла заява про усунення недоліків, з доказами сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.03.2025.
16.04.2025 на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху до Північного апеляційного господарського суду від Фермерського господарства «Сарматія» надійшла заява про усунення недоліків, з доказами надсилання апеляційної скарги відповідачу та третій особі.
Крім того, не погоджуючись з ухваленим додатковим рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство «Агротрейд Групп» 01.05.2025 звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, яка сформована в системі «Електронний суд» 01.05.2025, у якій просило суд скасувати додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 02.04.2025 у справі №925/1124/24 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви позивача про вирішення питання розподілу судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) відмовити у повному обсязі. Просив поновити пропущений строк на апеляційне оскарження.
Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 12.05.2025 апеляційну скаргу Приватного підприємства «Агротрейд Групп» на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 02.04.2025 у справі №925/1124/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Сибіга О.М., Гончаров С.А.
Разом з тим, судді перебували у відрядженні та у відпустках, а тому вирішення питання, пов'язані з рухом апеляційних скарг вирішувались після виходу суддів з відпусток.
У зв'язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 12.05.2025 у справі №925/1124/24 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Сибіга О.М., Кравчук Г.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Агротрейд Групп» на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.03.2025 у справі №925/1124/24. Призначено розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства «Агротрейд Групп» на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.03.2025 у справі № 925/1124/24 на 08.07.2025 без повідомлення (виклику) учасників справи. Витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/1124/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Сарматія» на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.03.2025 у справі №925/1124/24. Об'єднано апеляційні скарги Фермерського господарства «Сарматія» на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.03.2025 та Приватного підприємства «Агротрейд Групп» на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.03.2025 у справі № 925/1124/24, в одне апеляційне провадження для спільного розгляду. Розгляд апеляційної скарги Фермерського господарства «Сарматія» на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.03.2025 у справі №925/1124/24 призначено для спільного розгляду з апеляційною скаргою Приватного підприємства «Агротрейд Групп» на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.03.2025 у справі №925/1124/24 на 08.07.2025 без повідомлення (виклику) учасників справи. Витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/1124/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Агротрейд Групп» на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 02.04.2025 у справі №925/1124/24. Об'єднано апеляційну скаргу Приватного підприємства «Агротрейд Групп» на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 02.04.2025, апеляційні скарги Фермерського господарства «Сарматія» та Приватного підприємства «Агротрейд Групп» на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.03.2025 у справі № 925/1124/24, в одне апеляційне провадження для спільного розгляду. Розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства «Агротрейд Групп» на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 02.04.2025 у справі №925/1124/24 призначено для спільного розгляду з апеляційними скаргами Фермерського господарства «Сарматія» та Приватного підприємства «Агротрейд Групп» на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.03.2025 у справі №925/1124/24 на 08.07.2025 без повідомлення (виклику) учасників справи.
19.05.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №925/1124/24.
22.05.2025 до Північного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив Фермерського господарства «Сарматія» на апеляційну скаргу відповідача, в якому позивач заперечив проти доводів відповідача та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення.
22.05.2025 до Північного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив Приватного підприємства «Агротрейд Групп» на апеляційну скаргу позивача, в якому відповідач заперечив проти доводів позивача та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення.
23.05.2025 до Північного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив Фермерського господарства «Сарматія» на апеляційну скаргу відповідача на додаткове рішення, в якому позивач заперечив проти доводів відповідача та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення.
02.07.2025 до Північного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» надійшла заява Приватного підприємства «Агротрейд Групп» в якій відповідач зазначив про постанову Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №706/131/21.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3429-IX, Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-ІХ, Указом Президента України від 06.05.2024 №271/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 08.05.2024 №3684-IX, Указом Президента України від 23.07.2024 №469/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №3891-IX, Указом Президента України від 28.10.2024 №740/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №4024-IX, Указом Президента України від 14.01.2025 №26/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №4220-IX від 15.01.2025, Указом Президента України від 15.04.2025 №235/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 16.04.2025 № 4356-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 9 травня 2025 року строком на 90 діб, тобто до 07 серпня 2025 року.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, частиною 7 вказаної статті визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Колегією суддів враховано, що ціна поданого позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024.
Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Отже, справа №925/1124/24 призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі.
У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг на рішення суду від 18.03.2025, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає зміні з наступних підстав.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи 25.11.2014 в ДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстровано ФГ "Сарматія" (позивач, код 39510392), єдиним засновником, бенефіціарним власником та керівником якого вказано ОСОБА_1 .
14.03.2014 між Головним управлінням Держземагентства у Черкаській області (орендодавець) та громадянином ОСОБА_1 (орендар і третя особа у справі) укладено Договір оренди землі, за умовами розділу 1 якого орендодавець надав орендарю в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, яка знаходиться за межами населеного пункту, в адміністративних межах Верхняцької селищної ради Христинівського району Черкаської області.
Згідно з п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної форми власності з кадастровим номером 7124610100:01:003:0522, площею 3,4000 га, сільськогосподарські угіддя -рілля, розташована за межами населеного пункту в адміністративних межах Верхняцької селищної ради Христинівського району Черкаської області.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки підлягає проведенню на замовлення та за рахунок орендаря у річний строк з моменту державної реєстрації права оренди земельної ділянки із поданням орендарем у встановленому законом порядку впродовж цього ж строку технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки на розгляд та затвердження відповідному органу місцевого самоврядування та укладанням угоди про внесення змін до договору оренди в частині нормативної грошової оцінки.
До моменту набрання чинності рішенням відповідного органу місцевого самоврядування, яким затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначення суми орендної плати, що вноситься орендарем згідно цього договору, здійснюється за даними про середній розмір нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Черкаській oбласті, що для цієї земельної ділянки становить 90 310,80 гpн. з розрахунку за 1 га площі piллі - 26562,00 грн. з урахуванням коефіцієнта індексації - 3,2 станом на 01.01.2014.
Згідно з п.8 договору договір оренди укладено на 10 років та діє до 14.03.2023.
Згідно з пунктом 9 Договору оренди землі від 14.03.2014 орендна плата вноситься у грошовій формі в розмірі 4063,99 грн. на рік, що становить 4,5 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
За доводами позивача, 26.03.2014 на підставі вказаного Договору оренди землі від 14.03.2014 за ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства зареєстровано право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером: 7124610100:01:003:0522, площею 3,4000 га.
Крім того, відповідно до відповіді Уманської районної державної адміністрації від 25.10.2024 №01-01-33/4984,адміністрацією надано Господарському суду Черкаської області копію договору оренди землі на земельну ділянку кадастровий номер 7124610100:01:003:0522 на підставі якого було створено фермерське господарство «Сарматія».
11.05.2016 на підставі Договору оренди землі від 14.03.2014 між громадянином ОСОБА_1 (як орендодавцем) та відповідачем ПП «Агротрейд Групп» (як суборендарем), укладено Договір суборенди земельної ділянки.
За умовами пунктів 1,2 Договору, в суборенду відповідачу передано земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 7124610100:01:003:0522, площею 3,4000 га, що розташована в адміністративних межах Верхняцької селищної ради Христинівського району Черкаської області.
Відповідно до п.5 нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2016 становить 153 064,6 грн згідно витягу відділу Держкадастру у Христинівському районі Черкаської області з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №0-28-0.3-1687/2-16 від 26.02.2016.
Згідно з п.8 договору суборенди договір укладено на період дії договору оренид землі від 14.03.2014 тобто до 13.03.2024.
Згідно з пунктами 9, 11, 28, 31 Договору суборенди земельної ділянки від 11.05.2016 орендна плата вноситься суборендарем у грошовій формі в розмірі 6887,91 грн. на рік, що становить 4,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно не пізніше 30 числа наступного місяця.
Своєчасне її внесення, з урахуванням змін коефіцієнта індексації, є обов'язком ПП «Агротрейд Групп», як суборендаря. Суборендодавець має право вимагати від суборендаря своєчасного внесення орендної плати з урахуванням змін коефіцієнта індексації.
За несвоєчасну сплату орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожен день прострочення платежу (п. 13 договору суборенди).
Передача земельної ділянки в суборенду здійснюється відповідно до затвердженого проекту землеустрою по акту приймання-передачі об'єкта суборенди (п.17 договору суборенди).
Суборендар зобов'язаний після закінчення даного договору на наступний день повернути земельну ділянку суборендодавцю у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він отримав її у суборенду (п.20 договору суборенди).
Відповідно до пункту 36 Договору суборенди земельної ділянки від 11.05.2016 його дія припиняється шляхом його розірвання у разі заборгованості по орендній платі більш ніж за три місяці поспіль.
12.06.2016 право суборенди ПП «Агротрейд Групп» було зареєстроване державним реєстратором на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером: 7124610100:01:003:0522, площею 3,4000 га, що розташована в адміністративних межах Верхняцької селищної ради Христинівського району Черкаської області (Витяг з Державного реєстру речових прав №351336482 від 23.10.2023).
Відповідач не заперечує, що ним було підписано Акт приймання-передачі цієї ділянки як Додаток до Договору суборенди на підтвердження користування землею.
За доводами позивача, письмова згода на укладення правочину (Договору суборенди земельної ділянки від 11.05.2016) розпорядником земельної ділянки Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області, надана 25.04.2016, про що вказано у пункті 1 Договору суборенди від 11.05.2016.
Рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 31.08.2022 у справі №706/131/21 позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «АГРОТРЕЙД ГРУПП» задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства «АГРОТРЕЙД ГРУПП» на користь ОСОБА_1 255 653,70 гривень завданих збитків. Розірвано укладені 11.05.2016 року між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «АГРОТРЕЙД ГРУПП» договори суборенди земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності: площею 23,5604 га з кадастровим номером 7124610100:01:003:0521, місцем розташування якої є адміністративні межі Верхняцької селищної ради Христинівського району Черкаської області; площею 3,4000 га з кадастровим номером 712461000:01:003:0522, що розташована в адміністративних межах Верхняцької селищної ради Христинівського району Черкаської області.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 17.11.2022 у справі №706/131/21 апеляційну скаргу представника Приватного підприємства «Агротрейд Групп» - адвоката Чернілевського Віталія Григоровича задоволено, рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 31.08.2022 скасовано та ухвалено нове рішення: у задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Агротрейд Групп» про стягнення завданої шкоди та розірвання договорів суборенди відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №706/131/21 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Черкаського апеляційного суду від 17.11.2022 в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Агротрейд Групп» про розірвання договорів суборенди скасовано та залишено у цій частині в силі рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 31.08.2022. В іншій частині постанову Черкаського апеляційного суду від 17.11.2022 залишено без змін.
Отже, позивач звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи тим, що з лютого 2017 року по 06.06.2023 (оскільки 07.06.2023 постановою Верховного Суду у справі №706/131/21 розірвано спірний договір оренди) відповідач не сплачував орендну плату за спірну земельну ділянку.
Відносини, пов'язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, ЗК України, Законом № 973-IV та іншими нормативно-правовими актами України.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про фермерське господарство» № 973-IV землі фермерського господарства можуть складатися із: земельних ділянок, що належать громадянам України - членам фермерського господарства на праві власності, користування; земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство» № 973-IV фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 5 Закону України «Про фермерське господарство» № 973-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.
Членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їхні батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім'ї, родичі, які об'єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень установчого документа фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом). При створенні фермерського господарства одним із членів сім'ї інші члени сім'ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його установчого документа (ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про фермерське господарство» № 973-IV).
При цьому згідно зі ст. 8 Закону України «Про фермерське господарство» № 973-IV фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.
Нормами Закону України «Про фермерське господарство» № 973-IV запроваджений механізм, за яким земельна ділянка спочатку надається в оренду громадянину з метою здійснення підприємницької діяльності (для ведення фермерського господарства), проте останній може використовувати її лише шляхом створення фермерського господарства як форми здійснення своєї підприємницької діяльності.
Зазначене дає змогу констатувати, що створенню фермерського господарства передує, по-перше, бажання й ініціатива громадянина здійснювати підприємницьку діяльність на власний ризик саме у такій формі з метою отримання прибутку та, по-друге, вирішення питання про отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства у власність та/або користування, що є необхідною умовою реалізації ним права на створення такого фермерського господарства, а також державної реєстрації останнього як юридичної особи. Створення фермерського господарства громадянином України передбачає визначену законом послідовність дій, а земельні ділянки надаються саме для створення фермерського господарства, а не для іншої цілі.
Після укладення громадянином договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства та створення цим громадянином фермерського господарства права й обов'язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі переходять від громадянина до фермерського господарства з дня проведення його державної реєстрації. Подібні висновки неодноразово викладались Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 13.03.2018 у справі №348/992/16-ц, від 22.08.2018 у справі №606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі №677/1865/16-ц, від 27.03.2019 у справі №574/381/17-ц, від 26.06.2019 у справі № 628/778/18, від 02.10.2019 у справі № 922/538/19.
При цьому в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №927/79/19 (провадження №12-21гс20) вказано, що укладення з орендодавцем та подання державному реєстратору додаткової угоди до договору оренди землі про заміну орендаря з громадянина на фермерське господарство чинним законодавством України не передбачено, відповідно не є обов'язковим.
Отже, з моменту реєстрації фермерського господарства та набуття статусу юридичної особи обов'язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства. Аналогічний висновок викладено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №922/989/18.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що у відносинах, а також спорах з іншими суб'єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб'єктом є не фізична особа (голова чи керівник фермерського господарства), а фермерське господарство як юридична особа (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 615/2197/15-ц та від 30.06.2020 у справі №927/79/19.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, до часу державної реєстрації ФГ "Сарматія" 25.11.2014, а саме 14 та 22 березня 2014 року, ОСОБА_1 отримав в оренду для ведення ФГ три земельні ділянки в межах Верхняцької та Вербуватської сільських рад Христинівського району: кадастровий номер 7124610100:01:003:0521 площею 23,5604 га; кадастровий номер 7124681500:05:001:0038 площею 49,7413 га; кадастровий номер 712461000:01:003:0522 площею 3,4 га.
Відповідач в обґрунтування своїх доводів як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, посилається на висновки Верховного Суду в аналогічних спорах про те, що виходячи зі змісту статей 7, 12 Закону України «Про фермерське господарство» №973-IV, статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної або комунальної власності одного виду громадянин, зокрема для ведення фермерського господарства, може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах (зокрема, такі висновки містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц).
Однак, суд першої інстанції вірно зазначив, що неможливо за нормами чинного законодавства зробити категоричний висновок, що "один раз" в даному випадку є синонімом "лише одна ділянка".
Більше того, відповідачем не доведено, що позивач отримав земельні ділянки в розмірі більшому, ніж розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство, як це передбачено ст. 121 Земельного кодексу України.
Отже, суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскільки нормами чинного законодавства імперативно не визначено інше, то ФГ може бути створено на базі кількох земельних ділянок, при цьому не має вирішального значення, чи подавалися державному реєстратору перед реєстрацією ФГ відомості про всі такі ділянки і та чи всі їх внесено до Статуту ФГ. Чинне законодавство не встановлює негативних наслідків для новоствореного ФГ у такому випадку.
Вирішальним в такому разі є факт отримання таких ділянок саме до часу державної реєстрації ФГ і саме на таке їх отримання, на думку суду, поширюються висновки Верховного Суду про отримання земельних ділянок на пільгових умовах для створення ФГ один раз.
Після створення/реєстрації ФГ всі подальші отримання ділянок для розширення ведення ФГ дійсно мають здійснюватися лише на конкурсних засадах.
При цьому, відповідачем не було надано суду доказів, що при отриманні вищевказаних трьох земельних ділянок ОСОБА_1 заявами до органів місцевого самоврядування чітко обґрунтовував своє бажання створити три самостійні ФГ окремо на кожній земельній ділянці, про яку просив.
Отже, після реєстрації фермерського господарства всі права землекористування перейшли від ОСОБА_1 до цього позивача, що не потребує обов'язкового укладення додаткових угод до договору(ів) оренди землі. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №927/79/19.
ФГ "Сарматія" є законним орендарем земельної ділянки площею 3,4000 га з кадастровим номером 7124610100:01:003:0522, відомості про яку було подано державному реєстратору при створенні ФГ.
Зазначене підтверджує висновок суду першої інстанції, шо ФГ "Сарматія" у відносинах сторін є належним позивачем, який має право на отримання коштів за Договором суборенди від 11.05.2016 від відповідача.
Відповідач в своїй апеляційній скарзі стверджує, які в своїх запереченнях проти позову в суді першої інстанції, що Договір суборенди земельної ділянки від 11.05.2016 є частково недійсним/нікчемним в пункті 9 про визначення суборендної плати, яка на думку відповідача, перевищує орендну плату за цю ж ділянку.
Проте колегія суддів не погоджується з такими доводами відповідача, виходячи з наступного.
За умовами п. 9 Договору оренди землі від 14.03.2014 між ГУ Держземагенства і ОСОБА_1, орендна плата становить 4,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки і станом на час укладення договору вона становила 4063,99 грн. на рік.
В той же час, за умовами п. 9 Договору суборенди земельної ділянки від 11.05.2016 між ОСОБА_1 та ПП "Агротрейд Групп", суборендна плата становить 4,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки і на момент укладення договору визначена у розмірі 6887,91 грн. на рік.
Разом з тим, відповідно до п. 5 Договору оренди від 14.03.2014 розмір орендної плати вираховується від розміру нормативної грошової оцінки землі із урахуванням коефіцієнта індексації. На момент укладення договору оренди сторони орієнтувалися на розмір НГО 90310,80 грн., від якої 4,5% становить 4063,99 грн. орендної плати на рік.
При цьому, в договорі оренди закладено умову, що якщо розмір НГО і відповідно розмір орендної плати після затвердження рішенням органом влади нового розміру НГО буде більшим, ніж передбачено на час укладення договору, то різницю орендар сплачує до відповідного бюджету в місячний строк.
На момент укладення Договору суборенди від 11.05.2016 НГО цієї ж земельної ділянки вже зафіксовано сторонами у розмірі 153064,63 грн. (п. 5 Договору), яка затверджена станом на 01.01.2016. Відповідно 4,5% від цього розміру НГО становить 6887,91 грн. (п. 9 Договору суборенди) на рік.
Таким чином, як вірно звернув увагу суд першої інстанції, в обох Договорах закладено один і той же критерій і спосіб визначення плати за землю - 4,5% від актуального розміру НГО земельної ділянки і , звичайно, вирахувана сума річної орендної плати у 2014 та у 2016 році за обома договорами (на час їх укладення) математично буде різною. Але по факту розмір плати за землю буде однаковим у тому періоді, де обидва договори вже діють одночасно.
Умови обох договорів не дозволяють суду прийти до висновку, що для одного договору (оренди) розмір НГО буде одним, а для іншого (суборенди) - іншим в один і той же період їх чинності. Цей показник НГО змінюється одночасно для обох договорів.
Згідно з ст. 8 ЗУ "Про оренду землі" умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому.
Водночас, суд не вбачає підстав для висновку, що договір суборенди земельної ділянки від 11.05.2016 є нікчемним в частині визначення розміру орендної плати. Більше того, як вбачається з довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, нормативно грошова оцінка земельної ділянки на дату укладання становить 143 293,27 грн, а орендна плата в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в сумі 17 195,19 грн на рік вноситься на рахунок орендодавця.
Що також спростовує твердження відповідача.
Згідно положень ст. 15 ЗУ "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі, зокрема, є: орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Отже, підстави нікчемності умов п. 9 Договору суборенди земельної ділянки від 11.05.2016 відповідачем не доведені, тому суд обґрунтовано відхилив такі доводи відповідача.
Відповідач як у відзиві на позов, так і в апеляційній скарзі вважає, що має бути застосований строк позовної давності до вимог позивача за період з липня 2017 по липень 2020 на підставі ст. 257, 258 ЦК України (загальна у три роки та скорочена в один рік щодо пені). При цьому, відповідач вважає, що суд першої інстанції помилково не прийняв до уваги порядок обрахунку строків позовної давності.
Відповідно до п. 11 Договору суборенди від 11.05.2016 орендна плата вноситься щомісячно не пізніше 30 числа наступного місяця. Отже кожного місяця у відповідача виникає окреме самостійне зобов'язання по сплаті орендної плати, щодо якого також окремо обраховується і строк позовної давності та нараховується пеня.
Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
У відповідності до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Цивільним кодексом України визначено два види строків позовної давності: а) загальний; б) спеціальні.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Загальні строки позовної давності є абстрактними, поширюються на всі цивільні правовідносини, за винятком тих, щодо яких законом встановлений інший строк або які взагалі виведені з-під дії строків позовної давності.
Загальний строк позовної давності складає три роки і не залежить від суб'єктного складу правовідносин (стаття 257 ЦК України).
Спеціальна позовна давність визначена статтею 258 ЦК України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Законом України №530-IX від 17.03.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати").
Законом України від 30.03.2020 №540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
У пункті 12 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у редакції Закону України від 30.03.2020 №540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.
Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини.
При цьому, враховуючи, що Закон України від 30.03.2020 №540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину набрав чинності 02.04.2020, з огляду на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12.03.2020, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що норми Закону України від 30.03.2020 №540-IX застосовуються до всього періоду карантину, оскільки саме так законодавцем сформулювано норму, яка стосується події карантину всієї його тривалості.
Постановами КМУ було встановлено карантин на всій території України, терміни якого неодноразово продовжувалися. Згідно з постановою КМУ № 211 від 11.03.2020 установлено з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України карантин, а Постановою № 383 від 25.04.2023 карантин остаточно було продовжено до 30 червня 2023 року.
Постановою КМУ від 27.06.2023 № 651 на всій території України з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 скасований карантин, який був встановлений з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19.
Однак, з 24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан в період дії карантину, який в подальшому продовжувався Указами Президента і який не завершено до сьогоднішнього дня.
Згідно нині чинного п.19 "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України - у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Отже для тих вимог, строк позовної давності до яких не сплив на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, тобто станом на березень 2020 року, не можуть бути застосовані наслідки пропуску строку позовної давності і строк позовної давності зупиняється на весь період карантину та воєнного стану.
Позивач щодо основного боргу за суборенду просить стягнути з відповідача по 573,99 грн. (щомісячний платіж з розрахунку 6887,91 : 12) починаючи з 01 лютого 2017 по дату розірвання договору 07.06.2023.
Отже за першим платежем звичайний трирічний строк позовної давності триває з 31.03.2017 по 31.03.2020, а з 12.03.2020 слід вважати, що цей строк вже було продовжено на весь строк карантину та воєнного стану.
Таким чином позивач не пропустив строк позовної давності ні за основним боргом, ні за пенею, за всі періоди, починаючи з платежу за лютий 2017, право вимоги якого у позивача виникло з 31.03.2017.
Також в обґрунтування своїх заперечень щодо позовних вимог, відповідач стверджував, що ним було повністю внесено всі платежі за суборенду, які сплачувалися ПП Агротейд Групп" як на користь ФГ "Сарматія" так і на користь громадянина ОСОБА_1, про що в справу подано докази.
Так, в матеріалах справи наявні платіжні доручення, що підтверджують перерахування відповідачем на користь позивача коштів в сумі 100 859,22 грн, з призначенням платежу «орендна плата згідно договору суборенди землі без ПДВ» в період з 25.04.2017 по 13.12.2017.
Крім того, відповідачем надано на підтвердження перерахування коштів на рахунок третьої особи в сумі 117 486,30 грн., платіжну інструкцію №3411 від 29.10.2023.
Разом з тим, в ході розгляду справи на неодноразові пропозиції та вимоги суду щоб обидві сторони провели повну звірку розрахунків і визначилися за які періоди та за якими договорами суборенди відповідач сплачував кошти, а позивач їх приймав, сторони ніякого узгодження не здійснили через триваючий конфлікт.
Крім того, відповідачем не надано суду будь-яких належних та допустимих, в розумінні ст. 74-77 Господарського процесуального кодексу України, доказів, які б свідчили про наявність спору щодо перерахованих коштів або про звернення відповідача до позивача щодо порядку їх зарахування з розподілом за відповідними договорами.
Спір у справі стосується стягнення боргу за Договором суборенди земельної ділянки від 11.05.2016, об'єктом якої є земельна ділянка з кадастровим номером 7124610100:01:003:0522 площею 3,4000 га.
Щомісячний платіж за цією ділянкою становить 573,99 грн. (6887,91 :12 місяців).
Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, позивач, отримавши кошти за всіма наданими у справу платіжними дорученнями, ці кошти не повернув відповідачу як кошти невідомого призначення і надалі їх утримує в себе, не зараховуючи на сплату боргу по конкретному договору суборенди і не пояснюючи при цьому правомірність своїх дій.
Сторони стверджують, що між ними є лише три договори суборенди (всі укладені 11.05.2016 - як вказано в рішенні у справі № 706/131/21, які стосуються відносин між ФГ "Сарматія" та ПП "Агротрейд Групп" щодо земельних ділянок:
кадастровий номер 7124610100:01:003:0521 площею 23,5604 га;
кадастровий номер 7124681500:05:001:0038 площею 49,7413 га;
кадастровий номер 712461000:01:003:0522 площею 3,4 га;
Платіжні доручення за період квітня-грудня 2017 відповідають існуванню боргу по Договору суборенди від 11.05.2016, які стягує позивач.
Оскільки позивач не заперечував, що він утримує в себе всі кошти, сплачені відповідачем за наявними у справі платіжними дорученнями, сторони не бажали самостійно вирішити спір щодо цих коштів віднесенням їх на конкретний із трьох вказаних договорів, то суд першої інстанції дійшов висновку, що у складі сплачених коштів є суми, які слід віднести на сплату суборенди за ділянку з кадастровим номером 7124610100:01:003:0522 площею 3,4000 га.
Щомісячний платіж в сумі 573,99 грн. за цю ділянку вміщується в платежі за вказаними платіжними дорученнями, загальний розмір яких становив від 7819,28 до 14450,00 грн. щомісячно (загальна сума сплати - 100 859,22 грн.). Так, за платіжними дорученнями сплачено:
- від 25.04.2017 № 287 на суму 12 700,00 грн;
- від 12.05.2017 № 310 на суму 13 300,00 грн;
- від 27.07.2017 № 359 на суму 13 200,00 грн;
- від 01.09.2017 № 422 на суму 14 450,00 грн;
- від 27.09.2017 № 518 на суму 13 129,94 грн;
- від 30.10.2017 № 580 на суму 13 130,00 грн;
- від 24.11.2017 № 664 на суму 13 130,00 грн;
- від 13.12.2017 № 690 на суму 7 819,28 грн.
Оскільки сторонами не було погоджено інше умовами Договору суборенди від 11.05.2016 та призначеннями платежів у платіжних дорученнях, то суд вірно зазначив, що позивач мав право закривати борг по календарній черговості його виникнення.
Відтак, оскільки сторони не бажали самостійно врегулювати питання про призначення платежів, але при цьому сплачені кошти позивач утримував в себе, а відповідач не ставив питання про їх повернення, в інтересах фактичного вирішення спору між сторонами суд дійшов правомірного висновку, що сплатами по 573,99 грн. у складі коштів, які сплачувалися за платіжними дорученнями відповідачем було погашено борг за договором суборенди земельної ділянки від 11.05.2016 за періоди, які мали бути оплачені з 31.03.2017 по 31.01.2018 (лютий-листопад 2017 з урахуванням 30 денного терміну на сплату).
Заборона суперечливої поведінки міститься у положеннях ст. 13 ЦК України, від якої мають утримуватися обидві сторони і в першу чергу за власною згодою мають врегульовувати спірні питання виконання договірних зобов'язань.
Щодо перерахування коштів відповідачем на рахунок третьої особи в сумі 117 486,01 грн., то третя особа отримання вказаних коштів не заперечувала, а позивач і відповідач в своїх апеляційних скаргах цей факт підтвердили та не заперечують.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, третя особа та позивач теж остаточно не врегулювали між собою питання зарахування сплачених коштів у погашення боргу за спірним договором.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що враховуючи конфлікт інтересів між сторонами з приводу належного Орендодавця, утримання сплачених відповідачем коштів і ФГ "Сарматія" і ОСОБА_1 , жоден з яких не повернув кошти на адресу відповідача, а ОСОБА_1 є директором і засновником ФГ "Сарматія" та співзасновником ПП "Агротрейд Групп", тому сплачені відповідачем на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 117 486,01 грн. слід зарахувати у проведення розрахунків за договорами суборенди для вирішення спору між сторонами. Із зазначеним також погоджується і колегія суддів апеляційного суду.
При цьому суд першої інстанції врахував, що серед трьох договорів суборенди є ділянка із кадастровим номером 7124681500:05:001:0038 площею 49,7413 га.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 20.08.2020 у справі №925/360/20 розірвано договір оренди цієї ділянки від 27.03.2014. Судове рішення набрало законної сили 24.03.2021. Тому після розірвання цього договору оренди автоматично є розірваним і договір суборенди цієї ж земельної ділянки, який залежить від строку його дії (ч. 4 ст. 8 ЗУ "Про оренду землі"). Тому всі платежі, здійснені відповідачем з квітня 2021 слід розподіляти лише на два інші чинні договори суборенди по ділянках:
кадастровий номер 7124610100:01:003:0521 площею 23,5604 га;
кадастровий номер 712461000:01:003:0522 площею 3,4 га.
Паралельно цій справі № 925/1124/24 Господарським судом Черкаської області вирішується спір між тими ж сторонами у справі № 925/1123/24 про стягнення боргу за договором суборенди землі від 11.05.2016 щодо ділянки з кадастровим номером 712461000:01:003:0521 площею 23,5604 га за той же період з лютого 2017 по 06.06.2023 року. В обох справах беруть участь ті самі представники обох сторін.
Сторонами не заперечувалось, що за умовами Договору суборенди землі від 11.05.2016 щодо ділянки з кадастровим номером 712461000:01:003:0521 річна плата становить 49932,88 грн. на рік.
Між сторонами також немає спору, що за умовами п. 9 Договору суборенди землі від 11.05.2016 щодо ділянки з кадастровим номером 7124681500:05:001:0038 загальною площею 49,7413 га, розмір річної плати за суборенду становить 100 738,41 грн.
Отже щодо земельних ділянок з кадастровими номерами місячний платіж становить:
7124610100:01:003:0521 площею 23,5604 га (49932,88 : 12 = 4161,07грн.)
7124681500:05:001:0038 площею 49,7413 га (100738,41 :12 = 8394,87грн.)
712461000:01:003:0522 площею 3,4 га (6887,91:12= 573,99 грн.)
Загальна сума щомісячних платежів за трьома ділянками становить 13 129,93 грн.
Колегія суддів звертає увагу, що оскільки сторони на пропозицію суду не побажали прийняти спільне рішення з приводу точного розподілу сплачених сум коштів на три договори суборенди землі, то суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що такий розподіл слід здійснити суду самостійно.
В даному випадку слід застосувати пропорційність зарахування коштів в оплату за кожним договором. Загальна сума гектарів за всіма договорами суборенди становить 76,7017 га. і їх відсоткове співвідношення по ділянках є таким:
7124610100:01:003:0521 площею 23,5604 га (30,72%)
7124681500:05:001:0038 площею 49,7413 га (64,85%)
712461000:01:003:0522 площею 3,4 га (4,43 %)
Отже, враховуючи зазначене суд першої інстанції здійснив розподіл коштів, перерахованих відповідачем на рахунок позивача та на рахунок третьої особи, внаслідок чого за розрахунком суду з вересня 2018 року за відповідачем рахується борг по платі за суборенду земельної ділянки 7124610100:01:003:0522 площею 3,4000 га в розмірі 257,86 грн. (573,99 - 316,13 грн.). За подальші періоди з жовтня 2018 року по 06 червня 2023 року відповідач мав би сплатити за суборенду вказаної ділянки ще 32258,24 грн. (573,99 х 56 місяців + 114,80 грн. за 6 днів червня 2023).
А тому, загальна сума боргу по платі за суборенду сказаної ділянки за період з вересня 2018 року по 06 червня 2023 року становить 32 516,10 грн. (257,86 + 32258,24). Перевіривши зазначений розрахунок колегія суддів вважає його вірним, при цьому, зазначає, що позивач не був позбавлений права надати суду власний розподіл коштів, які надійшли на рахунок позивача та на рахунок третьої особи, та надати його суду, а тому не погоджується з твердженням позивача про його помилковість.
Доказів добровільної сплати вказаних коштів відповідач суду не надав, строк виконання зобов'язання є таким, що настав, тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивач належить 32516,10 грн. за суборенду земельної ділянки кадастровий номер 7124610100:01:003:0522 площею 3,4000 га.
Колегія суддів також не приймає доводи позивача щодо помилкового висновку суду першої інстанції про відмову у стягненні неустойки внаслідок неповернення земельної ділянки, який обґрунтований наступним.
Позивач просив стягнути з відповідача 17104,00 грн. неустойки за неповернення земельної ділянки кадастровий номер 7124610100:01:003:0522 площею 3,4000 га. після набрання чинності рішенням суду про розірвання щодо неї договору суборенди землі 07.06.2023 року.
Цю вимогу позивач обґрунтовує ст. 785 ЦК України, якою визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
В матеріалах справи знаходиться Витяг з ДР речових прав щодо вказаної ділянки, в якому міститься запис (на звороті) що Інше речове право щодо суборенди земельної ділянки припинено 18.10.2023 на підставі рішення суду у справі №706/131/21.
Згідно ч. 6 ст. 8 ЗУ "Про оренду землі" право суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.
Отже, з моменту реєстрації в ДР запису про припинення речового права, право суборенди у відповідача припиняється і з 18.10.2023 ПП "Агротрейд Групп" не має права користуватися вказаною ділянкою.
Позивачем не подано ніяких доказів, що мало місце протиправного користування з боку відповідача і що воно тривало в період з 08.06.2023 по 04.09.2024 (як вказано в розрахунку неустойки).
Відсутність Акту приймання-передачі ділянки на повернення її із суборенди в даному випадку не є вирішальним доказом для встановлення факту, що відповідач продовжує користування спірною земельною ділянкою.
Перевагу в даному випадку суд першої інстанції надав доказу припинення іншого речового права суборенди у відповідача в ДР речових прав та відсутності доказів існування спору (наприклад, листування, позов до суду) між сторонами щодо примусового поверненні ділянки із суборенди за визначені позивачем періоди та починаючи з 07.06.2023. з чим також погоджується і колегія суддів апеляційного суду.
Отже, позивач не надав належних і допустимих доказів, що відповідач продовжував користуватися спірною земельною ділянкою кадастровий номер 7124610100:01:003:0522 площею 3,4000 га після 07.06.2023 року.
Крім того, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Христинівського районного суду Черкаської області від 27.07.2023 у справі №706/131/21 внесено виправлення в Рішення Христинівського районного суду Черкаській області від 31.08.2022 року по справі № 706/131/21 та виправлено в судовому рішенні Христинівського районного суду Черкаської області від 31.08.2022 описку та кадастровий номер земельної ділянки площею 3,4000 га, що розташована в адміністративних межах Верхняцької селищної ради Христинівського району Черкаської області, викладено в такій редакції « 7124610100:01:003:0522». Постановою Черкаського апеляційного суду від 21.09.2023 апеляційну скаргу представника ПП «Агротрейд Групп» адвоката Чернілевського Віталія Григоровича залишено без задоволення. Ухвалу Христинівського районного суду Черкаської області від 27.07.2023 у справі за заявою представника позивача Барської Т.М. про виправлення описки у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Агротрейд Групп» про стягнення завданої шкоди та розірвання договорів суборенди, залишено без змін. Зазначені обставини також вплинули на моменту реєстрації в ДР запису про припинення речового права, право суборенди у відповідача з 18.10.2023.
А тому, колегія суддів вважає, що позивач не довів існування та правомірність підстав (факт продовження користування спірною ділянкою) для нарахування відповідачу неустойки в розмірі подвійної плати за користування земельною ділянкою в період з 08.06.2023 по 04.09.2024 на суму 17 104,90 грн. Підстав для примусового стягнення цієї суми немає, у позові в цій частині суд першої інстанції відмовив обґрунтовано.
Також, позивач просив стягнути з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів апеляційного суду вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в розмірі: інфляційні втрати в сумі 17 807,46 грн. (167,16 +4163,95 + 13476,35) та 4402,31 грн. як 3% річних (39,98 + 1009,59 + 3352,74) за розрахунком суду.
Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За умовами п.13 Договору суборенди земельної ділянки від 11.05.2016 за несвоєчасну сплату орендної плати сплачується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла в період прострочення за кожен день прострочення платежу.
Оскільки суд самостійно здійснив розподіл сплачених коштів в погашення заборгованості з орендної плати за договорами суборенди, то перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що нарахування пені за визначений позивачем період є вірним, вона добровільно не сплачена відповідачем і тому її слід стягнути примусово з ПП "Агротрейд Групп" в сумі 4289,87 грн.
Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з судом першої інстанції, щодо відмови у зазначенні в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування, відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України.
Так, суд першої інстанції виходив з того, що застосування такого порядку є правом, а не обов'язком суду, а томусуд не приймає рішення в цій частині вимог.
Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи ч. 10 ст. 238 ГПК України суд вирішує на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності.
Нарахування пені або відсотків у порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України ґрунтується на підставі тих самих норм матеріального права, які є підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання зобов'язання. Тобто це ті самі заходи відповідальності, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов'язання не виконується.
Передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України 3 % річних охоплюються приписами ч. 10 ст. 238 ГПК України за умови, що позивач заявив позовну вимогу про стягнення 3 % річних за порушення виконання зобов'язання та суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення цієї вимоги.
Велика Палата Верховного Суду у постанові ВП ВС від 16.10.2024 року у справі №911/952/22 зазначала, що застосування частини десятої статті 238 ГПК України, частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України полягає у продовженні нарахування відсотків поза часовими межами, в яких суд розглянув і вирішив спір по суті позовних вимог. Вони застосовуються лише в тих випадках, коли суд, розглянувши спір по суті, ухвалив рішення про застосування відсотків.
Положення частини десятої статті 238 ГПК України, частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України урегульовують можливість нарахування відсотків до моменту виконання рішення суду.
При прийнятті рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки, суд вправі відповідно до частини десятої статті 238 ГПК України, частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків до моменту виконання рішення суду.
Передбачені частиною другою статті 625 ЦК України 3 % річних (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) охоплюються положенням частини десятої статті 238 ГПК України, частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України.
Враховуючи, що вимоги позивача про стягнення з відповідача, в тому числі, суми основного боргу та 3% річних підлягають задоволенню за розрахунком суду, то виходячи з вищевикладеного, судова колегія апеляційного суду вважає за можливе зазначити у резолютивній частині рішення про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Щодо інших аргументів скаржника колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду не спростовують, зводяться до незгоди зі встановленими судом обставинами та до переоцінки доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Фермерського господарства «Сарматія» на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.03.2025 у справі №925/1124/24 підлягає задоволенню частково, апеляційна скарга Приватного підприємства «Агротрейд Групп» на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.03.2025 у справі № 925/1124/24 не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід змінити, з викладенням рішення в новій редакції.
Щодо апеляційної скарги Приватного підприємства «Агротрейд Групп» на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 02.04.2025 у справі №925/1124/24, колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги на додаткове рішення суду, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.
Так, в своїй апеляційній скарзі відповідач зазначив, що надані позивачем докази та ціни на правничу допомогу є недостовірними, а також заперечував проти фактичного обсягу часу.
В суді першої інстанції за результатом розгляду справи, представником позивача було подано заяву про ухвалення додаткового рішення, яким просив стягнути з відповідача судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог у справі № 925/1124/24 та долучити до матеріалів справи докази понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу на загальну суму 20 000, 00 грн.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, крім судового збору, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Як свідчать матеріали справи, позивач до заяви додав
- Ордер серії АІ №1686005, виданий 06.09.2024 на надання правової допомоги ФГ «Сарматія»;
- Договір про надання правової допомоги №05/08/24 від 05.08.2024,
- Додаток №1т до договору про надання правової допомоги від 05.08.2024;
- Проткол погодження договірної ціни №19/09-2 від 19.09.2024;
- Акт прийому наданої правової допомоги згідно з договором про надання правової допомоги №19/03-2 від 19.03.2025;
- Рахунок-фактуру №19/03-2 від 19.03.2025.
Згідно п. 1.1. договору про надання правової допомоги №05/08/24 від 05.08.2024 Замовник доручає, а Виконавець протягом дії цього договору приймає на себе зобов'язання надати Замовнику за винагороду правову (правничу) допомогу з питань , що цікавлять Замовника.
19.09.2024 між сторонами підписано протокол № 19/09-2 погодження договірної ціни, в якому сторони домовились, що розмір винагороди Виконавця за надання правничої допомоги відповідно до п. 1.1 цього протоколу, становить 20 000 (двадцять тисяч) гривень за повний юридичний супровід та представництво інтересів Замовника під час розгляду Господарським судом Черкаської області справи № 925/1124/24.
19.03.2025 між адвокатським об'єднанням та Замовником підписано акт № 19/03-2 прийому наданої правничої допомоги, в якому перелічено всі види робіт, які виконано адвокатським об'єднанням на користь позивача для вирішення даного спору.
Акт підписаний його сторонами без зауважень.
Доказів оплати зазначених послуг позивачем суду не надано, проте, колегія суддів враховує, що за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Аналогічної правової позиції дотримується Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Оцінивши наявні у справі докази понесення позивачем витрати на правову допомогу, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про доведеність розміру витрат відповідача на правову допомогу у суді першої інстанції в сумі 20 000,00 грн.
При цьому, колегія суддів не приймає доводи відповідача, що вартість правової допомоги є завищеною виходячи з наступного.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Таким чином, суд має враховувати умови договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 Цивільного кодексу України.
Частиною1 та 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру або погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною 1 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Така правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21.
Сторонами було погоджено в протоколі погодження договірної ціни до договору про надання правової допомоги, що вартість правової допомоги, наданої адвокатським об'єднанням позивачеві під час розгляду господарським судом Черкаської області справи №925/1124/24 становить 20 000,00 грн., тобто погоджено фіксований розмір, що не протирічить діючому законодавству.
Також відповідач зазначав, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу є завищеним, а обсяг правової допомоги необґрунтований.
Але, колегія суддів звертає увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, де Суд зазначив, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Таким чином, суд має враховувати умови договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 Цивільного кодексу України.
Відповідно до правової позиції, що викладена у постанові Верховного суду від 12.01.2023 у справі №908/2702/21 за якою під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду необхідно дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Оцінюючи докази на підтвердження наданої позивачу адвокатом Рибарук М.М. правової допомоги в розмірі 20 000,00 грн, суд першої інстанції, керуючись зазначеними вище принципами обґрунтованості судових витрат, їх неминучості та необхідності для розгляду даної справи, прийшов до висновку, що в цілому, навіть з урахуванням включення до Акту від 19.03.2025 такої правової допомоги як підготовка та подання до Господарського суду Черкаської області заяв про проведення всіх судових засідань в режимі відеоконференції (яку в кожне засідання попередньо бронював суд самостійно), ці витрати в цілому є співмірними із складністю спору та відповідали потребам позивача на представництво власних інтересів в суді. Водночас, підстав для зменшення заявлених до стягнення (20 000) витрат на професійну правничу допомогу суд не вбачав.
З вказаним висновком погоджується і колегія суддів апеляційного суду.
Враховуючи, що позовні вимоги були задоволені частково, то виходячи з вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції обґрунтовано стягнув 12 556,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеним позовним вимогам з відповідача на користь позивача.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, в задоволенні Приватного підприємства «Агротрейд Групп» на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 02.04.2025 у справі № 925/1124/24 слід відмовити, а оскаржуване додаткове рішення - залишити без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Сарматія» на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.03.2025 у справі №925/1124/24 задовольнити частково.
2. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Агротрейд Групп» на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.03.2025 у справі №925/1124/24 залишити без задоволення.
3. Рішення Господарського суду Черкаської області від 18.03.2025 у справі №925/1124/24 змінити, виклавши резолютивну частину рішення у новій редакції:
« 1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства "АГРОТРЕЙД ГРУПП" (код 32588017, м. Христинівка, Черкаська область, вул. Стадіонна, 2) на користь Фермерського господарства "САРМАТІЯ" (код 39510392, м. Христинівка, Черкаська область, вул. Стадіонна, 2) - 32516,10 грн. залишку основного боргу за суборенду; 4 289,87 грн. пені, 17 807,46 грн. інфляційних втрат, 4 402,31 грн. як 3% річних на підставі Договору суборенди земельної ділянки від 11.05.2016, кадастровий номер ділянки 7124610100:01:003:0522 та 1520,78 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.
3. В решті вимог відмовити.
4. Органу (особі), який здійснюватиме примусове виконання судового рішення, в порядку ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України нараховувати 3% річних на фактичну (несплачену) суму основного боргу, починаючи з 05.09.2024 до моменту повної оплати основного боргу за такою формулою: (СОБ*3*КДП)/КДР/100 = сума процентів річних, де СОБ - сума основного боргу, 3 - 3% річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році та стягнути вказану суму нарахованих процентів з Приватного підприємства «Агротрейд Групп» (ідентифікаційний код 32588017, вул. Стадіонна, буд. 2, м. Христинівка, Христинівський р-н, Черкаська обл., 20000) на користь Фермерського господарства «Сарматія» (ідентифікаційний код 39510392, вул. Стадіонна, буд. 2, м. Христинівка, Христинівський р-н, Черкаська обл., 20000).
Роз'яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у випадку часткової сплати боржником суми основного боргу, нарахування річних повинно здійснюватися на залишок заборгованості.»
5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.».
4. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Агротрейд Групп» на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 02.04.2025 у справі № 925/1124/24 залишити без задоволення.
5. Додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 02.04.2025 у справі № 925/1124/24 залишити без змін.
6. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційних скарг покладаються на скаржників.
7. Матеріали справи №925/1124/24 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 14.07.2025.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді О.М. Сибіга
Г.А. Кравчук