вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" червня 2025 р. Справа № 910/6886/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Євсікова О.О.
Корсака В.А.
секретар судового засідання Сергієнко-Колодій В.В.,
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Завод 410 ЦА"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.03.2025 про відмову в відстроченні виконання рішення
у справі № 910/6886/23 (суддя Підченко Ю.О.)
за позовом Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" Державного підприємства "Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма "Прогрес"
до Державного підприємства "Завод 410 ЦА"
про стягнення коштів,
Дочірнє підприємство Державна компанія "Укрспецекспорт" Державного підприємства "Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма "Прогрес" (далі - позивач; ДП ДК "Укрспецекспорт" ДП "Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма "Прогрес") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (надалі - відповідач; ДП "Завод 410 ЦА"; заявник; апелянт; скаржник) про стягнення 5 448 000,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 позов ДП Державної компанії "Укрспецекспорт" ДП "Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма "Прогрес" задоволено частково. Стягнуто з ДП "ЗАВОД 410 ЦА" на користь ДП Державної компанії "Укрспецекспорт" Державного підприємства "Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма "Прогрес" заборгованість - 4 000 000,00 грн, пеню - 1 082 739,73 грн та витрати зі сплати судового збору - 76 241,09 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2025 у задоволенні заяви ДП "Завод 410 ЦА" про відстрочення виконання рішення відмовлено.
Як зазначено місцевим господарським судом, визначений п. 5 ст. 331 ГПК України строк для відстрочення виконання судового рішення є присічним та чинним законодавством не передбачена можливість його поновлення чи продовження. Так, рішення у даній справі прийнято 05.10.2023, а відповідач звернувся із заявою про відстрочення виконання рішення суду 20.01.2025. Тому, оскільки датою ухвалення рішення є саме 05.10.2023, судом першої інстанції враховано, що період відстрочення його виконання не може перевищувати більше одного року та тривати більше ніж до 05.10.2024. Також місцевий господарський суд виснувався про те, що заявником не додано до матеріалів заяви жодних доказів на підтвердження можливості виконання рішення суду у даній справі в майбутньому, у разі задоволення заяви про відстрочення виконання рішення, не надано доказів хоча б часткової сплати заборгованості перед позивачем. Також відповідачем не надано жодних документальних підтверджень того, що таке фінансове становище поліпшиться найближчим часом, що дасть змогу боржнику виконати рішення суду у даній справі. Заява містить лише доводи та припущення заявника, які жодним належним доказом не підтверджуються.
Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, ДП "Завод 410 ЦА" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.03.2025 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про відстрочення виконання рішення ДП "Завод 410 ЦА" від 17.01.2025.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою.
Апелянт зазначає, що місцевим господарським судом не враховано положень абзацу 23 пункту 10-2 Розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження», за змістом яких положення, передбачені абзацом 22 вказаного пункту, не поширюються на рішення, стягувачами за якими є держава, органи Пенсійного фонду України, інші державні цільові фонди, суб'єкти, визначені в абзаці 22 цього пункту, а також на рішення про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю внаслідок кримінального правопорушення.
Скаржник наголошує, що ДП "Завод 410 ЦА" здійснює господарську діяльність у відповідності до діючого законодавства України, зокрема, на виконання робіт з капітального ремонту, модернізації, переобладнання і технічного обслуговування літаків типу Антонов, але завод станом на сьогоднішній день не має сертифікату щодо основної діяльності, капітального ремонту, реконструкції в літакобудуванні. Відсутність сертифікату схвалення організації з технічного обслуговування виробів, частин та пристроїв призвело до того, що у періоді з 21.04.2022 до 22.05.2023 підприємство не може видавати сертифікат передачі до експлуатації після завершення будь-яких робіт з технічного обслуговування (ремонту) повітряних суден або їх компонентів, а також сертифікатів перегляду льотної придатності. Також, відсутність сертифікату схвалення організації з технічного обслуговування виробів, частин та пристроїв призвело до того, що з 05.01.2023 підприємство не може видавати сертифікат передачі до експлуатації після завершення будь-яких робіт з технічного обслуговування (ремонту) державних повітряних суден, їх компонентів та обладнання, у тому числі повітряних суден та компонентів, які належать до військової техніки, іноземних держав, а також сертифікатів перегляду їх льотної придатності. Не можливість ДП "Завод 410 ЦА" використовувати банківські рахунки, відкриті в установах інших банків була відсутня у зв'язку із їх блокуванням та арештом на підставі зведеного виконавчого провадження яке сформувалося, в більшій мірі, у зв'язку з фактично повною зупинкою підприємства через воєнний стан. Загалом станом на подачу апеляційної скарги по ДП "Завод 410 ЦА" в органах Державної виконавчої служби України знаходиться 282 виконавчих провадження щодо стягнення коштів із підприємства на користь інших осіб на загальну суму боргу 166 187 947,35 грн.
Також відповідач вказує, що не можна не брати до уваги неодноразові випадки обстрілів та пошкоджень майна підприємства через дії рф на території України. Постійні обстріли території України призвели до неодноразового оголошення простою на підприємстві, а саме через неможливість виконання завдань та існування загрози нанесення чергових ракетно-бомбових ударів по підприємствам оборонно-промислового комплексу України, з виникненням ситуації, небезпечної для життя та здоров'я працівників підприємства. У свою чергу, з метою відновлення діяльності і для забезпечення можливості розрахунків з контрагентами відповідачем вживається низка заходів по отриманню відповідних сертифікатів на обслуговування інших категорій повітряних суден та розширення переліку можливих для виконання робіт.
Окрім того, відповідачем здійснюється претензійно-позовна робота щодо заборгованості контрагентів перед ДП "Завод 410 ЦА". Згідно з оборотно-сальдовою відомістю за 31 січня 2025 року заборгованість контрагентів перед підприємством становить 167 313 027,30 грн.
Окремо апелянт звернув увагу, що підприємство перейшло до сфери управління Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Таким чином, наразі проводяться фінансові, майнові та правові перевірки, а також розробка стратегії відновлення господарської діяльності ДП "Завод 410 ЦА".
На переконання скаржника, відмова суду першої інстанції у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення фактично створює ситуацію, яка ставить під загрозу інтереси обох сторін. Обмеження ресурсів ДП "Завод 410 ЦА" унеможливлює відновлення господарської діяльності, що є критично важливим для виконання фінансових зобов'язань перед контрагентами.
Підсумовуючи наведене, а крім цього приймаючи до уваги військовий стан в Україні, кризові явища у вітчизняній економіці, зважаючи на специфіку діяльності відповідача, а також те, що останній є державним підприємством та з метою виконання судового рішення, апелянт акцентував, що зазначені в заяві про відстрочення виконання рішення суду від 17.01.2025 у справі № 910/6886/23 обставини є винятковим випадком та підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2025, апеляційна скарга у справі № 910/6886/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Завод 410 ЦА" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.03.2025 про відмову у відстроченні виконання рішення у справі № 910/6886/23. Розгляд апеляційної скарги Державного підприємства "Завод 410 ЦА" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.03.2025 про відмову у відстроченні виконання рішення у справі № 910/6886/23 призначено на 21.04.2025.
03.04.2025 на адресу апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить Апеляційну скаргу ДП «Завод 410 ЦА» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.03.2025 у справі № 910/6886/23 залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. За твердженнями ДП ДК "Укрспецекспорт" ДП "Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма "Прогрес", оскаржуване судове рішення є законним і прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального права. Позивачем зазначається, що місцевий господарський суд дослідив, що відповідачем не додано до матеріалів заяви жодних доказів на підтвердження можливості виконання рішення суду у даній справі в майбутньому, у разі задоволення заяви про відстрочення виконання рішення, не надано доказів хоча б часткової сплати заборгованості перед позивачем. Крім цього, позивач вказує, що та обставина, що станом на час подання апеляційної скарги по ДП "Завод 410 ЦА" в органах Державної виконавчої служби України знаходиться 282 виконавчих провадження щодо стягнення коштів із підприємства на користь інших осіб на загальну суму боргу 166 187 947,35 грн навпаки показує необхідність відмови у заяві про відстрочення виконання судового рішення через ризики його фактичного невиконання.
У зв'язку з перебуванням судді Євсікова О.О. у відпустці, судове засідання у справі № 910/6886/23, призначене на 21.04.2025, не відбулось.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 розгляд апеляційної скарги Державного підприємства "Завод 410 ЦА" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.03.2025 про відмову у відстроченні виконання рішення у справі № 910/6886/23 призначено на 09.06.2025.
У зв'язку з повітряною тривогою, задля збереження життя і здоров'я та убезпечення відвідувачів, суддів та працівників апарату суду, враховуючи розпорядження голови Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2022 № 3, судове засідання, призначене на 09.06.2025, не відбулось.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 розгляд апеляційної скарги Державного підприємства "Завод 410 ЦА" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.03.2025 про відмову у відстроченні виконання рішення у справі № 910/6886/23 призначено на 25.06.2025.
Представник апелянта в судовому засіданні 25.06.2025 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.03.2025 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про відстрочення виконання рішення ДП "Завод 410 ЦА" від 17.01.2025.
Представник позивача в судовому засіданні 25.06.2025 проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржувану ухвалу залишити без змін.
Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вже зазначалось апеляційним господарським судом, рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 позов ДП Державної компанії "Укрспецекспорт" ДП "Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма "Прогрес" задоволено частково. Стягнуто з ДП "ЗАВОД 410 ЦА" на користь ДП Державної компанії "Укрспецекспорт" Державного підприємства "Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма "Прогрес" заборгованість - 4 000 000,00 грн, пеню - 1 082 739,73 грн та витрати зі сплати судового збору - 76 241,09 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
20.01.2025 від відповідача надійшла заява про відстрочення виконання рішення у справі № 910/6886/23 на один рік. В обґрунтування заяви відповідачем зазначалось про знаходження ДП «Завод 410 ЦА» у скрутному фінансовому становищі та про неможливість виконання підприємством замовлень та контрактів на ремонт, модернізацію і обслуговування літаків (основна діяльність ДП «ЗАВОД 410 ЦА») з незалежних від відповідача причин, пов'язаних, зокрема, із воєнною агресією рф проти України.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Згідно зі статтею 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
У рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Рішенням Суду у справі Глоба проти України від 05.07.2012 суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чижов проти України).
Відповідно до статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Так, розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (частина 5 статті 331 ГПК України).
Частиною 4 статті 331 ГПК України передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.
Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
При винесенні ухвали про відстрочку виконання рішення суд бере до уваги не тільки доводи відповідача про те, що виконання судового рішення може привести боржника до стану, який унеможливить здійснення ним господарської діяльності, а й матеріальний інтерес позивача та ступінь вини боржника (відповідача) у виникненні спору, а також той факт, що важке фінансове становище відповідача утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від відповідача обставин.
Отже, чинне процесуальне законодавство передбачає, що відстрочка виконання рішення, яка пов'язується з об'єктивною неможливістю виконання рішення, дозволяється у виняткових випадках, а відтак, передумовою для надання відстрочки виконання рішення є встановлення таких виняткових обставин.
В основу судової ухвали про надання відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.
Так, враховуючи вказане суд апеляційної інстанції вважає вмотивованими висновки суду попередньої інстанції про те, що в даному випадку посилання відповідача на скрутне становище, ускладнення підприємницької діяльності у зв'язку з початком бойових дій, не можуть бути підставою для покладення фінансового тягаря на стягувача, оскільки останній знаходиться з боржником у рівних економічних умовах (правовий режим воєнного стану) і в одній державі.
Крім того, при вирішенні питання про надання відстрочки необхідно врахувати, що спір у даній справі виник саме з вини відповідача у зв'язку з невиконанням останнім своїх зобов'язань за відповідним договором.
У зв'язку із наведеним колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність виняткового випадку, який би свідчив про наявність підстав для задоволення заяви про відстрочення виконання судового рішення.
Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для розстрочення або відстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.
Тобто, можливість відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов'язується з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про відстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.
З огляду на зазначене, на переконання колегії суддів обґрунтованими та такими, що відповідають обставинам справи є висновки місцевого господарського суду про те, що заявником не надано суду належних доказів на підтвердження наявності обставин, що є підставою для відстрочення виконання судового рішення.
Окремо, суд апеляційної інстанції акцентує, що за приписами ч. 5 ст. 331 ГПК України однорічний строк обраховується з дня ухвалення такого рішення, а не з дати набрання таким рішенням законної сили.
Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
На вказане, як вважає колегія суддів, слушно звернув увагу й місцевий господарський суд.
За викладених обставин, за висновками судової колегії заява Державного підприємства «Завод 410 ЦА» про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 у справі № 910/8668/23 в силу імперативних положень ч. 5 ст. 331 ГПК України правомірно не була задоволена судом 1-ої інстанції.
В частині доводів апелянта про те, що судом першої інстанції не враховано положень абзацу 23 пункту 10-2 Розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, що відповідні стягнення є першочерговими і не підпадають під дію Порядку щодо визначення підприємств оборонно-промислового комплексу, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану, колегія суддів зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.2023 № 101, затверджено Порядок визначення підприємств оборонно-промислового комплексу, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану.
Згідно п. 3 вказаного порядку, перелік підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану (далі - перелік), визначається Мінстратегпромом.
Відповідно до наказу Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України № 43 від 14.03.2023, Державне підприємство «Завод 410 ЦА» включено до переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що в силу вищевказаних нормативних актів, підприємство відповідача включено до переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану, колегією суддів критично оцінюються аргументи заявника у відповідній частині.
Інші доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, взяті колегією суддів до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За висновками колегії суддів, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Враховуючи вищезазначене в сукупності, наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали, що розглядається, колегія суддів не вбачає.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до ст. 129 ГПК України оскільки підстави для скасування оскаржуваної ухвали у справі та задоволення апеляційної скарги відсутні, судовий збір за її подання слід покласти на апелянта (відповідача у справі).
Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Завод 410 ЦА" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.03.2025 про відмову в відстроченні виконання рішення у справі № 910/6886/23 - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.03.2025 у справі № 910/6886/23 про відмову в відстроченні виконання рішення - залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору, понесені стороною у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Державне підприємство "Завод 410 ЦА".
4. Справу № 910/6886/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 14.07.2025.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді О.О. Євсіков
В.А. Корсак