15 липня 2025 року
м. Київ
справа № 624/165/22
провадження № 51- 2721 ск 25
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Нововодолазького районного суду Харківської області від 14 березня 2025 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 17 червня 2025 року,
встановив:
Як вбачається із касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень, вироком Нововодолазького районного суду Харківської області від 14 березня 2025 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 2 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 12 років 6 місяців.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 17 червня 2025 року вирок залишено без змін.
Засуджений звернувся із касаційною скаргою на рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
Перевіривши відповідність касаційної скарги вимогам ст. 427 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу подано без додержання вимог зазначеної статті.
Водночас, відповідно до пунктів 4, 5 ч. 2 ст. 427 КПК України касаційна скарга має містити обґрунтування заявлених скаржником вимог, із зазначенням того, у чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень та вимоги особи, яка подає касаційну скаргу.
Наведене обґрунтування вимог засудженим викладено без урахування вимог ст. 433 КПК України, яка визначає межі перегляду судом касаційної інстанції, та положень ч. 1 ст. 438 КПК України, якою регламентовано, що підставами для скасування або зміни судових рішень у касаційному суді є лише: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При цьому, при вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК України.
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.
Однак, як убачається зі змісту касаційної скарги, засуджений, не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вказує, зокрема, на однобічність та неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду першої та апеляційної інстанцій, викладених у судових рішеннях, фактичним обставинам кримінального провадження, доказам у справі просить дати іншу оцінку, ніж її дали ці суди, що у розумінні ст. 433 КПК України не може бути предметом касаційного розгляду.
При цьому, всупереч наведеним положенням процесуального закону, у поданій касаційній скарзі засуджений не зазначає, яких саме порушень допустився суд апеляційної інстанції та не конкретизує, у чому саме ці порушення полягали, та які саме доводи апеляційних скарг сторони захисту суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив, не перевірив та не оцінив та як ці порушення вплинули на законність й обґрунтованість постановленого судом рішення і чому їх слід відносити до підстав для їх скасування касаційним судом згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України та з огляду на положення статей 370,404, 412-414, 419 цього Кодексу.
Крім того, відповідно до ст. 436 КПК України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; змінити судове рішення.
Натомість, у прохальній частині касаційної скарги засуджений просить скасувати вирок Нововодолазького районного суду Харківської області від 14 березня 2025 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 17 червня 2025 рокута виправдати його, що не відповідає повноваженням касаційного суду згідно вимог ст. 436 КПК України.
Вказані порушення перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Згідно звимогами ч. 1 ст. 429 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених статтею 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 429 КПК України залишення касаційної скарги без руху або її повернення не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом, у межах строку на касаційне оскарження, шляхом подання виправленої касаційної скарги.
Враховуючи викладене та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК України, Суд
постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 залишити без руху та встановити строк для усунення недоліків - п'ятнадцять днів із дня отримання копії цієї ухвали.
У разі невиконання вимог ухвали касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3